Рішення

від 14.09.2023 по справі 927/89/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/89/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури,

вул. 1-го Травня, 50-а, м. Прилуки, 17500,

e-mail: priluki.prok@chrg.gp.gov.ua

в інтересах держави в особі:

позивача-1: Північного офісу Державної аудиторської служби України,

вул. Січових Стрільців (Артема), 18, м. Київ, 04053,

e-mail:mailbox@das.gov.ua

позивача-2: Прилуцької міської ради,

вул. Незалежності 82, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500,

e-mail: plmrada_post@cg.gov.ua

позивача-3: Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради

вул. Короленка, 8, м. Прилуки, Чернігівська область, 17501,

e-mail: tercentrl@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут",

вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021, e-mail: office@cngaszbut.104.ua

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 26 138,57 грн.

Представники учасників справи:

від прокуратури: Ходико О.Є.,

від позивача-1: Мойсієнко Н.О.,

від позивача-2: не прибув,

позивача-3: не прибув,

від відповідача: Козінова Г.О.

Заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури подано позов в інтересах держави в особі: Північного офісу Державної аудиторської служби України, Прилуцької міської ради та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про:

- визнання недійсними додаткових угод №2 від 28.01.2021, №3 від 28.01.2021, №4 від 28.01.2021, №5 від 05.02.2021 до Договору на закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 21.01.2020, укладених між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385);

- стягнення з відповідача коштів у сумі 26 138,57 грн.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою суду від 09.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.02.2023, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті.

Учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце підготовчого засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

18.01.2023 від позивача-1 надійшли письмові пояснення по справі від 16.01.2023 №262525-17/205-2023.

30.01.2023, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №юр-13 від 25.01.2023.

06.02.2023 від Прилуцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Письмові пояснення позивача-1, відзив на позов та відповідь на відзив долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 07.02.2023 суд постановив протокольно ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 01.03.2023.

15.02.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які долучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 01.03.2023 суд постановив протокольно ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.03.2023.

До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання №юр-222 від 28.03.2023 про зупинення провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду.

У судовому засіданні 30.03.2023 прокурор заперечив щодо зупинення провадження у даній справі, представник позивача-1 залишив розгляд даного клопотання на розсуд суду.

Ухвалою суду від 30.03.2023 провадження у справі №927/89/23 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21, зобов`язано учасників справи повідомити суд про результати перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21 та надати копію відповідного судового рішення.

10.07.2023, на виконання ухвали суду від 30.03.2023, від відповідача надійшла заява, в якій відповідач повідомив суд, що 21.06.2023 Великою Палатою Верховного Суду було розглянуто справу №905/1907/21 та винесено постанову, якою касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 905/1907/21 скасовано в частині залишення без розгляду позову заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради. Справу в цій частині передано до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Господарського суду Донецької області від 20.01.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 у справі № 905/1907/21 залишено без змін. До заяви додано копію вищевказаної постанови.

Ухвалою суду від 07.08.2023 поновлено провадження у справі № 927/89/23, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 16.08.2023.

11.08.2023 від прокуратури на електронну адресу суду надійшла заява про зміну предмету позову, в якій просить змінити предмет позову, виклавши п.6 позовних вимог позовної заяви наступним чином: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на користь Прилуцької міської ради безпідставно отримані кошти в сумі 26 138,57 грн».

До початку судового засідання від позивача-2 надійшла заява про розгляд справи без його участі, суд залишив без розгляду дану заяву, оскільки вона не підписана ЄЦП.

До початку судового засідання від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання. Суд заяву задовольнив.

У судовому засіданні 16.08.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 29.08.2023.

16.08.2023 від прокуратури надійшли докази направлення учасникам справи заяви про зміну предмету позову. Суд долучив їх до матеріалів справи та прийняв заяву про зміну позову до розгляду.

28.08.2023 від позивача-1 надійшла заява про розгляд справи без участі представника Північного офісу Державної аудиторської служби України. Суд заяву задовольнив.

Розглянувши в судовому засіданні 29.08.2023 заяву про зміну предмету позову, суд встановив наступне.

Відповідно до 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи (ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України).

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20, від 05.07.2022 у справі № 923/1205/20.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, першочерговим предметом позову в цій справі були позовні вимоги (п.6) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на користь Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради коштів у сумі 26 138,57 грн.

Заява про зміну предмету позову обґрунтована тим, що Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі природного газу за Договором про закупівлю природного газу від 12.01.2021 №41АВ147-12-21, укладеного між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Кошти на фінансування Договору про закупівлю природного газу від 12.01.2021 №41АВ147-12-21, надано з бюджету Прилуцької міської ради, а відповідно до положень чинного бюджетного законодавства кошти, які надходять у поточному бюджетному періоді як повернення дебіторської заборгованості, що виникла у попередніх бюджетних періодах, перераховуються до доходів загального фонду відповідного бюджету, тому безпідставно та надмірно сплачені відповідачу кошти в сумі 26 137,57 грн підлягають поверненню у місцевий бюджет Прилуцької міської ради.

Дослідивши позовну заяву та заяву про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття заяви та для зміни предмету спору зі «стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на користь Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради коштів у сумі 26 138,57 грн» на «стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на користь Прилуцької міської ради коштів у сумі 26 138,57 грн».

Подальший розгляд справи відбувається з урахуванням зміни предмету позову.

У судовому засіданні 29.08.2023 суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.09.2023.

13.09.2023 від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі, в яких прокурор просить вважати вірним вимогу, зазначену в п.6 позовної заяви в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на користь місцевого бюджету територіальної громади м. Прилуки (код ЄДРПОУ 34209057) коштів у сумі 26 138,57 грн.

Суд долучив письмові пояснення до матеріалів справи.

До початку судового засідання 14.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання обґрунтовано необхідністю додаткового часу для ознайомлення нового представника з матеріалами справи та надання письмових пояснень по справі.

Відповідно до ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; враховуючи те, що явка представника відповідача в судове засідання обов`язковою не визнавалась, з огляду на відсутність підстав для відкладення судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.09.2023 суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем та відповідачем додаткових угод №2 від 28.01.2021, №3 від 28.01.2021, №4 від 28.01.2021, №5 від 05.02.2021 до Договору на закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 21.01.2020, було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку та з перевищенням 10% ліміту зміни ціни, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просить визнати їх недійсними. Оскільки позивач сплатив кошти за поставлений природний газ відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 26 138,57 грн надлишково сплачених позивачем коштів.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області у письмових поясненнях по суті спору зазначило, що протягом 2021 - 2022 років та поточного 2023 року ним не проводились заходи державного фінансового контролю (державні фінансові аудити, інспектування, перевірки закупівель) по відношенню до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, моніторинг процедури закупівлі за номером ID:UA-2020-12-08-010613-с не здійснювався, укладений за її результатами договір на закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 21.01.2020 та додаткові угоди до нього, не перевірялись. Враховуючи, що підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом не є результати державного фінансового контролю, вважає, що Північний офіс Держаудитслужби України не є належним позивачем у справі.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне:

- позовну заяву від імені Прокуратури підписано особою, яка не мала на це відповідних повноважень;

- Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради не є суб`єктом владних повноважень, прокурор не може звертатися з позовом в інтересах держави в особі позивача-3, а останній не позбавлений права самостійно звертатися з позовом за захистом порушених прав. Позовна заява, подана прокурором в особі Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, підлягає поверненню;

- відсутні підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України, Прилуцької міської ради. Відповідач вважає, шо прокурор не надав доказів, що уповноважені органи, в інтересах яких він звернувся з позовом, не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження щодо захисту інтересів;

- внесення спірними додатковими угодами змін до Договору не призвело до збільшення його загальної ціни, а вимог щодо збереження обсягів газопостачання Закон України "Про публічні закупівлі" не містить;

- вимогами чинного законодавства не передбачено якими саме документами має бути підтверджено коливання ціни, а тому посилання прокурора на те, що ціновими довідками Харківської торгово-промислової палати не може підтверджуватись коливання ціни на природний газ є необґрунтованими. Надані прокурором дані, розміщені на ТБ "Українська енергетична біржа", є довідковою інформацією багатьох суб`єктів господарювання, а тому не може спростовувати ані відсутність коливання цін на газ у спірний період, ані свідчити про середню ринкову ціну на природний газ у зазначений період;

- підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 26 138,57 грн відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України відсутні.

У відповіді на відзив прокурор не погоджується з доводами відповідача, зокрема, зазначає, що, відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №912/2509/19, заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури у повноважений на підписання позовної заяви. Прокурором у позовній заяві належним чином та в достатньому обсязі обґрунтовані підстави представництва інтересів держави в суді в особі позивачів. Документи надані відповідачем в обґрунтування підстав зміни (збільшення) ціни за одиницю товару не містять даних щодо коливання ціни газового палива на ринку на дату укладення оскаржуваних додаткових угод, отже, не можуть вважатися належною документальною підставою збільшення ціни на газ, що свідчить про те, що зміни до цього Договору внесені сторонами без дотримання вимог п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Стягнення надміру сплачених позивачем коштів за природний газ є наслідком визнання недійсними додаткових угод, які підписані з порушенням вимог закону.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив вказує на те, що відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді в особі позивачів. Щодо правомірності укладення додаткових угод та повернення коштів на підставі ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України наводить аналогічні доводи, викладені у відзиві на позов та вважає свою позицію незмінною.

Відповідач у наданих запереченнях підтримав правову позицію, наведену ним у відзиві на позов.

Обставини справи встановлені судом.

Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради (позивач-3) 08.12.2020, на вебпорталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення UA-2020-12-08-010613-с про проведення закупівлі за спрощеною процедурою природного газу обсягом 15 000 куб.м за кошти бюджету на суму 107 850,00 грн.

За результатом електронного аукціону відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій переможцем відкритих торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" з пропозицією закупівлі 107 850 грн з ПДВ.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

12.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (постачальник) та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради (споживач) укладено Договір про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати в власність) споживачу у 2021 році природний газ (за кодом ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (далі - газ, товар) належної якості та кількості у порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити газ в розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Плановий обсяг постачання газу - до 15 000 куб. м., в т.ч. по місяцях: січень - 2,800; лютий - 2,600; березень - 2,500; квітень - 1000; жовтень - 1000; листопад - 2450; грудень - 2650 (п.1.2. Договору).

Добові планові обсяги постачання газу визначаються шляхом ділення місячного планового обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця (п.1.3. Договору).

Передача газу за цим договором здійснюється в межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення) (п.1.4. Договору).

За умовами п.3.1., 3.2., 3.3. Договору ціна цього Договору становить 107 850,00 грн, у тому числі ПДВ - 20%.

Ціна природного газу становить 7,19 грн за 1 куб.м, крім того ПДВ - 20%.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного за розділом 2 цього Договору.

Відповідно до п.11.1. Договору цей договір набуває чинності з дати укладення Договору і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих за цим Договором зобов`язань.

Пунктом 12.1. Договору сторони узгодили, що умови цього Договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього Договору.

Істотні умови цього Договору можуть змінюватися у випадках, передбачених діючим законодавством України, зокрема статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі» - зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до позивача з листом від 15.01.2021 № 14704-Сл-341/154-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.01.2021 за 1 м3 становить 7,90828 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т.1 а.с.87).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021 (т.1 а.с.88).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 29.12.2020) - 6 329,75 грн/1000 куб. м; січня 2021 року (станом на 29.12.2020) - 7 558,18 грн/1000 куб. м; зміна середньозваженої ціни між вказаними періодами +19,41%.

28.01.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №2 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода № 2 від 28.01.2021) (т.1 а.с. 38), відповідно до якої з 01.01.2021 збільшено ціну природного газу за 1 м3 до 7,90828 грн з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 13 637,60 м3.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Договорі.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до позивача з листом від 21.01.2021 № 14704-Сл-341/155-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.01.2021 за 1 м3 становить 8,69832 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т.1 а.с.89).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №62/21 від 14.01.2021 (т.1 а.с.90-92).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 31.12.2020) - 6 329,75 грн/1000 куб. м; січня 2021 року (станом на 13.01.2021) - 7 924,07 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +25,19%.

28.01.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №3 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода №3 від 28.01.2021) (т.1 а.с.39), відповідно до якої з 01.01.2021 збільшено ціну природного газу за 1 м3 до 8,69832 грн з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 13 398,94 м3.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №2 від 28.01.2021.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до позивача з листом від 22.01.2021 № 14704-Сл-341/156-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.01.2021 за 1 м3 становить 9,56728 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т.1 а.с.93).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20.01.2021 (т.1 а.с.94-95).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу на європейських хабах до кордону України становить: станом на 01.01.2021 за тис. куб м3: на NCG - 9 701,94 грн, на Gaspool - 9 910,02 грн, на TTF - 10 073,83 грн; станом на 13.01.2021 за тис. куб м3: на NCG - 12 794,37 грн, на Gaspool - 12 690,14 грн, на TTF - 13 102,73 грн; зміна між вказаними датами +31,87%, +28,05%, +30,07%, відповідно.

28.01.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №4 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода №4 від 28.01.2021) (т.1 а.с. 40), відповідно до якої з 01.01.2021 збільшено ціну природного газу за 1 м3 до 9,56728 грн з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 11 272,79 м3.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №3 від 28.01.2021.

ТОВ «Чернігівгаз Збут» звернулось до позивача з листом від 27.01.2021 № 14704-Сл-341/240-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.01.2021 за 1 м3 становить 10,52305 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т.1 а.с.96).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27.01.2021 (т.1 а.с.97-99).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 31.12.2020) - 6 329,75 грн/1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 22.01.2021) - 8 211,68 грн/1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +29,73%.

05.02.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №5 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода №5 від 05.02.2021) (т.1 а.с.41), відповідно до якої з 01.01.2021 збільшено ціну природного газу за 1 м3 до 10,52305 грн з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 10 248,92 м3.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №4 від 28.01.2021.

11.10.2021 між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №13 до Договору (далі - Додаткова угода №13 від 11.10.2021) (т.1 а.с.42), відповідно до якої зменшено річний плановий обсяг постачання до 7842,24 м3; ціна Договору становить 82 524,27 грн з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що за актами приймання-передачі природного газу до договору, складеними сторонами в двосторонньому порядку в період з січня по травень 2021 року, відповідач передав, а позивач прийняв природний газ обсягом 7842,13 куб.м загальною вартістю 82 524,27 грн, у тому числі по місяцях:

- у січні 2021 року природний газ обсягом 2378,06 куб.м загальною вартістю 25 024,44 грн (з ПДВ) (акт №ЧР381000823 від 19.02.2001);

- у лютому 2021 року природний газ обсягом 2517,64 куб.м загальною вартістю 26 493,25 грн (з ПДВ) (акт №ЧР381002355 від 17.03.2021);

- у березні 2021 року природний газ обсягом 2280,95 куб.м загальною вартістю 24 002,54 грн (з ПДВ) (акт №ЧР381003576 від 26.04.2021);

- у квітні 2021 року природний газ обсягом 665,48 куб.м загальною вартістю 7002,88 грн (з ПДВ) (акт №ЧРЗ81004701 від 19.05.2021);

- у травні 2021 року природний газ обсягом 0,11 куб.м загальною вартістю 1,16 грн (з ПДВ) (акт №ЧРЗ81005023 від 23.06.2021).

Позивач повністю розрахувався за природний газ, поставлений на підставі перерахованих вище актів, за цінами погодженими оскаржуваними додатковими угодами, про що свідчать наступні платіжні доручення: №46 від 23.02.2021 на суму 25 024,44 грн; №92 від 25.03.2021 на суму 26 493,25 грн; №140 від 27.04.2021 на суму 24 002,54 грн; №188 від 20.05.2021 на суму 7002,88 грн; №242 від 25.06.2021 на суму 1,16 грн.

Прокурор в позовній заяві вказує, що позивач відповідно до ціни газу, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлений природний газ кошти у розмірі 56 385,70 грн, натомість сплатив 82 524,27 грн, а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 26 138,57 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Щодо підстав звернення прокурора до суду.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4,7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Прокурор у позові зазначив, що порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за природний газ після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення економічних інтересів держави.

Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства свідчить про нераціональне та неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері.

Таким чином, у зазначеному випадку, за доводами прокуратури, наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Даний позов подано заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Північного офісу Державної аудиторської служби України, Прилуцької міської ради та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Пунктами 8, 10, 11, 12 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель (аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

З матеріалів справи вбачається, що Прилуцькою окружною прокуратурою листами від від 01.06.2021 №1732вих-21, від 12.08.2023 №3017вих-22, №3018вих-22, проінформовано Північний офіс Держаудитслужби про встановлені порушення під час внесення змін до договору від 12.01.2021 №41АВ147-12-21 про постачання природного газу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради. Крім того, Прилуцька окружна прокуратура просила надати інформацію щодо проведення заходів державного фінансового контролю у Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради у 2021 році, перевірки процедури закупівлі та укладеного за її результатами договору (додаткових угод) під час здійснення заходів державного фінансового контролю (ревізій, фінансового аудиту, інспектування, перевірок закупівель); щодо встановлення порушень (недотримання) законодавства про публічні закупівлі та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, насамперед, звернення з позовом до суду в інтересах держави про визнання додаткових угод недійсними та стягнення надміру сплачених коштів.

Листами від 08.06.2021 №262525-17/2415-2021, від 24.08.2022 №262531-17/1888-2022 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області повідомило, що протягом 2021 року в Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради у 2021 році заходи державного фінансового контролю не проводилися, моніторинг процедури закупівлі за номером ID:UA-2020-12-08-010613-с не здійснювався, укладений за її результатами договір на закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 21.01.2020 та додаткові угоди до нього, не перевірялись. Також повідомлено, що чинне законодавство не передбачає вжиття Управлінням таких заходів, як звернення органами державного фінансового контролю до суду.

Таким чином, уповноваженим органом повідомлено, що жодні заходи до усунення порушень у сфері публічних закупівель, на які вказує прокурор, не проводились, захист порушених інтересів держави не здійснено.

Відповідно до приписів Положення про Державну аудиторську службу України Держаудитслужба наділена повноваженням самостійно звертатися до суду в інтересах держави у разі виявлення під час планових перевірок або зі звернень (в тому числі до правоохоронних органів) порушень у сфері закупівель.

Таким чином, заперечення позивача-1 про відсутність у нього повноважень для звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод недійсними свідчать про вияв пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта після отримання повідомлення прокурора про порушення інтересів держави та необхідності захисту цих інтересів.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Прилуцької міської ради та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками КГС ВС, викладеними у постанові від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території територіальної громади м. Прилуки таким органом місцевого самоврядування є Прилуцька міська рада.

Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 10 червня 1996 року № 347 створено Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради для здійснення соціального обслуговування та надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання.

Згідно п. І Положення про Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, яке затверджене рішенням 19 сесії 7 скликання № 9 Прилуцької міської ради, територіальний центр надання соціальних послуг є бюджетною установою, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації якої приймає Прилуцька міська рада.

Відповідності до п. 12 Положення територіальний центр утримується за рахунок коштів, які відповідно до Бюджетного кодексу України виділяються з місцевих бюджетів на соціальний захист населення та соціальне забезпечення, інших надходжень, у тому числі від діяльності його структурних підрозділів, від надання платних послуг, а також благодійних коштів громадян, підприємств, установ та організацій.

Отже, оскільки засновником Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, а також власником його майна є Прилуцька міська територіальна громада в особі Прилуцької міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд доходить висновку про те, що Прилуцька міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Крім цього, належним позивачем у вказаній справі є також Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за договором), та уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету. Вказаний заклад, як розпорядник коштів зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Отже, Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради нерозривно пов`язаний з органом місцевого самоврядування - Прилуцькою міською радою. Він створений міською радою виключно для реалізації відповідної функції органу місцевого самоврядування на території Прилуцької громади. Здійснює свою діяльність через фінансування, виділене з місцевого бюджету на соціальний захист населення.

Прокурор звертався до Прилуцької міської ради та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради з повідомленнями про те, що внаслідок укладення спірної додаткової угоди було порушено нормі ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень.

Згідно відповіді Прилуцької міської ради від 17.08.2022 № 02-16/2971, орган місцевого самоврядування з метою визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу від 12.01.2021, укладених між ТОВ «Чернігівгаз Збут» та Територіальним центром соціального обслуговування, та стягнення надміру сплачених коштів, до суду не звертався та звертатись не планує.

Згідно відповідей Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради від 17.08.2022 № 187, бюджетна установа з метою визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу від 12.01.2021, укладених із ТОВ «Чернігівгаз Збут», та стягнення надміру сплачених коштів, до суду не зверталася та звертатися не буде.

Відтак Прилуцькою міською радою та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Отже, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а у позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте вони самостійно не захистили інтереси держави в суді.

У порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив позивачів про намір подати до суду цей позов.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Північного офісу Державної аудиторської служби України, Прилуцької міської ради та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про неправильність визначення позивачів у цій справі відхиляються судом.

При цьому суд враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Щодо визнання недійсними Додаткових угод.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі": договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ч. 4 ст. 41 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі", у чинній на час спірних правовідносин редакції, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у чинній на час спірних правовідносин редакції, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Як встановив суд, позивач та відповідач уклали Договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, відповідно до пунктів 1.2, 3.1., 3.2., 3.3. Договору річний плановий обсяг постачання газу - до 15 000 куб. м.; ціна 1 куб.м газу становить 7,19 грн за 1 куб.м, крім того ПДВ - 20%; загальна ціна Договору складає 107 850,00 грн, у тому числі ПДВ - 20%.

Водночас згідно з додатковими угодами змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за 1 тис. куб.м природного газу з 7,19 грн до 10,52305 грн, тобто на 3,33305 грн або на 46,36% від ціни, визначеної у договорі, та зменшено обсяг постачання природного газу із 15 тис.куб.м до 7842,24 куб.м, тобто на 7157,76 куб.м або на 47,72%.

Необхідність укладення оспорюваних додаткових угод до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни газу на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021, №62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021, №163/21 від 27.01.2021.

Тобто оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Проте, як вбачається з цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021, №62/21 від 14.01.2021, №116/21 від 20.01.2021, які стали підставою для укладення спірних Додаткових угод, ці довідки містять інформацію щодо середньозваженої ціни ресурсу грудня 2020 року та ресурсу січня 2021 року станом на 29.12.2020, 31.12.2020, 13.01.2021, 22.01.2021, а цінова довідка від №116/21 від 20.01.2021 - інформацію щодо вартості природного газу на європейських хабах станом на 04.01.2021 та 13.04.2021.

Разом з тим, відповідач не надав доказів того, що він поставляє газ, видобутий не в Україні, та/або придбаний саме на європейських хабах.

Україна має свій ринок природного газу, умови якого відрізняються від ринку інших країн, а тому не можуть вважатись об`єктивними та коректними наведені відповідачем порівняння цін, що крім того, мають несистематизований, вибірковий характер.

Надані відповідачем цінові довідки Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом є документами довідково-інформаційного характеру (фактографічно-інформаційними як вказано в примітці до цих документів), що демонструють діапазон цін на природний газ на відповідний місяць в залежності від умов та обсягу постачання, що склались для різних постачальників на внутрішньому ринку. При цьому жоден з перерахованих документів не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надана відповідачем довідкова інформація у вигляді цінових довідок не підтверджує коливання ціни на природний газ упродовж періоду з 12.01.2021 (укладення договору) до 05.02.2021 (підписання останньої додаткової угоди), оскільки: по-перше, наявні в матеріалах справи документи не є саме експертним висновком, зробленим фахівцем на підставі розгляду та аналізу ряду фактів з логічним підсумком; по-друге, констатування діапазону цін на газове паливо в окремих постачальників, за відсутності підтвердження ринкової вартості газу на момент укладення договору, позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період з дати укладення договору і до внесення до нього змін за останньою додатковою угодою.

Також суд зазначає, що виключно коливання цін на ринку природного газу не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість сторони послідовно збільшували вартість природного газу, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ «Чернігівгаз Збут».

Більш того, укладання та набрання чинності спірними угодами №2, №3, №4 від 28.01.2021 в один день та додаткової угоди №5 від 05.02.2021 через 9 днів після укладення попередніх угод, а отже і застосування збільшеної ціни з 01.01.2021 дають підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни Договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів щодо не перевищення 10% одноразового збільшення, який сутнісно дотриманий не був - тобто укладання спірних угод не мало легітимної мети у розумінні у розумінні ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Штучне «розбивання» однієї за наслідками запровадження зміни ціни у процедурі закупівлі на чотири додаткові угоди не змінюють їх сукупну сутність та єдину протиправний результат - безпідставне збільшення видатків місцевого бюджету з фінансування закупівлі.

Таким чином, суд доходить висновку, що Додаткові угоди №№2-5 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на природний газ за певні періоди дії Договору.

Також слід зазначити, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Крім того, суд вважає, що сторони не могли не розуміти особливостей функціонування ринку газу (коливання цін на газ, їх сезонне зростання-падіння), що було прогнозовано, а тому вони не були позбавлені можливості визначити у договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару.

Також не містять матеріали справи жодних доказів, що Постачальник (відповідач) у розглядуваний період застосування спірних додаткових угод дійсно змушений був придбавати природний газ для його подальшої переді Споживачу на виконання обов`язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, який мав беззаперечне право на отримання газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна 1 куб. м газу збільшилась, а обсяг поставки газу за Договором зменшився.

Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд, встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №№2-5 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 26 138,57 грн.

Відповідно до вимог ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За приписами ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно Договором, тобто і поставка газу, і його оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції укладеного Договору.

Відповідно до умов Договору відповідач повинен був поставити позивачу до 15 000 тис.куб.м газу за ціною 7,19 грн за 1 тис.куб.м, з урахуванням ПДВ.

Як вбачається з підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу, у січні - травні 2021 року поставлено позивачу природний газ об`ємом 7842,24 куб.м загальною вартістю 82 524,27 грн.

Позивач здійснив оплату поставленого у січні - травні 2021 року природного газу на суму 82 524,27 грн, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради (82 524,27 грн) за природний газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, та сумою за природний газ по ціні відповідно до Договору без урахування додаткових угод №№ 2-5 становить 26 138,57 грн (82 524,57 грн - 56 385,70 грн).

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 26 138,57 грн за товар, який не був поставлений відповідачем, підлягає стягненню з відповідача на підставі частини першої статті 670 ЦК України.

За змістом пункту 11.1. Договору цей договір набуває чинності з дати укладення Договору і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих за цим Договором зобов`язань.

Оскільки між сторонами існували договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.09.2022 у справі №927/1058/21.

Зазначене спростовує твердження відповідача про відсутність підстав вимагати повернення коштів на підставі ч.1 ст.670 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача коштів у розмірі 26 138,57 грн підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір в сумі 12 405,00 грн грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 28.01.2021 до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2020, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 28.01.2021 до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2020, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 28.01.2021 до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2020, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 05.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2020, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь місцевого бюджету територіальної громади м. Прилуки (код ЄДРПОУ 34209057) кошти в сумі 26 138,57 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 12405,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2023.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор