Постанова

від 25.09.2023 по справі 460/10739/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/10739/23 пров. № А/857/10249/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Мікули О. І.,

суддів Курильця А. Р., Ніколіна В. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 460/10739/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лис" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,-

суддя в 1-й інстанції Зозуля Д.П.,

час ухвалення рішення 19 травня 2023 року,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення не зазначено.

в с т а н о в и в:

Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (далі позивач) звернувся в суд з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лис", в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 389857,00 грн за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у справі №460/10739/23 позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню, покликаючись на те, що оскільки стягнення сум податкового боргу передбачає певний механізм способів його стягнення та не обмежується лише стягненням податкового боргу з розрахункових рахунків в банках платника податків, Головне управління ДПС у Рівненській області вважає, що є звільненим від сплати судового збору у тих справах, ціллю судового розгляду в яких є, зокрема, стягнення податкового боргу незалежно від способу, з рахунків платника податків, за рахунок готівки, за рахунок реалізації майна та інших. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви та просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю відсутні, колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.2 ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Матеріалами справи стверджується, що Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося в суд з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лис", в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 389857,00 грн за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою судді від 05 травня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду доказів сплати суми судового збору у розмірі 2684,00 грн.

18 травня 2023 року на виконання вимог ухвали суду представником позивача подано клопотання, в якому він просить суд врахувати, що позивач звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, оскільки нормами Податкового кодексу України визначено цілий ряд процедур задля погашення податкового боргу боржників, у тому числі звернення до суду з відповідними заявами, серед яких і заяви щодо надання дозволу на реалізацію майна, що перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. З посиланням на пункт 27 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) представник позивача зазначає, що звільнений від сплати судового збору.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач повинен сплатити судовий збір, звернувшись в суд з таким позовом, оскільки відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є, зокрема, стягнення податкового боргу, разом з тим, у вказаному спорі предмет розгляду є надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 389857,00 грн за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, позивач не усунув недоліків позовної заяви, не сплатив судовий збір, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.

Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.1,2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Як вбачається з матеріалів справи, повертаючи позовну заяву після залишення її без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не сплатив судовий збір та податковий орган не звільняється від сплати судового збору у вказаній категорії справ.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 08 липня 2011 року.

Ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначає коло осіб, звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно з п.2 ч.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» №2719-ХІ від 03 листопада 2022 року внесено зміни та доповнено пунктом 27 частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є, зокрема, стягнення податкового боргу.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Матеріалами справи стверджується, що предметом заявлених вимог у цій справі є надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

За змістом пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пункт 14.1.175 ПК України передбачає, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, та непогашення пені, нарахованої у порядку, визначену цим Кодексом.

Згідно з п.14.1.152 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що у спірних правовідносинах вимога надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є заходом забезпечення вимоги про стягнення податкового боргу з боржника в примусовому порядку, тобто охоплюється поняттям стягнення податкового боргу, і яке не слід трактувати у вузькому розумінні.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, дійшов передчасного висновку.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними, такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Згідно з ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З врахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області задовольнити.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 460/10739/23 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 25 вересня 2023 року.