Рішення

від 25.09.2023 по справі 910/10390/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2023Справа № 910/10390/23Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Нормер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект Плас"

про стягнення 89 035,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Нормер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект Плас" про стягнення 89 035,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за укладеним у спрощений спосіб договором купівлі-продажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/10390/23, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін та встановлено строки надання учасниками процесуальних документів.

Відповідачем 18.07.2023 надано відзив на позовну заяву, яким заперечено позовні вимоги повністю з огляду на відсутність порушень господарсько-правових зобов`язань.

Позивачем 26.07.2023 надано суду відповідь на відзив, якою заперечено вимоги відзиву з мотивів, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За твердженням позивача ним 27.12.2022 укладено з ТОВ "Павлоградмаш" договір (копія або оригінал відсутні у матеріалах справи) про надання послуг гусеничного екскаватора на об`єкті, що розташований на відстані 1,7 км від села Морозівське Павлоградського району Дніпропетровської області. За власним твердженням позивач приступив до виконання своїх зобов`язань за договором 03.01.2023.

Відповідно до пояснень сторінки 2 позовної заяви екскаватор позивача 16.01.2023 вийшов з ладу внаслідок поломки турбіни.

Сторонами у справі погоджено умови купівлі-продажу необхідної позивачу запасної частини.

Відповідачем 16.01.2023 надано позивачу для оплати рахунок №66 від 16.01.2023 на суму 15 960 грн.

Позивачем платіжною інструкцією №20 від 16.01.2023 ініційовано переказ грошових коштів з власного банківського рахунку для оплати вартості турбіни відповідно рахунку №66 від 16.01.2023.

Матеріали справи не містять письмових доказів отримання позивачем оплаченої ним запасної частини, проте відповідно до пояснень відзиву та позовної заяви об`єкт купівлі-продажу за укладеним (у спрощений спосіб) договором було отримано покупцем та встановлено самостійно на екскаватор.

Суд має погодитись з відповідачем, що твердження абзацу 2 сторінки 3 позовної заяви про отримання та встановлення 18.01.2023 запасної частини на екскаватор у даному випадку є достатнім доказом виконання відповідачем свого зобов`язання за укладеним у спрощений спосіб договором купівлі-продажу в частині передачі покупцю замовленого товару.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до частини другої статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що сторонами у справі фактично укладено відповідно до позитивно-правового регулювання статей 640 та 642 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу запасної частини до екскаватора позивача, який було належним чином виконано учасниками в частині оплати та передачі товару відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України.

Як зазначалось раніше, за твердженням позовної заяви 18.01.2023 отримана покупцем запасна частина була встановлена на екскаватор.

Відсутність у матеріалах справи доказів перевезення екскаватора з 16.01.2023 до 18.01.2023 до сервісного центру та документів про виконання відповідних робіт фаховими спеціалістами сертифікованого центру поза розумним сумнівом доводить, що встановлення запасної частини здійснювалось у польових умовах співробітниками позивача.

В основу даного позову покладене твердження, що 23.01.2023 об 11 годині під час роботи екскаватора було виявлено протікання в турбіні мастила в систему охолодження.

Жодного доказу наведеної позивачем фактичної обставини матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять і інформації про особу, якою було виявлено дефект обладнання та рівень кваліфікації цієї особи.

У той же час, відповідно до додатку №28 до позовної заяви у день виявлення поломки запасної частини, придбаної у відповідача, позивачем та фізичною особою-підприємцем Приходько Р.В. підписано наряд-замовлення №33 від 23.01.2023 на ремонт турбокомпресора, який (відповідно до пояснень позивача) вийшов з ладу 16.01.2023.

Підписом керівника позивача у наряді-замовленні №33 від 23.01.2023 (у тому числі) засвідчено, що «Транспортний засіб здав, з умовами виконання замовлення, інструкціями стосовно правил поведінки на СТО ознайомлений і зобов`язуюсь їх виконувати». В свою чергу, підписом фізичної особи-підприємця засвідчено «Траспортний засіб прийняв 23.01.2023». Адресою виконання робіт наряд-замовлення №33 від 23.01.2023 визначає місто Дніпро, вулиця Філософська 39.

Таким чином, наданим позивачем доказом поза розумним сумнівом доводиться, що екскаватор позивача 23.01.2023 перебував на території СТО по вулиці Філософській 39 у місті Дніпро, що прямо спростовує доводи позовної заяви про знаходження транспортного засобу біля села Морозівське Павлоградського району.

У будь-якому випадку, позивачем не доведено суду жодним доказом факт наявності у придбаній у відповідача запасній частині заводського дефекту.

Фактично, відповідні твердження позову ґрунтуються виключно на суб`єктивних висновках працівників позивача.

Доводи та твердження позову в частині направлення позивачем 24.01.2023 турбіни Новою поштою на адресу відповідача судом відхиляються, оскільки власник майна вправі розпоряджатись ним на свій розсуд.

У будь-якому випадку направлення запасної частини відповідачу жодним чином не може довести факт наявності у неї заводських чи інших дефектів.

Позивач у будь-який час вправі витребувати у відповідача власне майно, у тому числі у примусовому порядку шляхом подання віндикаційного позову.

Суд не надає правової оцінки доводам позову в частині направлення відповідачем незрозумілих (позивачу) роздруківки та відео, оскільки відповідні відеоматеріали відсутні у матеріалах справи.

Крім того, судом відхилено доводи позивача про неприбуття представників відповідача у призначене ним місце та час для діагностування турбіни, оскільки у відповідача відсутнє відповідне юридичне зобов`язання.

Статтею 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно, у даному випадку у суду відсутні підстави для встановлення в діях відповідача факту господарського правопорушення в частині передачі товару неналежної якості.

Позивач у даному випадку не має права на повернення грошових коштів за отриманий та встановлений на екскаватор товар.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача вартості запасної частини до екскаватора у розмірі 15 960,00 грн.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

За позитивно-правовим приписом частини третьої статті 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення збитків позивач має процесуальний обов`язок довести суду факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, наявність збитків у певному грошовому еквіваленті та причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням та виникненням збитків. В свою чергу, з огляду на встановлену законодавством презумпцію, доведення відсутності вини у вчиненому правопорушенні є процесуальним обов`язком відповідача.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведених правових приписів процесуального Закону судом встановлено відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено належними доказами факт порушення відповідачем господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк