Постанова

від 19.09.2023 по справі 760/14358/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/14358/21 Головуючий у суді І інстанції: Шабрацький Г.О.

провадження №22-ц/824/11101/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Максимук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» на рішення Таращанського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», ОСОБА_1 про визнання правочину про перехід права власності недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2021 позивач ТОВ «Нафтогазобладнання» звернулося до суду з даним позовом, в якому просило визнати недійсним акт відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про реалізацію предмета іпотеки від 31 травня 2018 року в рамках виконавчого провадження № 47045310 з виконання виконавчого листа № 755/26414/13-ц, виданого 18.04.2014 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення коштів з ТОВ «Нафтогазобладнання» на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

Позов мотивований тим, що 05 липня 2018 року позивачу стало відомо про існування акта відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про реалізацію предмета іпотеки від 31 травня 2018 року по виконавчому провадженню №47045310 з виконання виконавчого листа № 755/26414/13-ц, виданого 18.04.2014 року Дніпровським районним судом про солідарне стягнення з ТОВ «Нафтогазобладнання», ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та кредит». Оскільки акт був винесений в рамках виконавчого провадження №47045310 та який порушує право на власність товариства. Товариство звернулось зі скаргою на дії начальника та державного виконавця та скасування даного акта. За результатами даної скарги постановою Верховного Суду скаргу товариства залишено без розгляду, мотивуючи тим, що право власності на нерухоме майно оформлено на стягувача, ефективним способом захисту прав боржника є пред`явлення до суду позову із залученням до участі стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Позивач вказує, що акт реалізації предмета іпотеки від 31.05.2018 виданий відділом примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві сформований не в Автоматизованій системі виконавчого провадження та не внесений до неї, як передбачено приписами ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», то такий правочин не може вважатися чинним, оскільки формування акта в Автоматизованій системі виконавчого провадження та одночасно внесення його до неї, є загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, оскільки ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятись у письмовій формі.

Крім того, державний виконавець безпідставно задовольнив заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про залишення за стягувачем ( ОСОБА_1 ) предмета іпотеки у порядку статті 49 Закону України «Про іпотеку», оскільки ОСОБА_1 станом на травень 2018 року не набув прав стягувача у виконавчому провадженні №47045310, з огляду на оскарження ТОВ «Нафтогазобладнання» у апеляційному порядку ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року про заміну сторони виконавчого провадження, а також договору від 18 січня 2018 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 27 липня 2011 року № 11-01-11, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 .

Ураховуючи, що виконавчий лист № 755/26414/13-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва 18 квітня 2014 року, на виконання судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором, державний виконавець не мав визначених законом підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки - комплекс будівель та споруд, загальною площею 391,1 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Також зазначив, що підставою виникнення права власності у товариства на нерухоме майно є договір купівлі-продажу, а не договір іпотеки. При цьому до майнового комплексу нафтобази, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не входять об`єкти, що були описані державним виконавцем Рокитнянського районного відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Воровською Л.В., згідно з постановою про опис та арешт майна боржника від 09 листопада 2016 року, а саме комплекс будівель та споруд, загальною площею 391,1 кв. м, з яких: адміністративна будівля - 221,9 кв. м, гараж - 142,7 кв. м, щитова - 26,5 кв. м, оскільки відповідно до висновку Державного підприємства «Київський експертно-технічний центр» Держгірпромнагляду України № 80.2-15-2-0167.11, до складу майнового комплексу нафтобази входять такі технологічні об`єкти: резервуарний парк для зберігання нафтопродуктів; залізнична естакада для зливання (наливу) нафтопродуктів із залізничних цистерн; насоси для перекачування нафтопродуктів; склад для зберігання присадок; установка для компаундування дизельного палива; пункт відпуску нафтопродуктів у автоцистерни; мережа технологічних нафтопроводів.

Також, у період з 15.10.2018 року по 19.10.2018 року Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перевірено законність виконавчого провадження № 47045310 за результатами, якої винесена постанова Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про проведення перевірки законності виконавчого провадження № 65 від 19.10.2018 року, якою визнано дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шабанова В.В. під час здійснення виконавчого провадження № 47045310 такими, що вчинені з порушенням статті 13, статті 18, статті 48, статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 12 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2.04.2012 № 512/5.

Тому позивач, просив суд визнати недійсним акт відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у місті Києві про реалізацію предмета іпотеки від 31 травня 2018 року.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «Нафтогазобладнання» - Антоненко В.П. подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що при розгляді даної справи суд першої інстанції необгрунтовано застосував норми матеріального права щодо спеціального строку позовної давності в 3 місяці за ст. 48 Закону України "Про іпотеку", оскільки предметом позову щодо визнання незаконним акта що порушує право власності, а не визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації іпотечної нерухомості.

Апелянт вказував, що статус предмета позовного провадження арештоване майно боржника в рамках виконавчого провадження, а не іпотечне майно.

Представник апелянта вказував на те, що предметом розгляду справи за скаргою ТОВ "Нафтогазобладнання" є дії та рішення державного виконавця та начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, що пов`язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов`язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги також зазначив те, що в оскаржуваному рішенні є посилання на правовий висновок постанови від 05.04.2017 року у справі № 6-1375цс16, яка не аналогічна предмету спору даної справи.

На підставі викладеного представник апелянта вважає, що судом не досліджено докази та доводи позивача на підтвердження своїх вимог та доводів відповідно до вимог ЦПК України

10 липня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 , в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Також просив судовий розгляд справи проводити за його відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивачем пропушено строк позовної давності, оскільки для позовів про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації іпотечної нерухомості діє спеціальний строк позовної давності в 3 місяці за ст. 48 Закону України "Про іпотеку".

Однак такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.04.2015 року № 35794566, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.03.2015 року, зареєстровано обтяження на об`єкт нерухомого майна - комплекс власником якого є ТОВ «Нафтогазобладнання», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:298035232237 (а.с.56-57).

Постановою державного виконавця Рокитнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київські області Воровською Л.В. від 09.11.2016р., в межах виконавчого провадження, описано та накладено арешт на комплекс загальною площею 391,1 кв.м, в тому числі: адмін. будівля-22.9 кв.м., гараж - 142,7 кв.м., щитова-26.5 кв.м. (а.с.58-59).

Відповідно до висновку про вартість майна від 18 квітня 2018 року складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова група Арго-Експерт» вартість вищевказаного арештованого майна визначена в розмірі 5502000,00 грн. ( п`ять мільйонів п`ятсот дві тисячі гривень 00 копійок). (а.с.61).

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби 20 квітня 2018 року направлена заявка на реалізацію арештованого майна - комплексу будівель і споруд, загальною площею 391,1 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ТОВ «Нафтогазобладнання» (а.с.62-63).

Протоколом №334299 про проведення електронних торгів від 24 травня 2018 року, з реалізації вищевказаного майна за стартовою ціною 5502000,00 грн, зазначені торги не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів (а.с.64).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шабанова В.В. від 24 травня 2018 року, на виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року, здійснено заміну сторони виконавчого провадження, а саме з ПАТ «Банк Фінанси та кредит» в особі філії «Центральне Регіональне управління «ПАТ «Фінанси та кредит» на ОСОБА_1 (а.с.65-66).

Відповідно до акта державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шабанова В.В. від 31 травня 2018 року про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Подоляком І.А., за заявою стягувача комплекс будівель і споруд, загальною площею 391,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , передано стягувану Сєдову А.М. у рахунок погашення боргу (а.с.24-27).

Відповідно до постанови Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про проведення перевірки законності виконавчого провадження № 65 від 19.10.2018 року, визнано дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шабанова В.В. під час здійснення виконавчого провадження № 47045310 такими, що вчинені з порушенням статей 13, 18, 48, 52 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 12 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2.04.2012 № 512/5 (а.с.69-74).

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у позові, разом з цим не погоджується з мотивами викладених судом першої інстанції з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (ч.1 ст.61 Закону України «Про виконавче провадження).

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто це правочин.

Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18).

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першої ст.656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу ч.1 ст.650, ч.1 ст.655 та ч.4 ст.656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі №679/1476/18).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень статті 49 Закону України «Про іпотеку» протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку залишення за собою предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про залишення за собою майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих самих умовах других прилюдних торгів, що мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах становить 80 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах. У разі оголошення других прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право придбати предмет іпотеки за початковою ціною других прилюдних торгів. Якщо іпотекодержатель не скористався таким правом, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості предмета іпотеки на перших прилюдних торгах.

У разі оголошення третіх прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити за собою предмет іпотеки за початковою ціною третіх прилюдних торгів у порядку, передбаченому частиною першою цієї статті.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 37 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на момент проведення торгів) акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу або підписується приватним виконавцем, скріплюється його печаткою та не пізніше наступного дня надсилається до організатора прилюдних торгів, який проводив прилюдні торги.

Державний виконавець, приватний виконавець не може відмовити у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, якщо така реалізація здійснювалася відповідно до вимог цього Закону. У разі відмови видати акт про реалізацію предмета іпотеки державний виконавець, приватний виконавець повинен протягом п`яти робочих днів з дня закінчення строку, встановленого частиною другою цієї статті, повідомити про це організатора прилюдних торгів, іпотекодержателя, іпотекодавця та покупця. Повідомлення, що містить підстави для відмови у видачі акта про реалізацію предмета іпотеки, підписується державним виконавцем і начальником відповідного органу державної виконавчої служби та скріплюється печаткою цього органу або підписується приватним виконавцем та скріплюється його печаткою. Відмова державного виконавця, приватного виконавця видати акт про реалізацію предмета іпотеки може бути оскаржена відповідно до законодавства.

На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанцїі обгрунтовував свої висновки тим, що строк позовної давності для позовів про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації іпотечної нерухомості діє спеціальний строк позовної давності в 3 місяці за ст. 48 Закону України "Про іпотеку", однак суд апеляційної інстанції з такимим мотивами не погоджується, оскільки як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач не заявляв позовної вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів.

Разом з тим, звертаючись з позовною заявою позивач просив визнати недійсним акт відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про реалізацію предмета іпотеки від 31 травня 2018 року в рамках виконавчого провадження № 47045310 з виконання виконавчого листа № 755/26414/13-ц, виданого 18.04.2014 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення коштів з ТОВ "Нафтогазобладнання" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії "Центральне регіональне управління" ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", до яких застосовується загальний строк позовної давності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року у справі № 640/6302/17-ц (провадження № 61-35452св18) вказано, що «відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України. Отже, акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов`язків, у зв`язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України. Розділом ІV Закону України «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини четвертої статті 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком. Цим Порядком визначено, що електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені певні правила проведення цих торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно Закону України «Про виконавче провадження». Отже, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів».

Відтак, оспорюваний акт є правочином, який складається за результатами проведених прилюдних торгів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач не заявляв позовні вимоги про визнання прилюдних торгів та протоколу № 334299 про проведення електронних торгів від 24 травня 2018 року недійсними.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави вважати недійсним акт про реалізацію предмету іпотеки, оскільки в судовому порядку не визнані прилюдні торги та протокол про їх проведення недійсними, отже відсутні підстави для задоволення позову. Також суд апеляційної інстанції зауважує, що актом оформлюється наслідки проведення торгів та він є похідним від електронних торгів.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення про відмову в позові, однак помилково застосував ст. 48 ЗУ "Про іпотеку" вважаючи, що позов про визнання недійсним прилюдних торгів з реалізації іпотечної нерухомості ді спеціальний строк позовної давності в 3 місяці, однак не врахував, що позивачем не заявленого таких позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ "Нафтогазобладнання" у зв`язку з недоведеністю позивачем порушення його прав при проведенні електронних торгів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено наявність встановлених законом підстав для визнання недійсним акту віддліу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у місті Києві про реалізацію предмета іпотеки від 31 травня 2018 року в рамках виконавчого провадження № 47045310 з виконання виконавчого листа № 755/26414/13-ц.

Разом з тим, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в частині правового обґрунтування вирішення позовних вимог ТОВ "Нафтогазобладнання" про стягнення боргу, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.

Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 та частини 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазобладнання» задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «22» вересня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Д.Р. Гаращенко

В.І. Олійник