Рішення

від 14.09.2023 по справі 915/149/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року Справа № 915/149/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Дюльгер І.М.

та прокурора Григорян Е.Р.;

від інших учасників справи представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/149/22

за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури,

вул. Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006;

mykokrug@myk.gp.gov.ua;

в інтересах держави

в особі Коблівської сільської ради,

вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57453;

koblevorada@ukr.net;

до товариства з обмеженою відповідальністю "Грот-2012",

вул. Приморська, 13, кв. 35, м. Южне, Одеська область, 65481;

про усунення перешкод у користування та розпорядженні землями водного фонду шляхом визнання недійсним свідоцтва та припинення права власності, повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

1. Рух справи.

Заступником керівника Миколаївської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради пред?явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Грот-2012" з такими вимогами:

"1. Усунути перешкоди власнику ? Коблівській сільській раді ? у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 11.04.2015 № 36230819 з одночасним припиненням права власності ТОВ "Грот-2012" (код ЄДРПОУ 38058570) на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442 (запис № 9360673).

2. Усунути перешкоди власнику ? Коблівській сільській раді ? у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом зобов?язання ТОВ "Грот-2012"(код ЄДРПОУ 38058570) повернути у власність Коблівської сільської ради земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442.

3. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подачу позову".

За такими вимогами ухвалою від 14.02.2022 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути її за правилами загального позовного провадження у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19" та введенням Урядом України протиепідемічних заходів та призначено підготовче засідання на 15.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою від 27.10.2022 призначено підготовче засідання в даній справі на 16.11.2022.

Ухвалою від 16.11.2022, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 17.01.2023.

Ухвалою від 17.01.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023.

Ухвалою від 21.03.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання в даній справі на 26.04.2023.

Ухвалою від 26.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання в даній справі на 17.07.2023.

Ухвалою від 17.07.2023, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання в даній справі на 14.09.2023.

2. Правові позиції сторін у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Коблівською сільською радою за відсутності достатнього обсягу повноважень та в порушення вимог земельного, водного та містобудівного законодавства, а саме, заборони на перебування земель пляжної зони прибережної захисної смуги у приватній власності, прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва спірної земельної ділянки, розташованої у межах прибережної захисної смуги узбережжя Чорного моря в межах території Коблівської сільської ради.

Указану земельну ділянку ОСОБА_1 у подальшому відчужено на користь ТОВ "Грот-2012", про що указаному товариству видано спірне свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.04.2015 № 36230819, а в Реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено спірний запис про право власності № 9360673.

ТОВ "Грот-2012" у відзиві від 25.04.2023 позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на те, що 09.04.2021 Коблівська сільська рада ухвалила рішення № 43 про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних, зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об?єктів уздовж Чорного моря на території с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - Проект), згідно пояснювальної записки до якого мінімальна ширина водоохоронної зони Чорного моря на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області становить 4,90 м., максимальна 50,61 м.

За такого, за твердженнями відповідача, спірна земельна ділянка не знаходиться в межах водоохоронної зони, а тому підстави для задоволення позову - відсутні.

Прокурор у відповіді на відзив від 03.05.2023 виклав незгоду з твердженнями відповідача, з посиланням на те, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 справа № 1-7/99).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом?якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов?язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

На думку прокурора, враховуючи той факт, що відповідач набув правомочностей власника спірної земельної ділянки до прийняття Коблівською сільською радою рішення від 09.04.2021 № 43, неможливо визнати те, що ця ділянка на момент виникнення спірних правовідносин не знаходилася в межах водоохоронної зони.

Крім того, правовстановлюючі документи, на підставі яких спірна ділянка вибула з комунальної власності у власність ОСОБА_1 , скасовані рішенням Березанського районного суду Миколаївської області (справа № 469/1260/16-ц). Таким чином, на думку прокурора, ТОВ "Грот-2012" не може вважатись законним власником спірної земельної ділянки у зв?язку з тим, що отримав її від особи, документи щодо якої визнані незаконними в судовому порядку.

ТОВ "Грот-2012" у запереченнях від 17.07.2023 наполягало на твердженнях про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки підставою для задоволення позову у справі № 469/1260/16-ц була обставина - відсутність встановлених меж території земель водного фонду та водоохоронних, зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об?єктів уздовж Чорного моря на території с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

На думку відповідача, суду належить розглядати справу на підставі документів, які існують на даний час.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Від Коблівської сільської ради та ТОВ "Грот-2012", належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з?явилися.

Вислухавши прокурора, який просив суд про задоволення позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

3. Встановлені судом обставини справи та правові висновки суду.

Так, пунктами 7, 8 рішення Коблівської сільської ради Березанського району № 9 від 14.12.2012 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га (пасовища), із земель не наданих у власність та користування, для ведення садівництва в с. Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району.

Пунктом 4 рішення Коблівської сільської ради №11 від 26.12.2012 цільове призначення вищевказаної земельної ділянки змінено на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об?єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Відповідно до рішення Коблівської сільської ради №11 від 26.12.2012 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯИ №674236 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442, що зареєстрований 29.12.2012 за №482090001001795 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.

У подальшому, на підставі акту прийому-передачі від 17.03.2015 право власності на зазначену земельну ділянку перейшло до відповідача - ТОВ "Грот-2012", учасником (засновником) якого відповідно до протоколу №1/2015 загальних зборів ТОВ "Грот-2012" від 16.03.2015 є ОСОБА_1 , у зв?язку з чим реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області 11.04.2015 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , про що в Реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис 9360673.

Викладені обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються наявною в матеріалах справи Інформаційною довідкою від 01.09.2021 № 272794849 з Державнго реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо спірної земельної ділянки за кадастровим номером 4820982200:12:051:0442.

Крім того, зазначені обставини встановлені в рішенні Березанського районного суду Миколаївської області від 21.05.2021 у справі № 469/1260/16-ц за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОТ-2012" яким, зокрема, визнано незаконними та скасовано пункти 7, 8 рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №9 від 14.12.2012 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1000 га (пасовища) для ведення садівництва із земель, не наданих у власність та користування, в с.Коблеве у межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області; визнано незаконним та скасовано рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 26.12.2012 в частині зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 для ведення садівництва в межах населеного пункту с.Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, площею 0,1000 га (забудовані землі) на комерційне призначення для будівництва та обслуговування об?єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Зазначене рішення набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, а тому встановлені ним обставини не підлягають доведенню у відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, якою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За твердженнями прокурора, надання Коблівською сільською радою земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442 у власність ОСОБА_1 та подальша передача її ТОВ "Грот-2012" здійснені з порушеннями вимог земельного та містобудівного законодавства.

Прокурор указує, що відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області №10-14.08-0.4-1854/72-16 від 12.09.2016, відстань від урізу воду Чорного моря до південної межі становить 50-60 метрів, до північної 100-110 метрів. Вказане також підтверджується викопіюванням з Публічної кадастрової карти, яке додається.

Із змісту зазначених документів вбачається, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 4820982200:12:051:0442 повністю розташована з межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря.

Крім того, при відведенні земельної ділянки не прийнято до уваги її функціональне призначення.

Відповідно до інформації управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації від 15.09.2016 № 747-01-21 надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка розташована в зоні рекреації, в межах якої дозволяється розміщення лише баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам?яток археології, заказників пам?яток культури.

При цьому, згідно підрозділу 4 розділу V Проекту установлено, що в трикілометровій зоні Чорноморського узбережжя відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 272 від 22.04.1969 будівництво інших об?єктів не дозволяється.

З метою усунення вказаних порушень законодавства заступником керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 до Березанського районного суду Миколаївської області заявлено згаданий вище позов в інтересах держави до Коблівської сільської ради, ОСОБА_1 , ТОВ "Грот-2012" про визнання незаконним та скасування рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, який 11.05.2021 задоволено частково.

Задовольняючи позов, у згаданому вище рішенні від 21.05.2021 у справі № 469/1260/16-ц Березанський районний суд Миколаївської області погодився з доводами прокурора щодо незаконності рішень Коблівської сільської ради про надання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду для ведення садівництва та будівництва комерційних об?єктів.

Разом із тим, провадження у частині вимоги про витребування від ТОВ "Грот-2012" на користь Коблівської об?єднаної територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442 закрито, оскільки з урахуванням вимог ст.20, ч.4 ст.188 Цивільного процесуального кодексу України, ч.1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України ця вимога підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

На даний час на підставі свідоцтва про право власності від 11.04.2015 № 36230819 власником вказаної ділянки є відповідач, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Прокурор вважає, що, оскільки первісне відведення земельної ділянки відбулось з численними порушеннями вимог законодавства, що підтверджено судовим рішенням, то вказане свідоцтво підлягає визнанню недійсним та скасуванню, з одночасним припиненням права власності ТОВ "Грот-2012" на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442.

В даному випадку суд зауважує, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред?явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з?ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Розглядаючи справу, суд має з?ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту предмета та підстав позову, даний спір стосовно захисту прав і законних інтересів щодо земельної ділянки виник саме із земельних правовідносин, які згідно із статтею 3 ЗК України регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

При цьому, слід звернути увагу, що способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 ЗК України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У статтях 2, 5 ГПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №242/68/19, яку Суд вважає за необхідне застосувати відповідно до положень частини четвертої статті 236, статті 300 ГПК України, зокрема, щодо принципів судового розгляду при вирішенні судом спорів.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 ЗК України, а також статті 2 та 5 ГПК України.

З огляду на встановлені статтею 152 ЗК України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтями 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред?явити будь-яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв?язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред?явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

Як позов про витребування земельної ділянки, так і позов про повернення земельної ділянки мають своїм наслідком відібрання (витребування, зобов?язання повернути) спірної земельної ділянки від набувача (власника або володільця) та повернення її належному власнику (користувачу).

Тобто, вимога про повернення земельної ділянки може бути заявлена в разі, якщо земельна ділянка на момент пред?явлення позову за рішенням органу передана у володіння чи користування іншій особі в незаконний спосіб.

В даному випадку судом встановлено, що спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача внаслідок прийняття Коблівською сільською радою №9 від 14.12.2012 (п.п. 7-8) та №11 від 26.12.2012 щодо затвердження проекту землеустрою та надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та подальшої зміни цільового призначення цієї земельної ділянки, які у подальшому визнані незаконними та скасовані рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 21.05.2021 у справі № 469/1260/16-ц; у подальшому (до скасування зазначених рішень) спірну ділянку відчужено на користь відповідача.

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об?єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

З урахуванням зазначених нормативних розмірів та даних Національної кадастрової системи є підстави вважати, що спірна земельна ділянка розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря.

Відповідно до положень ст. 58 ЗК України землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду.

Згідно з частиною четвертою статті 59 ЗК (у редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність і для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Таким чином, Коблівською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах пляжної зони прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

Частиною третьою статті 62 ЗК заборонено будівництво у межах пляжної зони прибережних захисних смуг будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про основи містобудування" основою для вирішення питань про вилучення (викуп), передачу (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 ст.48 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що розміщення і будівництво об?єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об?єктів.

Містобудівною документацією, що діяла на момент прийняття рішення Коблівської сільської ради № 11 від 26.12.2012, є "Проект планування та забудови Березанського району Миколаївської області", затверджений постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 №112, відповідно до якого в зоні рекреації, у якій розташована спірна земельна ділянка, планувалось розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів праці та відпочинку, пляжів, пам?яток археології та заказників пам?яток культури.

Пунктом 10.17 ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992, заборонено будівництво будівель, споруд і комунікацій у приморських прибережних смугах завширшки менше 100 м. від урізу води, а в приморських курортних зонах за наявності пляжу - менше 100 м. від його суходільної межі.

Отже, садівництво та будівництво об?єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на спірній земельній ділянці суперечить земельному і водному законодавству, містобудівній документації та діючим будівельним нормам, державним стандартам і правилам, а тому рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області області №9 від 14 грудня 2012 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" в частині затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення садівництва та рішення №11 від 26 грудня 2012 року "Про затвердження проектів із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, що перебувають у власності громадян", яким затверджено проект із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, що перебуває у власності ОСОБА_1 , з ведення садівництва на комерційне призначення для будівництва об?єктів інфраструктури та закладів громадського харчування, не є законними.

Такі висновки викладені в рішенні Березанського районного суду Миколаївської області від 21.05.2021 у справі № 469/1260/16-ц, яке є преюдиційним при вирішенні спору в даній справі.

Отже, придбана ТОВ "Грот-2012" земельна ділянка на момент її відчуження на користь відповідача мала розташування в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, та відповідно до наведених вище положень законодавства, могла перебувати виключно у державній та комунальній власності і надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Щодо тверджень відповідача про те, що на даний час спірна земельна ділянка не знаходиться в межах водоохоронної зони, суд приходить до наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.04.2021 Коблівська сільська рада ухвалила рішення № 43 про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території земель водного фонду та водоохоронних, зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об?єктів уздовж Чорного моря на території с. Коблеве Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - Проект), розроблений Миколаївською- регіональною філією ДП "Центр державного земельного кадастру" Держгеокадастру України, метою якого є встановлення розмірів і меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги в межах с Коблеве, визначення режиму ведення господарської діяльності в їх межах, а також заходів щодо поліпшення екологічного стану ділянки.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту водоохоронна зона вздовж урізу води Чорного моря має внутрішню та зовнішню межу. Для визначення та встановлення меж водоохоронної зони та прибережної захисної смуги, меж земельних ділянок, рівня урізу води Чорного моря, проведені геодезичні роботи також виконано розрахунки ширини водоохоронної зони Чорного моря на території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області. Внутрішня межа встановлення з урахуванням ст. 88 Водного Кодексу України та рівня води по даним геодезичних робіт. Зовнішня межа означалась з урахуванням Генплану Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486. Зовнішня межа водоохоронної зони у Коблівській сільській раді загальним напрямком з північного заходу на південний схід проходить: по урізу води Чорного моря та каналу Тилігульського лиману, що збігається адміністративною межею села Коблеве, далі за напрямком південний захід на північний захід по лісосмугам та польовим дорогам. Мінімальна ширина водоохоронної зони становить 4,90 м., максимальна 50,61 м.

Разом із тим, викладена обставина не може бути визнаною такою, що свідчить про законність набуття відповідачем права власності на спірну земельну ділянку.

Так, по-перше, з огляду на наявність рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 21.05.2021 у справі № 469/1260/16-ц, вбачається встановленою та такою, що не підлягає доказуванню обставина віднесення спірної земельної ділянки на час її вибуття з власності Коблівської сільської ради до земель прибережної захисної смуги Чорного моря та, як наслідок, незаконність набуття прав приватної власності на неї.

Оскільки ОСОБА_1 не набула право власності на вказану земельну ділянку, розташовану у прибережній захисній смузі, у визначений законом спосіб (як того вимагає стаття 328 ЦК України), вона не отримала передбачені частиною 1 статті 317 ЦК України повноваження власника ділянки. У зв?язку з цим ОСОБА_1 не мала права розпоряджатись земельною ділянкою, у т.ч. передавати її відповідачу.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що в разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Крім того, на час розгляду справи № 469/1260/16-ц та прийняття в ній рішення, вищевказаний проект землеустрою вже був затверджений сільською радою (рішення ради №43 прийняте 09.04.2021, а рішення суду ухвалене 21.05.2021). Зазначена обставина вочевидь свідчить про можливість відповідача викласти свої міркування щодо законності володіння ним спірною землею та надати відповідні докази ще під час розгляду справи № 469/1260/16-ц.

До того ж, слід врахувати, шо у доданих до відзиву документах, у тому числі і у витягах із затвердженого рішенням сільської ради №43 від 09.04.2021 проекту землеустрою, немає жодної інформації, яка б містила ідентифікацію зі спірною земельною ділянкою та відповідно, відомості про її віднесення чи невіднесення до прибережної захисної смуги Чорного моря у цих документах відсутні.

Аркуш додатку, на який здійснено посилання відповідача у відзиві на позовну заяву, містить зовсім інші юридичні поняття ніж прибережна захисна смуга (у ньому йде мова про водоохоронну зону).

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 за №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) наголошено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. і ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абз. 1, 2 п. 2 мотивувальної частини зазначеного Рішення).

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 03.11.2021 у справі № 9901/378/20 (пункти 29-30), від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20 (пункт 40) вказано, що за загальним правилом, відомим, зокрема із загальної теорії права, закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють: відносини, що виникли після набрання чинності; відносини, які виникли до набрання чинності та продовжують існувати на час набрання чинності.

При цьому, рішення сільської ради № 43 прийнято лише 09.04.2021, тоді як спірні правовідносини по вибуттю із комунальною власності земельної ділянки прибережної захисної смуги мали місце у 2012 році, а безпосередньо відповідачем право приватної власності на спірну землю набуто на підставі акту прийому-передачі у 2015 році.

Крім того, згідно з положеннями ЗК України юридична особа не може набути прав приватної власності на землі комунальної власності у порядку ст. 121 ЗК України, тобто безоплатно.

Незаконне вибуття спірної ділянки у 2012 році у порядку безоплатної приватизації та набуття фізичною особою ОСОБА_1 за рахунок земель прибережної захисної смуги Чорного моря права власності на цю ділянку призвело до її подальшої передачі за актом (також безоплатно) у приватну власність відповідачу. Тобто, у 2015 році відповідач безоплатно отримав земельну ділянку прибережної захисної смуги у приватну власність, що прямо заборонено законом.

Після прийняття рішення №43 від 09.04.2021 передача спірної ділянки певній юридичній особі у встановленому законом порядку могла б відбутися виключно за плату та за результатами земельних торгів.

Отже, ТОВ "Каскад-2012" не може вважатись законним власником спірної ділянки, оскільки отримало її від особи, правовстановлюючі документи якої визнані незаконними в судовому порядку з огляду на встановлений факт знаходження цієї землі у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та пряму законодавчу заборону набуття приватної власності на такі землі.

У зв?язку з наведеним доводи відповідача судом відхиляються.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Ураховуючи викладене, підлягає визнанню недійсним та скасуванню видане відповідачу свідоцтво про право власності від 11.04.2015 № 36230819, з одночасним припиненням права власності ТОВ "Грот-2012" на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442 (запис №9360673).

Крім того, з урахуванням наведених вище положень законодавства, суд визнає підлягаючою задоволенню вимогу прокурора про усунення перешкод власнику ? Коблівській сільській раді ? у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом зобов?язання ТОВ "Грот-2012" повернути у власність Коблівської сільської ради спірну земельну ділянку.

Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі органів, компетентних на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, суд приходить до такого.

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України та частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дають підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб?єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб?єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з?ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У позовній заяві прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, зокрема, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов?язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з?ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказані висновки про застосування норми права зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

За змістом статей 80, 83 ЗК України, суб?єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Таким чином, права та обов?язки щодо розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442, яка розташована на території села Коблеве, належать Коблівській сільській раді.

З метою встановлення наявності підстав для представництва, Миколаївською окружною прокуратурою 20.09.2021 та 16.11.2021 на адресу Коблівської сільської ради було скеровані листи №50-4373вих-21 та №50-5669вих-21, відповідно, та повідомлено про порушення вимог законодавства при відчуженні у приватну власність спірної земельної ділянки.

Указані листи окружної прокуратури містили також законодавчі обґрунтування повноважень сільської ради на розпорядження цією ділянкою від імені держави, а отже, юридичного обов?язку вживати заходи до ЇЇ повернення державі.

Однак, вказані листи прокуратури залишились без відповіді, що, на думку прокурора, свідчить про відсутність наміру Коблівської сільської ради вживати заходів до усунення порушень законодавства, та вказує на її бездіяльність та самоусунення від вжиття заходів щодо повернення земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади.

Крім того, прокурор вважає, що Коблівська сільська рада, будучи стороною по справі №469/1260/16-ц, з 11.05.2021 обізнана про прийняте судом рішення стосовно незаконності відведення земельної ділянки площею 0,1000 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442, а отже як власник відповідної ділянки повинна була вжити заходів до її повернення.

Водночас жодних заходів з цього приводу Коблівською сільською радою не вжито, відповідні позови до суд не заявлено.

Викладене вказує на усвідомлену пасивну поведінку уповноваженого суб?єкта владних повноважень, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави упродовж розумного строку та є підставою для пред?явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради.

Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19) зазначено, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом, сам факт незвернення до суду з позовною заявою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси Українського народу, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв?язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Окрім того у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 вказано, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов?язок здійснити захист.

Отже, в даному випадку судом з?ясовано, що Коблівською сільською радою не вжито заходів для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Ураховуючи викладені обставини та положення законодавства, суд визнає, що прокурором доведено наявність у даному випадку підстав для представництва в суді законних інтересів держави в особі Коблівської сільської ради.

Таким чином, позовні вимоги прокурора належить задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати прокуратури на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 02.02.2022 № 76 у сумі 4962 грн., належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

У судовому засіданні 14.09.2023, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коблівської сільської ради задовольнити.

2. Усунути перешкоди власнику ? Коблівській сільській раді ? у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності від 11.04.2015 № 36230819 з одночасним припиненням права власності ТОВ "Грот-2012" (код ЄДРПОУ 38058570) на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442 (запис № 9360673).

3. Усунути перешкоди власнику ? Коблівській сільській раді ? у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом зобов?язання ТОВ "Грот-2012"(код ЄДРПОУ 38058570) повернути у власність Коблівської сільської ради земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 4820982200:12:051:0442.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грот-2012", вул. Приморська, 13, кв. 35, м. Южне, Одеська область, 65481, ідентифікаційний код 38058570, на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048), грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 4962 грн.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2023.

Суддя Т.М.Давченко