Ухвала

від 21.09.2023 по справі 910/14642/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

21.09.2023Справа № 910/14642/23

Суддя Привалов А.І., розглянувши

позовну заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РОДЮЧІСТЬ ПЛЮС"

про стягнення 1 166 702,38 євро та 102 945 393,54 грн.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БЕЛФЕРТ Україна»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧІСТЬ ПЛЮС» про стягнення 1 166 702,38 євро та 102 945 393,54 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості в розмірі 1 166 702,38 євро та 102 945 393,54 грн, що ґрунтується на двох різних кредитних договорах і договорах поруки, а саме:

- Кредитному договорі № 260618-КЛВ від 26.08.2018 (зі змінами і доповненнями до нього), за яким кредитні кошти надані в доларах США, та Договором поруки № 260618-П від 26.06.2018;

- Кредитному договорі № 210721-МКЛВ від 21.07.2021 (зі змінами і доповненнями до нього), за яким кредитні кошти надані в євро, та Договором поруки від 21.07.2021.

При цьому, зі змісту зазначених вище договорів вбачається, що заборгованість відповідача виникла на підставі різних договорів, оскільки предметом цих договорів є надання кредитних коштів у різний проміжок часу, у різній валюті, різних сумах та різними строками погашення кредитів.

Таким чином, заявлені вимоги не пов`язані між собою ані підставою виникнення, ані поданими доказами, та не є основними і похідними позовними вимогами. При цьому, обставина укладення договорів відносно одного й того ж боржника та поручителя не є спільною "підставою позову", яка об`єднує вимоги.

Також, заявлені за договорами вимоги не об`єднані поданими доказами, так як невиконання кожного з договорів буде потребувати дослідження правомірності нарахування заборгованості та процентів за певний проміжок часу і на підставі різних первинних документів.

Отже, за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню 2 окремих спори між тими ж сторонами, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні договори, які підтверджуються різними доказами виникнення у позивача права на стягнення заборгованості з відповідача.

При цьому, суд зазначає, що навіть у випадку коли позивач правомірно об`єднав вимоги, пов`язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об`єднаних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Отже, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог документи є окремими доказами по кожному з договорів.

Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повернення поданого позову заявнику для роз`єднання позовних вимог.

Суд звертає увагу, що з урахуванням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правова конструкція статті 174 Господарського процесуального кодексу України дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на порушення при подані позовної заяви, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.2 ч.5 ст.174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БЕЛФЕРТ Україна»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧІСТЬ ПЛЮС» про стягнення 1 166 702,38 євро та 102 945 393,54 грн.

2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов