Постанова

від 05.02.2007 по справі 02/3785а

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

02/3785а

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.07                                                                                            Справа №  02/3785а

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Мельника С. М. (доповідач по справі),

суддів:                                 Корсакової Г.В. суддів:                                 Гаврилюк  О.М  

                                                                                                                               .

При секретарі судового засідання           Огієнко В.О.

розглянувши заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області, м. Черкаси на постанову господарського суду Черкаської області від 18.08.2006 року (підписана 28.08.2006 року).

по справі № 02/3785а (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства „Уманське АТП 17107”, м. Умань Черкаської області

до          Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області, м. Черкаси

про          Визнання нечинним рішення

за участю представників:

від позивача:          Прудивус М.А. –за довіреністю

від відповідача:          не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Уманське АТП 17107”, м. Умань Черкаської області звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області, м. Черкаси про визнання нечинним рішення.

Постановою господарського суду Черкаської області від 18.08.2006 року (підписана 28.08.2006 року) позов Відкритого акціонерного товариства „Уманське АТП 17107”, м. Умань Черкаської області до Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області, м. Черкаси про визнання нечинним рішення –задоволений.

Не погоджуючись із вищезазначеною постановою місцевого суду, Державна інспекція з контролю за цінами в Черкаській області звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області по справі № 02/3785а від 18.08.2006 року (підписана 28.08.2006 року) та прийняти нову постанову, як таку, що суперечить нормам чинного законодавства, а саме:

Перевіркою здійсненою Державною інспекцією з контролю за цінами в Черкаській області, щодо застосування ВАТ „Уманське АТП 17107” регульованого тарифу на приміські пасажирські перевезення, встановлено порушення підприємством розпорядження голови Черкаської обласної держадміністрації від 08.11.2005 року № 449 „Про граничні тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні” встановлено граничний тариф у розмірі 0,10 та 0,12 грн. для міських та міжміських автобусів.

Факт порушення зафіксований актом перевірки Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаські області № 001106 від 18.04.2006 року.

Одним з основних напрямків економічної політики держави є цінова політика, за допомогою якої регулюються відносини обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності у процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових і роздрібних цін (ст. 10 ГКУ). Відповідно до ст. 192 цього Кодексу політика ціноутворення, порядок установлення і застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення і регулювання цін а також контролю за цінами ціноутворенням визначаються законом про ціни та ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Правовою базою державної цінової політики є на сьогодні Закон № 507. Статтею 6 цього Закону передбачено, що, крім вільних цін і тарифів, у народному господарстві застосовуються також державні фіксовані та регульовані ціни. При цьому окремо застережено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів та послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст. 7 Закону № 507). Таке державне регулювання здійснюється шляхом установлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до ст. 9 Закону № 507 державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари 1 послуги, котрі мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Статтею 4 цього ж Закону Кабінет Міністрів України наділено такими повноваженнями у сфері ціноутворення:

- забезпечувати здійснення державної політики цін;

- визначати - перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій;

- визначати повноваження органів державного управління у сфері встановлення та застосування цін (тарифів), а також щодо контролю за цінами (тарифами).

Викладене повністю узгоджується з Конституцією України, стаття 116 якої покладає на КМУ обов'язки щодо забезпечення цінової політики. З метою вдосконалення системи державного регулювання цін і подальшого розвитку ринкових відносин Кабміном затверджено постанову № 1548, в якій визначено повноваження відповідних органів у цій сфері. Зазначена постанова містить повний та вичерпний перелік товарів і послуг, ціни на які регулюються органами виконавчої влади і виконавчими органами міських рад. Про це ж ідеться і в листі Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва від 14.03.2002 року № 2-222/1432.

Згідно з п. 12 зазначеної постанови обласна державна адміністрація за погодженням з виконавчими комітетами відповідних рад (згідно з ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування”) регулює (встановлює) тарифи на перевезення пасажирів у приміському пасажирському транспорті - автобусі.

Новий тлумачний словник української мови (К: Видавництво „Аконіт” - 2003), визначає термін „встановлювати” як уводити в дію, визначати що - небудь якимись заходами, а термін „регулювати” як впорядкувати що-небудь, керувати чимось, підкоряючи його відповідним правилам, певній системі.

Розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 08.11.2005 року № 449 „Про граничні тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні” встановлено граничний тариф у розмірі 0,10 та 0,12 грн. для міських та міжміських автобусів.

Так, ВАТ „Уманським АТП 17107” замість встановленого граничного рівня 0,10 грн. при перевірці розрахунків для отримання субвенції з районного бюджету на приміські перевезення в розмірі 0,1038 грн. пас./км. чим було порушено розпорядження голови обласної державної адміністрації від 08.11.2005 року № 449 „Про граничні тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні”.

На підставі наведеного керуючись частинами 1 статті 14 Закону України „Про ціни та ціноутворення”, яка передбачає, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін, а також штраф у двократному розмірі необґрунтованої виручки підлягає вилученню в доход відповідного бюджету, інспекція винесла рішення від 04.05.2006 року № 34 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в сумі 74082,09 грн.

Відповідно до пункту 1.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, яка затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції У країни, Міністерства фінансів України 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 року за № 1047/6238, підставою для застосування фінансових (штрафних) санкцій є порушення суб'єктами господарювання вимог спеціальних норм законодавства з питань ціноутворення, установлення та застосування цін (тарифів), нижчих від установлених мінімальних.

Отже інспекція відповідно до Закону України „Про ціни та ціноутворення” від 03.12.1990 року № 507- ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, розпорядження голови Черкаської обласної держадміністрації від 08.11.2005 року № 449 „Про граничні тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні”, пункту 1.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, яка затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 року за № 1047/6238, правомірно застосувала економічні санкції за порушення державної дисципліни цін.

Але господарський суд Черкаської області невірно застосував норми матеріального та права, а саме норми Закону У країни „Про ціни та ціноутворення” від 03. 12.1990 року № 507 - ХІІ, Закону України „Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року № 2344 - ІІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, розпорядження голови Черкаської обласної держадміністрації від 08.11.2005 року № 449 „Про граничні тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні”.

Також відповідач зазначає, що Господарським судом Черкаської області, були порушені норми матеріального права у вигляді того, що суд взагалі не звернув увагу на те, що відповідач встановлений факт правопорушення не заперечив (акт від 18.04.2006 року № 001106), а пояснив що зробив арифметичну помилку в розрахунку середньої вартості проїзду та в різних запереченнях постійно змінював цифри.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечив проти її доводів та просить залишити без задоволення, постанову господарського суду Черкаської області від 18.08.2006 року в справі № 02\3785a залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову господарського суду Черкаської області від 18.08.2006 року по справі № 02/3785а без змін виходячи з наступного:

Як встановлено апеляційним господарським судом провідним державним інспектором з контролю за цінами Богомаз ЛЛ., на підставі посвідчення № 001095 від 29.03.2006 року, в період з 14.04.2006 року по 18.04.2006 року була проведена перевірка дотримання порядку формування та застосування тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні, що здійснює відкрите акціонерне товариство „Уманське автотранспортне підприємство 17107”.

За результатами даної перевірки 18 квітня 2006 року було складено акт за № 001106, в якому зазначено, що перевірка проведена за період з 01.01.2005 року по 01.04.2006 року, при перевірці розрахунків, що надаються позивачем для отримання субвенцій з районного бюджету на приміські перевезення пасажирів, встановлено, що тариф на приміські перевезення, що застосовує позивач (додатки № 3,4 до договору № 2 від 10.02.2005 року та додатки № 3, 4 до договору № 2 від 10.01.2006 року) в розмірі 0,1038 грн. пас./км., не відповідають граничним тарифам, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 18.08.2004 року № 751 „Про затвердження Тарифів на перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом (який працює у звичайному режимі руху) у міжміському внутрішньо обласному і приміському сполученні в межах Черкаської області”. На вказаному акті головний бухгалтер позивача 18.04.2006 року вказала, що відмовляється від підпису та заперечує проти акту з підстав допущення у розрахунку арифметичної помилки.

Як вбачається, на підставі акту перевірки, відповідно до статті 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, відповідачем було прийняте рішення №  34 від 04 травня 2006 року, далі –„оспорюване рішення”, в якому зазначено, що перевіркою встановлено –„при розрахунку на відшкодування за перевезення пільгових категорій пасажирів був завищений тариф на 0,0038 грн. пас./км.” Далі у рішенні вказано, що ВАТ „Уманським АТП - I7107” було порушено Закон України „Про ціни і ціноутворення”, наказ Міністерства транспорту України від 18.08.2004 року № 751 „Про затвердження Тарифів на перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом (який працює у звичайному режимі руху) у міжміському внутрішньообласному і приміському сполученні в межах Черкаської області”, розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації № 499 від 08.11.2005 року „Про граничні тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньообласному сполученні”.

Вказаним рішенням у позивача вилучається у дохід бюджету сума порушення 24694,03 грн. та 49388,06 грн. штрафу.

Відповідно до матеріалів справи оспорюване рішення надіслане позивачу 11.07.2006 року.

Таким чином суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що застосування до позивача економічних санкцій є безпідставним , виходячи із наступного

Згідно з ст. 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення” у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи відповідно до ст. 7 цього Закону встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державне регулювання цін і тарифів згідно з ст. 8 вказаного Закону здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” головою Черкаської обласної державної адміністрації було прийнято розпорядження № 499 від 08.11.2005 року „Про граничні тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні”, в додатку 1 до якого встановлено граничні тарифи. В пункті 1 примітки цього додатку вказано, що у граничних тарифах не враховані податок на додану вартість, витрати, пов'язані з обслуговуванням пасажирів на автовокзалах і автостанціях та страховий платіж з пасажира за обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, які оплачуються в порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Тобто, при справлянні плати за надання послуг у сфері перевезення пасажирів та багажу, розмір цієї плати буде збільшуватися на суму податку на додану вартість. Суду не подано доказів - дослідження цього питання при проведенні перевірки та прийнятті оспорюваного рішення. Відповідачем не доведено дійсного завищення позивачем тарифу на 0,1038 грн. пас./км., як це вказано у оспорюваному рішенні.

Згідно з частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги, що інспекція відповідно до Закону України „Про ціни та ціноутворення” від 03.12.1990 року № 507 - ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, розпорядження голови Черкаської обласної держадміністрації від 08.11.2005 року № 449 „Про граничні тарифи на перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському внутрішньо обласному сполученні”, пункту 1.5 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, яка затверджена наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.12.2001 року за № 1047/6238, правомірно застосувала економічні санкції за порушення державної дисципліни цін.

Суд першої інстанції правомірно визнав той факт, що відповідач не довів правомірність рішення № 34 від 04 травня 2006 року. Відповідач не довів і належними доказами не підтвердив факт завищення позивачем тарифів, не довів правильність розрахунку виручки, яка на думку відповідача одержана позивачем необґрунтовано, тобто відповідач не довів обґрунтованість та правомірність застосування до позивача економічних санкцій відповідно до ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що у відповідача не було законних підстав для застосування до позивача економічних санкцій за завищення тарифів, як за порушення державної дисципліни цін.

За таких обставин колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Черкаської області від 18.08.2006 року по справі № 02/3785а яка була прийнята по даній справі, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області, м. Черкаси на постанову господарського суду Черкаської області від 18.08.2006 року (підписана 28.08.2006 року) по справі № 02/3785а - залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Черкаської області від 18.08.2006 року по справі № 02/3785а - залишити без змін.

3.          Ухвала протягом одного місяця може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України.

4.          Матеріали справи № 02/3785а року повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя:                                                                          Мельник С. М.                                            Судді:                                                                                      Корсакова Г.В.  Судді:                                                                                      Гаврилюк  О.М