Рішення

від 13.09.2023 по справі 910/5508/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.09.2023Справа № 910/5508/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України

про розірвання договору оренди та виселення

Представники учасників справи:

від позивача: Василюк Д.В.;

від відповідача: Тарасенко О.В.;

від третьої особи: Кулибаба В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з вимогами до Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» про розірвання Договору оренди №347 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18.12.2018 та виселення.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідачем систематично не вносилась орендна плата до державного бюджету та порушувались строки її сплати. Зокрема, станом на 15.03.2022 заборгованість зі сплати орендної плати до державного бюджету склала 236879,18 грн. Крім того, відповідач використовує об`єкт оренди не за його цільовим призначенням та воно передано в суборенду іншим особам. Наведені обставини є підставами для розірвання Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, з огляду на що позивач просить суд: 1) розірвати Договір оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 та 2) виселити Громадську організацію «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» з займаних приміщень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 13.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2023 відкрито провадження у справі №910/5508/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.

22.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про доповнення підстав позову, в якій позивач доповнив підстави позову, вказавши, що відповідачем були порушені умови Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 в частині страхування об`єкта оренди.

24.05.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що у нього відсутня заборгованість зі сплати орендної плати. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами використання орендованого приміщення не за призначенням та передачу його в суборенду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.06.2023.

05.06.2023 від Фонду державного майна України надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати та плати за договором відшкодування витрат за комунальні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2023 позовну заяву Фонду державного майна України повернуто заявнику.

07.06.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 07.06.2023 судом було прийнято до розгляду заяву позивач про доповнення підстав позову; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 28.06.2023.

08.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на заяву про доповнення підстав позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд державного майна України.

20.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення, які суд долучив до матеріалів справи.

28.06.2023 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 28.06.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 12.07.2023.

У підготовчому засіданні 12.07.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 30.08.2023.

У підготовчому засіданні 30.08.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.09.2023.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні 13.09.2023 надали усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 13.09.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2018 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Громадською організацією «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» (орендар) укладено Договір оренди №347 нерухомого майна, що належить до державної власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мангушем А.М. (зареєстрований в реєстрі за №4236), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності - нежитлові приміщення загальною площею 992,7 кв.м, що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, буд. 5-А.

У п. 1.2 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів загальною площею 714,4 кв.м., розміщення творчих спілок, громадських, релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності загальною площею 101,1 кв.м, розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення загальною площею 177,2 кв.м.

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше нотаріального посвідчення договору та підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Згідно з п. 3.1 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу і становить за базовий місяць розрахунку листопад 2018 року - 124188,57 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (з урахуванням чинного законодавства) (п. 3.3 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018).

Відповідно до п. 3.6 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У п. 5.1 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 встановлено, що орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його цільового призначення та умов цього договору.

Відповідно до п. 5.8 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 орендар зобов`язується протягом 10 робочих днів після укладення цього договору застрахувати майно на користь балансоутримувача на суму, не меншу ніж вартість за висновком про вартість та актом оцінки у порядку, визначеному законодавством, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха. Постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії цього договору майно було застрахованим, і надавати орендодавцю копії завірених належним чином договору страхування (договорів страхування) і платіжного доручення (платіжних доручень) про сплату страхового платежу (страхових платежів).

Згідно з п. 10.1 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 цей договір укладено строком на 10 років та діє з 18.12.2018 по 17.12.2028 включно.

Відповідно до п. 10.5 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 чинність договору припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.

Згідно з п. 10.6 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом 3-х місяців підряд; передав майно, або його частину у користування іншій особі.

У п. 10.9 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 сторонами погоджено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів орендар повертає балансоутримувачу або юридичній особі, яку вкаже орендодавець.

Відповідно до п. 11.1 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 орендоване майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду.

За Актом приймання-передачі від 18.12.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування на умовах Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 об`єкт оренди - нежитлові приміщення загальною площею 992,7 кв.м, що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, буд. 5-А.

11.09.2019 між Фондом державного майна України, Громадською організацією «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву укладено Договір про внесення змін №130 до Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Р.О., зареєстрований в реєстрі за №4591), в якому сторони погодили, що орендодавцем майна за договором є Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем систематично не вносилась орендна плата до державного бюджету та порушувались строки її сплати. Зокрема, станом на 15.03.2022 заборгованість зі сплати орендної плати до державного бюджету склала 236879,18 грн. Крім того, відповідач використовує об`єкт оренди не за його цільовим призначенням та воно передано в суборенду іншим особам. Наведені обставини є підставами для розірвання Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, з огляду на що позивач просить суд: 1) розірвати Договір оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 та 2) виселити Громадську організацію «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» з займаних приміщень.

22.05.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про доповнення підстав позову, в якій позивач доповнив підстави позову, вказавши, що відповідачем були порушені умови Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 в частині страхування об`єкта оренди.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказав, що у нього відсутня заборгованість зі сплати орендної плати. Крім того, відповідач зауважив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами використання орендованого приміщення не за призначенням та передачу його в суборенду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, суд дійшов висновку, що він є договором оренди державного майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№2269-XII від 10.04.1992) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№2269-XII від 10.04.1992) передача об`єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», чинного на дату укладання Договору, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

03.10.2019 був прийнятий Закон України «Про оренду державного та комунального майна» у новій редакції, який набрав чинності з 01.02.2020.

За змістом пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: 1) набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, 2) 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону (01.02.2020), договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Як зазначено у постанов Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1705/18, припинення дії договору у будь-якому випадку унеможливлює розірвання такого договору, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати можливо лише діючий договір.

Зважаючи на те, що однією з позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву є розірвання Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, судом досліджуються обставини чинності вказаного договору станом на дату розгляду справи у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу повідомлення від 18.07.2022 про відмову від Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, в якому повідомив про наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим позивач (орендодавець) в односторонньому порядку відмовляється від Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018. У вказаному повідомленні позивач просив відповідач повернути орендовані приміщення протягом 3-х робочих днів.

Аналогічне за змістом повідомлення (від 29.07.2022) також 02.08.2022 було направлено на юридичну адресу Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів», яка вказана у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1Б, офіс 115), та було повернуто відправнику у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Судом встановлено, що Громадська організація «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 18.07.2022 року №30-06/22050, про відмову від Договору оренди нерухомого майна №347, що належить до державної власності від 18.12.2018 (справа №910/6712/22).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/6712/22 відмовлено у позові Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів».

Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 у справі №910/6712/22 скасовано; прийнято нове рішення, яким визнано недійсним односторонній правочин, оформлений письмовим повідомленням Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 18.07.2022 №30-06/22050, про відмову від договору оренди нерухомого майна №347, що належить до державної власності від 18.12.2018.

Судом апеляційної інстанції було надано правову оцінку та встановлено, що з наданої відповідачем Інформації про розрахунок заборгованості з орендної плати до державного бюджету за період з 18.12.2018 по 13.07.2022 слідує, що: - за листопад 2021 року позивачу 15.12.2021 нараховано орендну плату в сумі 70554,54 (рядок 87), за грудень 2021 року позивачу 15.01.2022 нараховано орендну плату в сумі 70977,86 грн. (рядок 89), за січень 2022 року позивачу 15.02.2022 нараховано орендну плату в сумі 71900,57 грн. (рядок 92), а за лютий 2022 року позивачу 15.03.2022 нараховано орендну плату в сумі 60006,17 грн. (рядок 94);

- станом на 14.12.2021 позивач мав переплату в сумі 559,96 грн. (рядок 86), а 24.01.2022 сплатив 36000,00 грн. (рядок 91).

Водночас з 24.02.2022 орендна плата не нараховувалась у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» у п. 2 якої установлено, що на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30.09.2022 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).

Отже, враховуючи те, що позивач частково сплатив орендну плату до державного бюджету за листопад 2021 року, а за лютий 2022 року орендна плата до державного бюджету не була нарахована за повний місяць, станом на дату вчинення оспорюваного одностороннього правочину (лист-повідомлення № 30-06/22050 від 18.07.2022) не був наявний факт несплати позивачем орендної плати до державного бюджету протягом трьох місяців підряд, так як орендну плату до державного бюджету не було сплачено лише за два повні місяці - грудень 2021 року та січень 2022 року і частково ще за 2 місяці - листопад 2021 року та лютий 2022 року.

З змісту наданої відповідачем Інформації про розрахунок заборгованості з орендної плати до державного бюджету за період з 18.12.2018 по 13.07.2022 слідує, що у ній відповідач надає інформацію щодо нарахування та сплати лише частини орендної плати, а саме тих 50 %, які мали бути сплачені до бюджету, проте вказане не може свідчити про повну несплату позивачем орендної плати за Договором, в той час як за умовами останнього, право на дострокове розірвання Договору у односторонньому порядку на вимогу орендодавця надано відповідачу за умови несплати позивачем протягом трьох місяців повної суми орендної плати, тобто як тієї частини, яка сплачується до державного бюджету, так і тієї частини, яка сплачується балансоутримувачу.

Отже, за таких обставин Північний апеляційний господарський суд у справі №910/6712/22 дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що станом на 18.07.2022 позивач не платив орендну плату протягом трьох місяців підряд, що свідчить про те, що відповідач не мав права на розірвання Договору в односторонньому порядку.

З огляду на викладене, суд зазначає, що Договір оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 не є розірваним в односторонньому порядку на підставі листа позивача від 18.07.2022.

Як встановлено судом, до матеріалів даної справи позивачем долучено копію листа від 29.07.2022, який аналогічний за змістом до повідомлення від 18.07.2022, яке було 02.08.2022 було направлено на юридичну адресу Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів», яка вказана у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1Б, офіс 115), та було повернуто відправнику у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Надаючи оцінку вказаному листу від 29.07.2022, суд враховує встановлені судом у справі №910/6712/22 обставини щодо відсутності у відповідача прострочення зі сплати орендної плати протягом 3-х місяців підряд на дату надсилання листа, з огляду на що вважає, що Договір оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 не було розірвано листом від 29.07.2022.

Отже, Договір оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 є чинним на дату розгляду судом спору.

Як встановлено судом, у п. 1.2 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів загальною площею 714,4 кв.м., розміщення творчих спілок, громадських, релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності загальною площею 101,1 кв.м, розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення загальною площею 177,2 кв.м.

Згідно з п. 10.6 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом 3-х місяців підряд; передав майно, або його частину у користування іншій особі.

Судом встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №300 від 12.02.2021 утворено робочу групу, який доручено з 17.02.2021 по 17.03.2021 здійснити періодичний комплексний огляд об`єкта оренди за Договором оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018.

Під час обстеження орендованого приміщення, яке було проведене фахівцями регіонального відділення 15.03.2021, виявлено, що в орендованому приміщенні вбачаються ознаки суборенди без відповідного погодження з орендодавцем, про що свідчать матеріали фото-фіксації та звітом про періодичний комплексний огляд об`єкта оренди від 15.03.2021.

Зокрема, робою групою у Звіті вказано, що з фасаду орендованого приміщення розташований центральний вхід, праворуч та ліворуч від якого знаходяться вивіски: «шиномонтаж», «Auto Shop» «автосервіс». За центральним входом в середині будівлі розташовано приміщення автомайстерні, обладнаної шістьма підйомниками та приладом електронного контролю розвалу та сходження ходової частини автомобілів.

На всіх підйомниках та залі автомайстерні ремонтуються, легкові автомобілі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 . Ремонт автомобіля реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 здійснює ОСОБА_1 який представився співробітником «Auto Shop».

На робочому столі знаходиться видаткова накладна №39 від 17.09.2020, СТО «Auto Shop»ю. Інші особи, що здійснюють ремонт автомобілів, не представились та після появи робочої групи, покинули приміщення.

Праворуч від центрального входу знаходиться приміщення яке обладнано під магазин з продажу автозапчастин ТОВ «АВТОШОП+» код, ЄДРПОУ 42028772, та «стіл замовлень» СТО «Auto Shop». В приміщенні розміщені робочі місця столи, стільці, вітрини з автозапчастинами та витратними автоматеріалами. Ліворуч від входу знаходиться чоловік, який повідомив, що є менеджером магазину автозапчастин ТОВ «АВТОШОП +», однак підтверджуючих документів не надав та свої прізвище, ім`я-та по батькові не вказав. Праворуч від входу знаходяться два робочих місця за якими сидять дві невідомі особи чоловічої та жіночої статі, які також не представились та не надали документи, однак повідомили, що є співробітниками магазину автозапчастин ТОВ «АВТОШОП+» та займаються у цьому приміщенні продажом автозапчастин.

На робочих місцях розташовані рахунки на оплату та видаткові накладні з реквізитами ТОВ «АВТОШОП+», а також документи на бланках «Auto Shop», печатки ТОВ «АВТОШОП+».

Ліворуч від центрального входу знаходиться окремо відгороджено офісне приміщення 32 кв.м з входом із авто майстерні, у якому розташовані столи, дивани та крісла. На одній із стін приміщення розташовано інформаційний стенд «куточок споживача». На стенді знаходиться документація щодо прав споживачів, витяг із законів України, виписка з єдиного Державного реєстру юридичних осіб ТОВ «ТІП-ТОП ПЛЮС», книга відгуків та пропозицій, завірена підписом директора Назаренка Р.П. та датою видачі 16.03.2020, прошита, пронумерована та опечатана печаткою ТОВ «ТІП-ТОП ПЛЮС», код ЄДРПОУ 42698018.

У залі майстерні та у всіх оглянутих приміщеннях не виявлено жодної вивіски, рекламного буклету, інформаційного стенду чи документації, яка б стосувалась громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів». Натомість, виявлені обставини та обстановка як в майстерні, так і в офісних приміщеннях свідчать про передачу майна, його частини у користування іншим особам, а саме: ТОВ «АВТОШОП+», автосервіс «Auto Shop» та ТОВ «ТІП-ТОП ПЛЮС».

Про вказані обставини позивач повідомив відповідача листом вих. №30-06/64 від 06.01.2022 та просив у 5-ти денний термін з моменту отримання листа усунути вказані порушення. В іншому випадку орендодавцем будуть вжиті заходи щодо припинення Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 14.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомив, що вказаний звіт досліджувався судом у справі №910/18857/21.

Судом встановлено, що Громадська організація «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити дії (справа №910/18857/21).

Позовні вимоги у справі №910/18857/21 обґрунтовані тим, що позивач виконав умови, що визначені чинним законодавством задля отримання права на приватизацію об`єкта оренди шляхом викупу, тоді як відповідач-1 протиправно не включив окреме державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 992,7 кв.м., що є частиною - нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, до переліку об`єктів приватизації державної власності, що підлягають приватизації, шляхом викупу позивачем.

У вказаній справі Фондом державного майна України була подана зустрічна позовна заява про розірвання Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, яка обґрунтована тим, що Громадська організація «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» здійснює оплати за договором із запізненням та нерегулярно.

Як вбачається з тексту рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023, яким було відмовлено у задоволенні зустрічного позову Фонду державного майна України, суд зазначив, що відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Правом вимагати розірвання договору у випадку використання майна не за його призначенням наділений саме орендодавець. Отже, Фонд в даному випадку так само не є належним позивачем.

Отже, судом у даній справі відхиляються доводи відповідача про те, що Звіт від 15.03.2021 досліджувався судом у справі №910/18857/21.

Більш того, судом встановлено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №613 від 06.12.2023 утворено робочу групу для здійснення періодичного комплексного огляду об`єкта оренди за Договором оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018.

За результатами огляду було складено Звіт від 09.06.2023, в якому зазначено, що «з фасаду орендованого приміщення від вулиці Остапа Вишні розташований центральний вхід, що являє собою двоє гаражних воріт зачинених ролетами. Праворуч та ліворуч від якого знаходяться металопластикові двері з вікнами. Над дверима, що праворуч від центрального входу знаходиться вивіска «Виготовлення авто ключів» «Dublikator». Вказані двері встановлені унаслідок знищення частини несучої фасадної стіни, шляхом перебудови вікна в двері, що є порушенням умов договору. Відповідно до технічного паспорта будівлі на вказаному місці мають бути розташовані вікна. Представник орендаря не пояснив, кому належить майстерня з виготовлення автоключів. В самій майстерні також відсутні дані про особу, яка здійснює підприємницьку діяльність. Однак із загально доступних сайтів мережі інтернет встановлено, що саме у вказаному приміщенні, ведеться підприємницька діяльність, а саме: надаються платні послуги із виготовлення ключів ремонту замків запалення автомобілів і вказано адресу вул. Чеська, 5А. Над дверима, що ліворуч від центрального входу, знаходиться вивіска Banda Car Service «Стіл замовлень». Дані двері та вікно також встановлено унаслідок знищення фасадної стіни. В приміщенні, де встановлено вивіску, відсутні будь-які дані про торгову марку Banda Car Service та хто її використовує. Однак із загально доступних джерел мережі інтернет встановлено, що Banda Car Service це мережа станцій технічного обслуговування, розміщених за різними адресами в м. Києві (одна з вказаних адрес вул. Чеська, 5А), які надають платні послуги з ремонту автомобілів. У жодному з рекламних сайтів не вказано, що СТО має відношення чи засновано Громадською організацією. Звертає на себе увагу те, що не зважаючи на фактичне розміщення зазначеного приміщення за адресою м. Київ вул. Остапа Вишні, 5-а на фасаді встановлено саморобний адресний показник «вул. Чеська, 5А».

За центральним входом в середині будівлі розташовані приміщення 6-3, 6-8, 6-13, 6-14, 6-15, 6-16, 6-17, 6-18, 6-19, 6-21, 6-22, 6-23 (відповідно до наданого плану поверхів громадського будинку) загальною площею 843,5 кв.м,. які використовуються під розміщення автомайстерні, обладнаної шістьма підйомниками та приладом електронного контролю розвалу та сходження ходової частини автомобілів. В приміщенні СТО знаходяться автомобілі зеленого (захисного) кольору з надписами ЗСУ та цивільні автомобілі. Кому належать зазначені авто представник Орендаря не пояснив і не надав жодних підтверджень, що автомобілі ремонт яких виконується в орендованому приміщенні, мають будь-яке відношення до Громадської організації. Також співробітниками автомайстерні використовуються побутові приміщення (туалети, душові та кімнати відпочинку), ніхто з присутніх осіб, які знаходились в орендованому приміщенні, не надали документів, які б підтверджували їх членство в Громадській організації. На загально доступних ресурсах мережі інтернет також відсутні списки зареєстрованих членів Громадської організації. Всі очевидні обставини вказують на те, що зазначені вище приміщення використовують співробітники СТО «Banda Car Service». У приміщенні 6-3 відсутні металеві перегородки між колонами які були в наявності під час передачі майна в оренду відповідно до плану поверхів громадського будинку. Також у приміщенні 6-3 відсутня оглядова яма, яка існувала під час передачі майна в оренду та відображена на технічному плані на місці, де знаходилась яма, наявна рівна підлога.

Праворуч від центрального входу знаходиться приміщення, яке обладнано під майстерню з виготовлення авто ключів Dublikator, площею 30,5 кв.м., дане приміщення відсутнє на плані поверхів громадського будинку. З вказаного приміщення двері ведуть до приміщення 6-12, яке використовується невідомими особами під розміщення складу. Крім того у приміщенні 6-12 знаходиться система вводу холодної води, використання та утримання якої потребує особливого дотримання вимог протипожежної безпеки. В той же час вказане приміщенні захаращене автомобільними покришками.

Приміщення 6-11 використовується під розміщенні компресорної та складу із зберігання автозапчастин та деталей кузова автомобілів. Також у приміщенні знаходяться ємності із паливно-мастильними матеріалами. Крім того, у зазначеному приміщенні знаходиться система вводу гарячої води, використання та утримання якої потребує особливого дотримання протипожежної безпеки, та безперешкодного доступу.

Зі слів представника орендаря приміщення 6-4, 6-5, 6-6, 6-7, 6-9, 6-10 використовуються під розміщення Громадської організації. Оглядом встановлено, що зазначені приміщення фактично використовуються як складські приміщення, де зберігаються автозапчастини, деталі кузова автомобілів, лаки та фарби. Окрім того, під час огляду не зафіксовано розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення.

Під час візуального огляду приміщень, розташованих за центральним входом в середні будівлі, 6-3 та 6-8, 6-23, встановлено, що у вказаних приміщеннях відсутні ознаки проведення ремонтних робіт, стан підлоги стін та стелі не змінився з моменту, як передачі майна в оренду, так і проведення попереднього огляду об`єкта оренди, що проводилась у березні 2021 року. На стелі приміщень наявна пліснява.

Під час періодичного огляду державного орендованого майна встановлено порушення умов договору оренди №347ФДМУ від 18.12.2018, а саме: п.5.1. Використовувати орендоване майно відповідно до його цільового призначення та умов цього договору; п.5.4. Забезпечити збереження Майна, запобігти його пошкодженню і псуванню, тримати Майно в порядку передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки; п. 5.8. постійно поновлювати договір страхування орендованого майна протягом строку дії договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні питання щодо розірвання договору з підстави, передбаченої договором, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З аналізу змісту статті 651 Цивільного кодексу України вбачається, що йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Крім того, оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Таким чином, звертаючись із позовними вимогами щодо розірвання договору, на позивача покладається обов`язок зазначити істотні порушення умов спірного договору та шкоду, яка завдана йому відповідачем.

Згідно з п. 10.6 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар користується майном не відповідно до умов цього договору; не сплачує орендну плату протягом 3-х місяців підряд; передав майно, або його частину у користування іншій особі.

Відповідно до п. 11.1 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 орендоване майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду.

Отже, нецільове використання орендованого майна та передача його в суборенду є самостійними та достатніми підставами для розірвання Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 в односторонньому порядку - внаслідок відмови від договору орендодавця (такі умови погоджені сторонами).

Втім, це не позбавляє позивача (орендодавця) права звернутися до суду з позовом про розірвання договору оренду з вказаних підстав.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В даному випадку, зважаючи на подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, суд зазначає, що сукупність та вирогідність таких доказів вказують на порушення відповідачем умов Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 в частині як цільового використання орендованих приміщень, так і щодо передачі майна в суборенду.

Зокрема, у п. 1.2 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів загальною площею 714,4 кв.м., розміщення творчих спілок, громадських, релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності загальною площею 101,1 кв.м, розміщення суб`єктів господарювання, що здійснюють побутове обслуговування населення загальною площею 177,2 кв.м.

Однак, як вбачається із Звіту від 15.03.2021, у залі майстерні та у всіх оглянутих приміщеннях не виявлено жодної вивіски, рекламного буклету, інформаційного стенду чи документації, яка б стосувалась громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів».

Крім того, у Звіті від 09.06.2023 відсутня будь-яка інформація про наявність в орендованих приміщень творчих спілок, громадських, релігійних та благодійних організацій на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності загальною площею 101,1 кв.м.

Наведені обставини свідчать про порушення відповідачем умов Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 в частині цільового використання об`єкта оренди.

Крім того, як вказано у Звіті від 15.03.2021, виявлені обставини та обстановка як в майстерні, так і в офісних приміщеннях свідчать про передачу майна, його частини у користування іншим особам, а саме: ТОВ «АВТОШОП+», автосервіс «Auto Shop» та ТОВ «ТІП-ТОП ПЛЮС».

В свою чергу у Звіті від 09.06.2023 встановлені обставини використання орендованих приміщень під СТО Banda Car Service та Dublikator.

При цьому, заперечення відповідача щодо позову зводяться до того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами передачу відповідачем в суборенду частини орендованих приміщень іншим особам.

Однак, будь-які заперечення, як і позовні вимоги, повинні підтверджуватися доказами.

Втім, будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень, які б спростовувала викладені позивачем підстави позову, відповідачем суду не надано.

Зокрема, не надано доказів існування в орендованих приміщеннях розміщення творчих спілок, громадських, релігійних та благодійних організацій (цільове використання об`єкта оренди), а також доказів, що Dublikator, Banda Car Service, Auto Shop належать відповідачу, а не іншим особам. (заборона передавати частини орендованих приміщень в суборенду).

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими та доведеними викладені позивачем підстави позову про те, що відповідачем не за цільовим призначенням використовується орендоване майно та воно (частина) передано в суборенду іншим особам.

Належними та допустимими доказами відповідачем викладених вище обставин не спростовано.

Іншою підставою позову позивач визначає невиконання відповідачем обов`язку щодо страхування орендованих приміщень.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний застрахувати орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно на користь балансоутримувача, а єдиний майновий комплекс - на користь орендодавця згідно з Порядком передачі майна в оренду.

Відповідно до п. 175 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендар зобов`язаний постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії договору оренди майно було застрахованим.

Відповідно до п. 178 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендодавці контролюють своєчасність укладення договорів страхування орендованого майна та у разі порушення орендарем обов`язку щодо укладення договору страхування повідомляють орендаря про розірвання договору оренди.

Отже, порушення орендарем обов`язку щодо укладення договору страхування є істотним порушенням умов договору та є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п. 5.8 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 орендар зобов`язується протягом 10 робочих днів після укладення цього договору застрахувати майно на користь балансоутримувача на суму, не меншу ніж вартість за висновком про вартість та актом оцінки у порядку, визначеному законодавством, зокрема від пожежі, затоплення, протиправних дій третіх осіб, стихійного лиха. Постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії цього договору майно було застрахованим, і надавати орендодавцю копії завірених належним чином договору страхування (договорів страхування) і платіжного доручення (платіжних доручень) про сплату страхового платежу (страхових платежів).

Як вказує позивач, після 23.05.2022 відповідачем не було укладено нового договору страхування.

Відповідач в свою чергу визнає, що у період з 24.05.2022 по 07.08.2022 орендоване майно не було ним застраховане, оскільки 24.02.2022 розпочалась війна, з огляду на що, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022 як на обставину засвідчення форс-мажору, відповідав заперечує проти задоволення позову.

Суд зазначає, що умовами п. 5.8 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 відповідач прийняв на себе обов`язок застрахувати об`єкт оренди, а також постійно поновлювати договір страхування так, щоб протягом строку дії цього договору майно було застрахованим.

З матеріалів справи вбачається, що орендоване майно не було застраховане в період з 24.05.2022 по 07.08.2022.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина перша статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Суд зазначає, що лист ТПП України від 28.02.2022 не засвідчує наявність обставин форс-мажору у конкретному випадку - у правовідносинах, які виникли за Договором оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018.

При цьому, відповідачем не надано сертифікату ТПП або інших належних та допустимих доказів про засвідчення обставин форс-мажору, у зв`язку з існуванням яких відповідач не зміг виконати свій обов`язок, передбачений Договором оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, в частині страхування об`єкта оренди.

Наведені обставини свідчать про порушення відповідачем умов Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 в частині страхування орендованого майна, що відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є самостійною та достатньою підставою для розірвання договору оренди.

Ще однією підставою для розірвання Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 позивач вказує систематичне порушення відповідачем строків сплати орендної плати.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Як вбачається з умов Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50%.

Уклавши вказаний договір, відповідач знає та розуміє, що належним виконанням ним обов`язку зі сплати орендної плати є одночасно як сплата частини орендної плати до держбюджету, так і сплата встановленої частини орендної плати балансоутримувачу.

Таке виконання зобов`язання відповідає загальними засадам цивільного законодавства (справедливості, добросовісності та розумності) і саме з цією метою розроблена та функціонує Методика розподілу орендної плати, та укладаються договори оренди державного та комунального майна в тій редакції щодо сплати орендної плати, яка, зокрема, наведена у Договорі оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач постійно та систематично допускає прострочення зі сплати орендної плати як на користь держбюджету, так і на користь балансоутримувача, що підтверджується доказами, наданими Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Фондом державного майна України.

При цьому, відповідач не заперечує відносно такої своєї недобросовісної поведінки, втім звертає увагу, що «станом на 28.02.2023 заборгованість з орендної плати відсутня».

Однак, суд зазначає, що підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так як відповідач систематично порушує строки сплати орендної плати (як до державного бюджету, так і балансоутримувачу), що є істотним порушенням умов договору, суд дійшов висновку щодо обгрунтовності вимог позивач про розірвання Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018.

Таким чином, враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості тверджень позивача про те, що відповідач істотно порушує умови Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, а саме: 1) використовує об`єкт оренди з порушенням умов цільового використання; 2) здав частину об`єкта оренди в суборенду; 3) прострочив виконання обов`язку зі страхування об`єкта оренди та 4) систематично прострочує сплату орендної плати.

Таким чином, позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про розірвання Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з п. 10.6 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 цей договір буде достроково розірваний на вимогу орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату протягом 3-х місяців підряд; передав майно, або його частину у користування іншій особі.

У п. 10.9 Договору оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018 сторонами погоджено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом 3-х робочих днів орендар повертає балансоутримувачу або юридичній особі, яку вкаже орендодавець.

Оскільки суд дійшов висновку розірвати Договір оренди №347 нерухомого майна від 18.12.2018, підстави користування відповідачем орендованими приміщеннями відсутні, з огляду на що позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про виселення Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що виселення є ефективним способом захисту так як забезпечує поновлення порушеного права позивача як особи, яка має речове право на майно, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди.

Так, з огляду на встановлення судом факту закінчення строку дії договору оренди та обов`язок орендаря повернути майно позивачу (орендодавцю) після закінчення дії договору, у випадку невиконання орендарем відповідного обов`язку ефективним способом захисту прав є саме вимога про виселення орендаря, яка передбачає реальне відновлення порушеного права, оскільки виконання рішення суду не залежить від волевиявлення відповідача.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір оренди №347 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 18.12.2018, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Громадською організацією «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів».

3. Виселити Громадську організацію «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» з нерухомого майна, що належить до державної власності, - нежитлових приміщень загальною площею 992,7 кв.м (реєстровий номер 00032945.3.АААДКЕ203), що є частиною нежилих приміщень за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, буд. 5-А, що належить до сфери управління та обліковується на балансі Фонду державного майна України.

4. Стягнути з Громадської організації «Всеукраїнська спілка інвалідів війни в Афганістані та інших локальних конфліктів» (02098, м. Київ, вул. Юрія Шумського, буд. 1Б, офіс 115; ідентифікаційний код: 23181352) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 50-Г; ідентифікаційний код: 19030825) судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 25.09.2023.

Суддя О.М. Спичак