Рішення

від 21.09.2023 по справі 926/2172/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

21 вересня 2023 року Справа № 926/2172/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик Світлани Миколаївни, за участю секретаря судового засідання Петровської В.С. розглянувши справу №926/2172/23

За позовом Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, пл.Центральна, 1)

до відповідача Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" (58003, м.Чернівці, вул.Буковинська, 62)

про стягнення заборгованості в сумі 1129981,35 грн

За участю представників:

Від позивача: Смотр Д.М. представник (виписка з ЄДР)

Від відповідача: Вишневський В.М. (керівник)

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька міська рада звернулася з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці №856 від 23.05.2017 року в розмірі 1129981,35 грн, з яких: 1033096,70 грн сплата внеску на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста, пеня в сумі 65891,75 грн за період 24.11.2020 року по 23.05.2021 року, штраф у сумі 3% від суми несплаченого внеску, що становить 30992,90 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами 23.05.2017 року укладено договір №856 про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці, відповідно до якого ОК ЖБК "Буд Сіті" зобов`язується взяти участь у розвитку інфраструктури міста, при здійсненні будівництва багатоквартирного житлового будинку блок "Б" з вбудовано-прибудованими об`єктами соцкультпобуту, магазинами та підземним паркінгом на вул. Буковинській, 62. Пайова участь полягає у перерахуванні ОК ЖБК "Буд Сіті" до бюджету міста коштів у розмірі 1283096,70 грн (п.2.2 договору). Строк сплати внеску до 30.08.2017 року, але не пізніше прийняття об`єкта в експлуатацію, у грошовій безготівковій формі (п.2.3 договору). Однак, ОК ЖБК "Буд Сіті" умови договору не виконав.

Ухвалою Господарського суду від 23.11.2017 року у справі №926/3175/17 за позовом ОК ЖБК "Буд Сіті" до Чернівецької міської ради затверджено мирову угоду та внесено зміни в п.2.2. договору, а саме: зобов`язання по сплаті пайового внеску виконується на підставі рішення 23 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 27.10.2007 року, всі інші умови договору залишені без змін (п.1 мирової угоди).

Сторони у пункті 2 та 3 мирової угоди погодили, щодо сплати частини пайового внеску в розмірі 240000,00 грн протягом 3-х робочих днів, а також те, що ОК ЖБК "Буд Сіті" за власні кошти зобов`язується виконати роботи орієнтовною вартістю 8769798,00

грн по ремонту вул.Буковинської до вул.Герцена м.Чернівці, відповідно до проектно-кошторисної документації, погодженої у встановленому законодавством порядку. У разі невиконання п.3 мирової угоди протягом трьох років залишаються зобов`язання передбачені договором №856, а саме: оплата пайового внеску в сумі 1043096,70 грн.

Відповідач п.3 мирової угоди не виконав, чим поруш домовленість сторін, а відтак позивач змушений був звернутися до суду про стягнення з останнього заборгованості по сплаті пайового внеску, нарахованої пені та штрафу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2023 року позовну заяву вх.№2172 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 25.05.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.06.2023 року.

Під час підготовчого провадження за клопотанням сторін у судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви.

Ухвалою суду від 22.08.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2023 року.

У судовому засіданні 07.09.2023 року представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, в свою чергу представник відповідача не заперечував проти доводів позивача.

У судовому засіданні оголошено перерву до 21.09.2023 року.

У судовому засіданні, 21.09.2023 року, після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог не заперечував та їх визнав.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -

В С Т А Н О В И В :

23.05.2017 року між Чернівецькою міською радою та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" (замовник) укладено договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Чернівці №856 (далі договір №856 від 23.05.2017р.).

Відповідно до п.1.1. договору №856 від 23.05.2017р. замовник зобов`язується взяти участь у розвитку інфраструктури міста при здійсненні будівництва багатоквартирного житлового будинку блок "Б" з вбудовано-прибудованими об`єктами соцкультпобуду, магазинами та підземним паркінгом на вул. Буковинській, 62.

У п.1.2. договору №856 від 23.05.2017р. міська рада зобов`язується використати отримані від замовника кошти виключно на розвиток інфраструктури міста.

Пунктом 2.2. договору №856 від 23.05.2017р. визначено, що пайовий внесок у сумі 1283096,70 грн підлягають до сплати замовником відповідно до розрахунку, який є невід`ємною частиною договору.

Пайовий внесок сплачується замовником до 30.08.2017 р., але не пізніше прийняття об`єкта в експлуатацію, у грошовій безготівковій формі (п.2.3 договору №856 від 23.05.2017р.).

За невиконання та/або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з чинного законодавства (п. 3.1 договору №856 від 23.05.2017р.).

Відповідно п.3.2.договору №856 від 23.05.2017р. у разі прострочення замовником термінів сплати пайового внеску, замовник сплачує міській раді пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежу.

У разі прострочення замовником сплати пайового внеску понад 30 днів, останній сплачує міській раді штраф у розмірі 3 (трьох) відсотків від суми несплаченого внеску (п. 3.3 договору №856 від 23.05.2017р.).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та діє до повного виконання визначених в ньому зобов`язань (п.4.1 договору №856 від 23.05.2017р.).

Згідно п.4.2. договору №856 від 23.05.2017р. сплата пайового внеску повинна бути здійснена в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2017р. по справі №926/3175/17 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельного кооперативу "Буд-Сіті" до Чернівецької міської ради затверджено мирову угоду від 23.11.2017р. у якій сторони погодили, викласти пункт 2.2 договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці від 23.05.2017р. №856 в наступній редакції: "2.2 договору зобов`язання по сплаті пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Чернівці виконуються на підставі рішення 23 сесії Чернівецької міської ради V скликання від 27.12.2007 р. №488 (пункт 4.8)". Всі інші умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Чернівці від 23.05.2017р. №856 залишаються без змін.

У мировій угоді сторонами погоджено, що ОК ЖБК "Буд-Сіті" зобов`язується сплатити протягом 3-х робочих днів з дня набрання законної сили рішення про затвердження цієї мирової угоди, пайовий внесок в розмірі 240000,00 грн на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Чернівці (п.2 мирової угоди).

У відповідності до п.3 мирової угоди ОК ЖБК "Буд-Сіті" зобов`язується за власні кошти виконати роботи орієнтовною вартістю 8769798,00 грн по ремонту вул.Буковинської до вул.Герцена в м.Чернівці, відповідно до проектно-кошторисної документації, погодженої у встановленому законодавством порядку.

При цьому, сторони визначили в п.4 мирової угоди, що в разі невиконання п.3 мирової угоди протягом трьох років з дня підписання, за ОК ЖБК "Буд-Сіті" залишаються зобов`язання передбачені договором №856 про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Чернівців в редакції від 23.05.2017р., а саме: сплатити 1043096,70 грн на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Позовні вимоги Чернівецька міська рада обґрунтовує тим, що відповідач не виконав роботи по ремонту вул.Буковинської до вул.Герцена в м.Чернівці, чим порушив умови договору №856 та пункту 3 мирової угоди затвердженої судом, отже відповідно до пункту 4 мирової угоди за ним залишаються зобов`язання передбачені договором №856 про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівців в редакції від 23.05.2017р., відповідач повинен сплатити 1043096,70 грн на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Відповідач відзив на позов не надав, однак, у судових засіданнях, аргументував свою позицію тим, що пункт 2 мирової угоди виконав в повній мірі, а саме: сплатив частину пайового внеску, яку підтверджує позивач. Однак, із виконанням п.3 мирової угоди виникли труднощі у зв`язку із тим, що, під час карантинних обмежень будівельна діяльність призупинилася, у 2021 році почали відновлювати роботи, проте, у зв`язку із повномасштабним вторгненням у 2022 році було змінено керівництво ОК ЖБК "Буд Сіті", що призвело до порушення умов мирової угоди та не можливістю виконати свої зобов`язання по проведенню робіт по ремонту вул.Буковинської до вул.Герцена у м.Чернівці.

19.04.2023 року Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради було надіслано відповідачу претензію №24/01-08/3-07/622, у якій останній просив виконати умови мирової угоди, а в разі не виконання попередив відповідача про сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки та штрафу у розмірі 3% від суми несплаченого платежу.

Проте, претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2, 3 ст.193 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч.3 та 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом з достовірністю встановлено, що між сторонами 23.05.2017 року було укладено договір №856 про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці, факт укладення договору, його строки та порядок виконання, відповідальність за порушення його умов сторонами не заперечується.

Окрім того, факт укладення договору та порушення його умов встановлені у справі №926/3175/17. В даній справі сторонами було укладено мирову угоду від 23.11.2017 року, яка була затверджена судом.

У п.п.2, 3, 4 мирової угоди у справі № 962/3175/17 сторони зазначили, що відповідач зобов`язаний сплатити протягом 3-х робочих днів з дня набрання законної сили рішення про затвердження цієї мирової угоди, пайовий внесок в розмірі 240000,00 грн на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури м.Чернівці. За власні кошти виконати ОК ЖБК "Буд-Сіті" ремонт вул.Буковинської до вул.Герцена орієнтовною вартістю 8769798,00 грн, відповідно до проектно-кошторисної документації, погодженої у встановленому законодавством порядку. А в разі не виконання пункту 3 мирової угоди протягом трьох років з дня підписання, залишаються зобов`язання передбачені договором №856 від 23.05.2017р., а саме: сплатити 1043096,70 грн на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста.

Тобто, з урахуванням умов укладеної між сторонами мирової угоди та дати її затвердження судом 23.11.2017 року відповідач мав виконати умови домовленостей, а саме: сплатити частину пайового внеску одразу, протягом певного періоду виконати ремонтні роботи, а в разі невиконання таких робіт протягом 3-х років з дня підписання мирової угоди (23.11.2020 року) сплатити всю суму пайового внеску в розмірі 1043096,70 грн.

У зв`язку із невиконанням ремонтних робіт та враховуючи пункт 4 мирової угоди, відповідач зобов`язаний був сплатити 1043096,70 грн на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста.

В ході судового розгляду було досліджено проведення сплат та встановлено, що відповідачем було сплачено 250000,00 грн замість 240000,00 грн, які визначені у пункті 2 мирової угоди. Даний факт був підтверджений, як позивачем так і відповідачем під запис у судовому засіданні.

Таким чином, судом встановлено, що станом на день звернення з позовом за відповідачем існує заборгованість по сплаті пайового внеску у розмірі 1033096,70 грн.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст.525, ЦК України та статті ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Як вже було зазначено строк сплати внеску було погоджено сторонами у п.2.3 договору №856 від 23.05.2017р., однак при укладенні сторонами мирової угоди в межах справи №926/3175/17, яка була затверджена судом, сторонами визнаними інші строки про сплату внеску, так сплата внеску повинна відбуватися одразу, в разі якщо до 23.11.2020 року не будуть проведені ремонтні роботи по об`єкту.

Пунктами 3.2 і 3.3 договору № 856 від 23.05.2017р. визначено, що у разі прострочення виконання зобов`язань замовник сплачує пеню від суми прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та штраф у розмірі 3% від суми несплаченого внеску.

Оскільки відповідачем було порушено строки сплати коштів, відповідно до проведених позивачем розрахунків пені, штрафу та заборгованості сплата пайового внеску становить 1033096,70 грн, за порушення умов договору сума пені за період з 24.11.2020 року по 23.05.2021 року становить 65891,75 грн, а штрафу у сумі 3% - 30992,90 грн (1033096,70 грн * 3% = 30992,90 грн).

Суд зауважує, що за загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. ГК України). Ці підстави наведено у ст. ст. 599 - 601, 604- 609 ЦК України.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Отже, як встановлено судом, згідно матеріалів справи, мирова угода не була виконана у встановлений у ній строк до 23.11.2020 року - щодо проведення робіт, у зв`язку з цим у відповідача виник обов`язок щодо оплати пайового внеску в сумі 1043096,70 грн, який станом на день звернення з позовом 23.05.2023 року не оплачений у повній мірі, у зв`язку з чим відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Таким чином, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання в частині виплати пайового внеску в розмірі 1033096,70 грн на виконання мирової угоди у справі №926/3175/23, затвердженої ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2017 року, позивачем відповідно до умов пункту 3.2 договору № 856 від 23.05.2017 року нараховано пеню за період з 24.11.2020 року по 23.05.2021 року у сумі 65891,75 грн та у відповідності до пункту 3.3 договору № 856 нараховано штраф в розмірі 3% від суми несплаченого внеску у сумі 30992,90 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України код суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності простроченого грошового зобов`язання з виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.11.2017 року у справі №926/3175/17 та договору №856 від 23.05.2017р., письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що обґрунтовано заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості зі сплаті штрафу та пені, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611 ЦК України.

За нормами ст.192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного примусу) врегулювання розбіжностей на погоджених ними умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі № 916/661/20).

Мирова угода є одним із способів вирішення господарського спору, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмету позову. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається у формі та на умовах, передбачених самими сторонами, проте на умовах, що не суперечать діючому законодавству; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Тобто, мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі №904/8731/17 та від 20.06.2018 року у справі №913/869/14).

При розгляді даної справи суд виходить з того, що у даному випадку існує грошове зобов`язання, що існувало за договором № 856 про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці від 23.05.2017 року у сумі 1283096,70 грн, строки виконання якого визначені умовами договору на момент його укладення, та грошове зобов`язання у сумі 1043096,70 грн, розмір та строк виконання якого сторони визначили пунктом 4 мирової угоди, а саме: через три роки з моменту підписання мирової угоди, якщо не будуть виконані ремонтні роботи.

При цьому, шляхом укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі №926/3175/17 сторони спору фактично змінили матеріально-правові відносини, що існували на момент порушення провадження у справі, а саме змінили строк виконання грошового зобов`язання за договором № 856 про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці від 23.05.2017 року та порядок його оплати.

В свою чергу, суд зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Тобто, внаслідок укладання мирової угоди сторони у відповідності до їх взаємного волевиявлення вирішили питання про порядок погашення боржником суми заборгованості за договором № 856 про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Чернівці від 23.05.2017 року на умовах сплати основного боргу згідно умов мирової угоди, що має наслідком зміну порядку та строків окремих зобов`язань сторін договору.

З огляду на вимоги ст.86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості, зокрема, в частині стягнення пені та штрафу, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до ч.1 ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

За приписами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наразі, як встановлено судом, з урахуванням умов укладеної між сторонами мирової угоди та дати її затвердження судом 23.11.2017 року, відповідач мав виконати основне зобов`язання зі сплати 1043096,70 грн пайового внеску у строк до 23.11.2020 року, таким чином з 24.11.2020 року у нього виникає прострочення грошового зобов`язання.

Як вже було зазначено вище, відповідач 10000,00 грн від суми 1043096,70 грн сплатив під час виконання умов пункту 2 мирової угоди, а відтак у нього існує борг зі сплати пайового внеску у розмірі 1033096,70 грн, який підлягає стягненню з відповідача.

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню та штраф суму саме на суму несплаченого пайового внеску (1033096,70 грн), отже розрахунок штрафу в розмірі 3% від суми несплаченого пайового внеску становить 30992,90 грн та сума пені за період з 24.11.2020 року по 23.05.2021 року становить 95891,75 грн, розраховані правомірно, а відтак є такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 року у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому, суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, враховуючи відсутність відзиву відповідача та його позицію у судових засідання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236 238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, пл. Центральна, 1) до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" (58003, м.Чернівці, вул. Буковинська, 62) про стягнення заборгованості в сумі 1129981,35 грн задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Буд-Сіті" (58003, м.Чернівці, вул. Буковинська, 62, код 39479248) на користь Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, пл.Центральна, 1, код 36068147, (одержувач: Чернів. ГУК? Чернівецька ТГ?24170000, код ЄДРПОУ 37836095, рахунок: UA148999980314111921000024405, банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код платежу: 24170000, призначення платежу: пайова участь відповідно до договору від 23.05.2017 року №856)) заборгованість в сумі 1033096,70 грн, пеню в сумі 65891,75 грн, штраф в сумі 30992,90 грн та судовий збір в сумі 16949,72 грн.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2023 року

Суддя С.М. Гушилик