Постанова

від 06.12.2023 по справі 910/14642/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. Справа№ 910/14642/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БЕЛФЕРТ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧІСТЬ ПЛЮС»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2023

у справі №910/14642/23 (Суддя Привалов А. І.)

про стягнення 1 166702,38 євро та 102 945 393,54 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою з вимогою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БЕЛФЕРТ Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧІСТЬ ПЛЮС» 1 166702,38 євро та 102 945 393,54 грн

Короткий зміст ухвали господарського суду та мотиви їх прийняття

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2023 повернуто позовну заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БЕЛФЕРТ Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧІСТЬ ПЛЮС» про стягнення 1 166702,38 євро та 102 945 393,54 грн.

Повертаючи позовну заяву суд зазначив, що за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню 2 окремих спори між тими ж сторонами, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні договори, які підтверджуються різними доказами виникнення у позивача права на стягнення заборгованості з відповідача.

Також суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно усладнить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, оскільки подані в обґрунтування позовних вимог документи є окремими доказами по кожному з договорів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, направити справу до Господарського суду м. Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі 910/14642/23.

Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.

Скаржник зазначає, що спірні правовідносини виникли на підставі кредитних договорів, які за своєю правовою природою є однотипними та містять ідентичний предмет регулювання, неналежне виконання відповідачами обов`язків за цими договорами є спільною підставою для звернення з позовом у цій справі. Крім того, заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою поданими доказами.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо порушення правил об`єднання вимог в позовній заяві, пославшись на те,що в одній позовній заяві об`єднані вимоги непов`язані між собою, ні підставами виникнення, ні доказами, на яких вони ґрунтуються.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 та відповідачем-2 не було надано відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2023 справу № 910/14642/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 витребувані з Господарського суду м. Києва матеріали справи №910/14642/23 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на ухвалу Господарського суду м.Києва від 21.09.2023 у справі № 910/14642/23 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

26.10.2023 матеріали справи №910/14642/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалю Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2023, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910 /10063/22 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача у межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БЕЛФЕРТ Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧІСТЬ ПЛЮС» про стягнення 1 166 702,38 євро та 102 945 393,54 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості в розмірі 1 166 702,38 євро та 102 945 393,54 грн, що ґрунтується на двох різних кредитних договорах і договорах поруки, а саме:

- кредитному договорі № 260618-КЛВ від 26.08.2018 (зі змінами і доповненнями до нього), за яким кредитні кошти надані в доларах США, та договором поруки № 260618-П від 26.06.2018;

- кредитному договорі № 210721-МКЛВ від 21.07.2021 (зі змінами і доповненнями до нього), за яким кредитні кошти надані в євро, та договором поруки від 21.07.2021.

При цьому, зі змісту зазначених вище договорів вбачається, що заборгованість відповідача виникла на підставі різних договорів, оскільки предметом цих договорів є надання кредитних коштів у різний проміжок часу, у різній валюті, різних сумах та різними строками погашення кредитів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2023 повернуто позовну заяву Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БЕЛФЕРТ Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «РОДЮЧІСТЬ ПЛЮС» про стягнення 1 166702,38 євро та 102 945 393,54 грн

Повертаючи позовну заяву суд зазначив, що за поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню дві окремих спори між тими ж сторонами, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги, оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є різні договори, які підтверджуються різними доказами виникнення у позивача права на стягнення заборгованості з відповідача.

Також суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно усладнить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, оскільки подані в обґрунтування позовних вимог документи є окремими доказами по кожному з договорів.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 173 названого Кодексу визначено підстави та порядок об`єднання і роз`єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості в розмірі 1 166 702,38 євро та 102 945 393,54 грн, що ґрунтується на двох різних кредитних договорах і договорах поруки, а саме:

- кредитному договорі № 260618-КЛВ від 26.08.2018 (зі змінами і доповненнями до нього), за яким кредитні кошти надані в доларах США, та Договором поруки № 260618-П від 26.06.2018;

- кредитному договорі № 210721-МКЛВ від 21.07.2021 (зі змінами і доповненнями до нього), за яким кредитні кошти надані в євро, та Договором поруки від 21.07.2021.

При цьому, зі змісту зазначених вище договорів вбачається, що заборгованість відповідача виникла на підставі різних договорів, оскільки предметом цих договорів є надання кредитних коштів у різний проміжок часу, у різній валюті, різних сумах та різними строками погашення кредитів.

Розмір заборгованості розраховано позивачем за двома кредитними договорами, укладеними між Банком та позичальниками, за якими виникла прострочена заборгованість, а також договорами поруки.

Кожна кредитна операція є самостійним правовідношенням, що є підставою для виникнення у сторін цього правовідношення цивільних прав і обов`язків. У випадку наявності порушень, які були допущені як під час укладення відповідного кредитного договору, так і при його виконанні, утворюють окремий склад цивільно-правового прововідношення, що характеризуються самостійними цивільно-правовими наслідками. Встановлення обставин вчинення кожної з цих операцій засвідчується доказами, які не є пов`язаними між собою (різні кредитні договори, договори забезпечення тощо).

Вимоги про стягнення боргу у конкретно визначеному позивачем за кожним окремим кредитним договором розмірі є самостійними вимогами, які не пов`язані ні підставами виникнення, ні поданими доказам, оскільки невиконання кожного з договорів буде потребувати дослідження правомірності нарахування заборгованості та процентів за певний проміжок часу і на підставі різних первинних документів та не є основними, і похідними одна від одної, оскільки від задоволення одних не залежить задоволення інших.

Сумісний розгляд заявлених Банком у даній справі позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору, оскільки під час розгляду справи суд повинен буде надавати оцінку умовам кожного з укладених кредитних договорів, встановлювати обставини дотримання, виконання/невиконання сторонами умов цих договорів, мети та обставин їх укладення, правильність заявлених до стягнення сум.

Позивач при поданні позову порушив правила об`єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги ґрунтуються на різних кредитних договорах з окремими договорами забезпечення виконання зобов`язання (поруки) за кредитними договорами; відповідні договори є різними за предметом, обсягом зобов`язань та строком виконання, а також укладені на підставі різних рішень, які приймалися пов`язаними з Банком особами окремо по кожному з двох кредитних договорів, що матиме наслідком дослідження окремо кожного рішення, договору та окремо - заборгованостей, які виникла з різних підстав, що має підтверджуватися також окремими, не пов`язаними між собою доказами.

Сумісний розгляд таких позовних вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво ускладнить вирішення спору в межах однієї справи та у строки, передбачені статтею 195 ГПК України, що свідчить про порушення правил об`єднання позовних вимог.

Аналогічна позиція викладена в Постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі №910/7186/19 від 16.10.2020.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, виходячи з того, що подані в обґрунтування позовних вимог документи є окремими доказами по кожному з договорів.

З огляду на вищевикладене, оскаржена ухвала про повернення позовної заяви підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.09.2023 залишенню без задоволення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункуту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 21.09.2023 задоволенню не підлягає. Ухвала Господарського суду Києва від 21.09.2023 у справі №910/14642/23 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/14642/23, залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 у справі №910/14642/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14642/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, порядку та строку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім