Постанова

від 25.09.2023 по справі 922/299/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Харків Справа № 922/299/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Стойка О.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" (вх. №1348 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі № 922/299/23 (повний текст складено та підписано 10.04.2023, у м. Харкові), суддя Аюпова Р.М.

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 865 383, 12 грнВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківська міська рада звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" про стягнення 865 383, 12 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові, за період з 12.10.2021 по 28.02.2022. Також позивач просить суд покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста» у період з моменту набуття права власності на нерухоме майно, у період з 12.10.2021 по 28.02.2022 не сплачувало за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 по АДРЕСА_1 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 865 383,12 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2023, зокрема, розгляд справи №922/299/23 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 позов задоволено повністю (а.с.48-56).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 865 383, 12 грн за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 за період з 12.10.2021 по 28.02.2022.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" на користь Харківської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 980, 75 грн.

Рішення мотивоване доведеністю позивачем позовних вимог, в т.ч. розрахунків сум безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, здійснених на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.05.2020 №3749. Розрахунок безпідставно збережених ТОВ "Веста" коштів у розмірі орендної плати за період з 12.10.2021 по 28.02.2022 становить 865 383,12 грн.

Не погодившись з ухваленим судовим рішенням відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 по справі №922/299/23. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 по справі №922/299/23 скасувати, а в позові відмовити (а.с.81-87).

Відповідач вважає рішення першої інстанції таким, що підлягає скасуванню з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставами скасування рішення відповідач вважає:

- неотримання ухвали про відкриття провадження від 26.01.2023 у даній справі та необізнаність відповідача про відкриття провадження у даній справі;

- наданий позивачем Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.05.2020 №3749 не відповідає формі Додатку №17 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №753 «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок», яка набрала чинності 06.07.2022, а також не містить даних, передбачених п. 19 Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок та є недопустимим доказом для здійснення розрахунку орендної плати за земельну ділянку, та відповідно, розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки. Відповідач вважає, що в основу оскаржуваного рішення покладені документи, що містять суперечливу інформацію та формують хибне уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а відтак не відповідають критеріям достовірності.

На переконання відповідача, витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу про земельну ділянку для оформлення права на спадщину, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної реєстрації земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, які є безстроковими. За таких обставин, відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності/відсутності інформації в Державному земельному кадастрі про цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 610137900:02:016:0018, а саме відсутній чинний на момент розгляду справи Витяг з Державного земельного кадастру.

Також апелянт стверджує, що з дати набрання чинності Методики №1147 визначення коефіцієнта, який враховує цільове призначення земельної ділянки, здійснюється виключно відповідно до пункту 3 Методики та додатка 8 Методики та не передбачає застосування будь-яких підвищувальних коефіцієнтів у разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про цільове призначення земельної ділянки. За таких обставин, на переконання скаржника, факт наявності чи відсутності у Державному земельному кадастрі відомостей про цільове призначення земельної ділянки має ключове значення при здійсненні розрахунку та свідчить про його необґрунтованість, що не було враховано судом першої інстанції.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі № 922/299/23 залишено без руху. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста" усунути впродовж 10-ти днів з моменту отримання цієї ухвали, встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 1,12 грн у встановленому порядку.

У встановлений судом строк на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій останній надав платіжне доручення №715842 від 14.07.2023 про доплату судового збору у розмірі 1,12 грн, що свідчить про виконання скаржником вимог ухвали суду від 11.07.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023, зокрема, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Веста" пропущений процесуальний строк на оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/299/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/299/23. Встановлено позивачу строк до 08.08.2023 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу у справі. Запропоновано учасникам справи в строк до 08.08.2023 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності) з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі № 922/299/23 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи.

17.07.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/299/23. 08.08.2023, в межах строку, встановленого судом, від Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого позивач, зокрема, просить суд:

-долучити відзив Харківської міської ради на апеляційну скаргу у справі №922/299/23 до матеріалів справи;

-апеляційну скаргу ТОВ «Веста» на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі № 922/299/23 залишити без задоволення, а рішення - без змін (а.с.101-107).

В обґрунтування своєї правової позиції позивач, зокрема, зазначив наступне:

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002126852018 надавався Харківською міською радою у підтвердження факту реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 в Державному земельному кадастрі, на нерухоме майно від 12.01.2023 №320046869 (додаток до позовної заяви) право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з 31.10.2018 за Харківською міською радою. Тому, на думку позивача, даний доказ - витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2018 №НВ-0002126852018 є належним та допустимим у справі №922/299/23, що підтверджує формування вищевказаної ділянки по АДРЕСА_1 у місті Харкові;

- відповідно до п. 5 Розділу II Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за №1011/18306 (додаток 1). У п. 2 примітки до даного додатку зазначено, що у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0. В свою чергу, відповідачем не надано доказів того, що у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 наявний код Класифікації видів цільового призначення земель;

- витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.05.2020 №3749 був сформований до набрання чинності даною постановою від 03.11.2021 №1147.

Відзив на апеляційну скаргу судом розглянуто та долучено до матеріалів справи.

Відповідно до положення ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку, передбаченому частиною 10 статті 270 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.08.2022 №30828927 право власності на нежитлову будівлю літ. «Т-3» загальною площею 6282,3 кв.м по АДРЕСА_1 зареєстроване з 12.10.2021 за ТОВ «Веста» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданого 12.10.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 23 зворотній бік ).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002126852018 від 03.10.2018 земельна ділянка з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 загальною площею 0.7268 га по АДРЕСА_1 з 25.10.2005 зареєстрована в Державному земельному кадастрі (а. с. 25-27).

Вищевказана земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови, вид використання - для експлуатації та обслуговування складської будівлі.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.01.2023 №320046869 право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з 31.10.2018 за Харківською міською радою, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні (а.с. 22).

Згідно листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 05.12.2022 №7219/5-20-40-24-14-18 на запит Харківської міської ради від 25.11.2022 №3192/0/225-22 повідомлено, що громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , грошові зобов`язання у вигляді орендної плати з фізичних осіб, або земельного податку не декларують та не сплачують (а.с.32).

26.08.2022 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Сипало О.А. у порядку ч. 2 ст. 83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.35-36).

За результатами вивчення наявних документальних матеріалів та інформації виконавчих органів міської ради встановлено.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.08.2022 №308287901 право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:02:016:0018 площею 0,7268 га за адресою: АДРЕСА_1 припинено 30.07.2019 на підставі угоди про розірвання договору оренди землі від 30.07.2019 №б/н, укладеної між Харківською міською радою та ТОВ «Веста».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.08.2022 №308289273 право приватної власності на нежитлову будівлю літ. «Т-3» за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване:

- з 30.07.2013 по 21.01.2018 у розмірі частки за ОСОБА_2 та у розмірі частки за ОСОБА_3 , а також у розмірі часки за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 30.07.2013 №2343;

- з 22.01.2018 по 11.10.2021 у розмірі частки за ОСОБА_2 на підставі договору про поділ спільного майна подружжя від 22.01.2018 №416 та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.07.2013 №2343) тв. У розмірі частки за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 30.07.2013 №3343;

- з 20.10.2021 по теперішній час за ТОВ «Веста « на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 12.10.2021 №б/н, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Веста».

За період з 30.07.2013 по 08.12.2020 загальна площа нежитлової будівлі літ «Т-3» за адресою: АДРЕСА_1 складала 5223,6 кв. м, а з 09.12.2020 складає 6282,3 кв.м. на підставі довідки ТОВ «Архітектурна майстерня» від 16.11.2020 №00512 (запис про державну реєстрацію змін ОНМ внесено Зоткіним С.В., Печенізька районна державна адміністрація Харківської облсті, індексний номер рішення: 55712707).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2018 №НВ-0002126582018 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:02:016:0018 складає 0,7268 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 25.10.2005.

ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ТОВ «Веста» у визначені періоди та відповідних частках з 31.07.2019 по теперішній час використовують земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:02:016:0018 площею 0,7268 га за адресою: АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 126,126 Земельного кодексу України.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 610137900:02:016:0018, загальною площею 0,7268 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові використовується Товариством з обмеженю відповідальністю «Веста» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Т-3».

За твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста» у період з моменту набуття права власності - з 12.10.2021 по 28.02.2022 використовувало вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Враховуючи вищенаведене, ТОВ «Веста» у період з 12.10.2021 по 28.02.2022 не сплачувало за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 865 383,12 грн.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди. Підставою позову є користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів та без здійснення плати за таке користування.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Як вбачається з матеріалів справи на земельній ділянці з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 загальною площею 0.7268 га по АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «Т-3», право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальгістю «Веста».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста» платником за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:02:016:0018 площею 0.7268 га у період з 12.10.2021 по 28.02.2022 не значиться.

Оскільки відповідач не є власником спірної земельної ділянки, формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача є орендна плата.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України встановлено, що право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, ТОВ «Веста» з 12.10.2021 по 28.02.2022 використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.Такий самий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за даною справою спірні правовідносини регулюються ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Частиною 2 статті 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб або наслідком події. Тобто, дана норма поширює свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У даному випадку, відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 загальною площею 0.7268 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові.

Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності за нежитлову будівлю за вказаною адресою.

При цьому, відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, внаслідок чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Правові підстави для набуття чи збереження майна у даному випадку відсутні, оскільки реалізація речового права на земельну ділянку, згідно ст. 206 ЗК України, п.14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

Як вищезазначено, власником земельної ділянки загальною площею 0.7268 га по АДРЕСА_1, у м. Харкові (кадастровий номер 610137900:02:016:0018) є територіальна громада міста Харкова в особі позивача, відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Відтак, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача, за рахунок їх несплати позивачеві.

Отже, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати ним за користування земельною ділянкою протягом періоду з 12.10.2021 по 28.02.2022, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

Отже, за період з 12.10.2021 по 28.02.2022 розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача становить 865 383,12 грн, виходячи з розміру орендної плати за землю.

Щодо витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ч.ч.1,3, 4, 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19, від 28.09.2022 у справі №925/1370/20.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, в реєстрі відсутні відомості щодо зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами права користування на спірну земельну ділянку.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м. Харкові у період з 12.10.2021 по 28.02.2022, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України, земельна ділянка площею 0.7268 га з кадастровим номером 6310137900:02:016:0018

перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Веста» у період з 12.10.2021 по 28.02.2022 не сплачувало за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що 26.08.2022 головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Сипало О.А. у порядку ч. 2 ст. 83 ЗК України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові.

За результатами проведеного обстеження встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 загальною площею 0.7268 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. «Т-3», право власності на яку зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальгістю «Веста».

Стосовно твердження відповідача про те, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.05.2020 №3749 не відповідає Додатку №17 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що вищевказаний витяг був сформований до набрання чинності даною постановою від 03.11.2021 №1147, та формувався на підставі діючого на той час Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489.

Також, за твердженнями відповідача витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу про земельну ділянку для оформлення права на спадщину, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної реєстрації земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, які є безстроковими.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, дане твердження відповідача необгрунтованим у зв`язку з наступним.

Відповідно до пункту 178 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 витяг з Державного земельного кадастру є дійсним протягом трьох місяців з моменту його видачі, крім витягу про земельну ділянку для оформлення права на спадщину, що видається спадкоємцям, та витягу з Державного земельного кадастру, що видається для підтвердження державної реєстрації земельної ділянки або внесення інших відомостей до Державного земельного кадастру, які є безстроковими.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0002126852018 від 03.10.2018 надавався Харківською міською радою у підтвердження факту реєстрації земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові з кадастровим номером в Державному земельному кадастрі 610137900:02:016:0018 на нерухоме майно від 12.01.2023 №320046869 право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано з 31.10.2018 за Харківською міською радою.

Таким чином, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2018 № НВ-0002126852018 є належним та допустимим доказом у справі №922/299/23 у розумінні вимог статей 73, 74, 76-79 ГПК України, що підтверджує формування вищевказаної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Харкові.

Щодо твердження відповідача про незаконність зазначення у виданому відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 08.05.2020 витягу №3749 у графі «Цільове призначення земельної ділянки» тези - у відомостях державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Частиною 2 ст. 20 вище наведеного Закону передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Листом Держкомзему України від 24.04.1998 №14-1-7/1205 затверджено Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ). Відповідно до вказаного класифікатора код 1.10.5 відповідає цільовому призначенню - землі підприємств іншої промисловості.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ).

Відповідно до п. 1.2 вказаної КВЦПЗ код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Віднесення земельних ділянок до певних категорій та виду цільового призначення земельних ділянок має відповідати класифікатору та правилам, зазначеним в абзаці першому цієї частини.

Пунктом 117 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 встановлено, що відомості (зміни до них) про зареєстровані земельні ділянки вносяться до Державного земельного кадастру в разі внесення змін до відомостей про земельну ділянку, на яку відповідно до цього порядку відкрито Поземельну книгу.

Згідно з п. 118 цього Порядку внесення до Поземельної книги відомостей (змін про них) про зареєстровану земельну ділянку (крім випадків, зазначених у пункті 119 цього Порядку) здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності відповідно до документації, що є підставою для внесення відповідних відомостей (змін до них) (крім випадків внесення відомостей про зміну виду використання).

Частиною 2 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Частиною 1 статті 25 вищенаведеного Закону визначено, що Поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: а) кадастровий номер; б) площа; в) місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця); г) склад угідь; ґ) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); д) нормативна грошова оцінка; е) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; є) відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; ж) кадастровий план земельної ділянки; з) дата державної реєстрації земельної ділянки; и) інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; і) інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; ї) дані про бонітування грунтів.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Відповідно до пункту 3 вказаного наказу від 25.11.2016 № 489 нормативний акт набирає чинності з дня його офіційного опублікування і застосовується з 1 січня 2017 року.

Таким чином, Порядок № 489 є чинним нормативно-правовим актом, застосування якого є обов`язковим для територіальних органів Держгеокадастру при наданні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та який в силу вимог чинного законодавства визначає процедуру проведення нормативно грошової оцінки земельних ділянок населених пунктів.

Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості з Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.

В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з пунктами 3, 5 розділу ІІ Порядку № 489 коефіцієнт Кф - це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548.

Додатком 1 до Порядку № 489, який має назву "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)", визначено дві примітки такого змісту:

1. Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

2. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.

Водночас згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 № 162 до Порядку № 489 були внесені зміни, а саме: "У примітках до Додатку 1 цифри "2,0" замінити цифрами "3,0". Наказ набрав чинності 17.07.2018.

При цьому, видача витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки не передбачає можливість вибору суб`єктом владних повноважень на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, оскільки є єдиним законодавчо закріпленим варіантом поведінки відповідача при оформленні даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки. Визначення у витязі коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), є обов`язковим і розмір цього коефіцієнта має відповідати Порядку №489. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 № 160/2366/19.

Отже, аналізуючи наведене вище, апеляційний суд зауважує, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.07.2023 у справі №918/779/22.

В свою чергу, ТОВ «Веста» не надано доказів того, що у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 наявний код Класифікації видів цільового призначення земель.

Щодо тверджень відповідача про безпідставність посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на правильність проведеного розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання ТОВ «Веста» земельної ділянки площею 0,7268 га з кадастровим номером 6310137900:02:016:0018 по АДРЕСА_1 у м. Харкові, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Нормативна грошова оцінка земель - є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17).

Відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (пункт 71).

Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1, 006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь), 2016 рік - 1,06 для земель несільскогосподарського призначення , 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,1 для земель несільськогосподарського призначення.

Індексація нормативної грошової оцінки земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не здійснювалася.

Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, яке йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Аналогічна позиція викладена в постанові КГС ВС від 29.05.2020 по справі № 922/2843/19.

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка, яка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, належних на праві власності останньому, є сформованою, оскільки їй присвоєно кадастровий номер 610137900:02:016:0018.

Позивачем в додатках до позовної заяви було надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 загальною площею 0.7268 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові від 08.05.2020 № 3749, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ «Веста» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 загальною площею 0.7268 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові від 08.05.2020 № 3749, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області та з урахуванням коефіцієнту індексації.

Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.6. Положення "Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові", затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення) встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати.

Пунктом 2.6. Положення встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати.

Так, у разі строку оренди від 1 до 10 років застосовується відсоток від орендної плати, який становить - 100%.

В даному випадку, договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 площею 0,7268 га по АДРЕСА_1, у м. Харкові у період з з 12.10.2021 по 28.02.2022 не укладався (не перевищує 10 років), строки позовної давності також не перевищують 10 років, внаслідок чого застосована вихідна ставка у розмірі 100%.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2018 № НВ-0002126852018 земельна ділянка площею 0,7268 га по 0.7268 га по АДРЕСА_1 у м. Харкові з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 знаходиться у комунальній власності. Цільове призначення - 1.10.5; форма власності - комунальна; вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування складської будівлі.

Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунок позивача складено з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.05.2020 № 3749.

Отже, розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати ТОВ «Веста» за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 610137900:02:016:0018 загальною площею 0,7268 га становить:

- у 2021 році - 182 756, 84 грн в місяць, а за період з 12.10.2021 по 31.12.2021 становить 483 421, 32 грн.

- у 2022 році - 190 980, 90 грн в місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 381 961, 80 грн.

Таким чином, вказані твердження відповідача про необґрунтованість розрахунку безпідставно набутих грошових коштів, судова колегія апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та недоведеними.

Щодо твердження апелянта, що в основу оскаржуваного рішення покладені документи, що містять суперечливу інформацію та формують хибне уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а відтак не відповідають критеріям достовірності, судова колегія наголошує наступне.

Статтею 164 ГПК України визначено документи, які додаються до позовної заяви, згідно з частинами другою, четвертою якої позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (Постанова КГС ВС від 14.12.2018 у справі №914/809/18).

Згідно з вимогами частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до статті 86 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) - Постанова КГС ВС від 14.12.2018 у справі №914/809/18.

При цьому, на підставі доказів, які не відповідають встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України, не може бути достовірно встановлено наявність або відсутність певних обставини (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, тому ці докази не приймаються судом до уваги. Водночас, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, відповідно до частини четвертої статті 74 ГПК України (Постанова КГС ВС від 14.12.2018 у справі №914/809/18).

Достатність доказів означає, що вони дають змогу дійти висновку про існування факту, на підтвердження якого вони були зібрані. Таким чином, достатність доказів є критерієм оцінювання системи доказів на підтвердження певної обставини, рівень якого встановлюється залежно від застосованого судом стандарту доказування і який застосовується до належних та допустимих доказів, які в процесі оцінювання визнані достовірними. Критерій достатності, таким чином, тісно переплітається з поняттями стандарту доказування та тягаря доказування. Власне, надання достатніх доказів свідчить про виконання тягаря доказування і досягнення стандарту доказування.

Враховуючи наведене судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що твердження відповідача про недостовірність доказів не знайшли в даному випадку правового підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Стосовно твердження апелянта про неотримання ухвали про відкриття провадження у справі від 26.01.2023 та необізнаність відповідача про наявність відкриття провадження за даною справою, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Нормами Господарського процесуального кодексу України на суд не покладено обов`язку з`ясування адреси учасника справи, який таку адресу змінив.

Разом з цим, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що копія ухвали Господарського суду від 26.01.2023 надсилалася відповідачу за адресою: 61052, місто Харків, АДРЕСА_1 вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ:31060248, повернулася до суду з відміткою поштової установи причина повернення: "за закінченням терміну зберігання" (арк. спр. 44-47).

За ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 та від 21.03.2019 у справі №916/2349/17.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.01.2023 у справі №922/299/23 було надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень: 26.01.2023. Зареєстровано: 26.01.2023. Оприлюднено: 30.01.2023.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що за даною справою відповідач був належним чином повідомлений про постановлення ухвали Господарського суду від 26.01.2023 і розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Тому, посилання відповідача на неотримання ухвали та необізнаність про відкриття провадження за даною справою не знайшли підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/299/23 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

За таких підстав рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/299/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста» на рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/299/23 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі №922/299/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 25.09.2023.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка