Постанова

від 20.09.2023 по справі 914/374/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 914/374/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Бенедисюка І. М., Краснова Є. В.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лег" - Вишняка С. А.,

Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Оленюка С. Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лег"

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2023

(суддя Гоменюк З. П.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023

(судді Якімець Г. Г., Бойко С. М., Бонк Т.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лег"

до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.10.2021 № 63/77-р/к в частині, що стосується ТОВ фірма "Лег".

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю далі - ТОВ фірма "Лег" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжобласного територіального відділення (далі - Відділення) Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії територіального відділення АМК від 28.10.2021 № 63/77-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів" (далі - рішення АМК) у справі № 63/1- 01- 31- 2021 в частині, що стосується позивача.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення є незаконним з огляду на неповне з`ясування та неповне дослідження відповідачем обставин, які мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та вимогам діючого законодавства України в сфері захисту економічної конкуренції.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 28.10.2021 року Адміністративною колегією Відділення АМК прийнято рішення № 63/77-р/к у справі № 63/1- 01- 31- 2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів".

2.2. Цим рішенням визнані дії ТОВ фірма "ЛЕГ" та ТОВ "Промагроресурс" щодо узгодження своєї поведінки під час участі у конкурсних торгах за предметом закупівлі: "електрощітки" (різні)" частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, обладнання для контролю залізничного руху порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

2.3. На підставі статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пунктах 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, накладено на ТОВ фірма "Лег" штраф в сумі 1 700 000 грн.

2.4. Спірним рішенням встановлено таке:

1) між ТОВ фірма "Лег" та ТОВ "Промагроресурс" існували сталі господарські відносини, адже ТОВ "Промагроресурс" протягом 2017-2020 є офіційним дилером (дистриб`ютором) з реалізації вугільно-графітної продукції виробництва ТОВ фірма "ЛЕГ" на підставі сертифікатів дилера, виданих ТОВ фірма "ЛЕГ";

2) у ТОВ фірма "Лег" та ТОВ "Промагроресурс" під час проведення Закупівель 1- 25 існували єдині економічні інтереси;

3) аналіз властивостей електронних файлів, завантажених ТОВ фірма "Лег" та ТОВ "Промагроресурс" в електронну систему закупівель у Закупівлях 1- 25, мають спільні унікальні особливості, що свідчить про спільність джерела походження цих файлів;

4) ТОВ "Промагроресурс" у довідках, пояснювальних записках вказує: "Учасник торгів ТОВ фірма "Лег";

5) ТОВ "Промагроресурс" надає лист-гарантію за підписом Генерального директора Євтушенка С.М., у якому зазначено, що ТОВ "Промагроресурс" в особі директора Вишняка С .А., у той же час Вишняк С. А. є директором і ТОВ фірма "Лег";

6) листування через електронні засоби зв`язку: між електронною поштовою скринькою xlex@ukr.net (ТОВ "Промагроресурс") та електронною поштовою скринькою a.bulgakov@vuglets.com (ТОВ фірма "Лег");

7) не здійснення пониження ціни, а залишення незмінною первинних пропозицій:

- ТОВ "Промагроресурс" протягом 2017- 2020 років жодного разу не перемагало у Закупівлях 1- 25;

- під час проведення аукціонів у Закупівлях № 1- 25 ТОВ "Промагроресурс" жодного разу не скористалися пропозицією щодо зниження ціни;

- із зменшенням ціни пропозиції зростає вірогідність перемоги у торгах;

- за таких обставин суб`єкт господарювання, який приймає участь у закупівлі задля забезпечення своєї перемоги пропонував би нижчу ціну, що відповідає принципам ефективної конкуренції;

8) особливості документів, завантажених в електронну систему закупівель у Закупівлях №1- 25, - створення документів за допомогою однієї і тієї ж програми "Canon" у форматі PDF - 1.3, інші параметри файлів не заповнені (Закупівля №1,2,3,8);

9) встановлені обставини свідчать про координацію та синхронізацію дій ТОВ фірма "Лег" та ТОВ "Промагроресурс". Так, на підставі інформації, що подана листом ТОВ "Смарттендер" від 17.07.2020 №590 та листом ТОВ "ЗАКУПКИ.ПРОМ.УА" від 21.07.2020 №956/07, Відділення систематизувало відомості щодо дат входу до кабінетів Учасників та подання ТОВ фірма "Лег" та ТзОВ "Промагроресурс" пропозицій та встановило, що в Закупівлях- 1, - 5, - 7, - 8, - 9. - 10, - 12, - 14, - 15, - 16, - 18, - 19, - 20, - 21, - 23, - 24 учасники заходили та подавали пропозиції в один і той же день з невеликою різницею у часі.

2.5. Встановлено, що між ТОВ фірма "Лег" та ТОВ "Промагроресурс" протягом 2018 року відбувалося електронне листування, у тому числі під час участі в публічних закупівлях. Зокрема у рішенні АМК зазначено, що згідно з листом ТОВ "УКРНЕТ" від 09.11.2020 № 422/01/01- 08 між електронною поштовою скринькою xlex@ukr.net, зареєстрованою за ТОВ "Промагроресурс", та електронною поштовою скринькою a.bulgakov@vuglets.com, вказаною в реєстраційних даних ТОВ фірма "Лег", при реєстрації на електронному майданчику відбувалося листування (лист ТОВ "Смарттендер" від 17.07.2020 № 590) відбувалося листування: 10.05.2017; 13.06.2018; 06.07.2018; 25.07.2018; 01.08.2018; 21.08.2018; 22.08.2018; 19.09.2018; 21.09.2018; 04.10.2018; 10.10.2018; 11.10.2018; 25.10.2018; 22.03.2018, що свідчить про обмін інформацією між Учасниками, що підтверджує координацію господарської діяльності між цими особами.

2.6. Між ТОВ фірма "Лег" та ТОВ "Промагроресурс" 07.12.2017, 11.05.2018, 29.05.2018, 19.10.2018, 22.05.2018 у період проведення Закупівель - 5, - 9, - 10 відбувалися телефонні з`єднання, що також підтверджує координацію господарської діяльності між відповідачами.

2.7. Придбання продукції виробництва ТОВ фірма "Лег" протягом 2017- 2022 років ТОВ "Промагроресурс" здійснювалось на підставі договорів, укладених спрощеним методом, тобто з отриманням рахунків-фактур.

2.8. Таким чином, ТОВ фірма "Лег" як виробник мало можливість визначати ціну реалізації товару для ТОВ "Промагроресурс", а ТОВ "Промагроресурс" мало обмежене (контрольоване) поле цінового маневру через нижню межу ціни реалізації товару.

2.9. Наведене, за висновком Відділення, свідчить про узгодженість конкурентної поведінки під час процедур електронних торгів між ТОВ фірма "Лег" та ТОВ "Промагроресурс" та, як наслідок, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 123 рішення).

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Львівської області рішенням від 06.04.2023 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Зазначив, що узгодженість дій на етапі подання тендерної пропозиції, спільні властивості файлів, однакові умови оплати та поставки продукції, надання інформації аналогічного змісту, електронне листування під час участі у публічних закупівлях, телефонні з`єднання у період проведення закупівель та неконкурентна цінова поведінка передбачає можливість координації дій між учасниками. Матеріали справи підтверджують, що позивач діяв не самостійно, не змагався з ТОВ "Промагроресурс", що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівлі. Такі дії за своїми ознаками уже є спотворенням результатів торгів та усуненням конкуренції. Тому суд дійшов висновку, що зазначені факти у своїй сукупності не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дій об`єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) своєї поведінки під час підготовки до участі та участі у торгах.

3.3. Західний апеляційний господарський суд постановою від 03.07.2023 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає:

- суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішення застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.10.2021 та 08.09.2022 у справі №910/20229/20, від 29.11.2022 у справі №910/13451/20, від 03.02.2022 у справі №910/15183/20, від 15.04.2021 у справі №910/17929/19, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 10.09.2020 у справі №910/23375/17, від 01.10.2020 у справі №908/540/19;

- вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №921/120/20, від 08.07.2021 у справі №914/938/20, від 02.04.2019 у справі №914/88/18, від 26.09.2019 у справі №914/1435/18, від 16.04.2019 у справі №916/1815/17, від 30.09.2019 у справі №914/10/18 та застосованих судом апеляційної інстанції;

- зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 23 Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, та частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у подібних правовідносинах.

4.3. Узагальнено доводи скаржника зводяться до такого:

- суди дослідили та не надали оцінку тому, що позивач протягом 2017- 2020 років здійснював активну господарську діяльність більш ніж з сотнею інших суб`єктів господарювання, окрім ТОВ "Промагроресурс";

- між позивачем та ТОВ "Промагроресурс" відсутні відносини контролю або пов`язаність в розумінні Закону України "Про захист економічної конкуренції", докази наведені відповідачем свідчать виключно про правову природу (купівля-продаж) та фінансовий обсяг господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Промагроресурс";

- жодних орендних відносин або відносин фінансової допомоги між позивачем та ТОВ "Промагроресурс" немає;

- позиція відповідача ґрунтується виключно на припущеннях і ймовірностях.

- суди не врахували та не спростували відсутність фактів використання позивачем та ТОВ "Промагроресурс" спільного комп`ютерного обладнання, спільних IP-адрес, спільного доступу до мережі Інтернет при формуванні та завантаженні файлів, про спільність ознак яких зазначає відповідач, відсутність факту підготовки вказаних файлів позивача та ТОВ "Промагроресурс" однією особою;

- суди не здійснювали дослідження файлів за кожною з Закупівель 1- 25, на які посилався відповідач, тим самим усунулися від дослідження і встановлення того факту, що визначальна кількість вибірково приведених відповідачем файлів (нібито, з однаковими граматичними помилками, скороченнями слів та нумерації у найменуванні) насправді за найменуванням і нумерацією відрізняються.

- суди не дослідили та не надали належної оцінки обсягу та змісту обставин саме кожної з 25-ти закупівель окремо.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить судові рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані.

5.2. Зазначає, що доводи касаційної скарги фактично в зазначеній частині зводяться до переоцінки доказів та незгоди ТОВ фірма "Лег" з висновком судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки. Наведені у скарзі мотиви є декларативними, не спростовують відповідних висновків спірного рішення, що ґрунтуються на встановлених ним фактичних обставинах та не враховують ні дійсного правового змісту антиконкуретних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (де правове значення має сама по собі фактична відсутність змагальності внаслідок узгодження учасниками торгів поведінки), ані меж виключної компетенції органів АМК (зокрема, щодо правової кваліфікації наявної події).

5.3. Позивач надав заперечення щодо відзиву на касаційну скаргу, з доводами відповідача не погоджується та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

6.2. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності/відсутності підстав для визнання недійсним рішення територіального відділення АМК у частині, що стосується дій ТОВ фірма "Лег" як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

6.3. Відповідно до положень Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.

6.4. За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель;

6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

6.5. Частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

6.6. Колегією суддів, у розгляді цього спору, в контексті доводів касаційних скарг та встановлених судами, ураховується, що у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб`єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

6.7. Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури торгів.

6.8. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

6.9. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.

6.10. Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

6.11. Близька за змістом правова позиція є сталою та послідовною і висловлена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 13.03.2018 зі справи №924/381/17, від 12.06.2018 зі справи №922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи №916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи №922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи №924/552/19, від 11.06.2020 зі справи №910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи №910/2988/18, від 05.08.2018 зі справи №922/2513/18, від 07.11.2019 зі справи №914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи №927/741/19, і підстави для відступу від неї відсутні.

6.12. Колегія суддів також враховую, що при розгляді справ за участю органів АМК, предметом яких є визнання недійсним його рішень встановлені у Рішенні обставини та докази підлягають оцінці судами виходячи з положень частини третьої статті 86 ГПК України і саме від встановлення відповідних обставин справи на підставі правильної оцінки доказів щодо всебічності, повноти та об`єктивності залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. Водночас висновки суду у кожній конкретній справі формуються за результатами оцінки судом фактичних обставин, певної доказової бази на підставі наданих сторонами доказів за правилами визначеними у статті 86 ГПК України.

6.13. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що судами на виконання припису статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" проаналізовано зміст оскаржуваного рішення АМК, перевірено дотримання Комітетом вимог законодавства, досліджено та оцінено наведені сторонами доводи, аргументи і докази.

6.14. Зокрема, суди виходили з того, що встановлена АМК у рішенні сукупність обставин, а саме: наявністю сталих господарських відносин між учасниками протягом 2017- 2020 років в частині здійснення операцій з продажу та придбання на митній території України; наявністю спільних властивостей "більшості файлів", - у складі тендерних пропозиціях; наявністю особливостей в оформленні "документації" в закупівлях; синхронність дій учасників у часі; здійснення між ними електронного листування та телефонних з`єднань; відсутність перемог ТОВ "Промагроресурс" протягом 2017- 2020 років та відсутністю понижень ціни останнім в торгах, не може бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідків дії об`єктивних чинників, а може свідчити про узгодженість (координацію) учасників торгів своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі в торгах, зокрема, про обмін інформацією між ними, та відповідно підтверджує, що учасники діяли не самостійно, а узгоджували свої дії між собою. Сукупність вищевказаних обставин свідчить про вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

6.15. Суди попередніх інстанцій за своїм внутрішнім переконанням згідно з частиною другою статті 86 ГПК України оцінили докази, які містяться в матеріалах справи, та встановили відсутність обставин, які є підставами для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення АМК згідно зі статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зокрема: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у частині, що стосується позивача.

6.16. З огляду на встановлені судами обставини, суди дійшли висновку про повноту дослідження АМК дійсних обставин справи; можливість встановити мотиви його прийняття, які можуть бути достатніми для висновків Комітету, викладених у Рішенні АМК. Суди не встановили підстав, передбачених статтею 59 Закону для визнання недійсним Рішення АМК.

6.17. Зокрема, суди попередніх інстанцій відзначали, що сукупність встановлених у Рішенні АМК обставин свідчить, що позивач узгоджував поведінку з іншим учасником торгів (ТОВ "Промагроресурс"). Це виключає їх змагальність. Зазначені факти у своїй сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком об`єктивних чинників і, на переконання колегії суддів, дійсно свідчать про узгодження (координацію) позивачем та ТОВ "Промагроресурс" своєї поведінки при підготовці та участі у закупівлях, зокрема про обмін інформацією між ними.

6.18. Отже, господарські суди зробили обґрунтовані висновки про те, що в Рішенні АМК встановлено обставини, які підтверджують порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, а саме вчинення цим товариством антиконкурентних узгоджених дій, які призвели до спотворення результатів торгів. Доводи позовної заяви та докази на обґрунтування позовних вимог вказаних обставин не спростовують.

Щодо підстав касаційного оскарження

6.19. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.20. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

6.21. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі. Якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та(або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на судові рішення, визначені у частині першій статті 287 ГПК України.

6.22. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава та вимоги скаржника, а тому тягар доказування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

6.23. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.24. Відповідно до і приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.25. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

6.26. Отже, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

6.27. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

6.28. Суд враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

6.29. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

6.30. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

6.31. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

6.32. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

6.33. Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

6.34. Як вбачається зі змісту судових рішень, на які посилається скаржник:

- у справі № 910/17929/19 предметом позову є визнання недійсним рішення АМК, яким визнано, що група компаній "Філіп Морріс" вчинили порушення, передбачене пунктом 5 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються обмеження доступу інших суб`єктів господарювання (покупців) на ринок первинного продажу виробниками сигарет;

- у справі № 915/1889/19 предметом розгляду є рішення АМК, яким визнано дії, зокрема, позивача у вказаній справі порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого статтею 151 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції;

- у справі № 910/23375/17 предметом позову (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) є визнання недійсним рішення АМК, оформлене листом АМК "Про поновлення та результати розгляду заяви" від 21.09.2017 № 126- 26.13/07- 10196 та зобов`язання АМК повторно розглянути заяву ТОВ фірма "Журавлина" від 23.02.2017 № 02- 17/16 та ухвалити законне й обґрунтоване рішення про початок розгляду справи або відмову в її розгляді;

- у справі № 908/540/19 предметом позову є визнання недійсним пунктів рішення АМК № 20-рш, яким;

визнано ПАТ "Запоріжжяобленерго" таким, що протягом 2016- 2018 років займає монопольне становище на ринку послуги з доступу до інфраструктури об`єктів електроенергетики в територіальних (географічних) межах м. Приморськ Запорізької області (у межах розміщення локальних електричних мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго"), як таке що немає жодного конкурента;

- визнано дії ПАТ "Запоріжжяобленерго", які полягають у встановленні економічно необґрунтованої вартості послуги з доступу до об`єктів електроенергетики, а саме до опор повітряних ліній електропередач, які знаходяться у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону, у вигляді встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинення порушення, накладено на ПАТ "Запоріжжяобленерго" штраф;

- зобов`язано ПАТ "Запоріжжяобленерго" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини рішення, шляхом встановлення економічно обґрунтованих цін на послугу з доступу до об`єктів електроенергетики.

6.35. Отже, кваліфікація дій позивачів у справах №910/17929/19, №915/1889/19, № 910/23375/17, № 908/540/19 при прийнятті рішень АМК здійснювалась за іншими статтями (частинами, пунктами статті) Закону, тобто у даних справах інші обставини вчинення правопорушення, інша фактично-доказова база та інша кваліфікація дій позивача. Відтак, з огляду на наведене, дані обставини виключають подібність даних справ зі справою, що переглядається як за правовим регулюванням так і за змістовним критерієм.

6.36. Предметом розгляду у справах №№ 910/20229/20, 910/13451/20, 910/15183/20 є рішення АМК, якими визнано дії, зокрема, позивачів у вказаних справах антиконкурентними узгодженими й такими, що спотворюють результати торгів, що є порушенням пункту 4 частини другої статті 6, пункту 1 статті 50 Закону. Водночас Суд відзначає таке.

6.37. Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду у даних справах, зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин висновки щодо обов`язку АМК встановити у рішенні наявність ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо (кожних торгів окремо), із зазначенням по кожному з них встановлених обставин справи із посиланням на відповідні докази та факти.

6.38. Колегія суддів враховує, що викладення структури Рішення АМК не регламентовано законодавчими приписами, АМК не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент особи, яка бере участь у справі, а межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру порушення, у випадку об`єднання декількох епізодів (правопорушень), які стосуються різних торгів в одному рішенні. Зокрема, АМК повинно бути встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо із зазначенням по кожному з них встановлених АМК обставин з посиланням на відповідні докази та факти, а також положення законодавства, якими АМК керувався, приймаючи рішення. Тобто, доведення обставин вчинення правопорушення шляхом встановлення та оцінки фактів у їх сукупності можливе у розрізі складу конкретного інкримінованого правопорушення. Врахування доказів та встановлених обставин іншого правопорушення, які не є частиною об`єктивної сторони цього правопорушення, є безпідставним". Саме така за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №910/13451/20 та від 28.10.2021 у справі №910/20229/20.

6.39. Водночас зі змісту Рішення АМК та оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій вбачається, що територіальним відділенням АМК описано обставини проведення двадцяти п`яти процедур закупівель, встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння позивача стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо із зазначенням по кожному з них встановлених територіальним відділенням АМК обставин з посиланням на відповідні докази та факти.

6.40. Враховуючи, що кожна із справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями, посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 28.10.2021 та від 08.09.2022 у справі №910/20229/20, від 29.11.2022 у справі №910/13451/20, від 03.02.2022 у справі №910/15183/20, у даному випадку також не беруться до уваги, оскільки вони не відповідають критеріям подібності правовідносин, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, зокрема змістовному критерію, адже прийняті хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в даній справі, але за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято оскаржувані судові рішення.

6.41. Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що доводи касаційної скарги переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у ній. Так, у касаційній скарзі скаржник, зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, застосовує та оперує понятійними категоріями "обставини справи" і "докази у справі", порушуючи питання, пов`язані із встановленням обставин справи та оцінкою відповідних доказів, що не узгоджується з правилами перегляду судових рішень судом касаційної інстанції як "суду права", а не "суду факту", повноваження якого визначені у статті 300 ГПК України і перевірка відповідних доводів (аргументів) перебуває поза визначеними цією статтею межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

6.42. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

6.43. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.44. Верховний Суд зазначає, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

6.45. Верховний Суд вважає за необхідне у даній справі звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13, такого змісту: "З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання".

6.46. Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

6.46. Водночас скаржник у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не наведено вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 13.04.2021 у справі №921/120/20, від 08.07.2021 у справі №914/938/20, від 02.04.2019 у справі №914/88/18, від 26.09.2019 у справі №914/1435/18, від 16.04.2019 у справі №916/1815/17, від 30.09.2019 у справі №914/10/18, а саме: не доведено наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

6.47. Верховний Суд, виходячи з наведених мотивів і міркувань у цій постанові, дійшов висновку стосовно відсутності вмотивованої, обґрунтованої необхідності для відступу від висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 13.04.2021 у справі №921/120/20, від 08.07.2021 у справі №914/938/20, від 02.04.2019 у справі №914/88/18, від 26.09.2019 у справі №914/1435/18, від 16.04.2019 у справі №916/1815/17, від 30.09.2019 у справі №914/10/18.

6.48. Скаржник також зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 23 Правил, згідно з яким, зокрема, службовцями Антимонопольного комітету України, відділення, яким доручено збирання та аналіз доказів, проводяться дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін.

6.49. Фактично відповідні доводи скаржника зводяться до необхідності встановлення і перевірки доказами певних обставин антимонопольної справи (стосовно змісту вимоги органу АМК, направленої позивачу). Проте, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати обставини справи, вирішувати питання, пов`язані з дослідженням доказів. Водночас скаржником не зазначено, що він звертався з відповідними доводами й доказами до судів попередніх інстанцій, а ті їх необґрунтовано відхилили.

6.50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

6.51. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

6.52. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсі, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судових рішень у цій справі.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.4. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, а тому касаційне провадження в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лег" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі № 914/374/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - закрити.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Лег" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі №914/374/22 з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, - залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.04.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі №914/374/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді І. Бенедисюк

Є. Краснов