Постанова

від 21.09.2023 по справі 916/2804/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/2804/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023, суддя в І інстанції Шаратов Ю.А.,

у справі №916/2804/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект

до відповідача: Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 164 657,71 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестколіяпроект» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі Відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за Договором від 31.08.2021 №ОД/ДН-5-21-420НЮ в розмірі 164 657,71 грн., з якої 141 705,73 грн сума основного боргу, 79,59 грн 0,1 % річних, 22 872,39 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем умов Договору від 31.08.2021 №ОД/ДН-5-21-420НЮ щодо своєчасної оплати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 закрито провадження у справі №916/2804/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 106 279,30 грн; позов задоволено в частині стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця 35 426,43 грн суми основного боргу, 79,59 грн 0,1% річних, 22 872,39 грн інфляційних втрат; стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект 35 426,43 грн суму основного боргу, 79,59 грн 0,1 % річних, 22 872,39 грн інфляційних втрат, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Судове рішення мотивовано, зокрема, тим, що відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено Позивачу суму в розмірі 106 279,30 грн., тому суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині. Отже, сума заборгованості Відповідача за Договором від 31.08.2021 складає 35 426,43 грн. (141 705,73 - 106 279,30 = 35 426,43).Докази оплати Відповідачем заборгованості у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні.

17.07.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2804/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект 79,59 грн 0,1% річних, 22 872,39 грн інфляційних втрат, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

В обгрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що під час пред?явлення позовної заяви до суду, сума основного боргу складала 141 705,73 грн. Відповідно до відзиву на позовну заяву Відповідач повідомив Господарський суд Одеської області про сплату 35 426,43 грн частини основного боргу, надавши до матеріалів справи завірену належним чином копію платіжного доручення №226133 від 31.10.2022 року. В подальшому 30.11.2022 року Відповідач направив до суду клопотання, відповідно якого надав до матеріалів справи завірену належним чином копію платіжного доручення №284111 від 28.11.2022 року про сплату 35 426,43 грн., частини основного боргу.

Скаржник вказує, що 29.12.2022 року відповідач направив до суду клопотання, відповідно якого надав до матеріалів справи завірену належним чином копію платіжного доручення №331627 від 16.12.2022 року про сплату 35 426,43 грн., та завірену належним чином копію платіжного доручення №350586 від 27.12.2022 року про сплату 35 426,43 грн., повідомивши Господарський суд Одеської області про сплату основного боргу у повному обсязі.

Отже, на думку скаржника, висновок суду першої інстанції про наявність основного боргу у розмірі 35 426,43 грн., та відсутність в матеріалах справи доказів оплати Відповідачем заборгованості у вищезазначеному розмірі є помилковими.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду даної справи у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 164657,71 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2804/22; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині стягнення 35 426,43 грн суми основного боргу, а відтак, враховуючи, що рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення 79,59 грн 0,1% річних, 22 872,39 грн інфляційних втрат; стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестколіяпроект 35 426,43 грн суму основного боргу, 79,59 грн 0,1 % річних, 22 872,39 грн інфляційних втрат, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.08.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір №ОД/ДН-5-21-420НЮ (далі Договір від 31.08.2021), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору від 31.08.2021 в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник (Позивач) бере на себе зобов`язання своїми силами та засобами на власник ризик виконати за завданням замовника (Відповідача) роботи з «Улаштування системи відеонагляду на сортувальній гірці станції Чорноморськ-Порт Одеської області», та здати йому в установлений цим договором строк закінчені роботи, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити роботи у строки та на умовах, що встановлені договором. Роботи виконуються відповідно до проектної документації: «Улаштування системи відеонагляду на сортувальній гірці станції Чорноморськ-Порт Одеської області». Перелік, склад та обсяги робіт визначені проектом, договірною ціною на роботи та зведені у Додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору. У разі невідповідності проекту складу та обсягів робіт у додатку № 1, застосовуються умови, визначені проектом.

Пунктами 3.1, 4.2 Договору від 31.08.2021 передбачено, що вартість робіт по цьому договору визначається згідно договірної ціни (Додаток № 1) до договору, і складає 124 999,00 грн. без ПДВ, ПДВ 20 % 24 999,80 грн. Загальна вартість робіт складає 149 998,80 грн. з ПДВ. Термін сплати за виконані роботи настає на 45 банківський день з дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операції по виконанню робіт, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених чинним законодавством порядку та строки.

Згідно із пунктом 7.4 Договору від 31.08.2021 сторони відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності замовника за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Позивачем виконані роботи за Договором від 31.08.2021 на загальну суму 141 705,73 грн., а саме:

35 039,47 грн. Акт приймання виконаних будівельних робіт від 15.12.2021;

106 666,26 грн. Акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Інвестколіяпроект» складено Податкову накладну від 15.12.2021 № 7 на операцію з улаштування системи відеонагляду на сортувальній гірці ст. Чорноморськ-порт Одеської області за ціною 118 088,108 грн. (без ПДВ), із зазначенням обсягу постачання (бази оподаткування) без урахування ПДВ 118 088,11 грн. і суми ПДВ 23 617,622 грн. Вказану податкову накладну було отримано Державною податковою службою України 31.12.2021, що підтверджується квитанцією № 1.

Строк внесення Відповідачем оплати за виконані роботи у відповідності до пункту 4.2 Договору є таким, що настав 09.03.2022, та був прострочений Відповідачем починаючи з 10.03.2022.

З огляду на підписаний без зауважень Відповідачем акт виконаних робіт та своєчасно зареєстровану Позивачем в ЄРПН податкову накладну позивач виконав свої обов`язки згідно п.1.1 Договору, про що вірно вказано місцевим господарським судом.

Судом першої інстанції зазначено, що в подальшому відповідачем після відкриття провадження у справі сплачено Позивачу суму в розмірі 106 279,30 грн, тому суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що сума основної заборгованості Відповідача за Договором від 31.08.2021 складає 35 426,43 грн. (141 705,73 - 106 279,30 = 35 426,43), оскільки докази оплати Відповідачем заборгованості у вищезазначеному розмірі в матеріалах справи відсутні.

Проте обгрунтованими є доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо повного погашення відповідачем суми основного боргу перед позивачем з огляду на наступне.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Так, як вбачається з матеріалів справи, під час пред`явлення позову сума основного боргу відповідача перед позивачем складала 141 705,73 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що позивачем у листі №21 від 05.04.2022 було запропоновано відповідачу реструктурувати заборгованість за договором № ОД/ДН-5-420НЮ від 21.08.2021 у розмірі 141 705,73 грн., на чотири платежі рівними частинами по 25%, починаючи з квітня 2022 року:

-квітень 2022 року 25% - 35 426,43 грн;

-травень 2022 року 25% - 35 426,43 грн;

-червень 2022 року 25% - 35 426,43 грн;

-липень 2022 року 25% - 35 426,43 грн.

Також у зазначену відзиві на позовну заяву відповідачем було вказано, що 31.10.2022 ним було сплачено 35 426,43 грн., згідно платіжного доручення №226133, яке було надано разом з відзивом. Призначення платежу - за виконання робіт з улаштування системи відео нагляду на сортувальній гірці станції Чорноморськ-Порт Одеської області за договором №ОД/ДН-5-420НЮ від 21.08.2021 (а.с.108).

В рішенні суду першої інстанції було зазначено про надходження відзиву на позовну заяву відповідачем, в якому вказано, що 31.10.2022 ним було сплачено 35 426,43 грн., згідно платіжного доручення №226133. (а.с.136).

В подальшому 30.11.2022 відповідач направив до місцевого господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи завіреної належним чином копії платіжного доручення №284111 від 28.11.2022 про сплату 35 426,43 грн. Призначення платежу - за виконання робіт з улаштування системи відео нагляду на сортувальній гірці станції Чорноморськ-Порт Одеської області за договором № ОД/ДН-5-420НЮ від 21.08.2021 (а.с.129, зворотня сторінка).

Також 29.12.2022 року Відповідач направив до суду клопотання, відповідно якого надав до матеріалів справи завірену належним чином копію платіжного доручення №331627 від 16.12.2022 року про сплату 35 426,43 грн., та завірену належним чином копію платіжного доручення №350586 від 27.12.2022 року про сплату 35 426,43 грн. Призначення платежу - за виконання робіт з улаштування системи відео нагляду на сортувальній гірці станції Чорноморськ-Порт Одеської області за договором № ОД/ДН-5-420НЮ від 21.08.2021 (а.с.132-133), повідомивши Господарський суд Одеської області про сплату основного боргу у повному обсязі.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні усі чотири платіжні доручення (№226133 від 31.10.2022 про сплату 35 426,43 грн, №284111 від 28.11.2022 про сплату 35 426,43 грн; № 331627 від 16.12.2022 про сплату 35 426,43 грн, №350586 від 27.12.2022 про сплату 35 426,43 грн, що разом складає 141 705,73 грн, тобто заявлена позивачем до стягнення сума основного боргу.

Однак судом першої інстанції було враховано сплату відповідачем після відкриття провадження у даній справі основного боргу лише в розмірі 106 279,30 грн за платіжними дорученнями №284111 від 28.11.202, №331627 від 16.12.2022 та №350586 від 27.12.2022, тобто не було враховано сплату відповідачем 35 426,43 грн за платіжним дорученням №226133 від 31.10.2022, доданим відповідачем разом з відзивом на позовну заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 35 426,43 грн, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення ( п. 4.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі №13/51-04).

Водночас закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 241 ГПК у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення суду першої інстанції, у разі подання апеляційної скарги, набирає законної сили після прийняття постанови апеляційним господарським судом за наслідками апеляційного перегляду, а відтак залишення без змін рішення суду першої інстанції про стягнення боргу, якого не існувало на момент прийняття такого рішення, свідчить про невиправдане втручання у право особи на мирне володіння його майном. Незважаючи на те, що суд першої інстанції в межах наданих доказів прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову в частині стягнення основного боргу, зайвий формалізм не повинен створювати надмірний тягар для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18, від 01.09.2022 у справі № 910/11011/21.

У постанові від 09.03.2021 у справі № 914/1034/18 Верховний Суд вказав на те, що «суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції, з урахуванням тієї обставини, що на момент розгляду апеляційним судом справи предмет спору вже був відсутній, а тому враховуючи вимоги статей 231, 278 ГПК України, апеляційному суду слід було скасувати судове рішення першої інстанції та закрити провадження у справі».

Враховуючи те, що внаслідок сплати відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції коштів у розмірі 141 705,73 грн, заявлена до стягнення сума основного боргу є погашеною, тобто має місце відсутність предмета спору у цій частині, апеляційний господарський суд, враховуючи вказані правові позиції Верховного Суду, та керуючись положеннями п.2 ч.1 ст.231 ГПК України та ч.1 ст.278 ГПК України, дійшов висновку про скасування оскаржуваного рішення в цій частині та закриття провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 35 426,43 грн.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити позивачу на тому, що і він мав можливість подати до суду відповідні докази, які підтверджують оплату відповідачем заявленої до стягнення суми, проте з незрозумілих причин вказаного не зробив, що призвело до того, що дійсна сума заборгованості, яка існувала станом на дату прийняття рішення не відповідала тій сумі, які присуджена до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 9 зазначеної статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір сторін у цій праві виник внаслідок неправильних дій відповідача, судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову, виходячи з суми позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції, та витрати відповідача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця задовольняється частково.

Керуючись п.2 ч. 1 ст.231, ст.ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2804/22 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2804/22 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 35 426,43 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про закриття провадження по справі.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі №916/2804/22 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська