Постанова

від 20.09.2023 по справі 910/23621/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/23621/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії «Грінтрейд Інтернешнл Ко., ЛТД»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 (колегія суддів: Євсіков О. О. - головуючий, Ходаківська І. П., Корсак В. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старолаврський»

до: 1) Компанії «Лендмарк Інвестментс Лімітед», 2) Компанії «Грінтрейд Інтернешнл Ко., ЛТД»

про визнання договору недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності,

за участю: позивача Таран О. М. (адвокат); відповідача-2 Прядко Р. В. (адвокат), Шевченко Ю. В. (адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Старолаврський» (далі - Товариство) звернулось з позовом до суду, в якому просило: визнати недійсним договір від 12.10.2015 № 1456 (далі - Договір від 12.10.2015) купівлі-продажу нерухомого майна - нежилої будівлі (громадської вбиральні) загальною площею 159,60 м2 (літ. «Є»), що розташована на земельній ділянці кадастровий номер 82:072:017 за адресою: м. Київ, вул. Лаврська (вул. Січневого повстання, вул. Мазепи Івана), буд. 33 (далі - Будівля), що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т. М., на підставі якого закріплено права власності за Компанією «Лендмарк Інвестментс Лімітед» (далі - відповідач-1; Команія-1); витребувати нерухоме майно - Будівлю, з незаконного володіння Компанії «Грінтрейд Інтернешнл Ко., ЛТД» (Green Trade International Co., LTD; далі - відповідач-2; Компанія-2); визнати право власності на нерухоме майно - Будівлю, за ТОВ «Старолаврський».

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач, посилаючись на те, що він є власником Будівлі, вказує на відсутність у нього наміру відступати, продавати або в будь-який інший спосіб відчужувати спірну будівлю, у зв`язку з чим Товариство не скликало, не проводило збори учасників та не приймало рішень стосовно її відчуження, а також не надавало повноважень директору або будь-яким третім особам на підписання договорів купівлі-продажу, актів прийому-передачі та на вчинення будь-яких дій пов`язаних з реєстрацією чи перереєстрацією права власності на зазначену спірну будівлю.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 (суддя Пінчук В. І.) в позов задоволено.

2.2 Рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог; всі документи, які були використані при здійсненні реєстраційних дій, підписані невстановленими особами.

2.3 Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір від 12.10.2015; в частині витребування нерухомого майна - Будівлі та визнання права власності на нього за Товариством провадження у справі закрито.

2.4 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що: рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що прийняте за відсутності відповідача-2, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), і відповідач-2 обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; на момент ухвалення нового рішення змінились обставини щодо спірного майна; фактично спір в частині вимог до відповідачів про визнання за позивачем права власності на спірне майно та його витребування з чужого незаконного володіння відсутній, а тому і провадження щодо цих вимог підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Водночас спірний правочин, за висновком суду, має бути визнаний недійсним в судовому порядку з відображенням такого рішення саме в резолютивній частині постанови (а не шляхом констатації відповідних фактів і висновків суду в її мотивувальній частині).

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Компанія-2, не погоджуючись з постановою в частині задоволення позовних вимог, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 скасувати щодо визнання недійсним Договору від 12.10.2015 і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач-2 посилається на порушення судом норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду.

3.3 Також Компанія-2 вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 2, 3 ГПК України, частини 1 статті 77, частини 2 статті 91 ГПК України у подібних правовідносинах.

3.4 За твердженням відповідача-2, суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та не дослідив зібрані у справі докази, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення згідно з частиною 3 статті 310 ГПК України.

3.5 У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені у ній доводи і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, зазначаючи про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суд апеляційної інстанції встановив, що 26.08.2010 Товариство (покупець) уклало з ТОВ «Руалбуд» (продавець) договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупцеві Будівлю, а покупець зобов`язався прийняти у власність майно і сплатити за нього вартість відповідно до умов, визначених у цьому договорі. Об`єкт продажу знаходиться на земельній ділянці площею 195,60 м2, код земельної ділянки 82:072:017. Продаж зазначеного об`єкта вчинено за домовленістю сторін за 750 000,00 грн, в т. ч. ПДВ.

4.2 Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.08.2010 зареєстровано в реєстрі за № 5124.

4.3 За умовами Договору від 12.10.2015 Товариство в особі директора ОСОБА_1., який діє на підставі Статуту та протоколу № 1 від 08.07.2010, (продавець) продало належну йому на праві власності нежилу Будівлю, а Компанія-1 в особі довіреної особи ОСОБА_2, яка, як зазначено у ньому, діє на підставі довіреності від 22.09.2015, апостиль за № 7023/2015 від 22.09.2015, (покупець) купила цю нежилу Будівлю. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 195,5 м2, кадастровий номер 82:072:017. Відчужуване майно належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 26.08.2010 за реєстровим № 5124. Ціна нерухомого майна за цим договором становить 102 892,12 грн.

4.4 Договір від 12.10.2015 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Байдик Т. М. та зареєстровано в реєстрі за № 1456.

4.5 На підтвердження вказаних обставин позивач разом з позовною заявою надав копії документів з матеріалів кримінального провадження № 12017100100012094, які Шевченківському управлінню поліції ГУ НП у місті Києві на його запит надала приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Байдик Т. М.

4.6 Як свідчать матеріали нотаріальної справи з архіву нотаріуса Байдик Т. М., на підтвердження повноважень директора Товариства ОСОБА_1 серед інших документів нотаріусу надавався протокол № 3-05/10/2015-П загальних зборів учасників Товариства від 05.10.2015, а на підтвердження його особи - довідка про присвоєння ідентифікаційного номера від 30.04.1998 та паспорт громадянина України НОМЕР_1 , виданий 05.10.2000 Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві. 06.12.2021 від нотаріуса Байдик Т. М. на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 надійшла заява з доданим до неї архівним примірником Договору від 12.10.2015.

4.7 З клопотанням про долучення документів (вих. № АБ/3020 від 04.02.2021) Товариство надало нотаріально засвідчену заяву свідка ОСОБА_1 , у якій останній повідомив, що: загальні збори учасників Товариства не приймали рішення про продаж Будівлі; директор Товариства ОСОБА_1 не підписував жодних документів, у т. ч. договорів купівлі-продажу, що стосуються продажу зазначеного вище майна; як директор Товариства засвідчує, що ніколи не бачив ані ОСОБА_2 , яка значиться в документах з кримінального провадження як представник Компанії-1, ані приватного нотаріуса Байдик Т. М., ані приватного нотаріуса Горбунову Л. В., в офісі вказаних нотаріусів ніколи не був, жодних документів у вказаних нотаріусів не посвідчував, в тому числі і Договір від 12.10.2015 реєстраційний № 1456 не підписував, підпис на Договорі від 12.10.2015 зроблено не ним та такий підпис та почерк (написання прізвища) не відповідає дійсному реальному підпису ОСОБА_1 , в реєстраційних книжках нотаріусів щодо вчинення правочинів не розписувався, паспорт та ідентифікаційний код не передавав, станом на дату вчинення правочину користувався новим паспортом серії НОМЕР_2 від 17.03.2015, який жодній особі для вчинення правочинів щодо відчуження нерухомого майна не надавав, печатка жодній третій особі не передавалася та з володіння підприємства не вибувала.

4.8 У судових засіданнях апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердив обставини, викладені в заяві свідка.

4.9 Перевіряючи вказані свідчення та відповідні обставини, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що на момент укладення спірної угоди від 12.10.2015 паспорт на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_1 , виданий 05.10.2000 Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві, був нечинним (недійсним).

4.10 Апеляційний суд витребував у приватного нотаріуса Байдик Т. М. архівний примірних спірного договору з оригінальними підписами сторін, який згодом був переданий експертній установі для проведення почеркознавчої експертизи за клопотанням позивача і відповідача-2, за результатами якої складено висновок № 1083/1084/22-32/1085/22-33 від 14.10.2022.

4.11 За висновком апеляційного господарського суду, обставини та докази у справі свідчать про те, що 12.10.2015 до приватного нотаріуса Байдик Т. М. для укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна між Товариством та Компанією-1 з`явились невстановлені особи, які серед іншого пред`явили нотаріусу: підроблений і нечинний паспорт серії СО443783 від 05.10.2000 на ім`я ОСОБА_1 ; підроблений протокол загальних зборів учасників Товариства № 3-05/10/2015-П від 05.10.2015 зі «штрихоподібним» підписом ОСОБА_1 «удаваного»; перероблений договір на придбання Товариством спірного майна, укладений 26.08.2010 з ТОВ «Руалбуд», зі «штрихоподібним» підписом ОСОБА_1 «удаваного», рукописним написом прізвища «ОСОБА_1» та штампом «Реєстраційний напис на правовстановлювальному документі» Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна на звороті останнього аркуша договору, який на справжньому примірнику договору, виготовленому для Товариства, не проставлявся.

4.12 Також суд апеляційної інстанції встановив, що державний реєстратор приватний нотаріус Горбунова Л. В. внесла запис про набуття Компанією-2 права власності на нерухоме майно - Будівлю на підставі договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 21.12.2016.

4.13 За умовами вказаного договору Компанія-1 в особі довіреної особи ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 22.09.2015 (продавець), передає у власність (продає), а Компанія-2 в особі довіреної особи Євгена Горбача, який діє на підставі довіреності від 01.01.2016 (покупець), приймає у власність (купує) нежилу Будівлю на умовах і за ціною, визначених цим договором. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 195,5 м2 кадастровий номер 82:072:017. Відчужуване майно належить продавцю на підставі Договору від 12.10.2015.

4.14 У зв`язку з вибуттям майна з володіння Товариства директор ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції України у м. Києві із заявою про вчинення злочину, яку внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.10.2017 за № 12017100100012094.

4.15 За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

4.16 Апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову, виходив з того, що після набрання судовим рішенням від 15.11.2018 у цій справі законної сили (після закінчення строку подання апеляційної скарги) Товариство 12.04.2019 відновило державну реєстрацію свого права власності на спірне майно, що підтверджується Інформацією від 08.12.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - Будівлі.

4.17 Цією Інформацією також підтверджується, що 02.09.2020 Товариство продало вказане майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Міськбуджитло» за договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, серія та номер: 1177, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О. А.

4.18 За висновком апеляційного господарського суду, спір в частині вимог до відповідачів про визнання за позивачем права власності на спірне майно та його витребування з чужого незаконного володіння фактично відсутній.

4.19 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.20 Предметом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду в частині задоволення позову про визнання недійсним Договору від 12.10.2015.

4.21 Відповідач-2 у касаційній скарзі посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 30.06.2020 у справі № 333/6816/17, відповідно до якої: ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою; не відповідатиме завданням судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

4.22 Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, встановив обставини справи, за якими спірний договір позивач не підписував.

4.23 Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

4.24 Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

4.25 Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.26 У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

4.27 За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

4.28 Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

4.29 Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

4.30 Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

4.31 Згідно із частиною 1 статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.32 Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

4.33 У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

4.34 Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.21 постанови від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

4.35 Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини відсутності волевиявлення усіх сторін договору на його укладення, у задоволенні позову належало відмовити з підстав обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту в цій частині, з огляду на неможливість визнання недійсним договору, який не відбувся.

4.36 Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/1, пункт 94).

4.37 Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 3.3 цієї постанови), Суд виходить з такого.

4.38 У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

4.39 Відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаних скаржником норм у наведеному випадку не є таким, що потребує вирішення в межах спірних правовідносин, що виникли у цій справі, зважаючи на викладене вище, а також встановлені обставини цієї справи, предмет та підстави позову, висновки суду, покладені в основу оскарженого судового рішення, межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, та не впливає на вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

4.40 Отже, зважаючи на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для формування правового висновку щодо застосування зазначених у касаційній скарзі скаржником норм права у контексті спірних правовідносин та визнає такі доводи необґрунтованими.

4.41 Відповідач-2 також вважає, що апеляційний господарський суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів, вказуючи на те, що суд прийняв та поклав в основу судового рішення подані позивачем з порушенням процесуального строку матеріали кримінального провадження від 14.10.2017 № 12017100100012094.

4.42 Верховний Суд зазначає, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

4.43 З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено, що суд апеляційної інстанції для встановлення обставин, що мають суттєве значення, застосував недопустимі докази у справі. Верховний Суд звертає увагу на те, що крім наведення доводів про недопустимість доказів, скаржник повинен довести, що на підставі таких доказів встановлено фактичні обставини, що вплинули на вирішення спору по суті. Проте, наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично стосуються не ухвалення судом судового рішення з урахуванням недопустимих доказів, а зводяться до заперечення обставин, встановлених судом попередньої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів зі справи, у той час як у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

4.44 При цьому матеріали вказаного скаржником кримінального провадження були додані позивачем окрім іншого до позовної заяви, як то передбачено статтею 80 ГПК України.

4.45 Крім того, викладені в постанові висновки ґрунтуються не лише на матеріалах кримінального провадження, а й комплексі інших наведених вище доказів, які відповідачами не спростовано у суді.

4.46 Водночас Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права стосовно недослідження зібраних у справі доказів. Саме тільки посилання скаржника на те, що господарський суд не в повному обсязі дослідив докази та не з`ясував дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть бути враховані судом касаційної інстанції з огляду на положення частини 2 статті 300 ГПК України.

4.47 Згідно зі статтею 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.48 За вказаних обставин касаційна скарга відповідача-2 підлягає задоволенню частково, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню частково - в частині задоволення позову, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсним Договору від 12.10.2015.

4.49 В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, а тому відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК Судом не перевіряється.

4.50 Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати відповідача-2, пов`язані зі сплатою судового збору за подання касаційної скарги за одну немайнову вимогу, виходячи зі ставок судового збору на дату подачі позову (2017 рік), належить покласти на позивача.

4.51 Видача наказу здійснюється Господарським судом міста Києва, до якого згідно із положеннями статті 319 ГПК України повертається справа.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії «Грінтрейд Інтернешнл Ко., ЛТД» задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 910/23621/17 в частині задоволення позову про визнання недійсним договору від 12.10.2015 № 1456 купівлі-продажу нерухомого майна скасувати і прийняти в цій частині нове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Старолаврський» про визнання недійсним договору від 12.10.2015 № 1456 купівлі-продажу нерухомого майна відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старолаврський» (код ЄДРПОУ 37192607) на користь Компанії «Грінтрейд Інтернешнл Ко., ЛТД» (реєстраційний номер 158.572) 3 840 (три тисячі вісімсот сорок) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач