Ухвала

від 21.09.2023 по справі 903/51/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 903/51/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник ГУ ДПС і Волинській області - Гаврилова Н. В.,

представники інших учасників справи в судове засідання не зявилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області за вх. № 4315/2023

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023

у складі колегії суддів: Саврій В.А. (головуючий), Савченко Г.І., Коломис В.В.

та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023

у складі судді Шум М. С.

у справі № 903/51/20

за заявою Головного управління ДПС у Волинській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІЗІ"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ

11.02.2020 ухвалою Господарського суду Волинської області порушено провадження у справі № 903/51/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІЗІ" (далі - ТОВ "АВТО-ІЗІ"); визнано вимоги ініціюючого кредитора - Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) до ТОВ "АВТО-ІЗІ" у розмірі 10 523 605,00 грн, у т.ч. 6 960 221,02 грн недоїмки, 3 563 383,98 грн пені та 21 020 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "АВТО-ІЗІ"; розпорядником майна ТОВ "АВТО-ІЗІ" призначено арбітражного керуючого Кулагіна О. О.

05.05.2020 постановою Господарського суду Волинської області у справі № 903/51/20 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "АВТО-ІЗІ" та повноважень розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кулагіна О. О., ТОВ "АВТО-ІЗІ" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ "АВТО-ІЗІ" призначено арбітражного керуючого Кулагіна О. О.

07.12.2022 до Господарського суду Волинської області надійшла заява ГУ ДПС у Волинській області з грошовими вимогами до ТОВ "АВТО-ІЗІ" на суму 10 106 026 грн.

ГУ ДПС у Волинській області зазначає, що після визнання боржника банкрутом податковий борг ТОВ "АВТО-ІЗІ" збільшився на суму 10 106 026 грн. Кредитор звертає увагу, що податкові зобов`язання виникли за період 01.01.2017 по 02.08.2022, тобто до відкриття провадження у справі. Відповідні нарахування здійснювалися податковою на підставі п.п. 78.1.7 ст. 78 ПК України та листа Волинської обласної прокуратури від 04.07.2022 №15-758вих22 про те, що арбітражний керуючий Кулагін О. О. звернувся із заявою до Прокуратури з приводу виявлених під час проведення ліквідаційної процедури банкрута порушень у здійсненні господарської діяльності попереднім керівництвом ТОВ "АВТО-ІЗІ".

Грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області у сумі 10 106 026 грн нараховані на підставі проведеної 15.08.2022 ГУ ДПС у Волинській області документальної позапланової невиїзної перевірки господарської діяльності ТОВ "АВТО-ІЗІ", за підсумками якої контролюючим органом направлено ліквідатору банкрута податкові повідомлення-рішення від 30.09.2022. Періодом фінансової господарської діяльності платника податків при здійсненні якої вчинено правопорушення: травень 2017, лютий 2018, червень 2018, липень 2018 та перше півріччя 2022.

07.02.2023 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі № 903/51/20 у задоволенні заяви ГУ ДПС у Волинській області від 23.11.2022 про визнання кредиторських вимог до ТОВ "АВТО-ІЗІ" на суму 10 106 026 грн відмовлено повністю.

07.06.2023 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 у справі № 903/51/20 залишено без змін.

26.06.2023 ГУ ДПС у Волинській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 у справі № 903/51/20; прийняти нове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Волинській області про визнання кредиторських вимог до ТОВ "АВТО-ІЗІ" на суму 10 106 026 грн - задовольнити.

Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі цієї справи за касаційною скаргою ГУ ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з наступних підстав.

Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо обґрунтованості грошових вимог податкового органу до боржника, які виникли на підставі податкового повідомлення-рішення, прийнятого після визнання боржника банкрутом.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у визнанні грошових вимог податкового органу до боржника, дійшли висновку, що грошові вимоги, які заявлені ГУ ДПС у Волинській області, не є поточними в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки як зазначив сам податковий орган нарахування проведені за період з 01.01.2017, а провадження у справі про банкрутство ТОВ "АВТО-ІЗІ" відкрито ухвалою від 11.02.2020. Водночас, за висновком судів, заявлені грошові вимоги ГУ ДПС у Волинській області не можуть бути віднесені і до конкурсних.

Суди зауважили, що оскільки податкові повідомлення-рішення прийняті ГУ ДПС у Волинській області 30.09.2022, то грошове зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів за цими повідомленнями настає з наступного дня, що настає за днем їх отримання, тобто в будь-якому випадку не раніше 30.09.2022 Водночас, постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі прийнята господарським судом 05.05.2020. Відтак, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні грошових вимог ГУ ДПС у Волинській області в сумі 10 106 026 грн на підставі положень частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки такі вимоги виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

В касаційній скарзі ГУ ДПС у Волинській області посилається на п. 78.1.7 ст. 78 Податкового кодексу України щодо права податкового органу здійснити документальну позапланову перевірку, зокрема, у разі коли порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків та вказує, що на підставі акту перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення рішення, по яких ГУ ДПС у Волинській області звернулась із заявою про визнання кредиторських вимог.

При цьому, скаржник стверджує, що податкові зобов`язання боржника були нараховані за період травень 2017 року, лютий 2018 року, червень 2018 року, липень 2018 року, тобто за період до визнання боржника банкрутом та перше півріччя 2022 року.

Скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17 щодо встановлення судом наявності або відсутності відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів під час розгляду кредиторських вимог та від 21.10.2021 у справі № 913/479/18 щодо обов`язку суду належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів.

Колегія суддів зауважує, що стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутство визначає, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Разом з тим, в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.01.2021 у справі № 916/4181/14 Суд дійшов висновку, що боржник у справі про банкрутство щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом має право на легітимне очікування бути звільненим від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав у період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Порядок виникнення грошових зобов`язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; однак не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства.

За змістом підпункту 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов`язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов`язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов`язання, а також як неузгоджене зобов`язання, коли грошове зобов`язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що неузгодженість суми грошового зобов`язання не означає, що зобов`язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно ж до частини першої статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. Поряд з цим будь-яких спеціальних приписів щодо кредиторських вимог органу доходів та зборів із зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить.

У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду зроблено також правовий висновок про те, що з огляду на положення статей 23 - 25 Закону про банкрутство податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу (пункт 7.1 постанови).

Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 зауважив, що судове рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 904/1693/19 було прийнято щодо обставин, які виникли в період чинності положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність з 21.10.2019 з введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства. Водночас, у статтях 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства також наявні положення щодо виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь у санації боржника, та визначено порядок проведення попереднього засідання у справі про банкрутство.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду дійшла висновку, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов`язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов`язання підтверджують, а господарський суд зобов`язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов`язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.

У справі № 903/51/20, що переглядається, слід дійти висновку про узгодженість податкового зобов`язання, оскільки боржником не оскаржувалися винесені податковим органом податкові-повідомлення-рішення від 30.09.2022.

Відповідно до частин 54.1., 54.3.2 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Частиною 58.1. статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.

Згідно з частиною 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Колегія суддів відзначає, що в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 913/412/16 наведено правовий висновок, відповідно до якого виходячи із змісту положень статей 57, 58 ПК України, грошові зобов`язання суб`єкта господарювання щодо сплати податкових платежів, визначених контролюючим органом в ході податкової перевірки, виникають з моменту отримання підприємством-платником податків податкового повідомлення-рішення із зазначенням суми грошового зобов`язання, що підлягає сплаті, та граничних строків його сплати або по завершенню оскарження в адміністративних судах такого рішення з набранням сили відповідним судовим рішенням.

Верховний Суд у справі № 913/412/16 дійшов висновку про те, що оскільки зобов`язання боржника щодо сплати суми податкового боргу, штрафних санкцій та пені, у цьому випадку узгодженого грошового зобов`язання, оскільки боржник не оскаржував повідомлення рішення, виникли після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, то судами попередніх інстанцій правомірно відхилені зазначені грошові вимоги податкового органу до банкрута та відмовлено у їх включенні до реєстру вимог кредиторів боржника.

Зазначений висновок був також врахований судами першої та апеляційної інстанції при розгляді грошових вимог Головного управління ДПС у Волинській області у цій справі.

В постанові Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 908/1954/21, в якій аналогічно як в цій справі № 903/51/20, податковим органом було заявлено грошові вимоги до боржника на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих після визнання боржника банкрутом та які, як вбачається із викладених обставин справи, не оскаржувалися боржником, Верховний Суд визнав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог податкового органу з мотиву судів, що грошові вимоги до боржника, які виникли на підставі податкових повідомлень-рішень не раніше 17.02.2022, а саме - після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (02.12.2021), є такими, що суперечать приписам частини першої статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства, вказані вимоги підлягають відхиленню.

Верховний Суд у справі № 908/1954/21 дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили зміст акту перевірки та податкових повідомлень - рішень на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у боржника і періоду за який податковим органом здійснено їх нарахування, та дійшли передчасного висновку про відхилення грошових вимог Головного управління ДПС у Запорізькій області без з`ясування фактичних обставин щодо встановлення підстав та моменту виникнення цих грошових вимог.

Колегія суддів Верховного Суду у справі № 908/1954/21 вказала, що при новому розгляді суду необхідно належним чином дослідили зміст акту перевірки та податкових повідомлень - рішень на предмет встановлення моменту виникнення грошових зобов`язань у боржника і періоду за який податковим органом здійснено їх нарахування, встановити обставини щодо підстав та моменту виникнення у Головного управління ДПС у Запорізькій області грошових вимог до боржника, з`ясувати якими є ці вимоги - конкурсними чи поточними в розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення.

З наведеного вбачається різний підхід колегій суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у справах № 913/412/16 та № 904/1954/21 до вирішення питання щодо моменту виникнення грошових зобов`язань боржника на підставі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики щодо розгляду грошових вимог податкового органу до боржника та вирішення питання щодо моменту виникнення грошових зобов`язань боржника на підставі податкових повідомлень-рішень та відповідно кваліфікації таких вимог як конкурсних, поточних чи таких, що виникли в процедурі ліквідації боржника.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

У Х В А Л И В :

1. Справу № 903/51/20 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 07.02.2023 передати на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

В. Погребняк