Постанова

від 01.10.2024 по справі 953/7456/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/7456/20 Номер провадження 22-ц/814/3036/24Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Обідіної О.І., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» (далі ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ») про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що у період з 01 грудня 2009 року по 18 березня 2020 року позивач знаходився у трудових відносинах з ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ». Під час знаходження у трудових відносинах з відповідачем йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 115 831,14 грн. 18 березня 2020 року він був звільнений за угодою сторін. Однак на день його звільнення розрахунок з ним проведений не був. Виплату по розрахунку у сумі 10000,00 грн було здійснено 28 квітня 2020 року, також 10000,00 грн було виплачено 26 травня 2020 року, а повний розрахунок належних йому виплат у сумі 95 831,14 грн був здійснений 09 червня 2020 року. Також вказує, що за період з жовтня 2019 року по дату його звільнення відповідач не здійснював сплату єдиного страхового внеску, що призвело до суттєвого зменшення йому нарахування виплати допомоги по безробіттю. У зв`язку із непроведенням із ним розрахунку при звільненні, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, який на момент повного розрахунку складає 46 218,70 грн. При цьому вказує, що середньоденна його заробітна плата становить 840,34 грн (25210,20 грн (середньомісячна заробітна плата за останні два місяці (січень та лютий 2020 року)) : 30 (кількість відпрацьований днів)), а кількість робочих днів з моменту звільнення до моменту повного розрахунку - 55 днів. Також вказує, що у зв`язку із несвоєчасною виплатою заробітної плати, йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 15000,00 грн. Наявність моральної шкоди обґрунтовує порушенням його трудових прав з вини відповідача, що призвело до негативних змін у його житті та викликало у нього душевні, психічні страждання; хвилюваннями у зв`язку з необхідністю перелаштувати налагоджений ритм життя; емоційним дискомфортом, пов`язаним з неможливістю продовження активного життя та в порушенні стосунків з оточуючими людьми.

У зв`язку з вищевказаним, а також беручи до уваги уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 прохав суд стягнути з ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 46 218,70 грн, відшкодувати моральну шкоду у сумі 15000,00 грн, а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто із ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 46218,70 грн.

Стягнуто із ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 952,91 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1699,50 грн, а всього судових витрат на суму 2652,41 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року у частині задоволених позовних вимог не погодилося ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» та оскаржило його в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу.

У поданій апеляційній скарзі відповідач прохає суд скасувати рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи, які наведені в апеляційній скарзі

Відповідач не погоджується із рішенням місцевого суду та вважає його незаконним і необґрунтованим, та таким, яке винесено з порушенням норм чинного цивільного процесуального законодавства України та неправильного застосування норм матеріального права.

Роботодавець зазначає про зміну графіку роботи та встановлення 4-х робочих днів в місяць, що відбулося на підприємстві, а тому розмір середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі має становити 10084,08 грн з урахуванням податків та зборів (840,34 грн х 12 робочих днів).

Крім того, стягуючи на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, місцевим судом у резолютивній частині рішення не було вказано, що стягувана сума зазначена без утримання податків та зборів.

На думку відповідача, позивачем не було доведено завдання йому моральної шкоди, що є підставою для її подальшої компенсації, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Також у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення не зазначено банківських реквізитів позивача для добровільного виконання відповідачем даного рішення.

Узагальнені доводи, які наведені у відзиві на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 прохав суд залишити апеляційну скаргу ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року без змін.

Позивач зауважує, що з наданих відповідачем доказів вбачається факт запровадження на підприємстві індивідуальних графіків роботи для окремих категорій працівників, однак встановити їх приналежність до ОСОБА_1 не є можливим.

Також ОСОБА_1 вважає, що заподіяння йому моральної шкоди підтверджується наявністю факту порушення його трудових та конституційних прав на оплату праці, що відбулося з вини відповідача та призвело до негативних змін у його житті та викликало душевні та психічні страждання.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

ОСОБА_1 під час судового засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та наголошував на законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» з 01 грудня 2009 року по 18 березня 2020 року, що підтверджується копією Наказу № 89-К від 01 грудня 2009 року про прийняття на роботу на посаду ведучого інженера-конструктора, копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21 жовтня 1991 року, довідкою за вих. № 21 від 19 березня 2020 року (а.с. 6-7, 9, 10).

18 березня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади заступника генерального директора за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, що слідує з копії наказу № 40-к від 18 березня 2020 року (а.с. 8).

Відповідно до довідки б/н від 17 березня 2020 року, виданої ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ», станом на 18 березня 2020 року заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 складає 115 831,14 грн (а.с. 11).

Як слідує із довідки ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» від 30 серпня 2021 року, за період з 29 квітня 2020 року по 16 червня 2020 року ОСОБА_1 виплачена заборгованість по заробітній платі згідно з відомостями на виплату готівки № 87, 88, 102, 103, 125, 126, 127, 128, 129, 131, видаткових касових ордерів від 09 червня 2020 року № 83, від 09 червня 2020 року № 84, від 09 червня 2020 року № 85 у розмірі 115 831,14 грн. Станом на 30 серпня 2021 року заборгованість відсутня, останній розрахунок при звільненні проведений 16 червня 2020 року (а.с. 121).

Так, місцевим судом встановлено, а учасниками справи не заперечується, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 без урахування проведених загальнообов`язкових утримань становить 840,34 грн.

Відповідачем до суду надано довідку про режим роботи ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» від 23 листопада 2020 року за вих. № 87. Із вказаної довідки слідує, що у період з березня 2020 року по вересень 2020 року включно на підприємстві було змінено режим роботи. Організована робота за індивідуальними графіками. Згідно наказу № 147/1-к від 30 листопада 2019 року кількість робочих днів у лютому 2020 року - 4 робочих дні, у березні - 4 робочих дні. Згідно наказу № 7/1-к від 30 січня 2020 року кількість робочих днів у квітні 2020 року - 4 робочих дні, у травні - 4 робочих дні. Згідно наказу № 41/1-к від 31 березня 2020 року кількість робочих днів у червні 2020 року - 4 робочих дні (а.с. 76).

Із наказу № 147/1-к від 30 листопада 2019 року, наказу № 7/1-к від 30 січня 2020 року, наказу № 41/1-к від 31 березня 2020 року слідує, що на підприємстві встановлено режим неповного робочого часу для працівників структурних підрозділів (а.с. 109-111).

Позиція суду апеляційної інстанції

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Відповідно до вимог статті 47КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Відповідно до статті 116КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117КЗпП України відповідальність.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними у передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19).

З матеріалів справи вбачається та не оспорюється учасниками справи, що 18 березня 2020 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи з посади заступника генерального директора за угодою сторін, на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України, що слідує з копії наказу № 40-к від 18 березня 2020 року. При звільненні працівника було повідомлено про наявність заборгованості по виплаті заробітної плати, яка станом на 18 березня 2020 року складає 115 831,14 грн. Із довідки ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» від 30 серпня 2021 року вбачається, що за період з 29 квітня 2020 року по 16 червня 2020 року ОСОБА_1 виплачена заборгованість по заробітній платі.

Оскільки роботодавцем було порушено порядок проведення з працівником у день звільнення повного розрахунку, то останній, з урахуванням положень статті 117 КЗпП України, має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за увесь період такого порушення.

Середній заробітокпрацівника визначаєтьсяза правилами,передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку № 100 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку № 100).

За змістом пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З матеріалів справи вбачається, що сторони справи узгодили розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 , що становить без урахування проведених загальнообов`язкових утримань 840,34 грн.

Натомість спірним між сторонами справи залишається число робочих днів за період здійснення стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Судом першої інстанції встановлено, що середній заробіток за весь час затримки виплати належних працівникові при звільненні сум за період з 19 березня 2020 року по 09 червня 2020 року становить 46 218,70 грн (за березень 2020 року - 9 робочих днів, за квітень 2020 року - 21 робочий день, за травень 2020 року - 19 робочих днів, за червень 2020 року - 6 робочих днів, а всього - 55 робочих днів х 840,34 грн).

Роботодавець у поданій ним апеляційній скарзі зазначає про зміну графіку роботи та встановлення 4-х робочих днів в місяць (квітень, травень, червень), що відбулося на підприємстві, а тому розмір середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі має становити 10084,08 грн з урахуванням податків та зборів (840,34 грн х 12 робочих днів).

Колегія суддів зауважує, що зміна графіку роботи на підприємстві у квітні-червні 2020 року відбулася після звільнення позивача, а тому не впливає на правовідносини, що виникли між сторонами справи. Натомість із розрахункових листів за січень-березень 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 у січні 2020 року відпрацював 10 днів та 9 днів перебував у відпустці, у лютому 2020 року відпрацював 20 днів, а в березні 2020 року 12 днів, що свідчить про відсутність підстав застосування до останнього режиму неповного робочого часу, а тому місцевий суд правомірно зазначив, що відповідачем не доведені твердження, що середній заробіток необхідно рахувати, виходячи із 4-х робочих днів на місяць за період затримки.

Отже, колегія суддів вважає, що здійснене роботодавцем обчислення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні виконано некоректно, оскільки належних, достатніх доказів щодо кількості робочих днів у спірному періоді, що стосується саме позивача, до суду не було надано, натомість частина шоста статті 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо визначення суми без утримання податків та зборів

Що ж стосується незазначення у резолютивній частині оскаржуваного рішення про те, що стягувана сума вказана без утримання податків та зборів, то слід зауважити наступне.

У пункті 164.6статті 164Податкового кодексуУкраїни (далі - ПК України), яка визначає базу оподаткування, зазначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Із пункту 5 Порядку № 100, вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, у яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі (абзац другий пункту 3 Порядку № 100).

Системний аналіз пункту 3 Порядку № 100 та пункту 164.6статті 164ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

Відповідно до підпункту 168.1.1пункту 168.1статті 168ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Оскільки справляння і сплата податку з доходів фізичних осіб є обов`язком працівника, податковим агентом якого в силу закону виступає роботодавець, суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, визначає суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення.

Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц та від 07 жовтня 2020 року у справі № 523/14396/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/407/19.

Щодо стягнення моральної шкоди

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1КЗпП України (у редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин), яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Відшкодування моральної шкоди здійснюється з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17 (провадження № 61-10602св21), від 02 лютого 2022 року у справі № 757/55300/18-ц (провадження № 61-11023св21), від 04 січня 2024 року у справі № 638/2156/21 (провадження № 61-14178св23).

Стаття 237-1КЗпП України передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, стягнення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті працівника та з урахуванням інших обставин.

Пунктом 9 частини другої статті 16ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено як один із способів захисту цивільних прав та інтересів.

У відповідності до статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на матеріали справи, а також встановлення факту порушення роботодавцем прав працівника у частині здійснення повного розрахунку в день його звільнення, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки неправомірні дії відповідача, який обмежував право позивача на отримання належних йому сум при звільненні згідно з вимогами трудового законодавства, призвели до моральних страждань і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Згідно із частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочення або розстрочення виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат; 6) дату складення повного судового рішення.

Частиною першою статті 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи використану законодавцем мовну конструкцію вище вказаних норм процесуального законодавства вбачається, що порядок і строк виконання рішення не відноситься до обов`язкових елементів судового рішення, а тому їх зазначення у резолютивній частині рішення залежить від обставин справи та процесуальних дій учасників справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно з пунктом другим частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на те, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд визначає суму без утримання податку й інших обов`язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення, то апеляційну скаргу ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» слід задовольнити частково, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути із ТОВ «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 46218,70 грн, з якої підлягають утриманню установлені законодавством України податки і збори».

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню у частині лише доповнення резолютивної частини оскаржуваного судового рішення, то відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення у наступній редакції: «Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ УКРЕЛЕКТРОМАШ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 46218,70 грн, з якої підлягають утриманню установлені законодавством України податки і збори».

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 жовтня 2024 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.І. Обідіна

О.О. Панченко