Постанова

від 12.02.2007 по справі 11-16/4480а

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11-16/4480а

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.07                                                                                            Справа №  11-16/4480а

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Мельника С. М. (доповідач по справі),

суддів:                                 Ільєнок Т.В. суддів:                                 Корсакової Г.В.  

                                                                                                                               .

При секретарі судового засідання           Рустамяну Е.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси, м. Черкаси, на постанову господарського суду Черкаської області від 01.12.2006 року

по справі №          11-16/4480а (суддя Довгань К.І.)

за позовом          Закритого акціонерного товариства „Комерційна телекомпанія TGS”, м. Черкаси

до          Державної податкової інспекції у місті Черкаси, м. Черкаси

про          визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

за участю представників:

від позивача:          Кучеренко С.П. - за довіреністю

від відповідача: - Білоус В.Ю. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Комерційна телекомпанія TGS”, м. Черкаси звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Державної податкової інспекції у місті Черкаси, м. Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення.

Постановою господарського суду Черкаської області від 01.12.2006 року у справі № 11-16/4480а позов Закритого акціонерного товариства „Комерційна телекомпанія TGS”, м. Черкаси до Державної податкової інспекції у місті Черкаси, м. Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення - задоволений повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Державна податкова інспекція у місті Черкаси звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 01.12.2006 року та винести нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог, з огляду на те, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду чинному законодавству України та дійсним обставинам справи, а саме.

15.03.2006 року Відповідачем була проведена перевірка відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами) та на підставі направлень на перевірку № 005101 та № 005102 від 15.03.2006 року, завірених підписом відповідальної посадової особи Черкаської ОДПІ, скріплених печаткою податкової інспекції і зареєстрованих у встановленому порядку в журналі реєстрації таких направлень. Дані про наявність направлень на перевірку (їх номери) перевіряючи вказали і про що записано в акті перевірки. В журналі реєстрації перевірок контролюючих органів працівники податкової служби виконали відповідний запис про проведення перевірки господарської одиниці.

Право проведення працівниками податкової служби таких перевірок визначено пунктом 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Згідно з Законом, такі перевірки ставлять вимоги щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Перевірка господарської одиниці позивача проводилася згідно з затвердженим начальником Черкаської ОДПІ планом - графіком проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, які стоять на обліку в Черкаській ОДПІ і здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Працівники відповідача проводили перевірку у межах повноважень, наданих зазначеними законами, при наявності у них особистих службових посвідчень і направлень на право проведення перевірки ЗАТ „Комерційна телекомпанія TGS”.

Відповідно до акту перевірки № 014236 від 15.03.2006 року в офісному приміщенні ЗАТ „Комерційна телекомпанія TGS”, розташованої у м. Черкаси по пров. Сєдова 22, встановлено здійснення торгівельної діяльності з 24.01.2005 року по 15.03.2006 року без придбання відповідного торгового патенту. Даний факт підтверджується контрольними стрічками та поясненням головного бухгалтера ЗАТ „Комерційна телекомпанія TGS” від 15.03.2006 року, в якому чітко зазначено, що продаж вказаних в акті товарів здійснювався ЗАТ „Комерційна телекомпанія TGS” з 24.01.2005 року по 15.03.2006 року (тобто 416 днів, як і зазначено в податковому повідомленні - рішенні) без придбання відповідного патенту, і яке додається до матеріалів перевірки.

Обов'язок та порядок придбання торгових патентів для суб'єктів підприємницької діяльності при здійсненні ними торгівельної діяльності визначає стаття 3 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” та „Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів”, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1998 року № 1077. Пункт 1 статті 3 Закону вказує, що патентуванню підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Згідно з пунктом 10 „Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів”, підставою для придбання торгового патенту є заявка суб'єкта підприємницької діяльності, складена за встановленою формою. Жодних заяв від Позивача з приводу придбання короткотермінового патенту в період з 24.01.2005 року по 15.03.2006 року до Відповідача не надходило.

Таким чином, твердження Позивача та висновки суду про те, що Відповідачем невірно визначено вартість торгового патенту при розрахунку фінансових санкцій, а також невірно вказано період здійснення діяльності та сам факт продажу товарів безпідставні та суперечать дійсним обставинам справи.

Також перевіркою встановлено, що ЗАТ „Комерційна телекомпанія TGS” з 04.01.2005 року по 15.03.2006 року надавалися послуги з установлення, підключення, ремонту та технічного обслуговування систем кабельного телебачення без придбання відповідного торгового патенту.

В своїх доводах Позивач не заперечує факт надання вказаних послуг протягом зазначеного періоду, але вважає, що даний вид послуг не підлягає патентуванню, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року № 576, якою затверджено вичерпний перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, відсутній такий вид послуг, який виконується Позивачем.

Згідно з Законом України від 23.03.96 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»(із змінами від 10.02.1998 року № 102/98-ВР) патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами.

Під побутовими послугами у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки.

Перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.98 року № 576 (на яку, до речі, і посилається Позивач). Згідно з цим Переліком патентуванню підлягають послуги з ремонту радіотелевізійної, аудіо - та відеоапаратури (крім структурних підрозділів, розташованих у сільській місцевості), коди видів послуг 131 01-13161.

Але, відповідно до класифікатора «Платні послуги населенню 1 89 188», послуги з установлення, підключення, ремонту та технічного обслуговування систем кабельного телебачення відносяться до побутових послуг з ремонту радіотелевізійної, аудіо - та відеоапаратури і, зокрема, до послуг з установлення (підключення) (код 13148), технічного обслуговування (код 13155) та ремонту (код 13156) систем колективного приймання телебачення.

Таким чином Державна податкова інспекція у місті Черкаси вважає, що вказана діяльність позивача підпадає під визначення „побутових послуг” і для здійснення такої діяльності з установлення, підключення, ремонт та технічне обслуговування систем кабельного телебачення необхідно було придбати торговий патент.

Відповідач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники позивача, в запереченнях на апеляційну скаргу та в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення з мотивів, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 31 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Під побутовими послугами у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Перелік послуг, які відносяться до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 576 затверджено вичерпний перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню. Так патентуванню підлягають побутові послуги з ремонту радіотелевізійної, аудіо - та відеоапаратури (встановлення (підключення) (код 13148), технічне обслуговування (код 13155) та ремонт (код 13156) систем колективного приймання телебачення („колективних антен”).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” система колективного прийому - це комплекс обладнання, який забезпечує в межах одного будинку можливість прийому теле чи радіопрограм за допомогою побутових приймальних засобів без обмеження можливості у виборі програм, без права наступного розповсюдження цих програм та отримання абонентної плати.

Товариство ж здійснює діяльність з мовлення з використанням багатоканальної телемережі.

Згідно з ст. 1 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування. Тому системи колективного приймання телебачення та кабельна мережа є дві різні речі. Системи колективного приймання телебачення використовуються винятково для приймання теле - чи радіопрограм в межах одного будинку. Кабельна телемережа використовується для ретрансляції теле - радіопрограм та надання інших телекомунікаційних послуг (зокрема інтернет).

Частиною 2 ст. 41 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” прямо зазначено, що системи колективного прийому не кваліфікуються як багатоканальні телемережі.

Таким чином товариством здійснюється будівництво, обслуговування та ремонт телекомунікаційних мереж та ведення мовлення через дані мережі, а не встановлення систем колективного приймання телебачення, та проводить підключення абонентського вводу (частини абонентської лінії від кінцевого лінійно-кабельного пристрою у будинку (приміщенні) або від розподільної коробки до точки підключення кінцевого обладнання) до пункту закінчення телемережі (а не до системи колективного приймання телебачення). А тому застосування штрафних санкцій в розмірі 5813 грн. за здійснення підключення абонентських вводів до пункту закінчення телемережі є незаконним.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а постанову господарського суду Черкаської області від 01.12.2006 року по справі № 11-16/4480а без змін виходячи з наступного:

Як встановлено апеляційним господарським судом 15 березня 2006 року посадовими особами Черкаської ОДПІ, правонаступником якої є відповідач було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням позивачем розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Даною перевіркою було встановлено, що основним видом діяльності позивача є послуги по задоволенню потреб споживачів у сфері телекомунікацій - телекомунікаційні послуги. При цьому позивачем виконуються супутні роботи по підключенню обладнання кінцевих споживачів до теле - та телекомунікаційних мереж в ході яких використовуються декодери, модеми, кабель та інше. Розрахунки за виконані роботи та надані послуги здійснюються через реєстратор розрахункових операцій в бухгалтерії позивача.

За результатами перевірки було складено акти № 014236, в якому перевіряючи дійшли висновку про порушення позивачем вимог Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” зокрема здійснення торгівлі без придбання торгового патенту та надання побутових послуг без придбання відповідного торгового патенту.

Право проведення працівниками податкової служби таких перевірок визначено пунктом 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Згідно з яким такі перевірки ставлять вимоги щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності не є плановими чи позаплановими виїзними перевірками своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) платниками податків, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, визначених статтею 11-2 Закону № 509 встановлені для перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»»та деяких інших законодавчих актів»від 25.03.2005 року № 2505 доповнено статтю 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»ч. 7 такого змісту: „Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 01.06.2000 року № 1776-ІІІ (із змінами), „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 року № 481/95-BP (із змінами), а в інших випадках - за рішенням суду”.

Закон № 1776 та Закон № 481 не пов'язані з нарахуванням та сплатою податків, зборів (обов'язкових платежів), так як перший з них регулює правовідносини суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції у сфері торгів громадського харчування та послуг, а другий визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Таким чином, визначені пунктом 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” поняття планових і позапланових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, визначені статтею 11-1 підстави та порядок проведення органами державної податкової служби таких перевірок і визначені статтею 11-2 вказаного Закону умови допуску працівників податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок не поширюються на перевірки по дотриманню вимог Закону № 1776-ІІІ, Закону № 481/95-ВР та Закону № 98/96-ВР щодо порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявності свідоцтв про державну реєстрацію, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, наявності ліцензій на оптову і роздрібну торгівлю спиртом і спиртом -сирцем, алкогольними напоями та тютюновими виробами, наявності торгових патентів і порядку Їх використання, порядку продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Разом з тим статтями 15 та 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби У країни шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Статтею 16 Закону № 481 передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 98/96-ВР контроль за дотриманням вимог цього Закону здійснюється державними податковими органами та органами Міністерства внутрішніх справ України.

Як вбачається з матеріалів справи перевірка позивача проводилася посадовими особами відповідача згідно з затвердженим начальником Черкаської ОДПІ планом - графіком проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності які стоять на обліку в Черкаській ОДПІ і здійснюють розрахункові операції за товари (послуги) при наявності у них особистих службових посвідчень і направлень на право проведення такої перевірки.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав, що твердження позивача про незаконність проведення перевірки з названих ним підстав є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 3-1 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” патентуванню підлягає діяльність з надання побутових послуг, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами, як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Під побутовими послугами слід розуміти діяльність пов'язану з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки. Даний перелік послуг, які відносяться до побутових, визначаються Кабінетом Міністрів України і не може змінюватись протягом бюджетного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 576 затверджено вичерпний перелік послуг, що належать до побутових і підлягають патентуванню згідно якого патентуванню підлягають побутові послуги з ремонту радіотелевізійної, аудіо - та відеоапаратури (встановлення (підключення) (код 13148), технічне обслуговування (код 13155) та ремонт (код 13156) систем колективного приймання телебачення („колективних антен”).

Згідно з ст. 1 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” система колективного прийому - це комплекс обладнання, який забезпечує в межах одного будинку можливість прийому теле - чи радіопрограм за допомогою побутових приймальних засобів без обмеження можливості у виборі програм, без права наступного розповсюдження цих програм та отримання абонентної плати а багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування.

Поняття системи колективного приймання телебачення та кабельна мережа не є тотожними поняттями. Системи колективного приймання телебачення використовуються винятково для приймання теле - чи радіопрограм в межах одного будинку. Кабельна телемережа використовується для ретрансляції теле - радіопрограм та надання інших телекомунікаційних послуг (зокрема інтернет).

Позивачем здійснюється будівництво, обслуговування та ремонт телекомунікаційних мереж та ведення мовлення через дані мережі, а не встановлення систем колективного приймання телебачення, та проводиться підключення абонентського вводу (частини абонентської лінії від кінцевого лінійно-кабельного пристрою у будинку (приміщенні) або від розподільної коробки до точки підключення кінцевого обладнання) до пункту закінчення телемережі (а не до системи колективного приймання телебачення).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти:

- магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

- лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

- стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;

- фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, Їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

- оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Як видно, у вищенаведеному переліку відсутній такий пункт продажу товарів як бухгалтерія, через яку, як слідує і з акту перевірки, проводився продаж товарів. Таким чином закон не вимагає придбання торгового патенту при продажу товарів через бухгалтерію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надає послуги по задоволенню потреб споживачів у сфері телекомунікацій - телекомунікаційні послуги з виконанням супутніх робіт по підключенню обладнання кінцевих споживачів до теле - та телекомунікаційних мереж в ході яких використовуються декодери, модеми, кабель та інше. Розрахунки за виконані роботи та надані послуги здійснюються через реєстратор розрахункових операцій в бухгалтерії позивача.

Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги щодо посилання відповідача, що вказана діяльність позивача підпадає під визначення „побутових послуг” і для здійснення такої діяльності з установлення, підключення, ремонт та технічне обслуговування систем кабельного телебачення необхідно було придбати торговий патент.

З огляду на викладене суд першої інстанції встановив, що висновок відповідача про здійснення позивачем торгівельної діяльності для якої необхідне придбання відповідного патенту є безпідставним.

За таких обставин колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Черкаської області від 01.12.2006 року по справі № 11-16/4480а яка була прийнята по даній справі, у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законною і обґрунтованою.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси, м. Черкаси, на постанову господарського суду Черкаської області від 01.12.2006 року по справі № 11-16/4480а - залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Черкаської області від 01.12.2006 року по справі № 11-16/4480а - залишити без змін.

3.          Ухвала протягом одного місяця може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України.

4.          Матеріали справи № 11-16/4480а року повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя:                                                                          Мельник С. М.                                            Судді:                                                                                      Ільєнок Т.В.  Судді:                                                                                      Корсакова Г.В.