Постанова

від 13.09.2023 по справі 388/1201/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 388/1201/22

провадження № 61-3318св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Восход»,

відповідачі: Кропивницька районна державна адміністраціяКіровоградської області, Гурівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства «Восход» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л., у справі за позовом Фермерського господарства «Восход» до Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області, Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними розпоряджень, договорів оренди та визнання права постійного користування,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року Фермерське господарство «Восход» (далі - ФГ «Восход») звернулося до суду з позовом до Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - Кропивницька РДА), Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (далі - Гурівська сільська рада), ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження, договорів оренди та визнання права постійного користування.

В обґрунтування своїх вимог зазначало, що на підставі розпорядження представника Президента України Долинського району Кіровоградської області від 29 грудня 1993 року № 592 ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка площею 50 га, розташована на території Іванівської сільської ради народних депутатів, для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КР № 104, виданим 01 квітня 1994 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 103.

Для ведення фермерського господарства на вищевказаній земельній ділянці 19 квітня 1994 року ОСОБА_2 створено СФГ «Восход», яке пізніше перейменовано на ФГ «Восход».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2004 року в справі № 2-1447 визнано відповідача у справі ОСОБА_1 членом СФГ «Восход», розташованого на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, як спадкоємця голови СФГ «Восход» ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статутом ФГ «Восход» визначено, що засновником господарства є відповідач - ОСОБА_1 . Головою господарства є його засновник або особа, що є його правонаступником (пункт 1.4).

Розпорядженням голови Долинської РДА Кіровоградської області від 18 жовтня 2012 року № 688-р «Про надання згоди громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду»: припинено право постійного користування землею, посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії КР № 104 від 01 квітня 1994 року на земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі, надану для ведення селянського (фермерського) господарства із земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради, у зв`язку зі смертю громадянина ОСОБА_2 ; визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії КР № 104, виданий на ім`я ОСОБА_2 на підставі розпорядження представника Президента України від 29 грудня 1993 року № 592 на земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі на території Іванівської сільської ради Долинського району, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрований 01 квітня 1994 року в Книзі за № 103 (пункт 2); надано дозвіл громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 50,00 га ріллі в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства за рахунок вільних земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Долинського району (пункт 4).

Розпорядженням голови Долинської РДА Кіровоградської області від 23 листопада 2012 року № 817-р «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50 га ріллі на території Іванівської сільської ради»: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50 га ріллі в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства за рахунок вільних земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Долинського району (пункт 1); передано ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі в оренду строком на 10 (десять) років для ведення фермерського господарства сільськогосподарського призначення на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

На виконання зазначеного розпорядження від 23 листопада 2012 року № 817-р 10 грудня 2012 року між Долинською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 193/2012 про передачу в оренду останній земельної ділянки площею 24,8329 га.

20 червня 2014 року реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області зареєстровано право оренди ОСОБА_1 за договором оренди землі від 10 грудня 2012 року № 193/2012, номер запису про інше речове право - 6156810.

Також 10 грудня 2012 року між Долинською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 194/2012 про передачу в оренду останній земельної ділянки площею 25,2145 га.

20 червня 2014 року Реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області зареєстровано право оренди ОСОБА_1 за договором оренди землі від 10 грудня 2012 року № 194/2012, номер запису про інше речове право - 6156500.

Розпорядженням голови Долинської РДА від 19 травня 2014 року № 165-р «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 23 листопада 2012 року № 817-р» у зв`язку із допущенням помилки внесено зміни до пункту 1 та 2 розпорядження від 23 листопада 2012 року № 817-р, а саме: змінено загальну площу земельної ділянки з 50 га ріллі на 50,0474 га ріллі.

Позивач зазначав, що ОСОБА_2 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення фермерського господарства, створив фермерське господарство СФГ «Восход» та згодом помер. У результаті його смерті Долинською РДА припинено право постійного користування земельною ділянкою 50 га, а вказану земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_1 на 10 років.

ФГ «Восход» вважало припинення права постійного користування та подальше передання земельної ділянки неправомірним, оскільки на час надання ОСОБА_2 права постійного користування спірною земельною ділянкою діяв Земельний кодекс Української РСР від 18 грудня 1990 року, який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою. А на час заснування СФГ «Восход» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-ХІІ, приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року.

На час створення СФГ «Восход» можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

Право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-ХІІ).

З моменту створення СФГ «Восход» відбулася фактична заміна постійного землекористувача і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно, з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

Позивач зазначав, що на час видачі державного акта селянське (фермерське) господарство як юридична особа ще не існувало. Саме надання в постійне користування громадянину ОСОБА_2 стало підставою для створення СФГ «Восход». Тому на час надання земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення фермерського господарства надавалася фізичній особі не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Тому з моменту державної реєстрації 19 квітня 1994 року користувачем земельної ділянки є ФГ «Восход». Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянського (фермерського) господарства. ФГ «Восход» не припиняло свою діяльність та здійснює господарську діяльність безперервно від часу свого створення, однак його право постійного користування земельною ділянкою не визнається відповідачем.

У зв`язку із зазначеним ФГ «Восход» просило суд:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Долинської РДА від 18 жовтня 2012 року № 688-р «Про надання згоди громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду»;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Долинської РДА від 23 грудня 2012 року № 817-р «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50 га ріллі на території Іванівської сільської ради», зі змінами, які внесені розпорядженням голови Долинської РДА від 19 травня 2014 року № 165-р «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 23 листопада 2012 року № 817-р»;

- визнати недійсними договір оренди землі від 10 грудня 2012 року № 193/2012, укладений між Долинською РДА та ОСОБА_1 , право оренди зареєстроване 20 червня 2014 року Реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області, номер запису про інше речове право - 6156810, зі скасуванням державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 червня 2014 року, індексний номер - 14081983;

- визнати недійсними договір оренди землі від 10 грудня 2012 року № 194/2012, укладений між Долинською РДА та ОСОБА_1 , право оренди зареєстроване 20 червня 2014 року Реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області, номер запису про інше речове право - 6156500, зі скасуванням державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 червня 2014 року, індексний номер - 14081128;

- визнати за ФГ «Восход» право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованої на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області загальною площею 50 га (до складу якої входять земельна ділянка площею 25,2145 га, кадастровий номер - 3521983000:02:000:9032, та земельна ділянка площею 24,8329 га, кадастровий номер - 3521983000:02:000:9033), яка була надана ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі розпорядження представника Президента України Долинського району Кіровоградської області від 29 грудня 1993 року № 592, серія КР 104, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 01 квітня 1994 року за № 103.

Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2022 року позов ФГ «Восход» задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття Долинською РДА спірного розпорядження не припинило права постійного користування ФГ «Восход» спірною земельною ділянкою, яке виникло 19 квітня 1994 року. Натомість припинено право постійного користування померлого ОСОБА_2 , якого в нього не було з 19 квітня 1994 року (дата створення СФГ «Восход»). Крім того, суд, врахувавши, що громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі, дійшов висновку, що оскаржувані розпорядження Долинської РДА № 688-р та № 817-р зі змінами, внесеними розпорядженням Долинської РДА № 165-р, є недійсними та підлягають скасуванню, оскільки суперечать законам України, а вимоги про визнання недійсними договорів оренди та визнання права постійного користування є похідними від попередніх позовних вимог.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу Кропивницької РДА задоволено. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФГ «Восход» відмовлено.

Стягнено з ФГ «Восход» на користь Кропивницької РДА 18 607,50 грн судового збору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 як засновник та голова ФГ «Восход» добровільно відмовилася від права постійного користування землею, посвідченого державним актом від 01 квітня 1994 року серії КР № 104 на земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі, виданого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . А тому у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та добровільною відмовою ОСОБА_1 від права постійного користування спірною земельною ділянкою, розпорядженням голови Долинської РДА від 18 жовтня 2012 року № 688-р правомірно було припинено право постійного користування спірною землею та визнано таким, що втратив чинність, державний акт на право постійного користування землею серії КР № 104, виданий на ім`я ОСОБА_2 . Суд дійшов висновку, що оскаржувані розпорядження голови Долинської РДА відповідають вимогам, визначеним частинами третьою, четвертою статті 142 ЗК України.

Крім того, суд виходив із того, що ФГ «Восход» не надало документів на підтвердження наявності у фермерського господарства оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому суд дійшов висновку, що ФГ «Восход» не довело порушення свого права.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

10 березня 2023 року ФГ «Восход» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року та залишити в силі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 917/1982/19, від 23 червня 2020 року в справі № 922/989/18, від 01 квітня 2020 року в справі № 320/5724/17, від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16, від 20 червня 2018 року в справі № 317/2520/15, від 22 серпня 2018 року в справі № 606/2032/16, від 31 жовтня 2018 року в справі № 677/1865/16, від 21 листопада 2018 року в справі 272/1652/14, від 12 грудня 2018 року в справі № 704/29/17, від 16 січня 2019 року в справі № 695/1275/17 та в справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року в справі № 574/381/17, від 03 квітня 2019 року в справі № 628/776/18, від 20 березня 2019 року в справі № 615/2197/15, від 05 листопада 2019 року в справі № 906/392/18, від 18 березня 2019 року в справі № 922/3312/17, від 13 червня 2018 року в справі № 474/100/16, від 12 грудня 2018 року в справі № 704/26/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 666/1188/16, від 15 листопада 2021 року в справі № 906/620/19, від 23 червня 2020 року в справі № 179/1043/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції недотримався усталеної судової практики Верховного Суду щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації та дійшов помилкового висновку про належність земельної ділянки саме громадянину, а не фермерському господарству.

Також заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що надаючи згоду на розроблення проекту землеустрою, ОСОБА_1 як засновник та голова ФГ «Восход» добровільно відмовилася від права постійного користування спірною земельною ділянкою. Зазначає, що ні позивач, ні ОСОБА_1 від права постійного користування не відмовлялися, відповідну заяву до розпорядника земель не подавали.

Крім того, заявник вказує на те, що Кропивницька РДА не є стороною за вимогами про визнання недійсними договорів оренди та вимогою про визнання права постійного користування спірною земельною ділянкою за позивачем. Зазначає, що предметом цього спору є правовідносини, які виникають із права постійного користування земельною ділянкою, у зв`язку із чим вони нерозривно пов`язані з правами та обов`язками Гурівської сільської ради, яка позивачем була залучена як співвідповідач. Однак Кропивницька РДА була залучена позивачем у процесуальному статусі відповідача як правонаступник Долинською РДА в результаті її ліквідації. На час прийняття оспорюваних розпоряджень Долинська РДА була розпорядником сільськогосподарських земель до 2013 року включно, але з 2021 року сільськогосподарські землі були передані до комунальної власності і її розпорядником є відповідні органи місцевого самоврядування, а саме - Гурівська територіальна громада, яка є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Іванківської сільської ради.

Тому орган, на який покладено обов`язок щодо відновлення порушених прав позивача у цих правовідносинах, є саме Гурівська сільська рада. Подання апеляційної скарги Кропивницькою РДА є невиправданим, оскільки жодних прав та інтересів останньої не стосується, на що суд апеляційної інстанції не звернув уваги. Вказує на те, що у суді першої інстанції представник Гурівської сільської ради визнав позовні вимоги, а ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Долинського районного суду Кіровоградської області.

Справа надійшла до Верховного Суду в квітні 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі розпорядження представника Президента України Долинського району Кіровоградської області від 29 грудня 1993 року № 592 ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 50 га, розташовану на території Іванівської сільської ради народних депутатів, для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії КР № 104, виданим 01 квітня 1994 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 103 (а. с. 15).

Для ведення фермерського господарства на вищевказаній земельній ділянці 19 квітня 1994 року ОСОБА_2 створено СФГ «Восход» (а. с. 16, 17).

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2004 року в справі № 2-1447 визнано ОСОБА_1 членом СФГ «Восход» як спадкоємицю голови СФГ «Восход» ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 19, 20).

Відповідно до Статуту ФГ «Восход» новою назвою перейменованого СФГ «Восход»ФГ є «Восход» (а. с. 21-27). Вказаним Статутом визначено, що засновником господарства є ОСОБА_1 . Головою господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником (пункт 1.4).

Розпорядженням голови Долинської РДА від 18 жовтня 2012 року № 688-р «Про надання згоди громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду»:

- припинено право постійного користування землею, посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії КР № 104 від 01 квітня 1994 року на земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі, надану для ведення слянського (фермерського) господарства із земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради, у зв'язку зі смертю громадянина ОСОБА_2 ;

- визнано таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серії КР № 104, виданий на ім'я ОСОБА_2 на підставі розпорядження представника Президента України від 29 грудня 1993 року № 592 на земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі на території Іванівської сільської ради Долинського району, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, зареєстрований 01 квітня 1994 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 103 (пункт 2);

- надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 50,00 га ріллі в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства за рахунок вільних земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Долинського району (пункт 4) (а. с. 28, 29).

Розпорядженням голови Долинської РДА від 23 листопада 2012 року № 817-р «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду громадянці ОСОБА_1 загальною площею50 га ріллі на території Іванівської сільської ради»:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50 га ріллі в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства за рахунок вільних земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Долинського району (пункт 1);

- передано громадянці ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 50 га ріллі в оренду строком на 10 років для ведення фермерського господарства сільськогосподарського призначення на території Іванівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

На виконання зазначеного розпорядження від 23 листопада 2012 року № 817-р 10 грудня 2012 року між Долинською РДА та ОСОБА_1 укладений договір оренди землі № 193/2012 про передачу в оренду останній земельної ділянки площею 24,8329 га.

Пізніше, 20 червня 2014 року, реєстраційною службою Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області зареєстровано право оренди ОСОБА_1 за договором оренди землі від 10грудня 2012року № 193/2012, номер запису про інше речове право - 6156810. Також 10 грудня 2012 року між Долинською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 194/2012 про передачу в оренду останній земельної ділянки площею 25,2145 га.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами першою, другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З урахуванням цих положень правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно зі статтею 50 ЗК України (тут і далі - у редакції, чинній на час видачі державного акта) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

За змістом статті 7 ЗК України користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до частин першої та третьої статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

При цьому на час видачі державного акта економічні, соціальні і правові основи створення та діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні, у тому числі порядок отримання земель, визначалися Законом України «Про селянське (фермерське) господарство». У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час отримання спірної земельної ділянки) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

При цьому за змістом цього ж Закону встановлено, що:

- право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір (частина перша статті 4);

- земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди (частина друга статті 4);

- рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії (частина перша статті 5).

Так, за змістом частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»(у редакції, чинній на час видачі державного акта) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Нормами Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в користування чи в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Після отримання громадянином державного акта на земельну ділянку для ведення фермерського господарства і створення цим громадянином фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки з дня проведення його державної реєстрації.

Подібні висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16 (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16 (провадження № 14-262цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16 (провадження № 14-407цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17 (провадження № 14-51цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18 (провадження № 14-235цс19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19 (провадження № 12-131гс19).

Зазначені висновки також підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22).

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 922/989/18 (провадження № 12-205гс19).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18) та від 30 червня 2020 року в справі № 927/79/19 (провадження № 12-21гс20)).

Поряд з цим, статтею 141 ЗК України (у редакції, чинній на час смерті засновника ФГ «Восход» ОСОБА_2 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, з комплексного аналізу наведених положень земельного законодавства вбачається, що право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

При цьому, земельне законодавство (як у редакції на момент створення СФГ «Восход», так і в чиннній редакції) не містить такої підстави припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, як смерть громадянина - засновникаселянського (фермерського) господарства.

Правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб'єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об'єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб'єктності як юридичної особи. Однак підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, виступає саме припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення цього господарства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23червня 2020 року у справі №179/1043/16 та від 23 червня 2020року в справі № 922/989/18.

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Звертаючись до суду з позовом, ФГ «Восход» посилалося на те, що фермерське господарство є землекористувачем спірної земельної ділянки, однак на підставі оскаржуваних розпоряджень Долинської РДА було протиправно припинено його право користування спірною земельною ділянкою у зв`язку зі смертю засновника цього господарства ОСОБА_2 , а вказану земельну ділянку передано в оренду громадянці ОСОБА_1 . У зв`язку з чим позивач просив суд визнати недійсними розпорядження, договори оренди та визнати за ним право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 як засновник та голова ФГ «Восход» добровільно відмовилася від права постійного користування спірною земельною ділянкою. Тому, врахувавши добровільну відмову ОСОБА_1 від права постійного користування спірною земельною ділянкою та смерть ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що оскаржуване розпорядження про припинення права користування земельною ділянкою та визнання таким, що втратив чинність державного акта на цю земельну ділянку, прийняте Долинською РДА відповідно до вимог законодавства. Крім того, суд виходив з того, що ФГ «Восход» не надало документів на підтвердження наявності у нього оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, що свідчить про недоведеність ним порушення свого права.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 50 га для ведення фермерського господарства, створив фермерське господарство СФГ «Восход» та згодом помер. Долинська РДА припинила право постійного користування земельною ділянкою 50 га у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , а вказану земельну ділянку передала в оренду громадянці ОСОБА_1 на 10 років на підставі розпорядження голови Долинської РДА від 18 жовтня 2012 року № 688-р «Про надання згоди громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду».

Колегія суддів, враховуючи вищевикладені норми матеріального права, а також висновки Верховного Суду, вважає, що з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття ним статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює саме фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Крім того, однією з підстав припинення права користування фермерським господарством земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, є саме припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Доказів того, що ФГ «Восход» припинило свою діяльність матеріалами справи не містять. А смерть засновника ФГ «Восход», якому надавалася земельна ділянка для його створення, не припиняє права постійного користування спірною земельною ділянкою ФГ «Восход», оскільки таке право зберігається за фермерським господарством до припинення його діяльності у встановленому законом порядку.

Отже, оскільки у спірних правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ «Восход» належить саме фермерському господарству, то оскаржувані розпорядження Долинської РДА від 18 жовтня 2012 року № 688-р щодо припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 і визнання таким, що втратив чинність державного акта, та розпорядження від 23 грудня 2012 року № 817-р щодо затвердження проекту землеустрою та передачі спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , є протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Виходячи з зазначеного, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних розпоряджень Долинської РДА від 18 жовтня 2012 року № 688-р та від 23 грудня 2012 року № 817-р є правильними та обґрунтованими, а висновки апеляційного суду в цій частині є помилковими та такими, які прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 як засновник та голова ФГ «Восход» добровільно відмовилася від права постійного користування спірною земельною ділянкою є безпідставними, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Спірна земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_2 з метою створення фермерського господарства, після його створення набула статусу саме земель фермерського господарства. Таким чином, статус зазначеної земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 не змінився, а ОСОБА_1 набула права на членство у фермерському господарство як спадкоємець ОСОБА_2 на підставі рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 листопада 2004 року в справі № 2-1447.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

При цьому, з огляду на особливий правовий статус фермерського господарства та його сімейно-родинний характер, який випливає зі змісту статей 1 та 3 Закону України «Про фермерське господарство», правовий статус членів фермерського господарства (у тому числі його засновників) пов`язаний з веденням такого господарства та їх статус як фізичних осіб, які набувають (мають) майнові права, є відмінними.

За змістом статей 142, 149 ЗК України (у відповідній редакції) визначено, що право постійного користування землею припиняється в разі добровільної відмови від права постійного користування землекористувачем та у разі вилучення для суспільних та інших потреб за рішенням органів місцевого самоврядування у разі згоди землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц).

Матеріали справи не містять доказів про те, що ФГ «Восход» як юридична особа та користувач спірної земельної ділянки зверталося до відповідного органу з заявою про припинення його права користування такою земельною ділянкою.

Посилання апеляційного суду на те, що ОСОБА_1 , надаючи згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, добровільно відмовилася від спірною земельною ділянкою саме як голова ФГ «Восход» не підтверджено матеріалами справи. Водночас зміст оскаржуваного розпорядження від 18 жовтня 2012 року № 688-р «Про надання згоди громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» свідчить про те, що вона надавала згоду на розроблення проекту землеустрою як фізична особа, а не як голова та засновник ФГ «Восход».

Крім того, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 не заперечувала про задоволення позовних вимог ФГ «Восход» (а. с. 71, 72).

Тому апеляційний суд помилково вважав, що ОСОБА_1 як засновник та голова ФГ «Восход», надаючи згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки в оренду загальною площею 50 га ріллі строком на 10 років для ведення фермерського господарства за рахунок вільних земель державної власності (запасу) сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Іванівської сільської ради Долинського району, добровільно відмовилася від спірної земельної ділянки як голова та засновник позивача.

Посилання апеляційного суду на те, що позивач не підтвердив належними доказами порушення свого права, оскільки не надав документів на підтвердження наявності у нього оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою, також є помилковими та не відповідають нормам матеріального права.

У пункті 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отже, громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Тому висновки апеляційного суду про те, що позивач не надав документів на підтвердження наявності у нього оформленого права постійного користування спірною земельною ділянкою є помилковими.

Отже, висновки суду першої інстанції про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Долинської РДА від 18 жовтня 2012 року № 688-р «Про надання згоди громадянці ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» та від 23 грудня 2012 року № 817-р «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду громадянці ОСОБА_1 загальною площею 50 га ріллі на території Іванівської сільської ради» зі змінами, які внесені розпорядженням голови Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області 19 травня 2014 року № 165-р «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 23 листопада 2012 року № 817-р», є правильними та обґрунтованими, з якими погоджується й колегія Верховного Суду.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання недійсними договорів оренди землі від 10 грудня 2012 року № 193/2012 та № 194/2012, укладених між Долинською РДА та ОСОБА_1 , зі скасуванням їх державної реєстрації, та визнання за ФГ «Восход» права постійного користування спірною земельною ділянкою, оскільки такі вимоги є похідними від вимог про визнання недійсними та скасування розпоряджень Долинської РДА. Крім того, передача в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянка, яка перебуває у користуванні ФГ «Восход», порушує права цього фермерського господарства як належного землекористувача, а тому оспорювані договори оренди є недійсними на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

У зв`язку з чим доводи касаційної скарги є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ФГ «Восход».

Виходячи з зазначеного, постанова апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог ФГ «Восход» підлягає скасуванню з залишенням рішення суду першої інстанції в силі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункти 1, 3 і 4 частини першої статті 409 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).

З огляду на висновки, викладені у цій постанові, Верховний Суд вважає, що постанову апеляційного суду слід скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Щодо судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то з Кропивницької РДА, Гурівської сільської ради, ОСОБА_1 на користь ФГ «Восход» підлягає стягненню, сплачений судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі по 8 270,00 грн з кожного.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства «Восход» задовольнити.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року скасувати.

Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 07 листопада 2022 року залишити в силі.

Стягнути на користь Фермерського господарства «Восход» з Кропивницької районної державної адміністрації Кіровоградської області, Гурівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 по 8 270,00 грн з кожного судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк