ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2023 р.Справа № 520/7505/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 р. (ухвалене суддею Бабаєвим А.І., повний текст якого складено 28.06.2023 р.) по справі № 520/7505/23
за позовом ОСОБА_1
до Харківського регіонального центру з гідрометеорології
про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського регіонального центру з гідрометеорології, в якому просив: стягнути з Харківського регіонального центру з гідрометеорології на користь позивача заборгованість зі сплати заробітної плати за період з 27.09.2007 р. по 31.12.2013 р., включно, та протягом 2015 року за суміщення посад капітана т/х КС-100А Шторм та гідрометеоспостерігача у розмірі 30512,44 грн. стягнути з Харківського регіонального центру з гідрометеорології на користь позивача заборгованість зі сплати заробітної плати за період з 01.09.2009 р. по 01.04.2019 р. за суміщення посад капітана т/х КС-100А Шторм та гідролога у розмірі 87943,50 грн.; стягнути з Харківського регіонального центру з гідрометеорології на користь позивача заборгованість зі сплати заробітної плати за період з 01.04.2017 р по 31.08.2017 року у вигляді надбавки за складність, напруженість у роботі в розмірі 6687,18 грн.; стягнути з Харківського регіонального центру з гідрометеорології на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 50000 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 р. та прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що 02.07.2007 р. на підставі наказу № 95/к Харківського обласного центру з гідрометеорології позивача прийнято на посаду гідрометеоспостерігача озерної гідрометеорологічної станції Печеніги.
Наказом Харківського регіонального центру з гідрометеорології № 136/к від 27.09.2007 р. позивача переведено з посади гідрометеоспостерігача озерної гідрометеорологічної станції Печеніги на посаду капітана т/х КС 100 А Шторм.
Наказом Харківського регіонального центру з гідрометеорології № 42 від 27.08.2019 р. виведено із штатного розпису з 01.11.2019 р. посади капітана т/х КС-100 А Шторм.
31.10.2019 р. позивача звільнено із займаної посади капітана т/х КС-100 А Шторм озерної гідрометеорологічної станції Печеніги наказом Харківського регіонального центру з гідрометеорології № 182/к, у зв`язку із скороченням штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач, вважаючи, що відповідачем йому не виплачена заробітна плата у повному обсязі звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просив: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з 27.09.2007 р. по 31.10.2016 р. за суміщенням посад капітана т/х КС-100А Шторм та гідрометеоспостерігача у розмірі 15931, 44 грн.; заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2009 р. по 31.10.2018 р. за суміщення посад капітана т/х КС-100А Шторм та гідролога у розмірі 22692 грн.; заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2017 р. по 31.08.2017 р. у вигляді надбавки за складність, напруженість у роботі в розмірі 6687,18 грн., моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2023 р., яка набрала законної сили, провадження по справі № 953/14997/20 за позовом ОСОБА_1 до Харківського регіонального центру з гідрометеорології про стягнення заборгованості по заробітній платі закрито та роз`яснено позивачу, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Позивач, вважаючи, що відповідачем йому не виплачена заробітна плата у повному обсязі звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні докази наявності у відповідача заборгованість з виплати позивачу заробітної плати.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 21 Закону України Про оплату праці, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що суміщення професій/посад розцінюється як виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою). Водночас, суміщення професій (посад) має такі особливості: робота за другою посадою не відображається в табелі обліку використання робочого часу; друга посада залишається вакантною; для допущення працівника до роботи за суміщенням посад, за загальним правилом, достатньо подання заяви працівником та видачі керівником наказу про суміщення; окремий трудовий договір не укладається, запис у трудову книжку про суміщення не вноситься; порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у наказі про суміщення; оплата роботи за другою посадою на законодавчому рівні класифікується як надбавка до заробітної плати.
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина за наймом. Суміщення професій (посад) - виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією, посадою без звільнення від своєї основної роботи. Тобто суміщення професій (посад), на відміну від сумісництва, - це виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) без укладення додаткового трудового договору.
Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням Держпраці у Харківській області проведено захід державного контролю у формі інспекційного відвідування у Харківському регіональному центрі з гідрометеорології стану додержання законодавства про працю. Вказано, що в порушення вимог частини другої статті 105 Кодексу законів про працю України за суміщення професій (посад), виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника не проводиться доплата. Також, зазначено, що між ОСОБА_1 та адміністрацією Харківського регіонального центру з гідрометеорології виник індивідуально-трудовий спір з приводу виконання ним обов`язків тимчасово відсутнього працівника при суміщенні професій посади гідрометеоспостерігача, що підтверджується листом Головного управління Держпраці у Харківській області № Л-579/02.03/12-08/8148 від 16.07.2019 р.
Крім того, встановлено, що виплата всіх сум, що належать ОСОБА_1 від відповідача проведена в день звільнення, з дотриманням вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України.
Виплата всіх сум, що належать ОСОБА_1 від підприємства, установи, організації, проведена в день звільнення, з дотриманням вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України, що підтверджується платіжним дорученням № 623 від 31.10.2019 р., в розмірі 1803,53 грн., платіжним дорученням № 630 від 04.11.2019 р. в розмірі 1482,66 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні накази чи розпорядження про виконання позивачем роботи за суміщенням.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано доказів виконання позивачем у спірних правовідносинах роботи за суміщенням.
Відповідно до розділу 2 Положення про озерну станцію Печеніги, затвердженого наказом № 21 від 14.05.2015 р., основними завданнями станції зокрема є проведення систематичних гідрологічних, метеорологічних спостережень на річках басейну р. Сіверський Донець, у прибережній зоні Печенізького та Червонооскільського водосховищ.
Згідно із п. 3.1 вказаних Положень до функцій належить: забезпечення проведення систематичних спостережень приземних метеорологічних, гідрологічних (річкових та озерних), радіометричних, гідрохімічних, відповідно до затверджених планів.
Відповідно до п. 2.10 Посадової інструкції капітана КС-100 Шторм безпосередньо бере участь у виконанні гідрологічних робіт.
Тобто, виконання окремих видів гідрологічних робіт не є виконанням посадових обов`язків гідролога або гідрометеоспостерігача, а є саме участю у гідрологічних роботах, що є посадовими обов`язками згідно посадової інструкції капітана КС-100 Шторм.
Відповідно до п. 4.9 Розділу 4 Колективного договору, роботодавець зобов`язується встановлювати надбавки працівникам за складність та напруженість у роботі у розмірі до 50 відсотків посадового окладу в межах фонду оплати праці.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надбавка не може бути обов`язковою, а встановлюється лише за наявністю складності та напруженості у роботі в межах фонду оплати праці.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно реєстру рейсів, капітаном КС-100 А Шторм ОСОБА_1 на Печенізькому водосховищі за 2017 рік було здійснено 15 рейсів. Накази та розпорядження про встановлення надбавок ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі.
Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, то відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50000 грн.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно із п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 р. по справі № 520/7505/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 25.09.2023 року
Суд | Другий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.09.2023 |
Оприлюднено | 27.09.2023 |
Номер документу | 113697125 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо звільнення з публічної служби, з них |
Адміністративне
Другий апеляційний адміністративний суд
Присяжнюк О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні