Рішення

від 19.09.2023 по справі 953/7456/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 19.09.2023Справа № 953/7456/20 Провадження № 2/554/4973/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2023 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі - Грай К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 13 травня 2020 року звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до відповідача ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ», в якому прохав стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 105 831, 14 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення (на день звернення до суду з позовом 31 092, 58 грн.) та відшкодувати моральну шкоду у сумі 15 000 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15 травня 2020 року матеріали цивільної справи направлено за підсудністю до Московського районного суду м.Харкова.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 08 липня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27 липня 2020 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій прохав стягнути із відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 46 218, 70 грн. та відшкодувати моральну шкоду у сумі 15 000 грн. Також прохав стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що у період з 01 грудня 2009 року по 18 березня 2020 року він знаходився у трудових відносинах з ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ». Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 115 831, 14 грн. 18 березня 2020 року він був звільнений за угодою сторін. Однак на день його звільнення розрахунок з ним проведений не був. Виплату по розрахунку у сумі 10 000 грн. було здійснено 28 квітня 2020 року, також 10 000 грн. було виплачено 26 травня 2020 року, а повний розрахунок належних йому виплат у сумі 95 831, 14 грн. був здійснений 09 червня 2020 року. Також вказує, що за період з жовтня 2019 року по дату його звільнення відповідач не здійснював сплату єдиного страхового внеску, що призвело до суттєвого зменшення йому нарахування виплати допомоги по безробіттю. У зв`язку із не проведенням із ним розрахунку при звільненні, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент повного розрахунку складає 46 218, 70 грн. При цьому вказує, що середньоденна заробітна плата становить 840, 34 грн. (25 210, 20 грн. (середньомісячна заробітна плата за останні два місяці (січень та лютий 2020 року)) : 30 (кількість відпрацьований днів), а кількість робочих днів з моменту звільнення до моменту повного розрахунку 55 днів. Також вказує, що у зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, йому спричинено моральної шкоди, яку він оцінює у 15 000 грн. Наявність моральної шкоди обгрунтовує порушенням його трудових прав з вини відповідача, що призвело до негативних змін у його житті та викликало у нього душевні, психічні страждання; хвилюваннями у зв`язку з необхідністю перелаштувати налагоджений ритм життя; емоційним дискомфортом, пов`язаним з неможливістю продовження активного життя та в порушенні стосунків з оточуючими людьми. Також прохав стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн., розмір яких є співмірним із складністю справи, ціною позову та значенням справи для нього.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 16 вересня 2020 року здійснено перехід з розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Від відповідача ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому прохав відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати відсутня, так як ним здійснено повний розрахунок 16 червня 2020 року. Наведений у позовній заяві розмір середнього заробітку у сумі 31 092, 58 грн. є безпідставним та необгрунтованим. Відповідно до наказів по підприємству було змінено графік роботи та встановлено 4 робочих дня в місяць. Таким чином, з моменту звільнення позивача до подання позову пройшло не 37 робочих днів, як зазначає позивач, а 12 днів ( по 4 дні у квітні 2020 року, травні 2020 року, червні 2020 року). Отже, розмір середнього заробітку позивачем розраховано невірно та становить 10 084, 08 грн. з урахуванням податків та зборів ( 840 , 34 грн. х 12). Крім того, позивач не зазначає, що сума середнього заробітку включає в себе податки та збори, що порушує право роботодавця , оскільки призводить до подвійного стягнення. Крім того, розмір середнього заробітку є неспівмірним із ймовірними втратами позивача. Тому для визначення розміру відповідальності відповідача за ст. 117 КЗпП України необхідним є встановлення розміру майнових втрат, яких зазнав позивач у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні. Для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було б передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2020 рік можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши, міг сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня життя. Відповідно до розрахунку суми відсотків на підставі середньої процентної ставки за міжбанківськими кредитами, орієнтовні майнові втрати позивача, які б розумно можна було передбачити, за період з 19.03.2020 по 16.06.2020 склали 1640, 13 грн. Таким чином, заявлений розмір середнього заробітку є непропорційним наслідкам правопорушення та може бути зменшений судом. Затримка виплати заробітної плати була пов`язана із різким погіршення майнового стану відповідача внаслідок введення по всій країні карантину через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19. Крім того, рахунки відповідача були арештовані на підставі постанов як приватного, так і державних виконавців по виконавчих провадженнях. Крім того, відповідач здійснював всі необхідні і достатні міри по сплаті заборгованості позивачу, що підтверджується погашенням боргу частинами. Вважають, що заявлений позивачем розмір середнього заробітку є неспівмірним з ймовірними майновими втратами позивача у зв`язку із затримкою розрахунку, а стягнення заявленого розміру призведе до неможливості виплати заробітної плати іншим працівникам та є обтяжливим для відповідача. Також зазначає, що в діях Товариства відсутня вина, оскільки приватним та державним виконавцями на всі рахунки було накладено арешт, у зв`язку із перебуванням на виконанні виконавчих листів, що унеможливлювало проведення будь-яких розрахунків із працівниками. Отже, відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 117 КЗпП України. Крім того, позивачем не зазначено, в чому полягала завданя йому моральна шкода, яких саме моральних страждань він зазнав, з яких міркувань виходив, визначаючи розмір шкоди, доказів заподіяння йому моральної шкоди не надано. Позов в цій частині також вважає безпідставним.

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 01 лютого 2021 року закрито підготовче провадження у справі.

Від позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких вказано, що ним подано копії наказів, які, на думку відповідача, є підтвердженням кількості робочих днів з моменту його звільнення до повного розрахунку. Звертає увагу, що накази, надані відповідачем, свідчать про те, що на підприємстві для окремої категорії працівників впроваджувався режим неповного робочого часу. З наданих наказів не можна дізнатися, які саме працівники були переведені на роботу на неповний робочий час, не надано графіки роботи працівників, не надано табелів графіку обліку відпрацьованого часу ОСОБА_1 , в той час як із розрахункових документів вбачається, що на нього не розповсюджувався режим скороченого робочого часу, надані накази не спростовують цього факту. Крім того, вказує, що на день звільнення заборгованість по заробітній платі становила 115 831, 14 грн. З огляду на висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року, врахувавши критерії, за якими можна зменшити розмір відшкодування, вважає, що саме сума 46 218, 70 грн. підлягає стягненню із відповідача (с.125).

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 05 квітня 2023 року справу прийнято до провадження, на підставі розпорядження голови Верховного Суду від 08.03.2022 № 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану».

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 13 червня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків 10 днів.

16 червня 2023 року на виконання вимог вказаної ухвали позивачем направлено до суду квитанцію про сплату судового збору. Таким чином недоліки позовної заяви усунуто.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав (а.с.137).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про зміну підсудності справи та про відкладення судового засідання, у зв`язку із хворобою в.о. генерального директора та неможливістю забезпечення у судовому засіданні представника Товариства.

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 19 вересня 2023 року у задоволенні клопотання про зміну підсудності відмовлено.

Підстав, передбачених ст. 223, 240 ЦПК України, для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання не встановлено, оскільки відповідач ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» двічі повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином (а.с.143, 154), доказів на підтвердження поважності причини неявки представника відповідача до заяви про відкладення судового засідання не надано.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» з 01 грудня 2009 року по 18 березня 2020 року, що підтверджується копією Наказу № 89-К від 01 грудня 2009 року про прийняття на роботу на посаду ведучого інженера-конструктора, копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.10.1991 року, Довідкою за вих.. № 21 від 19.03.2020 року (а.с.6-7, 9, 10).

18 березня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади Заступника генерального директора за угодою сторін, на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України, що слідує з копії Наказу № 40-к від 18 березня 2020 року (а.с.8).

Відповідно до довідки б/н від 17.03.2020 року, виданої ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» , станом на 18.03.2020 року заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 складає 115 831, 14 грн. (а.с.11).

Як слідує із Довідки ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» від 30.08.2021 року, за період з 29.04.2020 року по 16.06.2020 року ОСОБА_1 виплачена заборгованість по заробітній платі згідно з відомостями на виплату готівки № 87, 88, 102, 103, 125, 126, 127, 128, 129, 131, видаткових касових ордерів від 09.06.2020 року № 83, від 09.06.2020 року № 84, від 09.06.2020 року № 85 у розмірі 115 831, 14 грн. Станом на 30.08.2021 року заборгованість відсутня, останній розрахунок при звільненні проведений 16.06.2020 (а.с.121).

Вказані обставини визнаються позивачем, а тому відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сумм власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум, належних при звільненні, роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

Остаточний розрахунок із позивачем проведено лише 16.06.2022 р.

Судом встановлено, що до суду звернувся звільнений підприємством ОСОБА_1 з позовом про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 46 218, 70 грн. за період з 18.03.2020 по 09.06.2020 року, право на який передбачене ч.1 ст.117 КЗпП України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата. Відповідно до п.5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Суд, вирішуючи вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року.

Так, відповідно до ст.1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до ст.2 абзац 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до ст.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до вищевказаних положень суд визначає розмір середньої заробітної плати позивача за період затримки розрахунку з 18.03.2020 року по 09.06.2020 року.

Так, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 без урахування проведених загальнообов`язкових утримань становить 840 грн. 34 коп. (середньомісячна заробітна плата за останні 2 календарних місяці 25 210, 20 грн. : 30 відпрацьованих днів).

Вказаний розмір підтверджується Розрахунковими листками за січень та лютий 2020 року та визнається відповідачем у відзиві, тому не підлягає доказуванню згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

За таких обставин середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум за період з 19.03.2020 року по 09.06.2020 року становить 46 218, 70 грн. ( за березень 2020 року - 9 робочих днів, за квітень 2020 року - 21 робочий день, за травень 2020 року - 19 робочих днів, за червень 2020 року - 6 робочих днів, а всього - 55 робочих днів х 840, 34 грн.)

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за не використану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Враховуючи, що суд вирішує позов у межах заявлених позовних вимог, то на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.03.2020 року по 09.06.2020 року у сумі 46 218, 70 грн.

При цьому доводи відповідача щодо зміни роботи підприємства та встановлення графіку роботи по 4 робочих днів на місяць, що стосується і позивача ОСОБА_1 , судом спростовуються, з огляду на таке.

Відповідачем до суду надано Довідку про режим роботи ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» від 23.11.2020 року за вих.. № 87 (а.с.76).

Із вказаної довідки слідує, що у період з березня 2020 року по вересень 2020 року включно на підприємстві було змінено режим роботи. Організована робота за індивідуальними графіками. Згідно Наказу № 147/1-к від 30.11.2019 року кількість робочих днів у лютому 2020 року - 4 робочих дні, у березні - 4 робочих дні. Згідно Наказу № 7/1-к від 30.01.2020 року кількість робочих днів у квітні 2020 року - 4 робочих дні, у травні - 4 робочих дні. Згідно Наказу № 41/1-к від 31.03.2020 року кількість робочих днів у червні 2020 року - 4 робочих дні (а.с.76).

Із Наказу № 147/1-к від 30.11.2019 року, Наказу № 7/1-к від 30.01.2020 року, Наказу № 41/1-к від 31.03.2020 слідує, що на підприємстві встановлено режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів (а.с.109-111).

Як вбачається із розрахункових листів за лютий та березень 2020 року ОСОБА_1 працював на підприємстві із повним робочим часом ( 10 робочих днів та 15 днів відпустки у лютому 2020 року, 20 робочих днів у березні 2020 року), відповідач не надав доказів, що до нього як до заступника директора був застосований режим неповного робочого часу, а тому суд вважає, що відповідачем не доведені твердження що середній заробіток необхідно рахувати, виходячи із 4 робочих днів на місяць за період затримки.

Також судом спростовуються доводи відповідача, що заборгованість виникла не з вини підприємства, а тому середній заробіток не підлягає стягненню. Так, як слідує, із Постанов про накладення арешту на рахунки, у зв`язку із відкритими виконавчими провадженнями (а.с.91-93), арешт на кошти накладено на рахунки, окрім тих, на які накладення арешту та/або звернення стягнення заборонено законом. Доказів, що підприємство у зв`язку із цим не мало можливості сплатити заборгованість по заробітній платі, суду не представлено. Крім того, відповідач самостійно надав докази часткового погашення заборгованості по заробітній платі частинами у період з квітня 2020 року по червень 2020 року, що спростовує заперечення щодо відсутності коштів.

Також є неспроможними твердження ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» щодо неспівмірності розміру середнього заробітку із ймовірними втратами позивача, з огляду на таке.

Станом на 18.03.2020 року заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 складала 115 831, 14 грн., а середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 19.03.2020 року по 09.06.2020 року (як зазначає позивач) складає 46 218, 70 грн., що не свідчить про не співмірність вказаних сум, про несправедливість розміру середнього заробітку, зловживання позивача з часом звернення до суду з позовом, а тому підстав для зменшення розміру останнього суд не вбачає.

При цьому, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року № 761/9584/15-ц підтримала правову позицію Верховного Суду України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, в якій суд дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, однак обставини, за яких суд міг би зменшити розмір середнього заробітку у даній справі, зокрема, неспівмірність втратам позивача, не знайшли свого підтвердження.

Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить із заступного.

Відповідно до ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагається від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Судом встановлено, що відповідачем ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» порушено законне право ОСОБА_1 на отримання заробітної плати належної йому в день звільнення, чим порушено вимоги ст.116 КЗпП України, що призвело до моральних страждань, які виразилися у душевних хвилюваннях, необхідності застосування додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок невиплати заробітної плати, позивач залишилася без засобів на існування та не мав можливості розпоряджатися заробленими коштами, зокрема, і в інтересах сім`ї. Суд розцінює дії відповідача протиправними та такими, що заподіяли моральної шкоди.

Внаслідок порушення законних прав він вимушений був застосовувати додаткових зусиль для організації свого життя та для забезпечення засобів свого існування. Позивач знаходився в стані морального пригнічення, зазнав душевних страждань.

Вирішуючи питання про розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 , суд відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України враховує характер правопорушення, а саме те, що моральна шкода завдана позивачу внаслідок невиплати йому заробітної плати та спричинена в результаті протиправних дій відповідача, глибину душевних страждань та необхідність застосування позивачем додаткових зусиль для відновлення свого усталеного способу життя. Суд також враховує вимоги розумності та справедливості, період, за який позивач не міг отримати свою заробітну плату, та вважає за можливе стягнути з відповідача 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір за вимоги майнового характеру про стягнення середнього заробітку у сумі 840 грн. 80 коп. (а.с.15), позов в цій частині задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. Також з ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за вимоги майнового характеру про відшкодування моральної шкоди у сумі 112 грн. 11 коп. ( 13,3 % задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди) (а.с.150). Всього на користь позивача із відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 952 грн. 91 коп.

Крім цього, із ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 1 699, 50 грн. ( 1500 грн. (за задоволені вимоги про стягнення середнього заробітку) + 199, 5 грн. ( 13, 3 % задоволено вимоги про відшкодування моральної шкоди)), що підтверджується попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, вказаних у позові (а.с. 3), Договором про надання правової (правничої) допомоги від 07 квітня 2020 року, Додатковою угодою до договору від 07 квітня 2020 року, ордером адвоката, Квитанцією про прийом оплати № 5/1 від 07.02.2020 на суму 3 000 грн. (а.с.48-49, 51, 56).

Керуючись ст.ст.4,12,81,141,258,259,263-265,268, 354 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, ст.ст.116,117, 237-1 КЗпП України, суд, -

Керуючись ст.ст.4,12,81,141,258,259,263-265,268,280, 354 ЦПК України, ст.ст.116,117 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 46 218 грн. 70 коп.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовити.

Стягнути із Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 952 грн. 91 коп., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 699 грн. 50 коп., а всього судових витрат на суму 2 652 грн. 41 коп.

Рішення може бути до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разу розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» юридична адреса: 61001 м. Харків, вул. Іскринська, 37, код ЄДРПОУ 23752688.

Суддя Л.І. Савченко