Постанова

від 12.09.2023 по справі 914/198/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/198/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Коржевич У. Ф. ( самопредставництво, в режимі відеоконференції)

третьої особи 1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - Жбадинського В. О. (адвоката),

третьої особи-3 - Жбадинського В. О. (адвоката),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРНІЯ-ТРЕЙД"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 (колегія суддів: Малех І. Б. - головуючий, Гриців В. М., Орищин Г. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРНІЯ-ТРЕЙД"

до Львівської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція "Європростір", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віллоу Ярд Р1",

про визнання незаконними рішень Львівської міської ради та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "НАРНІЯ-ТРЕЙД" (далі - ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Львівської міської ради про визнання незаконними та скасування ухвали Львівської міської ради від 11.07.2019 № 5383 та ухвали Львівської міської ради від 25.04.2019 № 5005, визнання недійсними договору оренди землі від 15.07.2019, зареєстрованого у Львівській міській раді 15.07.2019 за № Ф-3133, та договору оренди землі від 12.09.2019, зареєстрованого у Львівський міській раді 12.09.2019 за № Ф-3143.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" зазначало про те, що Львівська міська рада прийняла на своїх пленарних засіданнях ряд рішень про передачу в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами № 4610136900:09:009:0071 та 4610136900:09:009:0088 Товариству з обмеженою відповідальністю "Агенція "Європростір" (далі - ТОВ "Агенція "Європростір") та Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Львівське" (далі - ТОВ "АП "Львівське"), у подальшому уклала та зареєструвала з цими юридичними особами договори оренди земельних ділянок. Позивач стверджував, що частини цих земельних ділянок накладаються на земельну ділянку площею 0,2000 га на вул. Стрийська у м. Львові, яка є власністю ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2009, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В. Я. за № 4937. Позивач також зауважував, що з 2001 до 2010 років земельна ділянка площею 0,2000 га на вул. Стрийська у м. Львові перебувала у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (далі - ТОВ "Нафта-Львів") згідно з Державним актом на право власності на землю серії ЛВ № 028643 від 13.04.2001, зареєстрованим у Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 11 кн. 5-2. ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" зазначало, що такі дії Львівської міської ради є незаконними та такими, що порушують гарантоване Конституцією України та законами Украйни право приватної власності позивача на землю.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 (суддя Синчук М. М.) у справі № 914/198/23 позов ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" задоволено.

Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 11.07.2019 № 5383 "Про продовження ТОВ "Агенція "Європростір" терміну оренди земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Науковій".

Визнано незаконною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 25.04.2019 № 5005 "Про продовження ТОВ "АП "Львівське" терміну оренди земельних ділянок на вул. Стрийській, 202".

Визнано недійсним договір оренди землі від 15.07.2019, зареєстрований у Львівській міській раді 15.07.2019 за № Ф-3133 (земельна ділянка площею 0,3790 га з кадастровим № 4610136900:09:009:0088) з додатковою угодою від 03.11.2020 за № Ф-3183 до договору оренди землі від 15.07.2019 № Ф-3133.

Визнано недійсним договір оренди землі від 12.09.2019, зареєстрований у Львівській міській раді 12.09.2019 за № Ф-3143 (земельна ділянка площею 0,5547 га з кадастровим № 4610136900:09:009:0071).

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД"у цій справі з огляду на таке.

Суд першої інстанції зазначив, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 24.12.2009 між ТОВ "Нафта-Львів" та ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД", підписаний та скріплений печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В. Я. за № 4937, здійснено його державну реєстрацію в реєстрі правочинів. Тому суд першої інстанції зауважив, що ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" є власником земельної ділянки на вул. Стрийській площею 0,2000 га, кадастровий номер земельної ділянки 20510021. Суд погодився із твердженням позивача про те, що Львівській міській раді протягом усього цього часу було відомо про правовий режим земельної ділянки, однак ухвалами міської ради від 01.03.2007 № 613, від 05.07.2007 №1060, від 25.10.2007 №1235, від 04.12.2008 № 2277 було передано земельну ділянку, яка належала на праві власності ТОВ "Нафта-Львів" (ділянки площею 0,1867 га з загальної площі ділянки 0,2000 га), в оренду іншим юридичним особам. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав суду доказів припинення права власності на земельну ділянку ТОВ "Нафта-Львів" та позивача.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі № 914/198/23 скасоване та прийнято нове рішення, яким у позові ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" відмовлено.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не подав належних доказів на підтвердження реєстрації Управлінням земельних ресурсів м. Львова земельної ділянки площею 0,2000 га на вул. Стрийській у м. Львові, присвоєння їй кадастрового номера.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" щодо земельних ділянок, які передані в оренду третім особам, оскільки встановив, що вони перебували у комунальній власності Львівської міської ради. Суд апеляційної інстанції зауважив, що земельна ділянка ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" була придбана згідно з договором купівлі-продажу від 24.12.2009, при цьому підтвердження державної реєстрації права на неї відсутнє, натомість державна реєстрація права оренди земельної ділянки площею 0,5574 кадастровий номер 4610136900:09:009:0071 відбулася 01.11.2007, а земельної ділянки комунальної власності площею 0,3790 кадастровий номер 4610136900:09:009:0088 - 23.01.2009. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції зазначив, що за наведених доводів та фактичної відсутності будь-якої інформації щодо реєстрації за позивачем відповідного права власності на земельну ділянку площею 0,2000 га на вул. Стрийській у м. Львові та присвоєння їй відповідного кадастрового номера відсутня можливість здійснити ідентифікацію цієї земельної ділянки та встановити її точне місцезнаходження.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що подані позивачем докази не підтверджують місцезнаходження земельної ділянки площею 0,2000 га на вул. Стрийській у м. Львові саме в межах земельної ділянки площею 0,3790 га з кадастровим номером 4610136900:09:009:0088 та земельної ділянки площею 0,5547 га з кадастровим номером 4610136900:09:009:0071.

Суд апеляційної інстанції також установив порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статей 13, 50, 51 Господарського процесуального кодексу України, оскільки зазначив, що належними співвідповідачами за позовними вимогами ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" мали б бути ТОВ "Віллоу Ярд Р1" та ТОВ "Агенція "Європростір", а не лише Львівська міська рада.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 914/198/23, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.04.2023 у справі № 914/198/23 залишити в силі.

3.2. ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 369/5489/18. Крім того, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі предмета спору, прийняв рішення про права та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі (ТОВ "Нафта-Львів" та Львівської обласної державної адміністрації), а тому порушив вимоги частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Львівська міська рада у відзиві на касаційну скаргу, надісланому 04.09.2023 засобами поштового зв`язку, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Відповідач зазначає про відсутність порушеного права ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" спірними ухвалами та договорами оренди.

3.4. ТОВ "Агенція "Європростір" надіслало 11.09.2023 в електронній формі та через систему "Електронний суд" відзив на касаційну скаргу ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД". Оскільки відзив подано з порушенням строку (на 6 днів), встановленого Верховним Судом, ТОВ "Агенція "Європростір" просить продовжити / поновити строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Клопотання мотивовано тим, що представник заявника адвокат Жбадинський В. О. перебував у відпустці з 14.09.2023 до 10.09.2023.

Верховний Суд, розглянувши зазначене клопотання, дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки заявником не подано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що відзив ТОВ "Агенція "Європростір" має бути залишений без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

3.5. ТОВ "Агенція "Європростір" надіслало 11.09.2023 до Верховного Суду в електронній формі та через систему "Електронний суд" клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 914/198/23. Зазначене клопотання мотивоване тим, що доводи, наведені в касаційній скарзі ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД", є необґрунтованими.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ухвалою Львівської міської ради від 25.01.2001 № 925 "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення для розміщення АЗС у м. Львові" погоджено перелік земельних ділянок для продажу під розміщення АЗС у м. Львові (згідно з додатком № 2).

Згідно з додатком № 2 до ухвали включено до переліку вільних земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу для будівництва та обслуговування АЗС, зокрема, земельну ділянку площею 0,2 га на вул. Стрийській - ТОВ "Нафта-Львів".

4.2. Відповідно до Державного акта на право власності на землю серії ЛВ № 028643 від 13.04.2001, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації державних актів за № 11 кн. 5-2, Львівською обласною державною адміністрацією (далі - Львівська ОДА) на підставі розпорядження Голови Львівської ОДА передано ТОВ "Нафта-Львів" у власність земельну ділянку площею 0,200 га у межах, визначених на плані, яка знаходиться на території м. Львова, вул. Стрийська. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва АЗС.

4.3. Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю Львівської міської ради 26.12.2001 надала ТОВ "Нафта-Львів" дозвіл № 562/01 на виконання робіт з підготовчих робіт та нульовий цикл тимчасової АЗС на вул. Стрийській у м. Львові.

4.4. Згідно з висновком Львівського міського управління земельних ресурсів від 12.04.2001 № 15, проектно-технічна документація, виготовлена на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,20 га для продажу ТОВ "Нафта-Львів" для будівництва АЗС, відповідає вимогам нормативних документів.

4.5. Головне управління архітектури та містобудування видало Архітектурно-планувальне завдання від 25.02.2002 № 28 на проектування будівництва тимчасової АЗС, зокрема, на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЛВ № 028643 від 13.04.2001, зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 11 кн. 5-2.

4.6. Львівська міська рада ухвалою від 01.03.2007 № 613 погодила ТОВ "Агенція "Європростір" місце розташування земельної ділянки та надала дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,2213 га на розі вул. Наукової - вул. Стрийської за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (орієнтовною площею 0,90 га) та земель, що не надані у власність або користування (орієнтовною площею 2,3213 га), у тому числі: 1.1 - площею 0,5574 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років для розміщення відпочинкової зони загального користування; 1.2 - площею 2,6639 га в оренду терміном на 10 років для розміщення готелю, ресторанно-відпочинкового комплексу, спортивно-рекреаційного комплексу.

4.7. Згідно з ухвалою від 05.07.2007 № 1060 "Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 01.03.2007 № 613, затвердження ТОВ "Агенція "Європростір" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і надання земельних ділянок на розі вул. Наукової - вул. Стрийської у м. Львові" Львівська міська рада, розглянувши звернення ТОВ "Агенція "Європростір" від 19.06.2007 № 5-805, ухвалила, зокрема, затвердити ТОВ "Агенція "Європростір" проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надати земельні ділянки на розі вул. Наукової - вул. Стрийської за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення: площею 0,5574 га у межах червоних ліній в оренду терміном на 5 років для розміщення гостьової автостоянки за функцією використання - землі транспорту, зв`язку.

4.8. 30.08.2007 Львівська міська рада (орендодавець) та ТОВ "Агенція "Європростір" (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі ухвали Львівської міської ради від 07.06.2007 № 899 "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові" та ухвали Львівської міської ради від 05.07.2007 № 1060 "Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради № 613 від 01.03.2007, затвердження ТОВ "Агенція "Європростір" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і надання земельних ділянок на розі вул. Наукової - вул. Стрийської у м. Львові", надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на розі вул. Наукової - вул. Стрийської для розміщення гостьової автостоянки. В оренду передається земельна ділянка‚ кадастровий №4610136900:09:009:0071, загальною площею 0.5574 га (в межах червоних ліній), у тому числі під забудовою - 0,00 га, під твердим покриттям - 0,00 га, озеленення - 0,4438 га, інші землі - 0,1136 га; прибережна захисна смуга водойми - 0,2370 га.

4.9. Договір оренди землі від 30.08.2007 укладено на 5 (п`ять) років до 05.07.2012 року (пункт 8 договору).

4.10. 23.12.2008 Львівська міська рада (орендодавець) та ТОВ "АП "Львіське" (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець, на підставі ухвали Львівської міської ради від 07.06.2007 № 899 "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові" та ухвали Львівської міської ради від 04.12.2008 № 2277 "Про затвердження ТзОВ "Агропромислове підприємство "Львівське" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Стрийській, 202" передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на вул. Стрийській, 202, для влаштування гостьової автостоянки. В оренду передається земельна ділянка‚ кадастровий № 4610136900:09:009:0088, загальною площею 0,3790 га, у тому числі під твердим покриттям - 0,3790 га. Договір укладено на 10 (десять) років до 04.12.2018 року (пункт 8 договору).

4.11. 24.12.2009 ТОВ "Нафта-Львів" (продавець) та ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" (покупець) уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, належну продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,2000 га, яка розташована на території м. Львова, вул. Стрийська. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва АЗС.

4.12. Відповідно до пункту 2 цього договору земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акта на право власності на землю серії ЛВ № 028643, виданого 13.04.2001 Львівським обласним управлінням земельних ресурсів, на підставі розпорядження голови Львівської ОДА від 05.02.2001 № 95. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за № 11 кн.5-2.

4.13. Кадастровий номер земельної ділянки 20510021. У Державному акті зазначено наступний опис меж земельної ділянки: від А до Б - землі загального користування (вул. Стрийська); від Б до В - землі міста (пункт 3 договору).

4.14. Відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу земельної ділянки право власності на земельну ділянку у покупця виникає після нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору й у порядку, передбаченому статтею 125 Земельного кодексу України, зміст якої нотаріусом роз`яснено.

4.15. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підписаний та скріплений печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Холявкою В. Я. за № 4937. Цього ж дня було здійснено його державну реєстрацію в реєстрі правочинів відповідно до витягу № 8118281.

4.16. Ухвалою Львівської міської ради від 31.07.2014 № 3762 "Про продовження ТОВ "Агенція "Європростір" терміну оренди земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Науковій" продовжено на 5 років термін оренди земельній ділянки на розі вул. Наукової - вул. Стрийської площею 0,5574 га у межах червоних ліній для розміщення гостьової автостоянки за функцією використання - землі транспорту, зв`язку.

4.17. Ухвалою Львівської міської ради від 11.07.2019 № 5383 "Про продовження ТОВ "Агенція "Європростір" терміну оренди земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Науковій" продовжено ТОВ "Агенція "Європростір" на 5 років термін оренди земельної ділянки площею 0,5574 га (у тому числі площею 0,3134 га у межах червоних ліній та площею 0,1177 га у межах прибережної захисної смуги) на вул. Стрийській - вул. Науковій (кадастровий номер 4610136900:09:009:0071) для розміщення гостьової автостоянки (код КВЦПЗ 12. 04 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства) без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

4.18. Ухвалою Львівської міської ради від 25.04.2019 № 5005 "Про продовження ТОВ "АП "Львівське" терміну оренди земельних ділянок на вул. Стрийській, 202" продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки площею 0,3790 га з кадастровим № 4610136900:09:009:0088.

4.19. На підставі ухвали від 11.07.2019 № 5383 "Про продовження ТОВ "Агенція "Європростір" терміну оренди земельної ділянки на вул. Стрийській - вул. Науковій" Львівська міська рада (орендодавець) та ТОВ "АП "Львівське" (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова", від 25.05.2017 № 1995 "Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові" та від 25.04.2019 № 5005 "Про продовження ТОВ "АП "Львівське" терміну оренди земельних ділянок на вул. Стрийській, 202" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для облаштування гостьової автостоянки (код КВЦПЗ 12.04 - для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства), з кадастровим номером 4610136900:09:009:0088, яка розташована у м. Львові на вул. Стрийській, 202). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3790 га, у тому числі: під твердим покриттям - 0,1425 га, під озелененням - 0,2365 га. Договір оренди землі укладено на 5 (п`ять) років до 25.04.2024 (пункт 8 договору).

4.20. На підставі ухвали Львівської міської ради від 25.04.2019 № 5005 "Про продовження ТОВ "АП "Львівське" оренди земельних ділянок на вул. Стрийський, 202", між відповідачем та ТОВ "АП "Львівське" було укладено договір оренди землі від 15.07.2019, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, з кадастровим номером 4610136900:09:009:0071, яка розташована у м. Львові на вул. Стрийській - вул. Науковій. Договір укладено на 5 (п`ять) років до 11.07.2024 (пункт 8 договору).

4.21. Між відповідачем та ТОВ "Віллоу Ярд Р1" 03.11.2020 укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 15.07.2019 за № Ф-3133, якою змінено сторону орендаря з ТОВ "АП "Львівське" на ТОВ "Віллоу Ярд Р1".

4.22. 29.01.2021 позивач письмово звернувся з запитами на інформацію до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові (лист від 29.01.2021 № 29-01/1), Департаменту Державної архітектурно-будівельно інспекції у Львівській області (лист від 29.01.2021 № 29-01/2), Департаменту містобудування Львівської міської ради (лист від 29.01.2021 № 29-01/3), Франківської районної адміністрації Львівської міської ради (лист від 29.01.2021 № 29-01/4) та Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (лист від 29.01.2021 № 29-01/5).

У вказаних запитах позивач просив надати інформацію стосовно того, хто і на підставі якого дозволу на ведення будівельних робіт (чи декларацій про початок будівельних робіт) загородив глухим парканом територію, на якій розміщена приватна земельна ділянка, хто проводить на території будівельні роботи і на підставі яких правовстановлюючих документів на землю та на підставі якої проектної документації огороджена вказана територія. Також позивач просив зазначені виконавчі органи державної влади та місцевого самоврядування терміново вжити невідкладних заходів по усуненню перешкод ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" у користуванні приватною земельною ділянкою щодо недопущення самовільного захоплення і забудови невідомими особами земельної ділянки площею 0,2000 га на вул. Стрийська у м. Львові, яка перебуває у власності ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД".

4.23. Листом від 24.02.2021 № 35-вих-13769 Франківська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила позивача що будівництво закладів торгівлі та громадського харчування на вул. Стрийській - вул. Науковій проводить ТОВ "Агенція "Європростір" згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 14.11.2019 за № 1121193180267; територія будівельного майданчика за вказаною адресою огороджена на підставі договорів оренди землі, зареєстрованих у Львівській міській раді 23.03.2018 за № Ф-300412 та 09.2019 за № Ф-3143.

4.24. Суд першої інстанції зазначив, що до матеріалів справи долучено кадастровий план земельної ділянки на вул. Стрийській.

4.25. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для визнання незаконними ухвал Львівської міської ради та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 914/198/23 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити, а касаційну скаргу - залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" про визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради від 11.07.2019 № 5383 та від 25.04.2019 № 5005, а також про визнання недійсними договорів оренди землі. ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" у позові зазначало про порушення відповідачем права власності на земельну ділянку, набуту позивачем на підставі договору купівлі-продажу, та посилалося на положення статей 152, 154 Земельного кодексу України, статті 21 Цивільного кодексу України, статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування".

5.4. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України).

5.5. Згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

5.6. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.7. Отже, в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, або кого вона представляє, а метою захисту є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права чи охоронюваного інтересу. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.8. За змістом частин 1, 2, 3 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

5.9. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15.

5.10. Відповідно до частини 2 статті 116 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2009 між позивачем та ТОВ "Нафта-Львів") набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

5.11. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

5.12. Відповідно до частини 2 статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

5.13. Згідно з частиною 6 статті 126 Земельного кодексу України при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною 2 цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки.

На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулось відчуження. Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа.

5.14. Отже, речові права на земельну ділянки підлягали державній реєстрації органом, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, і право власності на земельну ділянку виникало з моменту державної реєстрації такого права.

5.15. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті і 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 215 цього Кодексу, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.16. За змістом статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

2) наявність підстав для оспорення правочину;

3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 909/207/20).

5.17. Колегія суддів зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц; від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц; від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц; від 12.12.2018 у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

5.18. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

5.19. За змістом наведених норм сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які захищають своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача належить іншій особі - належному відповідачеві.

Відтак належним відповідачем є особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення (подібний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № Б-39/02-09).

Тож визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

5.20. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину. Зокрема, у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 670/23/18).

5.21. Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

5.22. У справі, що розглядається, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД", виходив із того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладений 24.12.2009 між ТОВ "Нафта-Львів" та ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД", підписаний та скріплений печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом за № 4937, здійснено його державну реєстрацію в реєстрі правочинів. Тому суд першої інстанції зауважив, що ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" є власником земельної ділянки на вул. Стрийській площею 0,2000 га, кадастровий номер земельної ділянки 20510021. Суд першої інстанції погодився із твердженням позивача про те, що Львівській міській раді протягом усього цього часу було відомо про правовий режим земельної ділянки, однак ухвалами міської ради від 01.03.2007 № 613, від 05.07.2007 №1060, від 25.10.2007 №1235, від 04.12.2008 № 2277 передано земельну ділянку, яка належала на праві власності ТОВ "Нафта-Львів" (ділянки площею 0,1867 га з загальної площі ділянки 0,2000 га), в оренду іншим юридичним особам. При цьому суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав суду доказів припинення права власності на земельну ділянку ТОВ "Нафта-Львів" та позивача.

5.23. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач придбав у власність земельну ділянку площею 0,2000 га на вул. Стрийській у м. Львові, про що 24.12.2009 зроблено відповідну відмітку у Державному акті на право власності на землю серії ЛВ № 028643, виданому 13.04.2001. Водночас суд установив, що позивач не подав належних доказів на підтвердження реєстрації Управлінням земельних ресурсів м. Львова цієї земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Суд апеляційної інстанції також зауважив, що ТОВ "Агенція "Європростір" та ТОВ "АП "Львівське" стали користувачами земельних ділянок площею 0,5574, кадастровий номер 4610136900:09:009:0071, та площею 0,3790, кадастровий номер 4610136900:09:009:0088, у 2007 та 2008 році відповідно до ухвал Львівської міської ради від 05.07.2007 № 1060 та від 04.12.2008 № 2277, тобто до набуття ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" у власність земельної ділянки площею 0,2 га на вул. Стрийській у м. Львові на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.12.2009.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" щодо земельних ділянок, які передані в оренду третім особам, оскільки встановив, що ці земельні ділянки перебували у комунальній власності Львівської міської ради. Суд апеляційної інстанції зазначив, що земельна ділянка ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" була придбана згідно з договором купівлі-продажу від 24.12.2009, водночас підтвердження державної реєстрації права щодо неї відсутнє, натомість державна реєстрація права оренди земельної ділянки площею 0,5574 кадастровий номер 4610136900:09:009:0071 відбулася 01.11.2007, а земельної ділянки комунальної власності площею 0,3790 кадастровий номер 4610136900:09:009:0088 - 23.01.2009.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що подані позивачем докази не підтверджують місцезнаходження земельної ділянки площею 0,2000 га на вул. Стрийська у м. Львові саме в межах земельної ділянки площею 0,3790 га з кадастровим номером 4610136900:09:009:0088 та земельної ділянки площею 0,5547 га з кадастровим номером 4610136900:09:009:0071. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції, зауважив, що за фактичної відсутності будь-якої інформації щодо реєстрації за позивачем права власності на земельну ділянку площею 0,2000 га на вул. Стрийській у м. Львові та присвоєння їй відповідного кадастрового номера, відсутня можливість провести ідентифікацію цієї земельної ділянки та встановити її точне місцезнаходження.

Крім того, суд апеляційної інстанції також зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме статей 13, 50, 51 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановив, що належними співвідповідачами за позовними вимогами ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" мали б бути ТОВ "Віллоу Ярд Р1" та ТОВ "Агенція "Європростір", а не лише Львівська міська рада.

5.24. ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.25. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.26. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 369/5489/18 у подібних правовідносинах.

5.27. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.28. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, аналізуючи критерії визначення подібності правовідносин для цілей застосування положень процесуальних законів щодо подібності правовідносин, звертала увагу на те, що слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/10380/20, таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин, якими є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст (взаємні права й обов`язки цих суб`єктів). Отже, як зазначив Верховний Суд, для цілей застосування положень процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини 2 статті 389, пункту 1 частини 2 статті 287, пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності, вказує, зокрема, частина 9 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.

5.29. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не підтвердилися з огляду на таке.

5.30. У постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 369/5489/18, на яку посилається скаржник, Суд зазначив:

"Водночас, відсутність реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі земель не позбавляє особу права власності на земельну ділянку..."

5.31. Колегія суддів установила, що у справі № 369/5489/18 предметом позову були вимоги фізичної особи до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправними та неправомірними дій Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо ненадання фізичній особі безоплатної адміністративної послуги, передбаченої земельним законодавством, і порушення відповідачем прав позивача; зобов`язання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надати позивачу безоплатну адміністративну послугу у вигляді присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, а також внести інформацію про земельну ділянку до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та відновити в ньому записи про побудований на земельній ділянці будинок без подання позивачем будь-яких документів. Позовні вимоги у справі № 369/5489/18 обґрунтовувалися тим, що відповідач безпідставно не присвоює кадастровий номер земельній ділянці, належній на праві власності позивачу, тому позивач зазначав про порушення його прав як власника земельної ділянки.

У справі № 369/5489/18 судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач із заявою про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру не звертався. Проаналізувавши положення статей Закону України "Про державний земельний кадастр", Земельного кодексу України, суди у справі № 369/5489/18 дійшли висновку, що за законом підставою для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, яка надана у власність, є звернення її власника з відповідною заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію. Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог фізичної особи, проте виходив із інших мотивів. Верховний Суд зазначив, що законодавством, зокрема, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Законом України "Про Державний земельний кадастр", не передбачено вимоги щодо виготовлення нової технічної документації на земельну ділянку, яку вже була надано у власність, та право власності на яку в цьому випадку підтверджується державним актом про право приватної власності на землю, оскільки така документація вже була виготовлена та має зберігатись в архіві. У випадку звернення особи із заявою як власника земельної ділянки щодо присвоєння такій земельній ділянці (на яку оформлено державний акт на право власності "старого зразка") кадастрового номера, кадастровий номер міг би бути сформований на підставі вже наявної та виготовленої за замовленням власника технічної документації із землеустрою, яка стала підставою для видачі державного акта.

5.32. Отже, спірними у справі № 369/5489/18 були питання щодо правового регулювання порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, які виникли до 2004 року, оскільки документація із землеустрою, на підставі якої було видано Державний акт на право приватної власності на землю, не була виявлена в архіві міськрайонного управління Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Натомість у справі № 914/198/23, що розглядається, спірними були питання щодо порушення прав позивача як набувача за договором купівлі-продажу земельної ділянки ухвалами органу місцевого самоврядування та укладеними договорами оренди земельних ділянок. У справі № 914/198/23 суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв`язку з ненаданням позивачем доказів державної реєстрації права власності ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" судом не встановлено порушеного права ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" щодо земельних ділянок, які передані в оренду третім особам, в результаті прийняття оскаржуваних рішень та укладення договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 4610136900:09:009:0071 та 4610136900:09:009:0088. Крім того, суд апеляційної інстанції у справі № 914/198/23 зауважив, що за фактичної відсутності будь-якої інформації щодо реєстрації за позивачем відповідного права власності на земельну ділянку площею 0,2000 га на вул. Стрийській у м. Львові та присвоєння їй відповідного кадастрового номера, відсутня можливість провести ідентифікацію цієї земельної ділянки та встановити її точне місцезнаходження.

Отже, справа № 369/5489/18, на яку посилається скаржник, суттєво відрізняється предметом і підставами позовних вимог, установленими фактичними обставинами, змістом правовідносин та їх матеріально-правовим регулюванням від справи, що розглядається. Відмінність предметів позовів, установлених фактичних обставин, матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у цій справі та справі № 369/5489/18, на яку посилається скаржник, свідчать про неподібність правовідносин у справі № 369/5489/18 зі справою № 914/198/23, що розглядається.

5.33. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.34. Оскільки правовідносини у справі № 914/198/23, що розглядається, та у справі № 369/5489/18 є неподібними, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 914/198/23 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, належить закрити.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.35. Касаційну скаргу ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" з посиланням на положення пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі предмета спору, оскільки відповідач не подавав зустрічний позов про визнання первинного продажу земельної ділянки недійсним, а також суд прийняв рішення про права та інтереси осіб, які не були залучені до участі у справі - ТОВ "Нафта-Львів" та Львівської обласної державної адміністрації, а тому порушив вимоги частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України .

5.36. Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що відповідно до пунктів 1, 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19).

5.37. За змістом частини 5 статті 30 Господарського процесуального кодексу України спори, у яких відповідачем є, зокрема, обласні, Київська та Севастопольська міські ради розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

5.38. Згідно з частиною 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині постанові зазначається: а) встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; б) доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

5.39. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

5.40. Колегія суддів вважає, що з урахуванням предмета позову, до предмета доказування у цій справі належать обставини щодо дотримання Львівською міською радою своїх повноважень під час прийняття ухвал від 11.07.2019 № 5383 та від 25.04.2019 № 5005 та укладення Львівською міською радою договорів оренди землі з третіми особами.

5.41. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції встановив на підставі документів, наявних у матеріалах справи, фактичні обставини, на які посилалася Львівська міська рада у відзиві на позовну заяву ТОВ "НАРНІЯ ТРЕЙД" та в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, а саме:

- Державний акт на право власності на землю серія ЛВ № 028643 від 13.04.2001 виданий ТОВ "Нафта-Львів" на підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації;

- ухвалою Львівської міської ради від 28.12.2000 № 863 "Про погодження Львівській обласній державній адміністрації переліку вільних земельних ділянок несільськогосподарського призначення, які підлягають продажу, шляхом конкурсу або прямого продажу в м. Львові" було затверджено перелік вільних земельних ділянок несільськогосподарського призначення, продаж яких у власність у 2000 році була дозволена Львівській обласній державній адміністрації;

- до переліку ділянок, дозволених для продажу Львівською обласною державною адміністрацією згідно з ухвалою Львівської міської ради від 28.12.2000 № 863, не було включено земельну ділянку площею 0,2000 га на вул. Стрийській у м. Львові;

- ухвалою Львівської міської ради від 25.01.2001 № 924 "Про забезпечення дотримання чинного законодавства при продажі земельних ділянок для розміщення АЗС у м. Львові", яка була чинною на момент видачі розпорядження голови Львівської обласної адміністрації від 05.02.2001 № 95, Львівська міська рада ухвалила заборонити продаж, нотаріальне посвідчення, оформлення угод та реєстрацію права власності на земельну ділянку без згоди і ухвали Львівської міської ради про продаж відповідної земельної ділянки та дотримання визначеного порядку надання земельних ділянок у власність.

5.42. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції з`ясував, що Львівська міська рада не надавала згоди Львівській обласній державній адміністрації на продаж земельної ділянки площею 0,2000 га на вул. Стрийській у м. Львові. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що всі договори купівлі-продажу земельних ділянок у м. Львові, в тому числі ті, що укладалися Львівською обласною державною адміністрацією, підлягали реєстрації Управлінням земельних ресурсів м. Львова із виданням ним державних актів на право власності на землю і внесенням відповідних змін у земельно-кадастрову документацію.

5.43. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає доводи ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 5 статті 30, статті 269, пунктів 1, 8 частини 1 статті 310 Господарського процесуального кодексу України необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що суд апеляційної інстанції відповідно до положень статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначив про обставини, встановлені судом першої інстанції, з урахуванням аргументів, викладених Львівською міською радою в апеляційній скарзі; оскаржувана постанова не містить суджень про права, інтереси та (або) обов`язки Львівської обласної державної адміністрації та ТОВ "Нафта-Львів" у спірних правовідносинах.

5.44. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися після відкриття касаційного провадження.

5.45. Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, переглянута у передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

5.46. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій, тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "НАРНІЯ-ТРЕЙД" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 914/198/23 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРНІЯ-ТРЕЙД" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 914/198/23 в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НАРНІЯ-ТРЕЙД" залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 у справі № 914/198/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак