Рішення

від 26.09.2023 по справі 490/2663/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:490/2663/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

"26" вересня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізнична пекарня» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізнична пекарня» звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Залізнична пекарня»: 74 800,00 грн авансу;

10 656,70 грн інфляційних втрат та 5 391,75 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що 25 вересня 2018 року ТОВ «Залізнична пекарня» уклало попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №1 із ОСОБА_1 , за умовами якого сторони зобов`язались у встановлений договором термін укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу - вантажного автомобіля Renault Master, білого кольору, 2011 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_1 , обсяг двигуна 2300м3 у технічно справному стані - на умовах, установлених цим договором. Згідно з п. 1.5 Попереднього договору сторони зобов`язуються укласти основний договір до 25 жовтня 2018 року. У п.1.6 попереднього договору як істотна умова основного договору зазначено, що продавець зобов`язується передати майно у власність покупця, а покупець прийняти майно і оплатити його ціну в сумі 266 075,00 грн. Згідно з п.2.1 попереднього договору, на підтвердження дійсних намірів сторін в укладенні основного договору, покупець передає продавцю грошові кошти в розмірі 80 000,00 грн, а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких коштів. Згідно з п.2.2 попереднього договору зазначена сума розцінюється сторонами як аванс за основним договором, а при оформленні основного договору сума, що підлягає передачі покупцем продавцеві, буде зменшена на суму, яка передана за цим договором. Відповідно до п.2.4 попереднього договору якщо до закінчення терміну, в який сторони мають укласти основний договір одна із сторін не направить проект такого договору другій стороні, в такому випадку продавець зобов`язується протягом 3-х банківських днів повернути покупцю всі отримані за цим договором кошти. На виконання умов попереднього договору 26 вересня 2018 року

ТОВ «Залізнична Пекарня» сплачено 80 000,00 грн, із яких 74 800,00 грн перераховано безпосередньо на банківський рахунок ОСОБА_1 , та як податковий агент ОСОБА_1 перераховано 4 000,00 грн податку з доходів фізичних осіб та

1 200,00 грн військового збору на відповідні рахунки Казначейства України. Представник позивача зазначає, що зазначені кошти банком отримувача були повернуті у зв`язку із тим, що вказаний рахунок отримувача не існує. Після цього відповідач у телефонній розмові повідомив інший рахунок, на який і було перераховано грошові кошти на виконання попереднього договору. Відповідач запевнив, що протягом місяця підготує транспортний засіб до продажу та повідомить ТОВ «Залізнична Пекарня» про готовність до укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу та переоформлення транспортного засобу у встановленому законом порядку. Однак, у встановлений попереднім договором термін, основного договору купівлі-продажу транспортного засобу укладено не було, після 25 жовтня 2018 року відповідач так і не передав транспортний засіб у власність позивача. Представник позивача зазначає, що у кількох телефонних розмовах, що відбулись орієнтовно у середині жовтня 2018 року, відповідач повідомляв, що у нього виникли проблеми стосовно вивезення із території Європейського Союзу транспортних засобів, автомобіль (чи автомобілі) наче б то були затримані на митниці Республіки Польща, після цього представники позивача із відповідачем більше зв`язатись не змогли. На думку представника позивача за всіма обставинами спірних відносин укладення основного договору між сторонами є неможливим, а відтак, користування відповідачем коштами, які сплатив позивач як аванс, є незаконним, а тому перераховані позивачем відповідачу кошти в сумі 74 800,00 грн підлягають поверненню. Посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних за період

з 31 жовтня 2018 року по 28 лютого 2021 року.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 серпня 2021 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва. (а.с.78)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Копію вказаної ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами вкладено до абонентської скриньки відповідача

ОСОБА_1 12 квітня 2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 93).

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву.

У червні 2022 року ТОВ «Залізнична Пекарня» звернулося із заявою, в якій вказало, що проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. 97).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Як визначено ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для розгляду справи без участі в судовому засіданні сторін та, за згодою позивача, вбачає підстави для ухвалення заочного рішення.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що 25 вересня 2018 року між ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Залізнична пекарня» укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу № 1 (а.с. 16-20).

Згідно умов цього договору: сторони зобов`язуються протягом терміну, укласти договір купівлі-продажу транспортного засобу (далі - основний договір) на умовах, установлених цим договором (п. 1.1.); транспортний засіб (далі - майно), яке є предметом основного договору, має такі ідентифікаційні ознаки і характерні особливості: вид транспортного засобу - вантажний автомобіль; марка - RENAULT; модель - MASTER; колір - білий; рік випуску - 2011; номер шасі - НОМЕР_1 ; номер кузова - НОМЕР_1 ; обсяг двигуна - 2300 см3; опис технічного стану транспортного засобу - технічний стан відмінний (п. 1.2.); основний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти основний договір і прийняття пропозиції другою стороною (п. 1.3.); пропозицію укласти основний договір може зробити кожна із сторін такого договору. пропозиція укласти основний договір має містити істотні умови основного договору, включаючи умови, обумовлені цим договором (п. 1.4.); сторони зобов`язуються укласти основний договір 25 жовтня 2018 року (п. 1.5.); істотна умова основного договору - продавець зобов`язується передати майно у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти майно і оплатити його ціну в сумі 266 075,00 грн (п. 1.6.); продавець гарантує, що на момент підписання сторонами цього договору майно не є проданим, переданим у користування іншим особам, у заставі, під арештом не знаходиться; судових справ щодо нього не ведеться, будь-яких інших відомих йому прав третіх осіб на майно немає (п. 1.7.); продавець зобов`язується під час дії цього договору не відчужувати майно на користь третіх осіб (п. 1.8.); цей договір діє протягом 30-ти календарних днів

(п. 1.9.); на підтвердження дійсних намірів сторін в укладенні основного договору покупець передає продавцю грошові кошти в розмірі 80 000,00 грн, а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких коштів (п. 2.1.); зазначена сума розцінюється сторонами як аванс за основним, договором, а при оформленні основного договору сума, що підлягає передачі покупцем продавцеві, буде зменшена на суму, яка передана за цим договором (п. 2.2.); якщо до закінчення терміну, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не направить проект такого договору другій стороні, в такому випадку продавець зобов`язується протягом; 3-х банківських днів повернути покупцю всі отримані за цим договором кошти (п. 2.4.).

Відповідно до платіжного доручення № 836 від 26 вересня 2018 року ТОВ «Залізнична пекарня» перерахувало ОСОБА_1 80 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_2 . Призначення платежу: за вантажний автомобіль, згідно угоди № 1 від 25 вересня 2018 року (а. с. 26).

Кошти, перераховані ТОВ «Залізнична пекарня» на розрахунковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 у попередньому договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 1 були повернуті банком останнього з посиланням на те, що рахунок № НОМЕР_2 не існує, що підтверджується випискою AT «Кредобанк» від 19 березня 2021 року по особовому рахунку за 26 вересня 2018 року (а. с. 24-25).

Відповідно до платіжних доручень № 852, 840, 841 від 26 вересня 2018 року

ТОВ «Залізнична пекарня» перерахувало ОСОБА_1 74 800,00 грн на кредитний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 (а.с. 21), як податковий агент ОСОБА_1 - 4 000,00 грн податку на доходи фізичних осіб (а. с. 22) та 1 200,00 грн військового збору

(а.с. 23).

Позивач зазначає, що 74 800,00 грн були перераховані товариством на розрахунковий рахунок, який ОСОБА_1 повідомив додатково по телефону. Реквізити даного рахунку наведені у договорі від руки. Жодних інших правовідносин у ТОВ «Залізнична пекарня» із ОСОБА_1 не було. Перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 є оплатою авансу згідно з умовами ПОПЕРЕДНЬОГО договору (а.с.3).

ТОВ «Залізнична пекарня» звернулося із заявою № 41 від 07 листопада 2019 року до Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області, в якій зазначило, що дії ОСОБА_1 щодо укладення попереднього договору і отримання від товариства 80 000,00 грн мають ознаки злочину, передбаченого ст. 190 КК України. Тому товариство просило розпочати щодо ОСОБА_1 досудове розслідування та визнати

ТОВ «Залізнична пекарня» потерпілим (а.с. 27).

Листом від 13 січня 2020 року Івано-Франківський ВП ГУ НП в Івано-Франківській області повідомило, що звернення ТОВ «Залізнична пекарня» зареєстроване в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» №42788 від 12 листопада 2019 року та розглянуто згідно Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 28).

У довідці Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області від 06 грудня 2019 року № 804 зазначено, що викладені факти у заяві належать до відносин цивільно-правового характеру і компетенції Національної поліції вирішення вказаних фактів не належить (а.с. 29, 30).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2020 року у справі № 344/750/20 за скаргою ТОВ «Залізнична пекарня» щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, скаргу ТОВ «Залізнична пекарня» задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Івано-Франківського ВП ГУНП в

Івано-Франківській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості по заяві ТОВ «Залізнична пекарня» про вчинене кримінальне правопорушення від 07 листопада 2019 року (а.с. 34-36).

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29 січня 2020 року зареєстровано кримінальне провадження за №12020090010000297 за заявою ТОВ «Залізнична пекарня». Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 1 ст. 190 КК України

(а.с. 37).

Позивачем надано роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з якими ОСОБА_1 є засновником (учасником) ПП «Браун соф», ГО «Європейський розвиток країн», ТОВ «Вест Агро Транс», ПП «Вестіфгруп», ТОВ «Єврокар транс», ПП «Ріборн технолоджі» (а.с. 41-62).

Згідно з розрахунком позивача основна сума заборгованості за попереднім договором становить 74 800,00 грн; інфляційні втрати за період з 31 жовтня 2018 року по 26 березня 2021 року - 10 656,70 грн; 3% річних за період з 31 жовтня 2018 року по 26 березня 2021 року - 5 391,75 грн (а. с. 63).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

У постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 зроблено висновок, що «внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок. Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана ОСОБА_8 відповідачу грошова сума в розмірі

968 420 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду касаційної інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення авансу за попереднім договором є помилковим».

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження 14-68цс18) зроблено висновок, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат (див. постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня

2022 року у справі № 199/6480/16-ц (провадження № 61-12345св20).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (ст. 13 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

Звертаючись із позовом, ТОВ «Залізнична пекарня» посилається на те, що у встановлений попереднім договором термін, основний договір купівлі-продажу транспортного засобу укладено не було, після 25 жовтня 2018 року відповідач не передав транспортний засіб у власність позивача, і не повернув протягом 3-х банківських днів покупцю отримані за попереднім договором кошти. У зв`язку із цим ТОВ «Залізнична пекарня» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Залізнична пекарня»: 74 800,00 грн авансу; 10 656,70 грн інфляційних втрат та 5 391,75 грн 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судом установлено, що у попередньому договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 1 від 25 вересня 2018 року сторони домовилися укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу у строк до 25 жовтня 2018 року (п. 1.5.). На виконання п. 2.1. попереднього договору купівлі-продажу позивач відповідно до платіжного доручення № 852 від 26 вересня 2018 року перерахував ОСОБА_1 аванс у розмірі 74 800,00 грн на кредитний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , який ОСОБА_1 повідомив додатково по телефону. Відповідачем вказані обставини не спростовані. Сторони також домовились про те, якщо до закінчення терміну, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не направить проект такого договору другій стороні, в такому випадку продавець зобов`язується протягом; 3-х банківських днів повернути покупцю всі отримані за цим договором кошти (п. 2.4.).

Судом установлено, що основний договір купівлі-продажу транспортного засобу сторонами укладено не було і доказів на спростування цієї обставини суду не надано. Аванс у розмірі 74 800,00 грн ОСОБА_1 ТОВ «Залізнична пекарня» не повернув.

За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Залізнична пекарня» авансу в розмірі 74 800,00 грн.

Суд також враховує, що між сторонами існує грошове зобов`язання щодо повернення авансу, тому до спірних відносин застосовуються положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Сторони домовилися укласти основний договір купівлі-продажу транспортного засобу у строк до 25 жовтня 2018 року, тому обов`язок повернення грошових коштів у

ОСОБА_1 виник з 26 жовтня 2018 року, що є підставою для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з розрахунком позивача інфляційні втрати за період з 31 жовтня 2018 року по

26 березня 2021 року становлять 10 656,70 грн; 3% річних за період з 31 жовтня 2018 року по 26 березня 2021 року - 5 391,75 грн.

Перевіряючи правильність розрахунків, наведених позивачем, суд вважає їх частково неправильними, виходячи з такого.

Розрахунок 3 % річних (ст. 625 ЦК України).

Період прострочення з 31 жовтня 2018 року до 26 березня 2021 року.

Сума заборгованості - 74 800 грн.

Кількість днів прострочення - 877.

Сума 3 % річних - 74 800*3/100/365*62 + 74 800*3/100/365*365 + 74 800*3/100/366*366 + 74 800*3/100/365*84 = 5 385,60 грн.

Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних за період

з 31 жовтня 2018 року по 26 березня 2021 року у розмірі 5 385,60 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення 3 % річних слід відмовити.

Розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції.

Період прострочення - з 31 жовтня 2018 року до 26 березня 2021 року.

Сума заборгованості - 74 800 грн. Індекси інфляції за кожен місяць періоду прострочення: лист. 2018 = 101,4, груд. 2018 = 100,8, січ. 2019 = 101,0, лют. 2019 = 100,5, бер. 2019 = 100,9, квіт. 2019 = 101,0, трав. 2019 = 100,7, черв. 2019 = 99,5, лип. 2019 = 99,4, серп. 2019 = 99,7, вер. 2019 = 100,7, жовт. 2019 = 100,7, лист. 2019 = 100,1, груд. 2019 = 99,8, січ. 2020 = 100,2, лют. 2020 = 99,7, бер. 2020 = 100,8, квіт. 2020 = 100,8, трав. 2020 = 100,3, черв. 2020 = 100,2, лип. 2020 = 99,4, серп. 2020 = 99,8, вер. 2020 = 100,5, жовт. 2020 = 101,0, лист. 2020 = 101,3, груд. 2020 = 100,9, січ. 2021 = 101,3, лют. 2021 = 101,0, бер. 2021 = 101,7.

Сукупний індекс інфляції: 101,4:100 (лист. 2018) * 100,8:100 (груд. 2018) * 101,0:100 (січ. 2019) * 100,5:100 (лют. 2019) * 100,9:100 (бер. 2019) * 101,0:100 (квіт. 2019) * 100,7:100 (трав. 2019) * 99,5:100 (черв. 2019) * 99,4:100 (лип. 2019) * 99,7:100 (серп. 2019) * 100,7:100 (вер. 2019) * 100,7:100 (жовт. 2019) * 100,1:100 (лист. 2019) * 99,8:100 (груд. 2019) * 100,2:100 (січ. 2020) * 99,7:100 (лют. 2020) * 100,8:100 (бер. 2020) * 100,8:100 (квіт. 2020) * 100,3:100 (трав. 2020) * 100,2:100 (черв. 2020) * 99,4:100 (лип. 2020) * 99,8:100 (серп. 2020) * 100,5:100 (вер. 2020) * 101,0:100 (жовт. 2020) * 101,3:100 (лист. 2020) * 100,9:100 (груд. 2020) * 101,3:100 (січ. 2021) * 101,0:100 (лют. 2021) * 101,7:100 (бер. 2021) = 1,16189119.

Інфляційне нарахування 12 109,46 грн (74 800 * 1.16189119 - 74 800).

З урахуванням того, що позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 31 жовтня 2018 року по 26 березня 2021 року в розмірі 10 656,70 грн, то стягненню підлягає саме ця сума інфляційних втрат, виходячи з розгляду справи в межах позовних вимог.

За викладених обставин, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ТОВ «Залізнична пекарня» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Залізнична пекарня» 74 800,00 грн авансу; 10 656,70 грн інфляційних втрат та 5 385,60 грн - 3% річних. У задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «Залізнична пекарня» до

ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів слід відмовити.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати в розмірі 99,99 % від суми сплаченого судового збору.

Враховуючи, що при поданні позову позивачем було сплачено 2 270,00 грн, то сума судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу, становить 2 269,77 грн (2 270 грн х 99,99 %).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 15, 16, 526, 570, 625-629, 635 Цивільного кодексу України, статтями 2-5, 8, 10-13, 76-82, 89, 141, 209, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізнична пекарня» (код ЄДРПОУ 32076992, місцезнаходження: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Пекарська, 3) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_1 ) про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Залізнична пекарня» 74 800,00 грн авансу, 10 656,70 грн інфляційних втрат та 5 385,60 грн 3% річних, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 269,77 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: