Постанова

від 21.09.2023 по справі 314/2195/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 314/2195/22

провадження № 61-6030св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Жоржовіч»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2022 року у складі судді Свідунович Н. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Жоржовіч» (далі - СФГ «Жоржовіч») про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що 05 січня 2013 року між власником земельної ділянки площею 6,3499 га, що розташована на території с. Михайло-Лукашеве Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського (нині - Запорізького) району Запорізької області, кадастровий номер 2321584500:01:005:0101, ОСОБА_3 і СФГ «Жоржовіч» укладено договір оренди землі, який зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

25 червня 2014 року за № 6123922.

З 07 листопада 2017 року після смерті ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину власником зазначеної земельної ділянки став її

чоловік ОСОБА_4 , який довіреністю від 20 листопада 2018 року передав право користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 04 лютого 2022 року власником вказаної земельної ділянки

є ОСОБА_1 . Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 лютого 2022 року за № 388233623215.

Позивач вказував, що орендар систематично порушував умови договору щодо сплати орендної плати, а саме в частині надання послуг з безкоштовної оранки городу та надання соломи. Зокрема, за час дії договору послуги з безкоштовної оранки городу надавалися тільки у 2021 році, а солома не видавалася жодного разу.

За наведених обставин ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди землі від 05 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 і СФГ «Жоржовіч», щодо земельної ділянки площею 6,3499 га, що розташована на території с. Михайло-Лукашеве Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського (нині - Запорізького) району Запорізької області, кадастровий номер 2321584500:01:005:0101, та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право (право оренди земельної ділянки)

№ 6123922 від 25 червня 2014 року, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25 червня 2014 року, індексний номер 14014117.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване відсутністю систематичності несплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

26 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що після оформлення спадщини

у ОСОБА_1 виникло право вимоги до СФГ «Жоржовіч» на отримання всієї заборгованості зі сплати орендної плати, в тому числі й за період недоотриманої орендної плати попереднім власником земельної ділянки, а не, як зазначили суди попередніх інстанцій, - з 2022 року, помилково не враховуючи попередній час, коли власником земельної ділянки ще був ОСОБА_4 . Саме на відповідача покладено обов?язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов?язання за договором оренди з унесення орендної плати або ж доведення факту виконання ним цього зобов?язання. Проте СФГ «Жоржовіч» не надало відповідний акт, що передбачено пунктом 12 договору оренди землі від 05 січня 2013 року. Крім того, відповідач не надав доказів того, що попередні власники відмовилися прийняти належне виконання, запропоноване орендарем, не доведено відсутності вини у порушенні зобов?язання щодо внесення повної орендної плати. Наявні в матеріалах справи відомості про отримання орендної плати не підтверджують виконання орендарем своїх зобов?язань щодо сплати оренди, оскільки вони не містять інформації щодо дати, місця та способу отримання орендної плати.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вільнянського районного суду Запорізької області.

09 червня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

05 січня 2013 року між ОСОБА_3 (орендодавець) і СФГ «Жоржовіч» (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,3499 га, яка розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради Вільнянського (нині - Запорізького) району Запорізької області, кадастровий номер 2321584500:01:005:0101. Договір укладено строком на 10 років. Державну реєстрацію договору оренди проведено 25 червня 2014 року.

Пунктом 9 цього договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 3 % від грошової оцінки земельної ділянки або в натуральній (5 т зерна, мука - 100 кг; розмір орендної плати: грошової - у гривнях із зазначенням способів внесення за земельну ділянку приватної власності,

а саме: соняшник - 300 кг, солома - 50 тюків, оранка городу до 50 соток безкоштовно, ритуальні послуги (у разі смерті орендодавця) - 1 000,00 грн).

Згідно з пунктами 11, 12 цього договору орендна плата вноситься у строк до

31 грудня поточного року. Передання продукції та надання послуг оформлюються відповідними актами.

Відповідно до пункту 37 договору дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки

у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи - орендаря.

Також передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, встановлених законом (пункт 38 договору оренди).

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається (пункт 39 договору оренди).

Пунктом 40 цього договору також встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 власником земельної ділянки став ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 червня 2018 року приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області Шевченко Т. В., зареєстрованого в реєстрі за номером 332.

Згідно із заповітом від 08 червня 2018 року вказану земельну ділянку

ОСОБА_4 заповів ОСОБА_5

19 листопада 2018 року ОСОБА_4 видав довіреність на ім`я ОСОБА_5 , що була посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кузьміною Н. О., зареєстрована в реєстрі за номером 679, відповідно до якої уповноважив ОСОБА_5 укласти від його імені з будь-якою юридичною або фізичною особою Вільнянського району Запорізької області договір оренди земельної ділянки площею 6,3499 га, кадастровий номер 2321584500:01:005:0101, за адресою: Запорізька область, Вільнянський (нині - Запорізький) район, Михайло-Лукашівська сільська рада, за ціну та на умовах на свій розсуд згідно з чинним законодавством; представляти його інтереси

в Управлінні державної реєстрації речових прав та його структурних підрозділах,

в Департаменті реєстраційних послуг, на які покладаються спеціальні повноваження зі здійснення державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, тощо; подавати, заповнювати та підписувати: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; документи, що підтверджують внесення плати за надання витягу з Державного реєстру речових прав, документи про сплату адміністративного збору, інші необхідні згідно із законодавством документи; отримувати картки прийому заяв державним реєстратором/нотаріусом; рішення; витяг про державну реєстрацію прав/обтяжень; сплачувати плату, адміністративний збір тощо; отримувати належну йому орендну плату згідно

з договором оренди вказаної земельної ділянки у будь-якому вигляді, в тому числі грошові суми або у натуральній формі (продукцію сільгоспвиробництва), за здану в оренду вказану земельну ділянку та інші види грошових виплат.

Згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 , виданим 18 листопада 2020 року Вільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_5 зміни ім`я на ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 лютого 2022 року державним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Запорізької області Постол Н. Г., зареєстрованим в реєстрі за номером 2-85, спадкоємцем ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , який успадкував вказану земельну ділянку.

04 лютого 2022 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 388233623215 (земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована за адресою: Запорізька область, Вільнянський (нині - Запорізький) район, Михайло-Лукашівська сільська рада, кадастровий номер 2321584500:01:005:0101) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 63261996 від

04 лютого 2022 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 лютого 2022 року.

Згідно з відомостями на отримання орендної плати за 2020 та 2021 роки

(а. с. 52-54, 57-59) орендну плату у грошовій формі у 2020 та 2021 роках ОСОБА_1 отримував як представник ОСОБА_4 за довіреністю. При цьому з листа СФГ «Жоржовіч» від 25 березня 2022 року відомо, що у 2021 році ОСОБА_1 також були надані послуги з оранки городу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок, що після смерті ОСОБА_3 права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі від 05 січня 2013 року спочатку перейшли до її чоловіка, ОСОБА_4 , а після його смерті - до ОСОБА_1 .

У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 609/1231/19 (провадження № 61-13902св20) зроблено висновок, що спадкоємець, який

у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину. Проте відсутність реєстрації права власності не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй майном.

Отже, особа, яка прийняла належним чином спадщину, але не отримала свідоцтва про право на спадщину за законом (заповітом), має право на отримання орендної плати за користування земельною ділянкою.

Проаналізувавши викладене, суд дійшов висновку, що з 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 має права та обов`язки орендодавця земельної ділянки, площею 6,3499 га, з кадастровим № 2321584500:01:005:0101, що розташована на території села Михайло-Лукашеве, Михайло-Лукашівської сільської ради.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05 січня 2013 року, ОСОБА_1 вказував, що СФГ «Жоржовіч» систематично не сплачує орендну плату, а саме за час дії договору оренди послуги з безкоштовної оранки городу надавались лише у 2021 році,

а 50 тюків соломи не видавались жодного разу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами першою та другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України зазначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Таким чином, законодавство передбачає як необхідну умову для розірвання договору оренди землі систематичне невиконання умов договору, в тому числі і щодо несплати орендної плати.

Результат аналізу зазначених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Отже, відповідно до статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі» підставою розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати, а не разове порушення умов договору у цій частині.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установивши, що згідно з відомостями на отримання орендної плати за 2020 та 2021 роки орендну плату у грошовій формі ОСОБА_1 отримував як представник ОСОБА_4 за довіреністю, крім того, у 2021 році

ОСОБА_1 також були надані послуги з оранки городу, суд першої інстанції,

з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову

в задоволенні позову, оскільки за обставин цієї справи відсутня систематичність несплати орендної плати.

Аргументи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє

в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,

у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною

залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, арішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2022 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 листопада 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська