Постанова

від 16.05.2024 по справі 460/10739/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/10739/23 пров. № А/857/2315/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року (ухвалене головуючою-суддею Зозулею Д.П. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Лис про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС, контролюючий орган, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лис (далі - ТзОВ Лис, Товариство, відповідач), в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 389857,00 грн за рахунок майна Товариства, що перебуває в податковій заставі.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2022 по справі №460/24668/22 стягнуто з рахунків платника податків ТзОВ Лис до бюджету суму податкового боргу у загальному розмірі 389857,00 грн. Проте, виконати таке рішення неможливо з підстав відсутності у боржника коштів на відкритих банківських рахунках. Вказує, що дана справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні та судом під час розгляду не виносилась ухвала про витребування від позивача доказів (таких як платіжних інструкцій щодо відкритих рахунків в інших банках).

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ТзОВ Лис внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і присвоєний ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 38459744.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2022 по справі №460/24668/22 стягнуто з рахунків платника податківТзОВ Лис до бюджету суму податкового боргу у загальному розмірі 389857,00 грн у тому числі : 383919,34 грн з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на рахунок UA72899998033311934000017513, отримувач: ГУК у Рівненській області/Зарічненська ОТГ/11010100, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38012494; 5937,66 грн з військового збору на рахунок UA238999980313070063000017001, отримувач: ГУК у Рівненській області/Зарічненська ОТГ/11011100, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38012494.

На виконання вищевказаного рішення суду ГУ ДПС було скеровано ряд платіжних вимог щодо списання суми заборгованості із банківських рахунків боржника, однак виконати таке рішення неможливо з підстав відсутності у боржника коштів на відкритих банківських рахунках.

Згідно карток особових рахунків станом на 22.03.2023 заборгованість Товариства становить 391575,76 грн.

Рішенням №31 від 24.01.2022 начальник Вараського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС М.Ситай вирішив здійснити опис майна, що перебуває у власності Товариства.

Актом опису майна №31/17-00-13-04-16 від 24.01.2022 податковим керуючим боржника було описане майно, а саме : трактор колісний марки DONGFENG DF 404, 2017 року виробництва, д.н.з НОМЕР_1 , а також на будь яке майно платника податків, яке перебуває у його власності чи на яке він набуде права власності.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження № 300248062 до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено реєстраційний запис щодо виду обтяження - податкової застави, яка виникла на підставі акту опису майна № 31/17-00-13-04-16 від 24.01.2022.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що жодних платіжних інструкцій щодо погашення податкового боргу за рахунок коштів які містяться на рахунках Товариства відкритих у Райффайзен банку та ПриватБанку, позивачем суду не надано. Таким чином, враховуючи надані представником позивача докази, а саме платіжні інструкції щодо відсутності коштів лише на рахунках відкритих у Ощадбанку, суд дійшов висновку, що податковим органом відповідно до норм податкового законодавства не підтверджено відсутність грошових коштів на всіх рахунках, відкритих відповідачем у фінансових установах та про які відомо контролюючому органу, або неможливість стягнення коштів через наявність постанов про арешт коштів боржника, що надійшли до банку раніше, або неможливість виконання вимоги через те, що рахунок відкритий для акумулювання страхових внесків за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України визначено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 20.1.34-1 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно п.95.4 ст.95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється упорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 95.5 статті 95 ПК України передбачено, що вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету чи державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом.

У разі, якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зміст наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є : наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.03.2021 по справі №807/1621/15, від 19.07.2022 по справі №280/3620/20, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

З матеріалів справи видно, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.11.2022 по справі №460/24668/22 позовні вимоги ГУ ДПС до ТзОВ Лис були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з рахунків платника податків ТзОВ Лис до бюджету суму податкового боргу у загальному розмірі 389857,00 грн.

Пунктами 95.1, 95.3, 95.4 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу.

Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Керуючись вищенаведеними нормами, колегія суддів зазначає, що нормами Податкового кодексу України передбачено чітка черговість стягнення податкового боргу, і першими такими заходами є стягнення сум з рахунків у банках обслуговуючих платника податків і лише за відсутності на рахунках коштів вчиняються інші дії спрямовані на погашення податкового боргу.

Згідно відомостей контролюючого органу у Товариства відкриті рахунки у Ощадбанку, Райффайзен банку та ПриватБанку.

Для доведення обставини відсутності коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника контролюючий орган, надав відомості про діючі (закриті) рахунки відповідача у Ощадбанку та платіжні інструкції про примусове списання (стягнення) коштів. На платіжних інструкціях містяться відмітки про їх повернення у зв`язку з відсутністю грошових коштів на рахунках.

Разом з тим, позивачем не було надано суду інформації, з відповідними доказами (на момент звернення з цим позовом до суду) про всі рахунки боржника у інших фінансових установах (Райффайзен банку та ПриватБанку), обслуговуючих відповідача, та наявність чи відсутність на таких рахунках грошових коштів.

Таким чином, позивачем не доведено неможливості погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків відповідача в обслуговуючих банках. Для стягнення податкового боргу та погашення заборгованості перед бюджетом податковий орган може скористатись своїм правом по стягненню боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі у разі відсутності коштів на банківських рахунках платника податків у установах банків або недостатності коштів для покриття всього розміру боргу. Має бути дотримана черговість дій по стягненню податкового боргу.

Всі інкасові доручення в Ощадбанку, на які посилається контролюючий орган як на обставину відсутності грошових коштів на рахунках Товариства повернені банківською установою, а тому не є беззаперечними доказами відсутності коштів на всіх рахунках платника податків у обслуговуючих його банках на час звернення із даним позовом до суду.

Відтак, ГУ ДПС не доведено відсутність коштів на банківських рахунках в установах банків, що обслуговують ТзОВ Лис.

Наведені обставини свідчать, що податковим органом не доведено існування обов`язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності, зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Скаржником до апеляційної скарги додано копії інкасових доручень, які направлялись до АТ Райффайзен Банк Аваль та ПАТ КБ ПриватБанк, які є новими доказами та не були надані до суду першої інстанції, проте існували на момент подання позову та ухвалення судом першої інстанції рішення. Додатки, позивач вважає доказами, які можуть вплинути на рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.4 ст.296 КАС України, якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.

Відповідно до ч.4 ст.308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції було зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник).

На думку колегії суддів, вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Разом з тим, позивач відповідного клопотання не заявляв та доказів неможливості подання вказаних інкасових доручень по інших банках до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не надав.

Оскільки скаржник не обґрунтував поважність причин неподання такого доказу до суду першої інстанції, тому суд апеляційної інстанцій відповідно дост.308КАС України, не має права досліджувати нові докази. При цьому скаржник пояснює подання нових доказів тим, що суд першої інстанції не витребував таких.

Щодо посилання скаржника на порушення процесуального права, оскільки суд першої інстанції не витребовував доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Згідно ч.1 ст.80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах2 та 3 статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Як видно з матеріалів справи, позивачем не заявлялось клопотання про неможливість отримання доказів та про витребування таких.

Більше того, контролюючий орган у справах такої категорії має бути обізнаний з тим переліком доказів, які мають вирішальне значення, зокрема, наявність відкритих рахунків в інших банківських установах, і саме з`ясування цих обставин має пріоритетне значення для вирішення даного спору.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення даного позову.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2023 року по справі №460/10739/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос С. М. Шевчук