Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/6222/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2023Справа № 910/6222/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/6222/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоренція" (Україна, 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б; ідентифікаційний код: 13674266)

до Приватного підприємства "Город" (Україна, 02152, м. Київ, пр. Тичини, буд. 7; ідентифікаційний код: 32205066)

про визнання договору припиненим, усунення перешкод в користуванні майном та стягнення 414 615,43 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Педенко С.В., ордер серії АА № 1239192;

від відповідача: Кацалап А.А., ордер серії АА № 0032725.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Флоренція" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Город" (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати припиненим Договір оренди нежитлового приміщення № 6/2020 від 01.10.2020, укладений між позивачем та відповідачем;

- усунути перешкоди в користуванні майном позивача шляхом зобов`язання відповідача звільнити приміщення за вищевказаним договором;

- стягнути з відповідача на користь позивача 414 615,43 грн, з яких 308 000,00 грн заборгованості, 71 272,46 грн пені, 30 723,43 грн інфляційних втрат та 4 619,54 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

09.05.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6222/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.06.2023.

У підготовче засідання 14.06.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 14.06.2023 судом було оголошено перерву до 12.07.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/6222/23 призначено на 12.07.2023.

У підготовче засідання 12.07.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 12.07.2023 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2023.

У судове засідання 16.08.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, разом з цим від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.08.2023 судом було оголошено перерву до 13.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/6222/23 призначено на 13.09.2023.

12.09.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У судове засідання 13.09.2023 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 13.09.2023 судом було відмовлено в прийнятті відзиву на позовну заяву до розгляду.

Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 13.09.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Флоренція" (орендодавець) та Приватним підприємством "Город" (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 6/2020 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення на строк встановлений Договором, а орендар, у свою чергу, зобов`язується прийняти приміщення у користування та сплачувати орендну плату та інші платежі на умовах цього Договору.

Об`єктом оренди є нежитлове підвальне приміщення загальною площею 186,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, пр-т. Тичини, 7 (п. 1.2 Договору).

За умовами пунктів 2.1 - 2.3 Договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом строку орендного користування приміщенням. В частині виконання зобов`язань по даному Договору не пов`язаних з орендою, даний Договір діє до повного виконання таких зобов`язань сторонами.

Строк орендного користування за цим Договором становить 9 місяців, починаючи з 01.10.2020 по 30.06.2021 включно.

Сторони домовилися, що строк дії Договору та, відповідно, строк оренди продовжується лише в тому випадку, якщо сторонами про це буде укладено додатковий договір. Цей Договір не продовжується автоматично у випадку направлення повідомлення про це від будь-якої із сторін або не направлення повідомлення щодо заперечень проти продовження строку дії Договору.

Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У п. 2.4 Договору передбачено право орендодавця відмовитися від Договору та вимагати повернення приміщення у випадку не сплати орендарем протягом 20 днів орендної плати. Договір вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від Договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату за кожен місяць. У цьому ж пункті Договору сторони визначили ставку орендної плати за кожен місяць (місяці) строку орендного користування.

За умовами підп. 3.1.1 пункту 3.1 та пункту 3.3 Договору орендна плата починає нараховуватись з моменту підписання Акту прийому-передачі об`єкту і сплачується за час фактичного користування приміщенням. Якщо час фактичного використання приміщення менше ніж календарний місяць, орендна плата сплачується у розмірі пропорційному фактичному часу використання приміщення.

Орендна плата та інші платежі за Договором сплачуються орендарем у національній валюті України до 15 числа поточного місяця за місяць, у якому здійснюватиметься користування приміщенням з урахуванням щомісячного індексу інфляції за попередній місяць (підп. 3.1.2 п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.2 Договору вступ орендаря у користування приміщенням настає одночасно із підписанням сторонами Акту приймання-передачі приміщення.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що орендар повинен повернути приміщення в 10-ти денний термін з дати закінчення строку дії Договору (в тому числі дострокового припинення Договору), у стані, не гіршому, що існував на день його передачі орендарю, з урахуванням нормального зносу. Повернення приміщення фіксується сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі, в якому фіксується фактичний стан приміщення на момент його повернення. Орендодавець зобов`язаний належним чином направити на адресу орендаря або вручити уповноваженій особі орендаря Акт приймання-передачі не пізніше наступного дня з моменту закінчення строку оренди (в тому числі дострокового припинення Договору).

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Договору повернення орендодавцю об`єкта, що орендується, здійснюється у 10-ти денний термін з моменту припинення дії цього Договору. Протягом строку, визначеного в п. 7.1 Договору, орендар зобов`язаний звільнити та передати об`єкт у такому ж стані, що існував на день його передачі з урахуванням нормального зносу. Дата звільнення об`єкту підтверджується Актом здачі-приймання, підписаним уповноваженими представниками сторін.

У випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством, - зокрема у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення сплати орендної плати, 3% річних та інфляційних. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 8.1 Договору).

01.10.2020 сторони підписали Акт прийому-передачі, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування об`єкт оренди загальною площею 185,5 кв.м.

У подальшому сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору, а саме №1 від 24.06.2021, №2 від 30.07.2021, №3 від 31.08.2021, №4 від 30.09.2021 та №5 від 30.11.2021, про збільшення строку орендного користування та визначення ставки орендної плати.

Так, відповідно до умов Додаткової угоди № 5 від 30.11.2021 до Договору, строк орендного користування за Договором продовжено до 28.02.2022 включно; розмір орендної плати в період з 01.06.2021 до 28.02.2022 становить 27 500,00 грн за місяць.

З повідомлення відповідача від 26.02.2022 вбачається, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 орендоване приміщення використовується як бомбосховище. З огляду на викладене відповідач повідомив позивача про неможливість належним чином користуватися вказаним об`єктом нерухомого майна та просив провести розрахунок за лютий 2022 року відповідно до п. 3.3 Договору.

Через відсутність відповіді позивача на повідомлення від 26.02.2022, відповідач самостійно визначив розмір орендної плати за час фактичного користування орендованим приміщенням у лютому 2022 року та повідомив позивача про перерахування на його рахунок 22 000,00 грн (повідомлення від 01.06.2022).

У подальшому позивач направив відповідачу лист-повідомлення від 19.08.2022, у якому зазначив, що строк орендного користування закінчився 28.02.2022, у зв`язку з чим просив звільнити та передати приміщення за Актом прийому-передачі до 30.09.2022, а також погасити заборгованість з орендної плати за лютий 2022 року.

У відповідь на вказаний лист-повідомлення, відповідач надіслав позивачу лист від 29.09.2022, у якому повідомив про сплату орендної плати за лютий 2022 року пропорційно часу фактичного використання приміщення, а також вказав на незгоду із вимогою про звільнення приміщення через закінчення строку дії Договору. На думку відповідача, Договір було продовжено на той самий строк і на тих самих умовах відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України.

Листом-повідомленням від 06.12.2022 позивач повідомив відповідача про відмову від Договору на підставі пункту 2.4 Договору, а також вимагав повернути орендоване приміщення у 10-ти денний строк з дати припинення Договору та сплатити заборгованість з орендної плати.

03.03.2023 позивач направив відповідачу претензію від 27.02.2023 про сплату заборгованості, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, в загальному розмірі 414 615,43 грн.

З огляду на те, що відповідач не погасив заборгованість, а також не звільнив орендоване приміщення, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить визнати Договір припиненим, усунути перешкоди в користуванні майном шляхом зобов`язання відповідача звільнити орендоване приміщення та стягнути з відповідача на свою користь 308 000,00 грн заборгованості, 71 272,46 грн пені, 30 723,43 грн інфляційних втрат та 4 619,54 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонам Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суд встановив факт користування відповідачем орендованим майном - нежитловим підвальним приміщенням загальною площею 185,5 кв.м, розташованим за адресою: м. Київ, просп. Тичини, 7, про що свідчить наявний у матеріалах справи Акт прийому-передачі від 01.10.2020.

Відтак у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Частина перша статті 525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 5 від 30.11.2021 до Договору, він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом строку орендного користування приміщенням, тобто з 01.10.2020 по 28.02.2022.

Також у п. 2.2 Договору сторони погодили, що строк його дії та, відповідно, строк оренди продовжується лише в тому випадку, якщо сторонами про це буде укладено додатковий договір. Договір не продовжується автоматично у випадку направлення повідомлення про це від будь-якої із сторін або не направлення повідомлення щодо заперечень проти продовження строку дії Договору.

Чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 2.3 Договору).

Отже, строк дії Договору закінчився 01.03.2022.

Доказів повернення відповідачем майна з оренди матеріали справи не містять.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення закріплено і в ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, згідно з якими у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Однак у даному випадку ці норми не підлягають застосуванню з огляду на зміст пункту 2.2 Договору, у якому викладено заперечення орендодавця щодо автоматичного поновлення (продовження строку) Договору.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України).

Після закінчення строку договору найму (оренди), на який його було укладено, такий договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

З огляду на положення статей 631, 651 Цивільного кодексу України, розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 904/2903/20, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 та від 19.05.2020 у справі № 911/991/19.

Зважаючи на викладене, позовна вимога про визнання Договору припиненим не підлягає задоволенню.

При цьому, безвідносно до підстави припинення Договору (у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено чи внаслідок його розірвання за рішенням суду) у відповідача є обов`язок, передбачений пунктами 4.3, 7.1 Договору, повернути об`єкт оренди позивачу протягом 10 календарних днів після припинення дії Договору.

За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, як зазначеними положеннями Цивільного кодексу України, так і умовами Договору передбачені правові наслідки припинення договору оренди, зокрема, необхідність повернення орендованого майна.

Відтак суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити нежитлове підвальне приміщення загальною площею 185,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, пр-т. Тичини, 7, яке є об`єктом оренди за Договором.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення.

Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 викладено висновок про те, що після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві. З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що Договір є припиненим з 01.03.2022, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати починаючи з березня 2022 року є безпідставними.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за лютий 2022 року суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на положення підп. 3.1.2 пункту 3.1 Договору, зобов`язання зі сплати орендної плати мало виконуватись відповідачем щомісячно до 15 числа поточного місяця за місяць, у якому здійснюватиметься користування приміщенням.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання грошових зобов`язань відповідача зі сплати орендної плати за лютий 2022 року є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач зазначає, що 22.06.2022 відповідачем було перераховано 22 000,00 грн в якості часткової оплати орендної плати за лютий 2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомляв позивача про те, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 орендоване приміщення використовується як бомбосховище, через що відповідач позбавився можливості належним чином користуватися вказаним майном та просив провести розрахунок за лютий 2022 року відповідно до п. 3.3 Договору.

У подальшому відповідач самостійно визначив розмір орендної плати за час фактичного користування орендованим майном у лютому 2022 року та сплатив позивачу 22 000,00 грн.

Частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.

Об`єктом оренди за Договором є нежитлове підвальне приміщення.

За приписами частини 2 статті 32 Кодексу цивільного захисту України для укриття населення також використовуються споруди подвійного призначення - наземні або підземні будівлі/споруди чи їх окремі частини, що спроектовані або пристосовані для використання за основним функціональним призначенням, у тому числі для захисту населення, та в яких створені умови для тимчасового перебування людей. Найпростіше укриття - це фортифікаційна споруда, цокольне або підвальне приміщення, інша споруда підземного простору, в якій можливе тимчасове перебування людей з метою зниження комбінованого ураження від небезпечних чинників, а також від дії засобів ураження в особливий період.

Пунктом 15 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 № 138, передбачено, що усі захисні споруди, споруди подвійного призначення та найпростіші укриття на території України незалежно від форми власності підлягають обліку.

Ведення обліку фонду захисних споруд здійснюється шляхом складення в паперовій формі паспорта та облікової картки захисної споруди, а також ведення в паперовій та електронній формі книги обліку захисних споруд і книги обліку споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів за формою, передбаченою вимогами щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затвердженими МВС (пункт 18 цього Порядку).

Матеріали справи не містять доказів взяття на облік приміщення, що є об`єктом оренди за Договором, та включення його до фонду захисних споруд цивільного захисту, а тому твердження відповідача про неможливість використання приміщення з огляду на його використання як бомбосховища, що відповідно до ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України є підставою для звільнення його від плати за оренду, є недоведеними.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, обставин, що є підставою для звільнення від виконання зобов`язання не наведено, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 5 500,00 грн визнається судом обґрунтованою.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним в Україні законодавством, - зокрема у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки за кожен день прострочення сплати орендної плати, 3% річних та інфляційних.

Оскільки неналежне виконання зобов`язання відповідачем зі сплати орендної плати за лютий 2022 року підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 8.1 Договору за несвоєчасне здійснення розрахунків, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо шестимісячного періоду нарахування пені.

З урахуванням викладеного, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 750,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За підрахунком суду, здійсненим не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, розмір 3% річних склав 386,05 грн, а розмір втрат від інфляції - 4 349,68 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 5 500,00 грн заборгованості, 2 750,00 грн пені, 4 349,68 грн інфляційних втрат та 386,05 грн 3% річних. Крім того, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову в частині зобов`язання відповідача звільнити приміщення, що є об`єктом оренди за Договором. В іншій частині позовні вимоги є безпідставними, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 878,79 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 8 708,44 грн залишається за позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Усунути перешкоди в користуванні майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоренція" шляхом зобов`язання Приватного підприємства "Город" (Україна, 02152, м. Київ, пр. Тичини, буд. 7; ідентифікаційний код: 32205066) звільнити нежитлове підвальне приміщення загальною площею 185,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Київ, просп. Тичини, 7.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Город" (Україна, 02152, м. Київ, пр. Тичини, буд. 7; ідентифікаційний код: 32205066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоренція" (Україна, 02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б; ідентифікаційний код: 13674266) заборгованість в розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн 00 коп., пеню в розмірі 2 750 (дві тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 349 (чотири тисячі триста сорок дев`ять) грн 68 коп., 3% річних в розмірі 386 (триста вісімдесят шість) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 79 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 708,44 грн покласти на позивача.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25.09.2023

Суддя О.В. Нечай