Постанова

від 13.02.2007 по справі 10/96-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/96-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

13.02.07 р.                                                                                                    № 10/96-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Поліщук В.Ю.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Мостова  Г. І.

при секретарі судового засідання Огієнко В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Деметра»,

на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2006 року,

у справі №10/96-06 (суддя Шкурдова Л.М.),

за позовом Приватного підприємства «Деметра»(м.Біла Церква, Київська область),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат»(м.Полтава),

про стягнення 553611 грн. 00 коп.,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат»(м.Полтава),

до Приватного підприємства «Деметра»(м.Біла Церква, Київська область),

про розірвання Договору купівлі-продажу №5 від 11.01.2005 року та стягнення заборгованості  в розмірі 1129759,00 грн.

за участю представників сторін:

від ПП «Деметра» : Іванченко О.А. –представник (довіреність від 12.02.2007 року); Тарасенко С.А. –представник (довіреність від 10.01.2007року); Шкурупій М.І. –представник (довіреність від 10.01.2007 року);

від ТзОВ «Бурат» : Кривенкова М.В. –представник (довіреність від 01.01.2005 року);

ВСТАНОВИВ:

17.03.2006 року ПП «Деметра»звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до ТзОВ «Бурат»про стягнення заборгованості за Договором №5 від 11.01.2005 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті невиконання ТзОВ «Бурат»договірних зобов'язань по виконанню умов Договору №5 від 11.01.2005 року, виникла заборгованості у розмірі 553611 грн. 00 коп., яка відповідачем на час розгляду справи не сплачена.

Під час розгляду справи в місцевому господарському суді, від ТзОВ «Бурат»надійшла зустрічна позовна заява до ПП «Деметра»(том 1, арк. справи 34-37), з вимогами про розірвання Договору купівлі-продажу №5 від 11.01.2005 року та стягнення з ПП «Деметра» грошових коштів в розмірі 1291759 грн. 00 коп., які були перераховані ПП «Деметра», відповідно до Договору №5 за товар, що виявився неналежної якості.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.04.2006 року зустрічну позовну заяву ТзОВ «Бурат»було прийнято до провадження у справі №10/96-06 (том 1, арк. справи 56).

Під час розгляду справи в місцевому господарському суді, від ПП «Деметра»надійшла Заява про збільшення позовних вимог (том 1, арк. справи 120-121), згідно якої ПП «Деметра»просить стягнути з ТзОВ «Бурат»85227 грн. 60 коп. - пені, нарахованої внаслідок невиконання (прострочення) грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.10.2006 року у справі №10/96-06 в задоволенні первісного позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог за первісним позовом, місцевий господарський суд вказав на відсутність обставин, відповідно до яких Договір №5 пов'язує настання строку виконання грошового зобов'язання за третім платежем в розмірі, що дорівнює заявленим позовним вимогам. Поряд з цим, зазначеним рішенням позовні вимоги за зустрічним позовом були задоволені у повному обсязі, розірвано Договір №5 від 11.01.2005 року (укладений між ТзОВ «Бурат»та ПП «Деметра»). Водночас, присуджено до стягнення з ПП «Деметра»1291759 грн. 00 коп. –частину вартості устаткування (яке було поставлено відповідачем за зустрічним позовом, відповідно до Договору №5), перерахованої ТзОВ «Бурат». Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав на обґрунтованість вимог, які підтверджені належними засобами доказування, зокрема в частині отримання від ПП «Деметра»зерносушарки неналежної якості, яка є предметом Договору №5.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ПП «Деметра»звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№2-04/2/1404/4262 від 25.12.2006 року), в якій скаржник просить рішення Господарського суду Полтавської від 12.10.2006 року у справі №10/96-06 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов ПП «Деметра»у повному обсязі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, недоведеністю обставин, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також порушення норм матеріального права, зокрема ст.538 ЦК України, ст.7 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин».

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.12.2006 року ПП «Деметра»було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу ПП «Деметра»прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.02.2007 року склад колегії судді було змінено (в зв'язку з закінченням повноважень судді Агрикової О.В.).

Представники скаржника в судовому засіданні апеляційного господарського суду, вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримали у повному обсязі, просили спірне судове рішення скасувати, як таке, що прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст.538,626,903 ЦК України, та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом проти вимог апеляційної скарги заперечував з мотивів, наведених у Відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2-05/1224 від 13.02.2007 року). В судовому засіданні апеляційного господарського суду, представник ТзОВ «Бурат»підтримала заперечення, наведені у Відзиві на апеляційну скаргу, просила господарський суд апеляційної інстанції спірне судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування заперечень, представник ТзОВ «Бурат», зокрема, посилалась на те, що місцевим господарським судом було повно всебічно та об'єктивно досліджено усі обставини справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Водночас, представник ТзОВ «Бурат»акцентувала увагу апеляційного господарського суду, що зерносушарка не працює в автоматичному режимі.

В судовому засіданні, що відбулось 13.02.2007 року, відповідно до ст.96 ГПК України, за згодою представників сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу і зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, між ПП «Деметра»(в тексті договору –«Продавець») та ТзОВ «Бурат»(в тексті договору –«Покупець») 11 січня 2005 року було укладено Договір № 5 (том 1, арк. справи 4-6).

У відповідності до зазначеного Договору (п.1) Продавець продає, а Покупець купує устаткування для сушіння зернових культур, іменоване надалі устаткування, відповідно до специфікації до Договору, що складає його невід'ємну частину.

Згідно п.3 Договору, якість товару (устаткування) повинна відповідати виробничим нормативам фірми-виробника.

Пунктом 4 Договору передбачено, що вартість устаткування складає 1845370 грн. 00 коп. (у тому числі податок на додану вартість –307561 грн. 67 коп.). Ціна устаткування визначена у курсі долара США : 5 гривень 45 копійок. У разі зміни курсу долара до гривні ціна товару буде визначена згідно доповнення до Договору, підписаного обома сторонами.

Пунктом 7 Договору визначені умови розрахунків (оплати) наступним чином: перший платіж до 22 січня 2005 року в розмірі 30% що складає 553611 грн. 00 коп., другий платіж в розмірі 40 %, що складає 738148 грн. 00 коп. сплачується після навантаження обладнання на судно, третій платіж у розмірі 30 % що складає 553611 грн. 00 коп. після пуску обладнання.

Відповідно до п.11.3 Договору, у разі затримки оплати поставленого обладнання, Покупець зобов'язаний виплатити Продавцю штраф у розмірі 0,05 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, до Договору було підписано специфікацію, у відповідності до якої предметом купівлі-продажу є зерносушильне обладнання Farm Fans CMS-1500 вартістю 1845370 грн. 00 коп. (том 1, арк. справи 46) та додаток до специфікації, які були підписані сторонами і скріплені печатками підприємств (том 1, арк. справи 47-48).

Як встановлено місцевим господарським судом, зазначене устаткування було фактично поставлене та прийняте ТзОВ «Бурат». Зазначений факт було оформлено, зокрема, накладною №77 від 30 листопада 2005 року (том 1, арк. справи 12), довіреністю від 31 жовтня 2005 року (том 1, арк. справи 13). Крім цього, факт поставки та отримання устаткування сторонами спору визнається та не оспорюється.

Як вбачається з матеріалів справи, устаткування поставлене за Договором №5 було запущене в роботу, що також визнається та не оспорюється сторонами спору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, що поставлене устаткування було частково оплачене ТзОВ «Бурат». Зокрема, було оплачено перший (передбачений п.7 Договору) платіж в розмірі 30% що складає 553611 грн. 00 коп., другий платіж в розмірі 40 %, що складає 738148 грн. 00 коп. Зазначений факт підтверджено платіжними дорученнями №634 від 01.04.2005 року на суму 553611 грн. 00 коп. (том 1, арк. справи 43), №955 від 23.05.2005 року на суму 738148 грн. 00 коп. (том 1, арк. справи 42).

Третій платіж (залишок заборгованості) у розмірі 30 %, що складає 553611 грн. 00 коп. і який було слід заплатити після пуску обладнання, ТзОВ «Бурат»не було сплачено. Розмір заборгованості підтверджується підписаним сторонами Актом звіряння взаємної заборгованості від 19.12.2005 року (том 1, арк. справи 7) та не оскаржується сторонами спору.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що стягнення зазначеної заборгованості заявлено в якості первісних позовних вимог (позовна заява: том 1, арк. справи 2-3).

Крім цього, як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, під час розгляду справи в місцевому господарському суді, від ПП «Деметра»надійшла Заява про збільшення позовних вимог (том 1, арк. справи 120-121), згідно якої ПП «Деметра»просить стягнути з ТзОВ «Бурат»85227 грн. 60 коп. - пені, нарахованої внаслідок невиконання (прострочення) грошового зобов'язання відповідача станом на 5 червня 2006 року по платежам за Договором №5.

Під час розгляду справи в місцевому господарському суді, позивач за первісним позовом первісні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

ТзОВ «Бурат»первісні позовні вимоги не визнано у повному обсязі. Крім цього, під час розгляду справи в місцевому господарському суді, подано зустрічний позов, яким ТзОВ «Бурат»просить розірвати Договір №5 від 11.01.2005 року та стягнути з ПП «Деметра»1291759 грн. 00 коп. (повернення коштів, які було сплачено на виконання договору купівлі-продажу сушарки по першому та другому платежам).

В якості підстав зустрічного позову, ТзОВ «Бурат»вказано, що поставлене обладнання є неякісним та не може бути використане під час здійснення господарської діяльності.

Свою позицію ТзОВ «Бурат»обґрунтовує наявністю доказів неякісного стану придбаного устаткування : зокрема, Актом комісії санепідемстанції від 21.10.2005 року, яким встановлено підвищений рівень шуму роботи обладнання (том 1, арк. справи 49-50), Постановою головного державного санітарного лікаря міста Полтави від 24.10.2005 року №570 «Про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства», яким було припинено експлуатацію зерносушильного агрегату до зниження рівня виробничого шуму (том 1, арк. справи 51), Актом результатів запуско-налагоджувальних робіт сушарки в період з 01.10.2005 року по 18.10.2005 року, підписаного представниками ТзОВ «Бурат»(том 1, арк. справи 52).

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано, при цьому, має бути прийняте нове рішення.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керується приписами ст.101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених господарським Кодексом.

У відповідності до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

По переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, за своїм змістом укладений між сторонами спору Договір №5 є договором купівлі-продажу, а тому зазначені відносини підлягають регулюванню у відповідності до глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття покупцем (ст.692 ЦК) або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. При цьому, ст.692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 9 Договору №5, встановлено, що після перевірки робочих якостей у ході контрольного сушіння відбувається передача товару у власність згідно акту прийому-передачі. Як було встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, устаткування, що є предметом Договору №5 було передано та прийнято відповідачем згідно Актів від 14.07.2005 року (том 1, арк. справи 8), від 19.07.2005 року (том 1, арк. справи 9), від 10.12.2005 року (том 1, арк. справи 10), згідно з якими, сторонами було визначено, що претензій, нарікань до якості та комплектації не має. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що відповідачем було прийнято товар із належними робочими якостями.

Цей факт, вбачається також з Акту звірки взаємних розрахунків (том 1, арк. справи 7).

Щодо твердження ТзОВ «Бурат»про відсутність підстав для здійснення розрахунків за третім платежем з огляду на те, що устаткування було не належної якості в силу того, що зерносушарка не була запущена, як того вимагає умова п.7 Договору №5 (відповідно пуску обладнання не відбулося), то це спростовується матеріалами справи, зокрема Постановою головного державного санітарного лікаря міста Полтави №570 від 24.10.2005 року «Про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства»(том 1, арк. справи 51), відповідно до якої було припинено експлуатацію зерносушильного агрегату, в зв'язку з порушенням санітарних норм.

Враховуючи наявну грошову заборгованість ТзОВ «Бурат»за отримане обладнання, яка ТзОВ «Бурат»була визнана, згідно Акту звірки взаєморозрахунків від 19.12.2005 року та станом на день розгляду справи в господарських судах першої та апеляційної інстанції не сплачена, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що первісні позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 553611 грн. 00 коп., який є третім платежем за Договором №5, є обґрунтованими та підтверджені належними засобами доказування, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Щодо розміру збільшених позовних вимог, згідно з письмовою Заявою ПП «Деметра»від 06.06.2006 року, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 85227 грн. 60 коп. пені, нарахованої внаслідок невиконання (прострочення) зобов'язань ТзОВ «Бурат»станом на 05.06.2006 року по платежам за Договором №5 (том 1, арк. справи 120-121), то колегія апеляційного господарського суду виходила з наступного.

Згідно п.7 Договору №5 від 11 січня 2005 року, оплата придбаного обладнання мала відбуватися в наступному порядку:

Часткова оплата за Договором (перший платіж) у сумі 553611,00 грн. мала відбутися до 22.01.2005 року проте була здійснена 01.04.2005 року (платіжне доручення №534 від 01.04.2005 року (том 1, арк. справи 43), тобто, прострочення становить 68 днів. ПП «Деметра»нараховано пені у сумі 18822 грн. 40 коп. (виходячи з розміру 0,05% від суми прострочення, що передбачено п.11.3 Договору).

Другий платіж за Договором у розмірі 738148 грн. 00 грн. мав бути сплачений після повідомлення про завантаження обладнання на судно. Зазначене обладнання було завантажене 24.04.2005 року, про що відповідачем було надіслано повідомлення від 06.05.2005 року (том 1, арк. справи 19). Платіж відбувся згідно з платіжним дорученням №955 від 23.05.2005 року (том 1, арк. справи 43), відповідно прострочення складає 16 днів, у зв'язку з чим було розраховано розмір пені в сумі 5905 грн. 06 коп. (виходячи з розміру 0,05% від суми прострочення, що передбачено п.11.3 Договору).

Третій (остаточний) платіж у розмірі 553611 грн. 00 грн. мав відбутися після запуску обладнання в роботу. Запуск обладнання, за твердженням ПП «Деметра», відбувся 31.10.2005 року, про що за переконанням представників ПП «Деметра», сторонами було підписано Акт пуско-наладочних робіт. Позивачем нараховано пеню у сумі 60499 грн. 60 коп. (за 217 днів прострочення з розрахунку 0,05% від суми боргу).

Колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що місцевим господарським судом зазначені вимоги про стягнення неустойки не були прийняті до розгляду з тих підстав, що на думку місцевого господарського суду, оскільки за первісним позовом вимога про стягнення основної суми боргу за першим та другим платежем не ставилась, сторона позбавлена можливості звертатись із вимогою про стягнення пені, нарахованої за прострочення таких платежів, тобто за переконанням місцевого господарського суду неможливо збільшити вимоги, які не були предметом розгляду позовних вимог. Проте колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з наведеним обґрунтуванням місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до п.11.3 Договору №5, Покупець зобов'язаний виплатити продавцю штраф у розмірі 0,05 % від суми затриманого платежу за кожен день прострочення оплати у випадку затримки оплати поставлених вузлів та агрегатів.

Тобто за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, зазначене зобов'язання стосується нарахування штрафу (пені) за вузли та агрегати які поставлені, тобто отримані ТзОВ «Бурат». Однак, згідно умов Договору №5, здійснення першого та другого платежу належить здійснити до моменту постачання (прийняття) обладнання: перший платіж зафіксовано в часовому вимірі, другий платіж –після завантаження обладнання на судно. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що перший та другий платіж, хоч і було здійснено відповідачем з простроченням встановлених Договором строків, однак, відповідальність щодо такого прострочення не встановлена умовами Договору №5, оскільки таке прострочення відбулось до фактично отриманих відповідачем вузлів та агрегатів. Наведене унеможливлює застосування штрафних санкцій, передбачених п.11.3 Договору до прострочених першого та другого платежів, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають відхиленню з огляду на їх безпідставність.

Крім того, щодо нарахування штрафу (пені) за прострочення першого платежу, який мав би відбутися 22.01.2005 року враховуючи дату звернення позивача з первісним позовом, а саме 17.03.2006 року то, відповідно до п.1) ч.2 ст.258 ЦК України вимога є такою, що заявлена із збігом строку позовної давності, який встановлено в один рік з моменту виникнення права на позов.

В частині позовної вимоги про стягнення пені (штрафу) у зв'язку з несплатою відповідачем по первісному позову третьої (останньої) черги платежу, то така позовна вимога також підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Як вбачається з заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог (том 1, арк. справи 120-121) запуск обладнання відбувся 31 жовтня 2005 року за підписання, (згідно твердження представників ПП «Деметра») Акту пуско-наладочних робіт цією ж датою.

Однак, позивач не надав суду доказів наявності зазначеного документу, не довівши, таким чином, обґрунтованість позовних вимог.

Водночас, як свідчать матеріали справи, зокрема, Лист ПП «Деметра»(вих.№3 від 7.02.2006 року) (том 1, арк. справи 21), Акт виконаних робіт про прийняття, збирання, монтаж та введення в експлуатацію зерносушильного устаткування було відправлено ТзОВ «Бурат»16.12.2005 року.

Таким чином, незважаючи на те, що матеріали справи сукупно свідчать про те, що пуск обладнання (подія, яка обумовлена п.7 Договору як підстава для здійснення третього платежу) відбувся, визначити певну дату пуску (від якої вести облік для нарахування штрафних санкцій) за таких обставин справи не вбачається можливим.

За таких підстав, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню: рішення місцевого суду підлягає скасуванню, позовна вимога первісного позову про стягнення суми основного боргу в розмірі 553611 грн. 00 коп. підлягає задоволенню, позовні вимоги первісного позову про стягнення штрафу (пені) задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічних позовних вимог, заявлених ТОВ «Бурат»про розірвання Договору №5 та стягнення сплачених грошових коштів, господарський суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні таких позовних вимог виходить з наступного.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд обґрунтував свою позицію вимогами Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин».

Однак, згідно ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Статтею 674 ЦК України, визначено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Ст.9 Закону України «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин», встановлено, право покупців сільськогосподарських машин на належну якість машин, робіт, послуг з технічного сервісу у відповідності з умовам договорів, вимогам нормативно-правових актів. Частиною 2 наведеної статті визначено, що при виявленні недоліків, у машині протягом гарантійного строку в порядку та строки, встановлені законом чи договором, покупці мають право за своїм вибором вимагати від виробника, продавця машин та виконавця робіт і послуг з технічного сервісу:

а) безоплатного усунення недоліків машини або відшкодування витрат на їх усунення покупцем чи виконавцем робіт, послуг з технічного сервісу та відшкодування збитків;

б) надання їм (з доставкою на місце) на час ремонту неякісної машини справної машини аналогічної марки (моделі, модифікації);

в) повернення виробнику несправної машини для усунення недоліків в умовах виробництва та відшкодування збитків;

г) заміни машини на нову, якщо машина з вини виробника має істотні недоліки (три відмови третьої групи складності), та відшкодування збитків;

ґ) повернення машини неналежної якості, повернення коштів, відшкодування збитків і розірвання договору.

Тобто, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, необхідною умовою застосування цієї норми є встановлення факту виявлення недоліків в порядку та строки, визначені договором або законом.

Як вбачається з п.8.1 Договору №5, про виявлені недоліки та неполадки має бути заявлено покупцем протягом 3-х календарних днів.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заперечень на первісний позов та вимог зустрічного позову покупця, ТзОВ «Бурат», як покупець, відмовляється здійснювати третій платіж за отримане обладнання мотивуючи це неналежною якістю отриманого товару, який в експлуатацію введено не було.

Тобто, отримавши 10.12.2005 року у власність обладнання, згідно Акту приймання-передачі обладнання (том 1, арк. справи 10), ТзОВ «Бурат»зобов'язаний був повідомити продавця протягом 3 діб про виявлені недоліки, проте, така вимога була направлена лише 26.12.2005 року, про що ТзОВ «Бурат»зазначило у зустрічній позовній заяві, та ПП «Деметра»не заперечується, тобто в порушення строків, визначених зазначеними вище нормами.

Щодо посилань ТзОВ «Бурат»на Акт комісії санепідемстанції від 21.10.2005 року (том 1, арк. справи 49-50), яким встановлено підвищений рівень шуму роботи обладнання, Постанову Головного державного санітарного лікаря міста Полтави №570 від 24.10.2005 року «Про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства»(том 1 арк. справи 51), якою було припинено експлуатацію зерносушильного агрегату до зниження рівня виробничого шуму, Акт результатів запуско-налагоджувальних робіт сушарки в період з 01.10.2005 року по 18.10.2005 року (том 1, арк. справи 52), як на докази отримання обладнання неналежної якості, то такі доводи спростовуються тим, що як вбачається згідно з накладною №77 від 30.11.2005 року, зерносушильне устаткування FARM FANS CMS-1500 було передано лише 30.11.2005 року, тобто після складання вищезазначених документів. Крім цього, згідно Акту приймання –передачі обладнання від 10.12.2005 року (том 1, арк. справи 10) претензій, нарікань до якості та комплектації зі сторони ТзОВ «Бурат»не було.

Проте, ЦК України, який за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду має приоритетне значення порівняно з законами, що регулюють окремі правовідносини, визначено інші права покупця у разі виявлення ним недоліків товару.

Так, частиною 1 ст.678 ЦК України регламентовано, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно ч.2 ст.678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Таким чином, за переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, цивільне законодавство, зокрема ч.2 ст.678 ЦК України, передбачає можливість відмови від договору та повернення сплачених сум (що було заявлено ТзОВ «Бурат»в якості позовних вимог за зустрічним позовом) виключно за істотного порушення продавцем договірних умов щодо якості товару.

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Поряд з цим, колегія суддів апеляційного господарського суду, звертає увагу ТзОВ «Бурат»на той факт, що приписи Договору №5 не містять обов'язкових вимог щодо рівня шуму та автоматичного режиму функціонування отриманого за Договором устаткування, а щодо якості існує чітке формулювання –п.3 Договору (при цьому матеріали справи не містять будь-яких посилань на те, що неможливість експлуатації в автоматичному режимі та з нижчим рівнем шуму зумовлена діями ПП «Деметра»).

Відповідно до ст.33 ГПК України, обов'язок доказування розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, позивачем  за зустрічним позовом не було надано господарському суду достатніх та переконливих доказів того, що недоліки проданого товару є істотними, тобто, роблять за неможливе використання товару (обладнання) за призначенням. Відсутність таких доказів обумовлює відсутність підстав для задоволення зустрічного позову та залишення рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом були невірно застосовані норми матеріального права в частині застосування вимог щодо дострокового розірвання спірного Договору при задоволенні зустрічних вимог позовних вимог, внаслідок чого було відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий та неоплачений товар, а тому за вказаних обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2006 року скасуванню з прийняттям апеляційною інстанцією нового рішення, яким первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково (в частині стягнення заборгованості за третім платежем за Договором №5 у розмірі 553611 грн. 00 коп.), в частині зустрічного позову – позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Змінюючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції відповідно до ст.49 ГПК України, приймає рішення про розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На користь позивача за первісним позовом підлягають відшкодуванню витрати пов'язані із сплатою платіжним дорученням №107 від 9.03.2006 року державного мита у сумі 5536 грн. 11 коп. за подання позовної заяви та державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги у сумі 9227 грн. 22 коп., а також 102 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому слід зважати на наступне: за подання апеляційної скарги позивачем платіжним дорученням №694 від 11.12.2006 року було сплачено 12750 грн. 00 коп. Проте, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що за подання апеляційної скарги до сплати підлягало 9652 грн. 99 коп. суми державного мита, із розрахунку оскаржених сум за первісною позовною вимогою про стягнення основного боргу та пені (штрафу) в сумі 638838 грн. 60 коп. та оскаржених 1291759 грн. 00 коп. за задоволеними зустрічними вимогами, а всього 1930597 грн. 60 коп. Надлишок сплаченого державного мита, таким чином, становить –3097 грн. 01 коп., і ця сума підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету України.

Зважаючи на наведене вище та керуючись ст.ст.33,34,43,99,101, п.2) ст.103, ст.ст.104,105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Деметра»на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2006 року по справі № 10/96-06 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 12.10.2006 року по справі № 10/96-06 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Первісний позов Приватного підприємства «Деметра»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат»задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат»(36039, м.Полтава, вул.М.Бірюзова, буд.43-а, код ЄДРПОУ 13948686,) на користь Приватного підприємства «Деметра»(09100, Київська область, м.Біла Церква, вул.Сломчинського, буд.9, к.77, код ЄДРПОУ 32740618) заборгованість у сумі 553611 грн. 00 коп. В задоволенні решти первісних позовних вимог –відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат»до Приватного підприємства «Деметра»про розірвання Договору №5 від 11.01.2005 року та стягнення 1291759 грн. 00 грн. –відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бурат»(36039, м.Полтава, вул.М.Бірюзова, буд.43-а, код ЄДРПОУ 13948686) на користь Приватного підприємства «Деметра»(09100, Київська область, м.Біла Церква, вул.Сломчинського, буд.9, к.77, код ЄДРПОУ 32740618) 5536 грн. 11 коп.- в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 9227 грн. 22 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом, 102 грн. 26 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь ПП «Деметра»(09100, Київська область, м.Біла Церква, вул.Сломчинського, буд.9, к.77, код ЄДРПОУ 32740618) 3097 грн. 01 коп. надмірно (зайво) сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

6. Копію цієї постанови суду надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи №10/96-06 повернути до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                Поліщук В.Ю.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Мостова  Г. І.