Рішення

від 20.09.2023 по справі 381/1886/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 381/1886/23

Провадження № 2/752/5671/23

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря СолодовникЯ.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ», про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

у травні 2023 позивачі звернулись з позовом до Фастівського міськрайонного суду Київської області, в якому просили:

- стягнути з ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 75 030 грн, нараховані на них інфляційні втрати у розмірі 13 228,74 грн, три проценти річних у розмірі 2 281,73 грн;

- зобов?язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення по справі у порядку ч. 10 ст. 265 ЦПК України нараховувати три проценти річних на суму грошових коштів ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» частини від 75 030 грн, починаючи з 25.04.2023 до моменту повної оплати;

- стягнути з ФОП ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 190 доларів США та нараховані на них три проценти річних у розмірі 66,42 доларів США;

- зобов?язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення по справі у порядку ч. 10 ст. 265 ЦПК України нараховувати три проценти річних на суму грошових коштів ФОП ОСОБА_3 частини від 2 190 доларів США, починаючи з 25.04.2023 до моменту повної оплати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про те, що 18.11.2021 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 513, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_3 зобов?язувався надати ОСОБА_1 за його рахунок, послуги з інформування про придбання та транспортування автотранспортного засобу згідно п. 1.3, що відповідає параметрам, зазначеним у п. 1.2 договору, а замовник забов?язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

Пунктом 1.2 договору визначено параметри транспортного засобу - автомобіль марки «Хюндай», модель «Соната», тип кузову - седан, колір - білий, 2014 року випуску, з поточним пробігом - 62 134 км, ідентифікаційний код транспортного засобу - НОМЕР_1 .

Позивачі зазначають, що за узагальненими умовами договору, ОСОБА_3 зобов?язувався придбати за замовленням ОСОБА_1 автомобіль і з залученням третіх осіб доставити останній в Україну, розмитнити та зареєструвати право власності на автомобіль за ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 зобов?язувався сплатити грошові кошти за вказані вище послуги.

У листопаді 2021 ОСОБА_3 придбав за замовленням ОСОБА_1 автомобіль, чому передувала оплата ОСОБА_4 грошових коштів на розрахунковий рахунок організатора торгів на підставі відповідного інвойсу.

21.01.2022 ОСОБА_2 передав ФОП ОСОБА_3 2 190 доларів США за розмитнення транспортного засобу, про що складено відповідну розписку.

В подальшому ОСОБА_3 висунув вимогу про перерахування замовником грошових коштів у розмірі 75 000 США на користь ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» з метою розмитнення транспортного засобу, зокрема, сплати ввізного мита, а також всіх необхідних податків і зборів.

28.01.2022 ОСОБА_1 сплачено на користь ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» 75 030 грн., однак жодного договору між останніми укладено не було, а ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» не надало жодних послуг, пов?язаних зі сплатою ввізного мита, необхідних податків і зборів.

Позивач зазначає, що автомобіль було розмитнено 24.04.2022.

Позивач вказує, що станом на 24.04.2022 відповідно до абз. 2 пп. 1 п. 911 Митного кодексу України, до припинення або скасування воєнного стану на території України, пропуск та митне оформлення легкових автомобілів, які ввозяться громадянами на митну територію України для вільного обігу звільняються від оподаткування ввізним митом.

Крім того, п. 69.24 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції станом на 20.04.2022 передбачено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 на період дії воєнного стану на території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, акцизним податком операції з ввезення фізичними особами на митну територію України автомобілів легкових, кузовів до них, причепів та напівпричепів, мотоциклів, транспортних засобів, призначених для перевезення 10 осіб і більше, транспортних засобів для перевезення вантажів у митному режимі імпорту.

Позивач зазначає, що з огляду на діючи на спірний період норми закону, ані ОСОБА_3 , ані ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» не повинні були сплачувати кошти за ввезення автомобіля ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного податку, оскільки сплата таких платежів не була передбачена законом.

Позивачі неодноразово звертались до відповідачів із вимогою повернення грошових коштів у розмірі 2 190 доларів США та 75 030 грн, переданих для сплати платежів - ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного податку, однак відповідачі у добровільному порядку відмовляються повертати грошові кошти до закінчення воєнного стану в країні, у зв?язку із чим позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2023 матеріали цивільної справи передано до Голосіївського районного суду м. Києва для розгляду за підсудністю (а.с. 54).

27.06.2023 цивільну справу в порядку автоматизованого розподілу справ передано в провадження судді Шевченко Т.М. (а.с. 65-66).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28.06.2023 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 67-68).

07.08.2023 до суду надійшов відзив на позов від представника відповідача ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ», в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

В обґрунтування заперечень зазначено про те, що вказаний у позові автомобіль було передано товариством замовнику ОСОБА_3 у м. Одеса, який замовляє у товариства велику кількість автомобілів для подальшої реалізації третім особам. Таким чином, товариство виконало свої зобов?язання у повному обсязі. Обставини щодо необхідності оплати ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного податку у поданому відзиві жодним чином не розкрито.

Інші клопотання, заяви процесуального характеру до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2021 між фізичною особою ОСОБА_3 , як виконавцем, та ОСОБА_1 , як замовником, укладено договір № 513 (а.с. 16-21), за умовами п. 1.1. якого виконавець зобов?язувався надати замовнику за його рахунок, послуги з інформування про придбання та транспортування автотранспортного засобу згідно п. 1.3, що відповідає параметрам, зазначеним у п. 1.2 договору, а замовник забов?язується прийняти надані послуги та оплатити їх.

Згідно п. 1.2. договору визначено параметри транспортного засобу - автомобіль марки «Хюндай», модель «Соната», тип кузову - седан, колір - білий, 2014 року випуску, з поточним пробігом - 62 134 км, ідентифікаційний код транспортного засобу - НОМЕР_1.

Пунктом 1.3. договору передбачено перелік послуг, які зобов?язувався надати виконавець, а саме:

- інформування щодо придбання на торгах (аукціоні) автомобіля;

- інформаційна підтримка процесу з прийняття, доставки в пункт відправлення морським транспортом після оплати замовником автомобіля організатору торгів, із залученням третіх осіб;

- допомога в оформленні всіх необхідних документів по відправці автомобіля в Україну, із залученням третіх осіб та оплатою їх послуг замовником;

- інформаційна підтримка супроводу портових робіт, включаючи навантаження автомобіля в контейнер, супроводу вивантаження автомобіля та логістики в порту на території України, із залученням третіх осіб;

- інформаційна підтримка супроводу по митному оформленню автомобіля на території України із залученням третіх осіб;

- інформаційна підтримка в проходженні сертифікації автомобіля, і інші послуги по даному договору із залученням третіх осіб;

- послуги третіх осіб замовник оплачує безпосередньо цим третім особам згідно наданих ними розрахункових документів.

Матеріали справи містять копію розписки, складену 21.01.2022 від імені ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2190 доларів США, призначення грошових коштів мовою документу згідно тексту - «за растаможку» (а.с. 22).

Відповідно до даних рахунку на оплату № SV-20226001383 від 26.01.2022, складеного ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ» на ім? ОСОБА_5 на суму 75 030 грн з призначенням платежу - «оплата за автомобіль 2015 HyundaiSonataНОМЕР_3» (а.с. 23).

Згідно меморіального ордеру № МВ97475779 від 28.01.2023 ОСОБА_1 здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 75 030 грн на рахунок ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ», призначення платежу - SV-20226001383 від 26.01.2022, ОСОБА_2 (а.с. 24).

Відповідно до даних Єдиного державного інформаційного веб-порталу «Єдине вікно для міжнародної торгівлі», автомобіль з ідентифікаційним кодом НОМЕР_3 розмитнено 20.04.2022 згідно митної декларації UA500100/2022/006248 (а.с. 25).

03.06.2022 проведено державну реєстрацію транспортного засобу марки «Хюндай» модель «Соната», 2014 року випуску, ідентифікаційний код НОМЕР_3, за ОСОБА_2 , що стверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с. 26-27).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі зазначають, що грошові кошти у розмірі 2 190 доларів США, переданих ФОП ОСОБА_3 , та 75 030 грн, сплачених ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ», були передані та сплачені в якості оплати ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного податку при ввезенні транспортного засобу. Однак, станом на час розмитнення такі платежі не були передбачені чинним законом.

Таким чином, позивачі вважають, що передані відповідачам грошові кошти у розмірах 2 190 доларів США та 75 030 грн підлягають поверненню як такі, якими відповідачі володіють без достатньої правової підстави.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (стаття 1213 ЦК), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми статті 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10.09.2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12.09.2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12.12.2018 року у справі № 205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

Судом встановлено, що правовідносини сторін спору охоплені та випливають з правочину - договору № 513 від 18.11.2021 року (а.с. 16-21), тобто, є договірними.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно розписки, складеної 21.01.2022 від імені ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 2190 доларів США, зазначено призначення грошових коштів мовою документу згідно тексту - «за растаможку» (а.с. 22).

Відповідно до меморіального ордеру № МВ97475779 від 28.01.2023 ОСОБА_1 здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 75 030 грн на рахунок ТОВ «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ», зазначено призначення платежу - SV-20226001383 від 26.01.2022, ОСОБА_2 (а.с. 24).

Відомостей щодо оплати ввізного мита, податку на додану вартість, акцизного податку при ввезенні транспортного засобу за рахунок зазначених вище грошових коштів, вказані докази не містять.

Відтак, в ході судового розгляду встановлено, що правовою підставою правовідносин, що виникли між сторонами, є договір, домовленість з приводу придбання та оформлення транспортного засобу за замовленням позивачів . Тобто, дії сторін спору були спрямовані на настання певних юридичних наслідків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд надходить до висновку про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КАР СЕРВІС ДЕЛІВЕРІ», про стягнення коштів, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: