Постанова

від 14.02.2024 по справі 927/89/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. Справа№ 927/89/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від прокуратури - Жовтун Н.Б.,

від позивача 1 - не з`явились,

від позивача 2 - не з`явились,

від позивача 3 - не з`явились,

від відповідача - Антоненко Л.А.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 (повний текст рішення складено 25.09.2023)

у справі № 927/89/23 (суддя Мацьора В.В.)

За позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави

в особі:

1. Північного офісу Державної аудиторської служби України

2. Прилуцької міської ради

3. Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 26 138,57 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України, Прилуцької міської ради та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про:

- визнання недійсними додаткових угод №2 від 28.01.2021 року, №3 від 28.01.2021 року, №4 від 28.01.2021 року, №5 від 05.02.2021 року до Договору на закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 21.01.2020 року, укладених між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385);

- стягнення з відповідача коштів у сумі 26 138, 57 грн.

В обґрунтування позову прокурор зазначив, що при укладанні між позивачем та відповідачем додаткових угод №2 від 28.01.2021 року, №3 від 28.01.2021 року, №4 від 28.01.2021 року, №5 від 05.02.2021 року до Договору на закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 21.01.2021 року, було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку та з перевищенням 10% ліміту зміни ціни, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі. Оскільки вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просив визнати їх недійсними. Також оскільки позивач сплатив кошти за поставлений природний газ відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 26 138, 57 грн. надлишково сплачених позивачем коштів.

11.08.2023 року від прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просив змінити предмет позову, виклавши п.6 позовних вимог позовної заяви наступним чином: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на користь Прилуцької міської ради безпідставно отримані кошти в сумі 26 138,57 грн.", яка в судовому засіданні 29.08.2023 року була прийнята судом першої інстанції. (т.2, а.с. 102-111).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними:

- додаткову угоду №2 від 28.01.2021 року до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2020 року, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут";

- додаткову угоду №3 від 28.01.2021 року до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2020 року, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут";

- додаткову угоду №4 від 28.01.2021 року до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2020 року, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут";

- додаткову угоду №5 від 05.02.2021 року до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2020 року, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут".

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на користь місцевого бюджету територіальної громади м. Прилуки кошти в сумі 26 138, 57 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на користь Чернігівської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 12 405, 00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з боку прокурора доведено бездіяльності Північного офісу Державної аудиторської служби України, Прилуцької міської ради та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи відповідача про неправильність визначення позивачів у цій справі відхилені місцевим господарським судом. Також, суд першої інстанції встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання Додаткових угод №№2-5 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, що спірні додаткові угоди суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім цього, місцевим господарським судом зазначено, що оскільки між сторонами існували договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 року та закрити провадження у справі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновку місцевого господарського суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Зокрема скаржник вважає, що прокурором у даній справі не було належним чином обґрунтовано наявність підстав для здійснення ним представництва інтересів держави, а саме територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, як окрема юридична особа спроможний захищати в суді свої права та законні інтереси в разі їх порушення, а підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі даного органу відсутні. Також скаржник вважає, що в даному випадку відсутні підстави для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави, оскільки у Державної аудиторської служи України, як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є повноваження щодо звернення до господарського суду з відповідним позовом. Отже, на думку скаржника в даному випадку позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, тому необхідно даний позов залишити без розгляду. Крім цього скаржник вважає, що висновок покладений в основу позовної заяви про те, що відповідач не надав документального підтвердження підвищення ціни на природний газ ані станом на початок періоду застосування нових цін, ані на момент звернення до позивача з листами про укладення додаткових угод, не відповідає нормам матеріального права. Також скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги прокурора про стягнення грошових коштів в розмірі 26 138, 57 грн. є необґрунтованим та суперечить наслідкам визнання правочину недійсним визначених у ст. 216 Цивільного кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 року та витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/89/23.

27.10.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №927/89/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 року у справі №927/89/23, розгляд справи призначено на 06.12.2023 року.

13.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

14.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу в якій останній просив задовольнити апеляційну скаргу.

20.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача1 надійшли письмові пояснення та заява про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 року відкладено розгляд справи №927/89/23 на 07.02.2024 р.

14.11.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 провадження №12-57гс23 та оприлюднення даної постанови по цій справі, обставини в якій є подібними обставам даної справи та від висновків якої залежить правильне вирішення справи №927/89/23.

03.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Північного офісу Державної аудиторської служби України, позивача-1 у справі, надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

08.01.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", відповідача у справі, надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

06.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут", відповідача у справі, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю подання пояснень з врахування висновку Верховного Суду 922/2321/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 року розгляд справи відкладено на 14.02.2024 року.

14.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 14.02.2024 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Прокурор надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники позивачів в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивачів.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 провадження №12-57гс23 та оприлюднення даної постанови по цій справі, обставини в якій є подібними обставам даної справи та від висновків якої залежить правильне вирішення справи №927/89/23 колегія суддів зазначає, що 24.01.2024 року Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову у справі №922/2321/22 та на момент прийняття постанови у даній справі вже наявний повний текст, який колегією суддів враховується при розгляді даної справи.

Відтак, колегія суддів, враховуючи, що у справі №922/2321/22 Великою Палатою Верховного Суду вже прийнято постанову 24.01.2024 року, зазначає, що питання заявлене відвідачем у своєму клопотанні про зупинення провадження у справі є не актуальним, а тому колегія суддів дійшла висновку щодо залишення без розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради (позивач-3) 08.12.2020 року, на вебпорталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення UA-2020-12-08-010613-с про проведення закупівлі за спрощеною процедурою природного газу обсягом 15 000 куб.м за кошти бюджету на суму 107 850,00 грн. (т.1, а.с. 17-18).

За результатом електронного аукціону відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій переможцем відкритих торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" з пропозицією закупівлі 107 850 грн з ПДВ. (т.1, а.с. 19-20).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз збут" є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

В подальшому, 12.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (постачальник) та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради (споживач) укладено Договір про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати в власність) споживачу у 2021 році природний газ (за кодом ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (далі - газ, товар) належної якості та кількості у порядку, передбаченому Договором, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити газ в розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. (т.1, а.с. 29-37).

Плановий обсяг постачання газу - до 15 000 куб. м., в т.ч. по місяцях: січень - 2,800; лютий - 2,600; березень - 2,500; квітень - 1000; жовтень - 1000; листопад - 2450; грудень - 2650 (п.1.2. Договору).

Добові планові обсяги постачання газу визначаються шляхом ділення місячного планового обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця (п.1.3. Договору).

Передача газу за цим договором здійснюється в межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (пункти призначення) (п.1.4. Договору).

За умовами п.3.1., 3.2., 3.3. Договору ціна цього Договору становить 107 850,00 грн, у тому числі ПДВ - 20%.

Ціна природного газу становить 7,19 грн за 1 куб.м, крім того ПДВ - 20%.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного за розділом 2 цього Договору.

Відповідно до п.11.1. Договору цей договір набуває чинності з дати укладення Договору і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до моменту остаточного виконання сторонами взятих за цим Договором зобов`язань.

Пунктом 12.1. Договору сторони узгодили, що умови цього Договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього Договору.

Істотні умови цього Договору можуть змінюватися у випадках, передбачених діючим законодавством України, зокрема статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі" - зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

ТОВ "Чернігівгаз Збут" звернулось до позивача з листом від 15.01.2021 року № 14704-Сл-341/154-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.01.2021 року за 1 м3 становить 7,90828 грн., та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т.1 а.с.87).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021 року. (т.1 а.с.88).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі "Українська енергетична біржа", середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 29.12.2020 року) - 6 329,75 грн./1000 куб. м; січня 2021 року (станом на 29.12.2020 року) - 7 558,18 грн./1000 куб. м; зміна середньозваженої ціни між вказаними періодами +19,41%.

28.01.2021 року між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №2 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода № 2 від 28.01.2021 року) (т.1 а.с. 38), відповідно до якої з 01.01.2021 року збільшено ціну природного газу за 1 м3 до 7,90828 грн. з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 13 637,60 м3.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Договорі.

ТОВ "Чернігівгаз Збут" звернулось до позивача з листом від 21.01.2021 року № 14704-Сл-341/155-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.01.2021 року за 1 м3 становить 8,69832 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т.1 а.с.89).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №62/21 від 14.01.2021 року. (т.1 а.с.90-92).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі "Українська енергетична біржа", середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 31.12.2020 року) - 6 329,75 грн./1000 куб. м; січня 2021 року (станом на 13.01.2021 року) - 7 924,07 грн./1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +25,19%.

28.01.2021 року між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №3 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода №3 від 28.01.2021 року) (т.1, а.с.39), відповідно до якої з 01.01.2021 року збільшено ціну природного газу за 1 м3 до 8,69832 грн. з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 13 398,94 м3.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №2 від 28.01.2021 року.

ТОВ "Чернігівгаз Збут" звернулось до позивача з листом від 22.01.2021 року № 14704-Сл-341/156-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.01.2021 року за 1 м3 становить 9,56728 грн, та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ (т.1, а.с.93).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №116/21 від 20.01.2021 року. (т.1, а.с.94-95).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі "Українська енергетична біржа", середньозважена ціна газу на європейських хабах до кордону України становить: станом на 01.01.2021 року за тис. куб м3: на NCG - 9 701,94 грн., на Gaspool - 9 910,02 грн., на TTF - 10 073,83 грн; станом на 13.01.2021 за тис. куб м3: на NCG - 12 794,37 грн., на Gaspool - 12 690,14 грн., на TTF - 13 102,73 грн.; зміна між вказаними датами +31,87%, +28,05%, +30,07%, відповідно.

28.01.2021 року між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №4 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода №4 від 28.01.2021 року) (т.1 а.с. 40), відповідно до якої з 01.01.2021 року збільшено ціну природного газу за 1 м3 до 9,56728 грн. з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 11 272,79 м3.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №3 від 28.01.2021 року.

ТОВ "Чернігівгаз Збут" звернулось до позивача з листом від 27.01.2021 року № 14704-Сл-341/240-0121, у якому зазначило про зростання ціни на природний газ, вартість якого з 01.01.2021 року за 1 м3 становить 10,52305 грн., та просило підписати додаткову угоду щодо зміни ціни на природний газ. (т.1, а.с.96).

На підтвердження зростання ціни на газ відповідач до листа додав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №163/21 від 27.01.2021 року. (т.1, а.с.97-99).

У вказаній довідці зазначено, що згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі "Українська енергетична біржа", середньозважена ціна газу становить: ресурс грудня 2020 року (станом на 31.12.2020 року) - 6 329,75 грн./1000 куб. м; лютого 2021 року (станом на 22.01.2021 року) - 8 211,68 грн./1000 куб. м; коливання середньозваженої ціни між вказаними періодами +29,73%.

05.02.2021 року між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №5 щодо зміни ціни до Договору (далі - Додаткова угода №5 від 05.02.2021 року) (т.1, а.с.41), відповідно до якої з 01.01.2021 року збільшено ціну природного газу за 1 м3 до 10,52305 грн. з ПДВ та зменшено річний плановий обсяг постачання до 10 248,92 м3.

Отже, фактично відповідач збільшив ціну на газ на 9,99 % у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №4 від 28.01.2021 року.

11.10.2021 року між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради укладено додаткову угоду №13 до Договору (далі - Додаткова угода №13 від 11.10.2021 року) (т.1, а.с.42), відповідно до якої зменшено річний плановий обсяг постачання до 7842,24 м3; ціна Договору становить 82 524,27 грн. з ПДВ.

Також судом першої інстанції встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що за актами приймання-передачі природного газу до договору, складеними сторонами в двосторонньому порядку в період з січня по травень 2021 року, відповідач передав, а позивач прийняв природний газ обсягом 7842,13 куб.м загальною вартістю 82 524,27 грн., у тому числі по місяцях:

- у січні 2021 року природний газ обсягом 2378,06 куб.м загальною вартістю 25 024,44 грн. (з ПДВ) (акт №ЧР381000823 від 19.02.2021 року, т.1, а.с. 44);

- у лютому 2021 року природний газ обсягом 2517,64 куб.м загальною вартістю 26 493,25 грн. (з ПДВ) (акт №ЧР381002355 від 17.03.2021 року, т.1, а.с. 46);

- у березні 2021 року природний газ обсягом 2280,95 куб.м загальною вартістю 24 002,54 грн. (з ПДВ) (акт №ЧР381003576 від 26.04.2021 року, т.1, а.с. 48);

- у квітні 2021 року природний газ обсягом 665,48 куб.м загальною вартістю 7002,88 грн. (з ПДВ) (акт №ЧРЗ81004701 від 19.05.2021 року, т.1, а.с. 49);

- у травні 2021 року природний газ обсягом 0,11 куб.м загальною вартістю 1,16 грн. (з ПДВ) (акт №ЧРЗ81005023 від 23.06.2021 року, т.1, а.с. 50).

Крім цього суд першої інстанції встановив, що позивач повністю розрахувався за природний газ, поставлений на підставі перерахованих вище актів, за цінами погодженими оскаржуваними додатковими угодами, про що свідчать наступні платіжні доручення: №46 від 23.02.2021 року на суму 25 024,44 грн.; №92 від 25.03.2021 року на суму 26 493,25 грн.; №140 від 27.04.2021 року на суму 24 002,54 грн.; №188 від 20.05.2021 року на суму 7002,88 грн.; №242 від 25.06.2021 року на суму 1,16 грн. (т.1, а.с. 43, 45, 47, 49-50).

Отже, спір у даній справі на думку прокурора виник у зв`язку з тим, що на підставі спірних додаткових угод укладених з порушенням вимог п.2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", позивач відповідно до ціни газу, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити за поставлений природний газ кошти у розмірі 56 385,70 грн., натомість сплатив 82 524,27 грн., а отже розмір надмірно сплачених коштів становить 26 138,57 грн., які прокурор просив стягнути з відповідача.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на відсутність у прокурора підстав для представництва в суді інтересів держави в особі обраних ним позивачів, відповідність спірних додаткових угод нормам чинного законодавства та відсутність правових підстав для стягнення грошових коштів.

За результатами даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що прокурором доведено наявність правових підстав для захисту інтересів держави в особі позивачів, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначених ним позивачів.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що Верховним Судом розглядався ряд спорів, у яких надані висновки щодо права прокурора на звернення до суду із позовами в інтересах держави.

Так, у постановах Верховного Суду, зокрема, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 23.01.2019 у справі №920/331/18, правові позиції яких підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, містяться наступні висновки:

- відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом;

- розглядаючи кожен випадок окремо, суд повинен вирішити, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін;

- у Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи;

- з огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України);

- положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру";

- так, за змістом частини 3 статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

- отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі №911/2169/20.

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Згідно викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Таким чином, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності та встановлення судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такої бездіяльності, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18).

Прокурором у даній справі в якості позивачів визначено Північний офіс Державної аудиторської служби України, Прилуцьку міську раду та Територіальний центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради.

Так, Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону України «Про публічні закупівлі» рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про публічні закупівлі» моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначаються правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» визначені права органу державного фінансового контролю, зокрема, органу державного фінансового контролю надається право:

- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (п. 8 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону);

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п. 10 ч. 1 ст. 10 цього Закону,);

- одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань (п. 11ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону,);

- проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється(п. 12 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону,);

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 431 (Положення) визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Основними завданнями Держаудитслужби є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів (підпункт 3 пункту 3 зазначеного Положення).

Відповідно до підпунтку 3 пункту 4 Положення, Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Крім того, Держаудитслужба, зокрема, здійснює контроль за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Згідно з підпунктом 9 пункту 4 Положення, Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь;

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п. 7 Положення).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Прилуцькою окружною прокуратурою листами від 01.06.2021 року №1732вих-21, від 12.08.2023 року №3017вих-22, №3018вих-22, проінформовано Північний офіс Держаудитслужби про встановлені порушення під час внесення змін до договору від 12.01.2021 року №41АВ147-12-21 про постачання природного газу, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" та Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради. Крім того, Прилуцька окружна прокуратура просила надати інформацію щодо проведення заходів державного фінансового контролю у Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради у 2021 році, перевірки процедури закупівлі та укладеного за її результатами договору (додаткових угод) під час здійснення заходів державного фінансового контролю (ревізій, фінансового аудиту, інспектування, перевірок закупівель); щодо встановлення порушень (недотримання) законодавства про публічні закупівлі та вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, насамперед, звернення з позовом до суду в інтересах держави про визнання додаткових угод недійсними та стягнення надміру сплачених коштів. (т. 1, а.с. 51-62).

Листами від 08.06.2021 року №262525-17/2415-2021, від 24.08.2022 року №262531-17/1888-2022 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області повідомило, що протягом 2021 року в Територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради у 2021 році заходи державного фінансового контролю не проводилися, моніторинг процедури закупівлі за номером ID:UA-2020-12-08-010613-с не здійснювався, укладений за її результатами договір на закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 21.01.2021 року та додаткові угоди до нього, не перевірялись. Також повідомлено, що чинне законодавство не передбачає вжиття Управлінням таких заходів, як звернення органами державного фінансового контролю до суду. (т.1, а.с. 63-68).

Колегія суддів поділяє позицію суду першої інстанції про те, що дії Північного офісу Державної аудиторської служби України не свідчать про вжиття останнім належних та ефективних заходів для усунення вказаних порушень у сфері публічних закупівель.

Враховуючи, що орган державного фінансового контролю має достатні повноваження обирати форми проведення державного фінансового контролю, має найефективнішими та дієвішими способами усувати встановленні порушення та здійснювати захист інтересів держави, зокрема вправі самостійно подавати до суду позовні заяви з метою захисту інтересів держави, апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що незвернення Північного офісу Державної аудиторської служби України до суду з відповідним позовом про визнання спірних додаткових угод недійсними, свідчить про неналежне виконання останнім покладених на нього повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

Колегія суддів відхиляє, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції доводи про те, що орган державного фінансового контролю наділений лише правом порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, виключно за результатами проведених заходів державного фінансового контролю, оскільки такі твердження спростовуються приписами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 431, згідно з якими Держаудитслужба, як орган державного фінансового контролю має право та повинна вживати всіх заходів для усунення виявлених порушень, зокрема, вправі звертатись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною другою статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини перша, четверта та восьма статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частинами другою та четвертою статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що районні та обласні ради затверджують районні та обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, контролюють їх виконання. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

На території територіальної громади м. Прилуки таким органом місцевого самоврядування є Прилуцька міська рада.

Рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 10 червня 1996 року № 347 створено Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради для здійснення соціального обслуговування та надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання.

Згідно п. І Положення про Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, яке затверджене рішенням 19 сесії 7 скликання № 9 Прилуцької міської ради, територіальний центр надання соціальних послуг є бюджетною установою, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації якої приймає Прилуцька міська рада.

Відповідності до п. 12 Положення територіальний центр утримується за рахунок коштів, які відповідно до Бюджетного кодексу України виділяються з місцевих бюджетів на соціальний захист населення та соціальне забезпечення, інших надходжень, у тому числі від діяльності його структурних підрозділів, від надання платних послуг, а також благодійних коштів громадян, підприємств, установ та організацій.

Таким, чином враховуючи, що засновником Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, а також власником його майна є Прилуцька міська територіальна громада в особі Прилуцької міської ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Прилуцька міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Також, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що належним позивачем у вказаній справі є також Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради, який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня (за рахунок яких здійснювалася закупівля природного газу за договором), та уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету. Вказаний заклад, як розпорядник коштів зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Отже, Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради нерозривно пов`язаний з органом місцевого самоврядування - Прилуцькою міською радою. Він створений міською радою виключно для реалізації відповідної функції органу місцевого самоврядування на території Прилуцької громади. Здійснює свою діяльність через фінансування, виділене з місцевого бюджету на соціальний захист населення.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор звертався до Прилуцької міської ради та Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради з повідомленнями про те, що внаслідок укладення спірної додаткової угоди було порушено нормі ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень. (т.1, а.с. 70-75, 100-101).

В свою чергу, згідно відповіді Прилуцької міської ради від 17.08.2022 року № 02-16/2971, орган місцевого самоврядування з метою визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу від 12.01.2021 року, укладених між ТОВ "Чернігівгаз Збут" та Територіальним центром соціального обслуговування, та стягнення надміру сплачених коштів, до суду не звертався та звертатись не планує. (т.1, а.с. 102).

Згідно відповідей Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради від 17.08.2022 року № 187, бюджетна установа з метою визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу від 12.01.2021 року, укладених із ТОВ "Чернігівгаз Збут", та стягнення надміру сплачених коштів, до суду не зверталася та звертатися не буде. (т.1, а.с. 84-85).

Отже, матеріалами справи підтверджується факт неналежного здійснення Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради та самою радою захисту власних інтересів, оскільки останніми не вжито належних заходів до повернення надмірно сплачених коштів, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів також звертає увагу, що центр є стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбавати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що вбачається наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради та Прилуцької міської ради, відповідно звернення до суду із вказаним позовом у даній справі з огляду на незаконне використання бюджетних коштів шляхом укладення оспорюваних додаткових угод, на підставі яких сплачено кошти у надмірній сумі, і невжиттям уповноваженим органом у спірних правовідносинах заходів щодо усунення таких порушень.

При цьому, прокурором було дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та положення ст. 53 Господарського процесаульного кодексу України.

Щодо позовних вимог про визнання додаткових угод недійсними.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення Договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених Договором або законом.

За приписами статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору про закупівлю природного газу, поставка якого здійснюється через приєднану мережу, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

- договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару;

- замовники це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону;

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

За приписами частини 4 статті 41 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника в разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пунктів 2 та 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на момент укладення Договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується в випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (підпункт 2);

- зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, в разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (підпункт 7).

В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Зокрема, пунктом 7 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано порядок зміни ціни, як істотної умови договору, в разі зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) і нормативів, що за висновком суду, має відбуватись саме в період після укладення договору і до внесення відповідних змін до нього (або отримання пропозиції про внесення таких змін).

Права та обов`язки між позивачем 3 і відповідачем у даній справі виникли на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу №41АВ147-12-21 від 12.01.2021 року.

Договір був укладений за результатами процедури відкритих торгів, отже, спірні правовідносини позивача 3 і відповідача врегульовані положеннями Цивільного Кодексу України та Господарського кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

Прокурор вважає, що спірні додаткові угоди до Договору були укладені з порушенням приписів п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова ОП КГС ВС у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції з цінових довідок Харківської торгово-промислової палати №1757/20 від 04.01.2021 року, №62/21 від 14.01.2021 року, №116/21 від 20.01.2021 року, які стали підставою для укладення спірних Додаткових угод, вбачається, що ці довідки містять інформацію щодо середньозваженої ціни ресурсу грудня 2020 року та ресурсу січня 2021 року станом на 29.12.2020 року, 31.12.2020 року, 13.01.2021 року, 22.01.2021 року, а цінова довідка від №116/21 від 20.01.2021 року - інформацію щодо вартості природного газу на європейських хабах станом на 04.01.2021 року та 13.04.2021 року.

Втім, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач не надав доказів того, що він поставляє газ, видобутий не в Україні, та/або придбаний саме на європейських хабах.

Україна має свій ринок природного газу, умови якого відрізняються від ринку інших країн, а тому не можуть вважатись об`єктивними та коректними наведені відповідачем порівняння цін, що крім того, мають несистематизований, вибірковий характер.

Відтак, надані відповідачем цінові довідки Харківської торгово-промислової палати за своїм змістом є документами довідково-інформаційного характеру (фактографічно-інформаційними як вказано в примітці до цих документів), що демонструють діапазон цін на природний газ на відповідний місяць в залежності від умов та обсягу постачання, що склались для різних постачальників на внутрішньому ринку. При цьому жоден з перерахованих документів не містить будь-якої інформації саме про факт коливання цін на природний газ у порівняні з моментом укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана відповідачем довідкова інформація у вигляді цінових довідок не підтверджує коливання ціни на природний газ упродовж періоду з 12.01.2021 року (укладення договору) до 05.02.2021 року (підписання останньої додаткової угоди), оскільки: по-перше, наявні в матеріалах справи документи не є саме експертним висновком, зробленим фахівцем на підставі розгляду та аналізу ряду фактів з логічним підсумком; по-друге, констатування діапазону цін на газове паливо в окремих постачальників, за відсутності підтвердження ринкової вартості газу на момент укладення договору, позбавляє суд можливості порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни в період з дати укладення договору і до внесення до нього змін за останньою додатковою угодою.

Окрім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, що виключно коливання цін на ринку природного газу не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 року у справі №903/366/22.

Однак, колегія суддів зазначає, що таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом першої інстанції не встановлено.

Одночасно, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на безпідставності доводів апеляційної скарги в частині неврахування судом доказів та доводів відповідача. Аналіз матеріалів справи, поданих сторонами документів, доказів, заяв по суті свідчить про дослідження доказів як поданих прокурором, так і поданих відповідачем.

Матеріали справи містять докази того, що сторони послідовно збільшували вартість природного газу, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ "Чернігівгаз Збут".

Одночасно, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що укладання та набрання чинності спірними угодами №2, №3, №4 від 28.01.2021 року в один день та додаткової угоди №5 від 05.02.2021 року через 9 днів після укладення попередніх угод, а отже і застосування збільшеної ціни з 01.01.2021 року дають підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни Договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів щодо не перевищення 10% одноразового збільшення, який сутнісно дотриманий не був - тобто укладання спірних угод не мало легітимної мети у розумінні у розумінні ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Штучне "розбивання" однієї за наслідками запровадження зміни ціни у процедурі закупівлі на чотири додаткові угоди не змінюють їх сукупну сутність та єдину протиправний результат - безпідставне збільшення видатків місцевого бюджету з фінансування закупівлі.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища в сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога в тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше необґрунтоване підвищення шляхом укладення відповідних додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, підприємець гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Продавець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. В силу особливостей ціна на природний газ є динамічною, про що не міг не знати та не враховувати відповідач, проводячи свою діяльність на ринку та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Позивач 3 мав беззаперечне право на отримання природного газу по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, однак, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав спірні Додаткові угоди, як наслідок, ціна 1 куб.м. природного газу значно збільшилась, а запланований обсяг поставки - зменшився.

Укладення додаткової угоди до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України «Про публічні закупівлі» підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яка була отримана під час підписання договору.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За встановленого, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність фактичних обставин, з якими ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України пов`язує визнання додаткових угод №№2-5 недійсними на момент її укладення, як такими, що суперечать частині 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, установлених статтею 5 цього Закону.

Щодо позовних вимог про стягнення сплачених позивачем 3 грошових коштів.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 в процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що активна роль суду проявляється, зокрема, в самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду, на переконання Великої Палати Верховного Суду, носить імперативний характер.

Зважаючи на наведену правову позицію, колегія суддів наділена повноваженнями самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин, зокрема, шляхом вирішення питання застосування до спірних правовідносин відповідних норм права.

Так, згідно з приписами ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недійсність спірних додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані договором, тобто зобов`язання є договірними (подібні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Наявними у матеріалах справи двосторонніми актами приймання-передачі підтверджується, що відповідач, у січні - травні 2021 року поставив позивачу 3 природний газ об`ємом 7842,24 куб.м загальною вартістю 82 524,27 грн.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив оплату поставленого у січні - травні 2021 року природного газу на суму 82 524,27 грн., що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Оскільки, як вже вище було встановлено, додаткові угоди №№2-5 є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2021 року, мали регулюватись саме умовами відповідного договору.

Відповідно до умов Договору відповідач повинен був поставити позивачу до 15 000 тис.куб.м газу за ціною 7,19 грн за 1 тис.куб.м, з урахуванням ПДВ.

Відтак, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради (82 524,27 грн.) за природний газ по ціні, визначеній з урахуванням додаткових угод, які є недійсними, та сумою за природний газ по ціні відповідно до Договору без урахування додаткових угод №№ 2-5 становить 26 138,57 грн. (82 524,57 грн. - 56 385,70 грн.).

З огляду на викладене, отримана відповідачем грошові кошти у сумі 26 138,57 грн. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути відповідно до статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 року у справі №922/2321/22.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені фактичні обставини справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення в повному обсязі позову.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Щодо доводів скаржник стосовно того, що в даному випадку відсутній предмет спору оскільки судом першої інстанції визнано додаткові угоди до договору №41АВ147-12-21 від 12.01.2020 року, втім такого договору не існує колегія суддів зазначає наступне.

Так, дійсно в резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено про визнання додаткових угод до договору №41АВ147-12-21 від 12.01.2020 року недійсними.

Водночас договору від 2020 року матеріали справи не місять, однак містять договір з аналогічним номером 2021 року, який судом першої інстанції й було досліджено, що випливає із мотивувальної частини рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що вся мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить посилання на договір саме 2021 року, так само й мотивувальна частина позовної заяви містить посилання на договір саме 2021 року.

При цьому, відповідачем не надано доказів існування договору №41АВ147-12-21 від 12.01.2020 року.

Отже, очевидним є той факт, що це є опискою у даті договору, а точніше у році, оскільки, як встановлено вище суд першої інстанції здійснював дослідження №41АВ147-12-21 від 12.01.2021 року (вбачається з мотивувальної частини рішення), так само, як і прокурор в мотивувальній частині позовної заяви посилався саме на договір №41АВ147-12-21 від 12.01.2021 року.

Колегія суддів зазначає, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Відтак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції допустив описку, а тому для сприяння швидкому здійсненню правосуддя, економії процесуального часу, щоб ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості винесення різних рішень за однакових обставин, колегія суддів вважає змінити рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 року у справі №927/89/23 шляхом зазначення в резолютивній частині рішення вірного року договору, а саме договору №41АВ147-12-21 від 12.01.2021 року, замість договору №41АВ147-12-21 від 12.01.2020 року.

Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку щодо зміни рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 року у справі №927/89/23 шляхом зазначення в резолютивній частині рішення вірного року договору, а саме договору №41АВ147-12-21 від 12.01.2021 року, замість договору №41АВ147-12-21 від 12.01.2020 року.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 року №927/89/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2023 року у справі №927/89/23 змінити шляхом викладення його резолютивної частини в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 28.01.2021 до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2021, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 28.01.2021 до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2021, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 28.01.2021 до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2021, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 05.02.2021 до Договору про закупівлю природного газу №41АВ147-12-21 від 12.01.2021, укладену між Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Прилуцької міської ради" (код ЄДРПОУ 24835755) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь місцевого бюджету територіальної громади м. Прилуки (код ЄДРПОУ 34209057) кошти в сумі 26 138,57 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39576385; вул. Любецька, 68, м. Чернігів, 14021) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, UA 248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 12405,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.»

3. Повернути до Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/89/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.02.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир