Постанова

від 20.09.2023 по справі 635/857/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/857/22 Номер провадження 22-ц/814/3268/23Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

за участю секретаря: Владімірова Р.В.,

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві,в режимівідеоконференції, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на примусовому виконанні у державного виконавця перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2500 грн. щомісячно.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 29.11.2021 року наданого головним державним виконавцем Комар Г.В., відповідачем допущено прострочення зі сплати аліментів за період з 26.09.2019 року по 29.11.2021 рік.

За вказаний період не було здійснено жодного платежу, у зв`язку з чим просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь пеню, за прострочення сплати аліментів на суму 62516,67 грн. на підставі ст. 196 СК України та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що донька ОСОБА_4 виявила бажання, проживати разом з ним, тому вони спільно з березня 2022 р. проживають в с. Стасі, Диканського району, Полтавської області, мають статус внутрішньопереміщених осіб.

Мати ОСОБА_5 не виявила бажання проживати разом з ними та повернулась до м. Харкова.

Оскільки дитина повністю знаходиться на його утриманні та він особисто дбає про неї, займається її вихованням та забезпеченням всім необхідним, просив припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються згідно рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року у розмірі 2500 грн. до досягнення повноліття.

Відкликати виконавчий лист з Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та стягнути з ОСОБА_6 на його користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі частини всіх видів її заробітку (доходів),але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Розподілити судові витрати по справі.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються згідно рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року у розмірі 2500 грн.

Відкликано з Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) виконавчий лист №641/7766/19 (провадження 2/641/2249/2019), виданий 10.12.2019 року Комінтернівським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються згідно рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року у розмірі 2500 грн. до досягнення повноліття, ВП №63813638.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів проводиться з дня подачі позову до суду, а саме з 27 вересня 2022 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 992,40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 992, 40 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10000 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката Челнокової О.В. в сумі 6000 грн. віднесено за її рахунок.

Не погодившись з даним судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Плугатирьов В.В. оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення первісного позову в повному обсязі та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Вважає, що суд при розгляді справи допустився порушень норм процесуального та матеріального права, що призвело до невірного вирішення спору, неповно з`ясував фактичні обставини по справі та не дотримався вимог ст. 89 ЦПК України при оцінці доказів.

Зазначає, що відповідачем не оскаржувався складений державним виконавцем розрахунок заборгованості, як боржником у виконавчому провадженні ним не було надано державному виконавцю докази здійснення часткової сплати аліментів та заяву про перерахунок заборгованості, а також не подано заяву про отримання оновленого розрахунку заборгованості.

На апеляційну скаргу представником відповідача адвокатом Дробаха А.Е. було подано відзив у якому спростовуючи доводи апеляційної скарги, він просив рішення суду першої інстанції як постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.12.2019р. у справі № 641/7766/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 (прізвище змінено на ОСОБА_8 згідно рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.11.2019 р. у справі №641/7595/19) аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2500 гривень, щомісячно, починаючи стягнення з 25.09.2019 р. і до повноліття дитини.

Виконання вказаного рішення суду здійснюється головним державним виконавцем Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Комар Г.В. в рамках виконавчого провадження № 63813638.

Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 29.11.2021р., наданого головним державним виконавцем Комар Г.В., ОСОБА_2 допущено прострочення зі сплати аліментів за період з 26.09.2019р. по 29.11.2021р. та вказано про відсутність здійснених боржником виплат впродовж вказаного періоду.

Загальна сума заборгованості визначена в розмірі 62516,67 грн.

Так, з 28.11.2019 року по вересень 2020 року ОСОБА_2 працював в ТОВ «Фірма Фарес» на посаді менеджера, тому відповідно після набрання законної сили рішення районного осуду від 10.12.2019 по справі №641/7766/19 стягувач самостійно подала за місцем роботи божника документи для перерахування аліментів, зазначивши свої реквізити у АТ КБ «Приватбанк» р/р НОМЕР_1 . Відповідно відрахування здійснювалися до самого звільнення платника аліментів.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» з 01.01.2020 по 18.09.2020 ТОВ «Фірма Фарес» (код ЄДРПОУ 33410463) із заробітної плати боржника ОСОБА_2 здійснювало відрахування аліментів на користь ОСОБА_1 у сумі 2500 грн., проте вказане перерахування не було відображене державним виконавцем в своїй довідці.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок заборгованості по сплаті аліментів є суперечливим та не відповідає дійсності, з якого неможливо встановити реальний розмір заборгованості зі сплати аліментів чи взагалі наявність такої заборгованості, а тому неможливо нарахувати пеню на таку заборгованість згідно до вимог ст. 196 СК України.

В частині зустрічних позовних вимог судом першої інстанції було встановлено та не спростовано позивачем ОСОБА_1 те, що з березня 2022 р. і по даний час донька ОСОБА_3 разом з батьком проживають як внутрішньопереміщені особи в с. Стасі, Диканського району, Полтавської області.

При цьому, неповнолітня ходить до місцевої школи, відвідує заклади охорони здоров`я в супроводі батька, який опікується її навчанням та забезпечує всі необхідні житлово побутові умови.

Мати ОСОБА_3 в с. Стасі не проживає, оскільки повернулась до м. Харкова.

Встановивши, що неповнолітня донька сторін проживає лише з батьком та знаходиться на його повному забезпеченні, судом першої інстанції було задоволено зустрічні позовні вимоги.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині вирішення спору за первісним позовом, оскільки суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального права.

Так, право одержувача аліментів на стягнення з особи, зобов`язаної сплачувати аліменти, неустойки (пені) у разі виникнення заборгованості з вини такої особи, передбачене ст. 196 СК України, яка виступає в якості додаткової відповідальності за прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді щомісячної слати аліментів.

При цьому, необхідно виходити з презумпції вини особи, яка прострочила таке виконання, у зв`язку з чим саме на боржника покладається обов`язок доводити обставини, які з поважних причин унеможливили виконання ним свого обов`язку та відсутність вини в його діях.

В даному випадку, судом першої інстанції вірно взято до уваги та не спростовано стороною первісного позивача те, що впродовж з 01.01.2020 по 18.09.2020 за місцем роботи боржника роботодавець перераховував на картковий рахунок стягувача ОСОБА_1 аліменти в розмірі 2500 грн. щомісячно.

Таким чином, з першого січня 2020 р. по перше жовтня 2020 р. аліменти на користь доньки ОСОБА_2 були сплачені, що виключає підстави для нарахування пені за вказаний період.

Також відсутні правові підстави для стягнення пені за період з вересня 2019 р. по перше січня 2020 р., оскільки цей період зазначено судом в своєму рішенні при вирішенні спору про стягнення аліментів, який обраховується з дати подачі позову і по день ухвалення судом рішення по справі (з урахуванням часу набрання ним чинності), тому не може братись до уваги як період прострочення сплати аліментів в розумінні ст. 196 СК України, оскільки відповідач ще не набув статусу боржника і в нього відповідно не виникло зобов`язання по щомісячній сплаті аліментів в межах виконавчого провадження.

Між тим, боржником не надано жодних належних доказів відсутності своєї вини за прострочення сплати аліментів за період з жовтня 2020 р. по листопад 2021 р., що складає 14 календарних місяців.

Не заперечуючи відсутності виконання ним обов`язку по сплаті аліментів за вказаний період, стороною відповідача не було спростовано презумпцію вини особи, яка прострочила таке виконання, що свідчить про наявність підстав для покладання на останнього відповідальності, визначеної ст. 196 СК України за цей період.

Для розрахунку пені апеляційний суд керується висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 по справі № 333/6020/16-ц.

У зазначеному рішенні Велика Палата Верховного Суду визначила такий порядок обрахунку пені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на один процент.

Отже, розрахунок заборгованості зі сплати аліментів необхідно здійснювати за період з 01.10.2020 по 31.12.2021 з урахуванням даних, наведених у розрахунку державного виконавця таким чином:

жовтень 2020 року: 2500 грн. х 1% х 31 день = 775 грн.

листопада 2020 року: 2500 грн. х 1% х 30 днів =750 грн.

грудень 2020 року: 2500 грн. х 1% х 31 день = 775 грн.

січень 2021 року: 2500 грн. х 1% х 31 день = 775 грн.

лютий 2021 року: 2500 грн. х 1% х 28 днів = 700 грн.

березень 2021 року: 2500 грн. х 1% х 31 день = 775 грн.

квітень 2021 року: 2500 грн. х 1% х 30 днів = 750 грн.

травень 2021 року: 2500 грн. х 1% х 31 день =775 грн.

червень 2021 року: 2500 грн. х 1% х 30 днів =750грн.

липень 2021 року: 2500 грн. х 1% х 31 день =775 грн.

серпень 2021 року: 2500 грн. х 1% х 31 день = 775 грн.

вересень 2021 року: 2500 грн. х1% х 30 днів = 750 грн.

жовтень 2021 року: 2500 грн. х 1% х 31 день =775 грн.

листопад 2021 року: 2500 грн. х 1% х 30 днів = 750 грн.

грудень 2021 року: 2500 грн. х 1% х 31 день = 775 грн.

Таким чином, загальний розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.10.2020 по 31.12.2022 становить 11425 грн.

Оскільки, відповідачем за первісним позовом не спростовано наявність заборгованості, та не надано доказів щодо сплати аліментів, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції, на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилково висновку щодо неможливості здійснити розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, обмежившись при цьому лише вказівкою про суперечливість розрахунків заборгованості та неможливості самостійно здійснити такий розрахунком, фактично усунувшись від вирішення спору в цій частині.

В частині вирішення судом першої інстанції вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 , колегія суддів погоджується з його висновками, які ґрунтуються на вірно встановлених обставинах справи та належній оцінці доказів.

Так, судом вірно встановлено, що проживання доньки разом з батьком підтверджується: довідками від 29.03.2022 року № 1609 - 7000120966, 1609 - 7000122261 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; довідка від 22 вересня 2022 року № 09.1 - 13/497 видана ЦНАП Диканської селищної ради про фактичне проживання осіб; довідка видана КНП «ЦПМСД Диканської селищної ради» згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім того зазначено, що медичний заклад дитина відвідує у супроводі батька ОСОБА_2 , батько піклується про розвиток та здоров`я дитини; Інформаційна довідка видана з 03 «Стасівська ЗОШ І - III ст. ім. М. Башкирцевої» з 15.03.2022 року. Зазначено, що всі питання навчання і виховання домашніх завдань контролює батько дівчинки ОСОБА_2 ».

Доводи апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в цій частині не спростовують та не містять нових фактів чи засобів доказування, які б доводили їх помилковість.

Так, не приймаються до уваги твердження апелянта про те, що мати дитини ОСОБА_1 також має статус внутрішньо переміщеної особи і зареєстрована в с. Стасі, Диканського району Полтавської області, а відтак дитина не знаходиться на повному утриманні батька, а відтак відсутні підстави для припинення стягнення з нього аліментів.

Відхиляючи вказані доводи, колегія суддів зазначає, що вони суперечать зібраним по справі доказам, які доводять факт проживання доньки саме з батьком в с. Стасі. Диканського району, який і вказаний в довідці про надання ОСОБА_3 статусу внутрішньопереміщеної особи як її опікун.

Будь-яких інших доказів, які б спростували доведений ОСОБА_2 факт проживання доньки з ним та перебування останньої на його утриманні стороною позивача надано не було.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновками районного суду, щодо доведеності факту проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зі своїм батьком ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 , тому рішення районного суду в частині зустрічного позову необхідно залишити без змін.

Окрім того, перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 992,40 грн. судового збору в дохід держави та витрат на професійну правничу допомогу за зустрічні позовні вимоги у розмірі 10000 грн., суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Законом України «Про судовий збір», а саме п. 3 ч. 1 ст. 5 передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Оскільки, позивач по первісному позову звільнена від сплати судового збору, тому такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок держави, що не було враховано районним судом при ухваленні оскаржуваного рішення.

При вирішенні питання щодо компенсації судових витрат на професійну справничу допомогу ОСОБА_2 у розмірі 10000 грн. колегія суддів звертає увагу на відповідні правові висновки Верховного Суду, зокрема висловлені при розгляді справи № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, згідно яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування колегія суддів враховує та виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2020 по справі № 922/2869/19 зазначено, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи».

Виходячи з положень ст. 137 ЦПК України, беручи до уваги кількість витраченого адвокатом часу в цілому, співмірність вартості його послуг складності справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру визначених стороною позивача витрат на правничу допомогу з 10000 грн. до 3000 грн.

Враховуючи вищевикладене, та часткове задоволення первісного позову на 18,28 % (з заявлених 62516,67 грн. первісних позовних вимог задоволено 11425 грн.), та з урахуванням ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 497,30 коп. (18,28% від суми 1488, 60 грн.).

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.4, ст. 382, ст.384 ЦПК колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плугатирьова Віталія Вікторовича задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 02 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні первісного позову та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2021 року в сумі 11425 грн.

Зменшити стягнуту суму з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок витрат на професійну правничу допомогу з 10000 грн. до 3000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 497,30 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2023 року.

Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Прядкіна