Постанова

від 18.08.2006 по справі 02/3785а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/3785а

                                       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                 

ПОСТАНОВА             

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

          "18" серпня 2006 р.                                                                               Справа №  02/3785а                                                            

           Господарський суд Черкаської області в складі   головуючого судді  Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:

позивача:  Прудивус М.А. - адвокат за довіреністю,   

відповідача:  Макаренко О.М., Гончарова В.Г. –за дорученнями,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом відкритого акціонерного товариства  "Уманське АТП 17107"

до  Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області

про  визнання нечинним рішення,    

ВСТАНОВИВ:

           Заявлено позов про визнання нечинним рішення відповідача № 34 від 04 травня 2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, з  підстав його безпідставності та  незаконності. В обґрунтування позовних  вимог позивач  вказує на те,  що контролюючим органом при винесенні рішення не дотримані положення законодавства України в тому, що:   

-  у оспорюваному рішенні  та у акті перевірки № 001106 від 18.04.2006р. відповідач  посилається на наказ Міністерства транспорту  України від 18.08.2004р. № 751, однак,  вказаний наказ  втратив чинність на підставі наказу Міністерства транспорту України від 16.09.2005 року № 554  “Про втрату чинності  деяких наказів Міністерства транспорту та  Міністерства транспорту та зв'язку України”;

-  при проведенні перевірки відповідачем не перевірялася  виручка підприємства, а висновок про порушення державної політики цін зроблено лише на підставі поданих розрахунків;

-  у Розпорядженні голови Черкаської обласної державної адміністрації  № 449 від 08.11.2005р. “Про граничні тарифи  на перевезення пасажирів  і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському  внутрішньо обласному  сполученні”  встановлено тариф  в розмірі відповідно 0,10 та 0,12 грн. для міських та міжміських автобусів та вказано,  що в даний тариф не враховано ставку податку на додану вартість, витрати, пов'язані з обслуговуванням  пасажирів на автовокзалах і автостанціях та  страховий платіж з пасажира за обов'язкове особисте страхування  від нещасних випадків на транспорті, які оплачуються (включаються) в порядку, визначеному чинним законодавством,  отже,  позивачем дотримано встановленого розміру тарифу,  що не враховано відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення.    

Заявою  від 21.07.2006р. позивач змінив позовні вимоги і просить  скасувати рішення відповідача № 34 від 04 травня 2006 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін з мотивів, викладених у позовній заяві, як незаконне.

Представник позивача  у судовому засіданні позов підтримав повністю,  посилався на доводи і міркування,  викладені у позовній заяві, просив скасувати оспорюване рішення відповідача як незаконне, та  пояснив, що відповідач не довів  законність рішення № 34 від 4 травня 2006 року, хоча відповідно до частини  2  статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач,  як суб'єкт  владних повноважень,  повинен довести правомірність свого рішення. Представник відповідача у судовому засіданні подав письмову заяву та просив стягнути із Державного бюджету понесені позивачем  судові витрати по справі, в тому числі 3 грн. 40 коп. судового збору за подання  позову в суд та 7000 грн. витрат на правову допомогу адвоката,  які підтверджені належними доказами.   

Відповідач  не подав суду письмовий відзив на позов.  

Представники відповідача  у судовому засіданні заперечили проти позову повністю та пояснили,  що:  

- оспорюване позивачем рішення законне, прийняте відповідно до поданих позивачем розрахунків;

-  розрахунки позивача відрізняються між собою і причини цього позивач не пояснив;  

- під час проведення перевірки позивач не вказував на те, що у розрахунки тарифів включено податок на додану вартість.    

Оцінивши докази у їх сукупності,  заслухавши пояснення представників сторін,  суд   приходить до висновку,  що позов   підлягає до задоволення, виходячи із  наступного.   

Провідним державним інспектором з контролю за цінами Богомаз Л.П., на підставі посвідчення № 001095 від 29.03.2006р., в період з 14.04.2006р. по 18.04.2006р. була проведена перевірка дотримання порядку формування та застосування тарифів на  перевезення пасажирів і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху в приміському та міжміському  внутрішньообласному  сполученні, що здійснює  відкрите акціонерне товариство "Уманське автотранспортне підприємство 17107". За результатами перевірки 18 квітня 2006 року було складено акт № 001106,  в якому зазначено, що перевірка проведена за період з 01.01.2005р. по 01.04.2006р., при перевірці розрахунків, що надаються позивачем для отримання субвенцій з районного бюджету на приміські перевезення пасажирів,  встановлено, що тариф на приміські перевезення,  що застосовує позивач (додатки № 3,4 до договору № 2 від 10.02.2005р. та додатки № 3, 4 до договору № 2 від  10.01.2006р.)  в розмірі 0,1038 грн. пас./км.,  не відповідають  граничним тарифам, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 18.08.2004р.  № 751 “Про затвердження Тарифів  на перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом (який працює у звичайному режимі руху)  у міжміському внутрішньо обласному і приміському сполученні в межах Черкаської області”.          

На вказаному акті головний бухгалтер позивача 18.04.2006р. вказала,  що відмовляється від підпису,  заперечує проти акту з підстав допущення у розрахунку арифметичної помилки.  

На підставі акту перевірки, відповідно до статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”,  відповідачем було прийняте  рішення № 34 від  04 травня 2006 року,  далі -  “оспорюване рішення”, в якому зазначено, що перевіркою  встановлено “при розрахунку на відшкодування за перевезення пільгових  категорій пасажирів був завищений  тариф на 0,0038 грн. пас./км.”  Далі у рішенні вказано, що ВАТ “Уманське АТП-17107” було порушено Закон України “Про ціни і ціноутворення”, наказ  Міністерства транспорту України від 18.08.2004р.  № 751 “Про затвердження Тарифів  на перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом (який працює у звичайному режимі руху)  у міжміському внутрішньообласному і приміському сполученні в межах Черкаської області”, розпорядження голови Черкаської обласної державної адміністрації  № 499 від 08.11.2005р. “Про граничні тарифи  на перевезення пасажирів  і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському  внутрішньообласному  сполученні”.  Вказаним рішенням  у позивача  вилучається у дохід бюджету сума порушення 24694,03 грн. та 49388,06 грн. штрафу.  

Як вбачається із поштового  штемпеля на конверті (оригінал якого оглянуто у судовому засіданні),  оспорюване рішення  надіслане позивачу 11.07.2006р.  

Суд вважає  безпідставним  застосування до позивача економічних санкцій у оспорюваному позивачем рішенні,  виходячи із наступного.    

Відповідно до статті 6 Закону України “Про ціни і ціноутворення” у народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи відповідно до статті 7 цього Закону  встановлюються  на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Державне регулювання цін і тарифів згідно зі статтею 8 вказаного Закону  здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” головою Черкаської обласної державної адміністрації  було прийнято розпорядження  № 499 від 08.11.2005р. “Про граничні тарифи  на перевезення пасажирів  і багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, в приміському та міжміському  внутрішньообласному  сполученні”, в додатку 1 до якого встановлено  граничні тарифи.  В пункті 1 примітки цього додатку вказано, що у граничних тарифах не враховані податок на додану вартість, витрати, пов'язані з обслуговуванням  пасажирів на автовокзалах і автостанціях та страховий платіж з пасажира за обов'язкове особисте страхування  від нещасних випадків на транспорті, які оплачуються в порядку, визначеному чинним законодавством.        

Відповідно до пункту  7.1. статті 7  Закону “Про податок на додану вартість”  продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.  Тобто, при справлянні плати за надання послуг у сфері перевезення  пасажирів та багажу, розмір цієї плати  буде збільшуватися на суму податку на додану вартість. Суду не подано доказів дослідження цього питання при проведенні перевірки  та прийнятті оспорюваного рішення.  Відповідачем не доведено дійсного  завищення позивачем  тарифу на 0,0038 грн. пас./км., як це вказано у оспорюваному рішенні.   

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує  проти адміністративного  позову.    

Суд вважає,  що відповідач не довів правомірність рішення № 34 від 04 травня 2006 року. Відповідач не довів і належними доказами не підтвердив факт завищення позивачем тарифів, не довів правильність розрахунку виручки, яка на думку відповідача одержана позивачем необґрунтовано, тобто відповідач не довів обґрунтованість та правомірність застосування до  позивача економічних санкцій відповідно до статті 14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”. З огляду на викладене, суд вважає, що у відповідача не було законних підстав для застосування до позивача економічних санкцій за завищення тарифів, як за порушення державної дисципліни цін.    

Суд  вважає безпідставним  посилання відповідача на  відсутність у запереченнях  головного бухгалтера позивача посилання на включення у розрахунки податку на додану вартість, оскільки із листів позивача  на адресу відповідача вбачається,  що такі доводи вказувалися позивачем після проведення перевірки, до прийняття оспорюваного рішення.

Посилання у акті перевірки та у рішенні на нормативний акт, який втратив чинність,  є  помилковим.  

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області  № 34 від 04 травня 2006 року є незаконним,  воно підлягає скасуванню, отже позов  відкритого акціонерного товариства  "Уманське АТП 17107"  підлягає до задоволення повністю.

     На підставі частини 1 статті 94, пункту 1 частини 3 статті 87  КАС України на користь позивача підлягають стягненню із Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати  в сумі 3 грн. 40 коп. судового збору, 7000 грн. витрат на правову допомогу адвоката, як такі, що документально підтверджені та пов'язані з розглядом даної справи.   

Виходячи з викладеного, керуючись статтями  87, 94, 160-163 КАС України, суд    

    ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Черкаській області від 04 травня 2006 року № 34 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відкритим акціонерним товариством  "Уманське АТП 17107"  у вигляді вилучення у дохід бюджету суми порушення в розмірі 24 694,03 грн. та 49 388,06 грн. штрафу.  

      Стягнути із Державного бюджету України   через Черкаське  відділення  Державного казначейства  України  Черкаської області  на користь відкритого акціонерного товариства  "Уманське АТП 17107" (20300, м. Умань,  вул. Вокзальна, 1, ідентифікаційний код 03115407) судовий збір в сумі 3 грн. 40 коп., 7000 грн. витрат на правову допомогу адвоката.

      Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі,  апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.    

     Суддя                                                                                                          А.Д.Пащенко

     Постанова складена в повному обсязі 28.08.2006 р.

      11 годин 55 хвилин