Постанова

від 21.09.2023 по справі 727/4354/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2023 року місто Чернівці справа №727/4354/22

провадження №22-ц/822/551/23

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанської Н.К.,

суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.

секретар Факас А.В.

за участю: представників відповідача Попової-Завгородньої С.Г., Аврам З.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 квітня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради про визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, головуючий в суді першої інстанції суддя Смотрицький В.Г.,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради про визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 2011 року працює лікарем-стоматологом в КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради.

З 02 травня 2022 року наказом генерального директора Струка В.І. КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради за №64-К від 29 квітня 2022 року її було переведено на 0,5 штатної посади лікаря-стоматолога поліклініки.

Вважає вказаний наказ незаконним, оскільки, незважаючи на внесення змін до трудового законодавства на період дії воєнного стану, обов`язковою умовою для вчинення роботодавцем таких дій залишилась фактична зміна істотних умов праці. Проте фактичної зміни істотних умов праці не відбулося, тому її безпідставно переведено на 0,5 ставки штатної посади лікаря-стоматолога.

Також позивач посилалася на те, що її не було ознайомлено з посадовою інструкцією, оскаржуваним наказом та наказом №25 від 28 січня 2021 року, яким було визначено норми навантаження лікарів-стоматологів-терапевтів, а отже їй було не відомо про встановлену норму навантаження при наданні стоматологічної допомоги на терапевтичному прийомі у розмірі 23 УОП за зміну.

Крім цього, відповідно до вимог ст.97 КЗпП України та ст.15 Закону України «Про оплату праці» КНП мають право самостійно визначати розмір оплати праці, але на рівні не нижчому, ніж установлено Кабінетом Міністрів України.

13 січня 2022 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» №2 від 12 січня 2022 року. Посилалася на те, що на штатних працівників КНП поширюється дія постанови Кабінету Міністрів України №2 від 12 січня 2022 року. Відповідно оплата здійснюється за загальними правилами для медичних працівників державних і комунальних закладів охорони здоров`я.

Зокрема, вказаною постановою установлено, що розмір нарахованої заробітної плати медичним працівникам закладів охорони здоров`я державної або комунальної форми власності за повністю виконану місячну (годинну) норму праці установлюється у межах фонду оплати праці на 2022 рік на рівні не менше 20 000 гривень лікарям та професіоналам з вищою немедичною освітою, які допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я.

На даний час більшість КНП самостійно встановлює умови оплати праці своїх працівників, прописуючи їх у колективному договорі.

Таким чином, головний директор КНП «Міська стоматологічна поліклініка» здійснив незаконне переведення її на 0,5 штатної посади, порушив процедуру і неправильно визначив розмір заробітної плати, що свідчить про необхідність відновлення трудових прав шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі за весь період переведення на 0,5 штатної посади у розмірі заробітної плати лікаря-стоматолога, який займає 0,75 штатної посади з урахування розміру, який був запроваджений згідно постанови №2 Кабінету Міністрів України.

Зазначила, що видача наказу, який містить недостовірні дані щодо систематичного невиконання ним виробничого плану і як наслідок переведення на 0,5 штатної посади, принижує її честь та гідність, а також негативно впливає на її репутацію як спеціаліста в даній сфері в очах колег та клієнтів.

Просила визнати незаконним та скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради Струка В. І. №64-К від 29 квітня 2022 року «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці»; стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 02 травня 2022 року та моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради Струка Володимира Івановича №64-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» від 29 квітня 2022 року.

Стягнуто з КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в період з 02 травня 2022 року по 31 березня 2023 року у розмірі 21259 (двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 99 коп.

Стягнуто з КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з КНП «Міська стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 50 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору.

Повний текст рішення складено 02 травня 2023 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги на рішення суду

Не погоджуючись із вказаним рішенням, КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради, інтереси якого представляє адвокат Попова-Завгородня С.Г. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.

В апеляційній скарзі вказала, що станом на 02 травня 2022 року на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва та праці, наказом від 02 травня 2022 року №66-к «Про зміни в штатному розписі лікувального відділення скорочено 2,75 штатних посад лікаря стоматолога-терапевта в лікувальному відділенні.

Оскаржуваний наказ виданий в результаті скорочення 2,75 штатних посад лікаря стоматолога-терапевта та з метою забезпечення економного та раціонального використання матеріальних і фінансових ресурсів підприємства та створення умов для підвищення продуктивності праці працівників.

Провадження господарської діяльності підприємства не порушує трудових прав працівників, що дотримано відповідачем. До таких правових висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №716/388/15-ц.

Даний правовий висновок Верховного Суду у справі №761/3388/15-ц є релевантним до даних правовідносин по справі при оскарженні ОСОБА_2 наказу №65-к.

У даній справі, роботодавець 29 квітня 2022 року належним чином повідомив позивача про зміну істотних умов праці, проте позивач не висловив незгоду з наказом про зміну істотних умов праці від 29 квітня 2022 року №65-к та повідомленням про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці та надалі продовжував працювати на цьому ж підприємстві, не був звільнений, а отже погодився працювати у змінених умовах.

По справі доведено, що на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва і праці, що підтверджується доказами, а саме: - систематичне недовиконання виробничого плану лікарями-стоматологами-терапевтами та лікарями-стоматологами-хірургами за період з 1 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року та І квартал 2022 року; - як наслідок різке зростання обсягу фінансових витрат, пов`язаних із неефективним використанням робочого часу, енергоресурсів, неможливістю використання праці працівників протягом повного робочого часу; - скорочення штатів наказом від 02 травня 2022 року №67-к, який не оскаржений та не скасований в судовому порядку.

Суд першої інстанції прийшов до передчасних висновків про недоведеність проведення на підприємстві змін в організації виробництва і праці та не врахував наказ № 67-к від 02 травня 2022 року «Про зміни в штатному розписі лікувального відділення», де з 02 травня 2022 року скорочено в штатному розписі лікувального відділення штатні посади 2,75 штатних посади лікаря стоматолога-терапевта.

Разом з тим, зріс обсяг фінансових витрат, пов`язаних із неефективним використанням робочого часу, що підтверджується звітом про заборгованість з оплати праці.

Крім цього, висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 21259,99 грн. є помилковими.

Так, помилковими є твердження позивача, що розмір мінімальної заробітної плати позивача складає 6700 грн., оскільки ця сума не є посадовим окладом лікаря-стоматолога-терапевта ОСОБА_1 .

В листопаді 2022 року посадовий оклад ОСОБА_1 становив 6567 грн, в цей же час мінімальна заробітна плата становила 6500 грн. Тобто, сам посадовий оклад, 13 тарифікаційний розряд вже був більший на 67 грн. за розмір мінімальної заробітної плати. Надбавка за вислугу років 30% в листопаді 2022 року склала б 1970,10 грн., разом місячна заробітна плата при 100 % виконанні виробничого плану склала б 8537,10, а це більше розміру мінімальної заробітної плати на 2037,10 грн.

Також вказали, що розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі, якщо працівником не виконана норма праці.

По справі доведено правомірність здійснення оплати праці позивачу за фактично виконану роботу, оскільки як вбачається з вищевказаних норм права, оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати є не безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці.

Суд першої інстанції помилково не застосував до даних правовідносин висновок Верховного Суду викладений у справі №686/25653/18.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Мар`ян І.С. просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказав, що апелянт аргументує свою позицію необхідністю застосування правових висновків ВС при оскарженні ОСОБА_2 наказу №65-к, коли останній не є учасником даної справи та такий наказ не стосується ОСОБА_1 , що свідчить про безпідставність доводів апелянта наведених в скарзі.

Також щодо стягнення заробітної плати, апелянт стверджує про помилковість розрахунків, однак сам здійснив невірні розрахунки беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не було присуджено судом першої інстанції надбавку за вислугу років у розмірі 30 % як стверджує апелянт. Відповідно всі інші розрахунки апелянта є помилковими.

Вказав, що з матеріалів справи вбачається, що відповідач не вносив зміни в штатний розпис, про що свідчить документація, яка була подана останнім до суду першої інстанції, оскільки у відповідача зміни в організації виробництва і праці не існувало взагалі, що свідчить про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Також, відповідач вводить суд в оману зазначаючи, що згідно наказом №64 від 29 квітня 2022 року «Про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці» було проведено з 02 травня 2022 року зміни в організації виробництва і праці в лікувальному відділенні, оскільки даний наказ стосується не зміни в організації виробництва і праці в лікувальному відділенні, а конкретно позивача ОСОБА_1 , зі змісту якого його переведено на 0,5 штатної посади лікаря-стоматолога-терапевта.

І взагалі наказ №66-к від 02 травня 2022 року взагалі не існував на момент розгляду справи та не був наданий на запит адвоката та на вимогу суду.

Крім цього, у наказі відповідача №64 від 02 травня 2022 року, яким позивача переведено на 0,5 штатної посади відсутні відомості щодо наявності наказу №66-к від 02 травня 2022 року, однак при дійсній зміні в організації виробництва і праці основною підставою для подальшого скорочення працівника мали б зазначати саме загальний наказ про зміни в штатному розписі.

Викладене свідчить про створення відповідачем таких документів вже після виникнення спору між сторонами.

Також не було на момент виникнення спірних правовідносин наказу №67-к від 02 травня 2022 року, про що свідчить відсутність його зазначення у наказі на скорочення та не надання на адвокатський запит.

Ще одним підтвердженням того, що наказ №67-к «Про зміни в штатному розписі лікувального відділення» від 02 травня 2022 року був відсутній на момент виникнення спірних правовідносин є той факт, що нумерація таких наказів №66 і №67 мали б передувати наказу №64, яким позивача переведено на 0,5 штатної посади.

Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне рішення, оскільки неможливим є спочатку переведення ОСОБА_1 на 0,5 штатної посади, а лише потім вносити зміни в штатний розпис, хоча таких змін не було взагалі на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем щомісячно складалась зведена звітність про виконання ним норми навантаження, однак відповідач вводить суд в оману, оскільки таку відомість формував не працівник, а керівництво поліклініки. Також відповідач посилається на вимоги ст.56 КЗпП України, при цьому перекручуючи її зміст, оскільки зі змісту останньої за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Також спростовується позиція відповідача щодо не поширення мінімальної заробітної плати при відрядній системі оплати праці в не бюджетному комунальному підприємстві. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижчою від встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати. Так, як нормами права так і Статутом підприємства встановлено обов`язковість виплати працівнику мінімального розміру заробітної плати та зазначено, що працівник проводить свою діяльність відповідно до Статуту, колективного договору та посадових інструкцій згідно з законодавством України, що й було дотримано позивачем.

Мотивувальна частина

Межі розгляду справи

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, зокрема щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, обрахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці медичних працівників закладів охорони здоров`я» №2 від 12 січня 2022 року, сторонами не оскаржується, а тому в апеляційному суді не переглядається.

Позиція апеляційного суду

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради підлягає до задоволення частково, виходячи з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ОСОБА_3 наказом №29-пр від 01 грудня 2011 року КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» було прийнято на посаду лікаря-стоматолога-терапевта без кваліфікаційної категорії лікувального відділення на 1,0 ставки з окладом згідно зі штатним розписом з 01 грудня 2011 року (том 1 а.с.54).

Наказом №100-к від 04 серпня 2014 року прізвище ОСОБА_4 змінено на ОСОБА_1 в облікових та кадрових документах (том 1 а.с.55).

Наказом №30-пв від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 продовжила працювати з 0,1 ставки на 0,75 ставки лікарем-стоматологом-терапевтом лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради тимчасово з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року на підставі особистої заяви (том 2 а.с.84).

Наказом №64-К від 29 квітня 2022 року «Про зміни в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» КНП «Міська стоматологічна поліклініка» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, обумовлених систематичним недовиконанням виробничого плану лікарями-стоматологами-терапевтами та лікарями-стоматологами-хірургами за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року та І квартал 2022 року, і як наслідок, різким зростанням обсягу фінансових витрат, пов`язаних із неефективним використанням робочого часу, енергоресурсів, неможливістю використання праці працівників протягом повного робочого часу, для створення оптимальних умов щодо ефективного використання трудових та матеріальних ресурсів, уникнення зайвих продуктивних витрат підприємства, раціоналізації робочих місць та враховуючи об`єктивні показники фінансово-господарської діяльності КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ЧМР з метою недопущення звільнення працівників, керуючись ст.ст.3, 14 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року - наказано: 1. Провести з 02 травня 2022 року в КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ЧМР зміни в організації виробництва і праці в лікувальному відділенні. 2. Перевести з 02 травня 2022 року для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня, працівників лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка». Тривалість неповного робочого дня встановлюється, виходячи із балансу робочого часу на кожен календарний місяць в 2022 році з тривалістю 33-робочих години на тиждень. Для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня переведено лікаря-стоматолога-терапевта лікувального відділення із займанням 0,5 штатної посади ОСОБА_1 . Оплату праці працівника, переведеного для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня, проводити з врахуванням результатів виконання виробничого плану в умовних одиницях працеємності (УОП) за кожний календарний місяць.

Пунктом 4.1. наказу зазначено ознайомити із даним наказом лікаря-стоматолога-терапевта про зміни в організації виробництва і праці та зміну істотних умов праці під підпис, в строк не пізніше 29 квітня 2022 року. В разі відмови лікаря-стоматолога-терапевта, згідно п.2.1 даного наказу від зміни істотних умов праці шляхом переведення на умови неповного робочого дня, запропонувати надати таку відмову у письмовій формі на строк до 02 травня 2022 року (том 1 а.с.56-57).

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомилась 29 квітня 2022 року, про що свідчить її підпис у даному наказі (том 1 а.с.57).

Позивач, із вказаним наказом не погодилася та вважає його незаконним.

Згідно з довідкою про доходи ОСОБА_1 працювала у КНП «Міська стоматологічна поліклініка» на посаді лікар-стоматолог-терапевт, загальна сума доходу за період з 02 травня 2022 року по 31 березня 2023 року складала 40 472,20 (за травень 2022 року - 3949,28 грн: за червень 2022 року - 5572,15 грн: за липень 2022 року - 2950,94 грн; за серпень 2022 року - 2769,34 грн., за вересень 2022 року - 2936,31 грн; за жовтень 2022 року - 2514,18 грн; за листопад 2022 року - 3505,43 грн; за грудень 2022 року - 2146,21 грн; за січень 2023 року - 4791,67 грн; за лютий 2023 року - 3339,91 грн; за березень 2023 року - 5996,78 грн.) (том 2 а.с.24).

З даної довідки про доходи лікаря стоматолога-терапевта ОСОБА_1 за період з 02 травня 2022 року по 31 березня 2023 року, також вбачається, що при нарахуванні заробітної плати роботодавцем враховано: норму на 1 ст., план за фактично відпрацьований час, виконаний план УОП, посадовий оклад, надбавку за вислугу років, доплату згідно Постанови КМУ №2 від 12 січня 2022 року, індексацію, тощо.

28 січня 2021 року наказом №25 генерального директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» «Про норми навантаження лікарів-стоматологів-терапевтів лікувального відділення» було затверджено норми навантаження лікаря-стоматолога-терапевта при наданні медичної допомоги дорослому населенню за спеціальністю «терапевтична стоматологія». Встановлено, що затверджені даним наказом нормативи надання медичної допомоги дорослому населенню за спеціальністю «Терапевтична стоматологія» діють до їх зміни наказом МОЗ України та наказом по підприємству. Норми навантаження при наданні стоматологічної допомоги на терапевтичному прийомі для лікарів-стоматологів-терапевтів становлять 23 УОП за зміну. Вищевказані норми навантаження використовувати при підготовці прейскурантів, оцінки виконання виробничих планів та для нарахування заробітної плати лікарям-стоматологам-терапевтам. Додатком №1 до вказаного наказу визначено нормативи надання медичної допомоги дорослому населенню за спеціальністю «Терапевтична стоматологія» із вказанням найменування процедури та оцінки в «УОП» (том 1 а.с.60, 135).

Згідно посадової інструкції лікаря-стоматолога-терапевта вбачається, що ОСОБА_1 була із нею ознайомлена, про що свідчить її підпис (том 2 а.с.40-43).

Пунктом 2.8 Інструкції визначено, що лікар-стоматолог-терапевт виконує планові показники (нормативи), встановлені наказом по поліклініці №25 від 28 січня 2021 року, які становлять 23 УОП на зміну, а у п.2.10 визначено, що лікар-стоматолог-терапевт подає звіт про кількість прийнятих пацієнтів разом із нарядами щомісячно 01 і 05 числа в бухгалтерію поліклініки (том 2 а.с.40-43).

Згідно протоколу від 11 січня 2021 року спільного засідання працівників поліклініки та профкому КНП «Міська стоматологічна поліклініка» ЧМР, на якому, крім інших, були присутні співробітники КНП «Міська стоматологічна поліклініка», вбачається, що метою такого засідання було доведення до відома працівників рішення Чернівецької міської ради №17 від 29 грудня 2020 року «Про припинення роботи КМУ «Міська стоматологічна поліклініка» внаслідок реорганізації та створення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» й повідомлено про зміну істотних умов оплати праці лікарів-стоматологів-терапевтів, лікарів-стоматологів-хірургів, лікаря-рентгенолога та рентгенолаборантів лікувального відділення з погодинної на відрядну систему оплату праці з 01 квітня 2021 року (том 1 а.с.136).

Також, ознайомлено присутніх із п.4.3 Статуту, яким передбачено, що підприємство самостійно здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану. При розробці та плануванні доходів враховується відрядна система оплати праці, в основі якої результати виконання виробничого плану кожним лікарем, які оцінюються умовними одиницями працеємності (УОП). Виробничі плани в УОП та перелік платних послуг підприємство затверджує в установленому законодавством порядку.

Заступником генерального директора з економічних питань було повідомлено присутнім, що на підприємстві впроваджено облік виконання виробничого плану кожним лікарем-стоматологом-терапевтом, лікарем-стоматологом-хірургом, лікарем-рентгенологом та рентгенолаборантом за кількістю виконаних умовних одиниць працеємності. Результати виконання виробничого плану, що відображаються в умовних одиницях працеємності (УОП), є підставою для нарахування основної та додаткової заробітної плати за кожен календарний місяць.

Головою профспілкового комітету вказано, що зміна системи оплати праці з погодинної на відрядну не потягне за собою порушення трудових прав працівників, про що їх того ж дня повідомлено.

Після обговорення поставлених питань працівників було ознайомлено із наказом №02-К від 11 січня 2021 року КНП «Міська стоматологічна поліклініка» про початок статутної діяльності з 11 січня 2021 року та статутом та повідомлено під підпис про зміну умов оплати праці з погодинної на відрядну систему оплати праці (том 1 а.с.136).

Згідно економічного обґрунтування необхідності встановлення неповного робочого дня лікарського персоналу лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка» вбачається, що «кількісні показники виконання виробничого плану лікарями-стоматологами-терапевтами та лікарями-стоматологами-хірургами за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року та І квартал 2022 року свідчить про їх недовиконання, а саме: І терапевтичне відділення з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року відсоток виконання виробничого плану становить 26,8; за січень 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 35,4; за лютий 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 34,5; за березень 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 49,0; ІІ терапевтичне відділення з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року відсоток виконання виробничого плану становить 28,2; за січень 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 36,3; за лютий 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 34,5; за березень 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 45,8.

Результати виконання виробничих планів підтверджують їх систематичне невиконання. Разом із цим, росте обсяг фінансових витрат, пов`язаних із неефективним використанням робочого часу, енергоресурсів та неможливістю використання праці працівників протягом повного робочого часу, раціоналізацією робочих місць через скорочення виконання робочого плану працівниками, відбулися зміни в організації виробництва і праці в лікувальних відділеннях КНП «Міська стоматологічна поліклініка».

З метою створення оптимальних умов для ефективного використання трудових та матеріальних ресурсів, уникнення зайвих непродуктивних витрат підприємства, прийняття рішення про переведення для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня із займанням по 0,5 штатної посади працівників лікувальних відділень, які мають найнижчий показник виконання виробничого плану, є економічно обґрунтованим та раціональним» (том 1 а.с.137)

У подальшому протоколом спільного засідання адміністрації поліклініки та профкому КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 27 квітня 2022 року було визнано доцільним переведення працівників лікувальних відділень КНП «Міська стоматологічна поліклініка» лікарів-стоматологів-терапевтів для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня по 0,5 штатної посади, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 (том 1 а.с.138-142).

Зі звіту про заборгованість з оплати праці на 01 червня 2022 року вбачається, КНП «Міська стоматологічна поліклініка» заборгувала 151,6 тис. грн. (том 1 а.с.190).

На виконання вказаного наказу позивачем щомісячно складалася зведена відомість про виконані нею норми навантаження (том 2 а.с.44-80).

Із довідок про виконання плану умовних одиниць, складених завідувачем лікувального відділення ОСОБА_9 , встановлено, що за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 виконала 29,1 % від плану УОП; за період з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року позивач виконала 22,1 % від плану УОП; за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 року позивач виконала 24,3 % від плану УОП; за період з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2022 року позивач виконала 43,1 % від плану УОП; за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2022 року позивач виконала 42,4 % від плану УОП (том 1 а.с.194-198).

Окрім того, судом встановлено, що наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» №01 від 19 січня 2022 року було визначено, що плата за надання всіх платних послуг в усіх структурних підрозділах підприємствах вноситься безпосередньо пацієнтом в касу підприємства та через термінал. На підтвердження внесення пацієнтом плати за стоматологічну послугу касиром видається прибутковий касовий ордер встановленої форми. Отримання плати за надану стоматологічну допомогу в готівковій формі безпосередньо лікарями та іншими медичними працівниками забороняється. Із вказаним наказом ОСОБА_1 було ознайомлено (том 1 а.с.192-193).

Доводи та мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам відповідає не в повній мірі.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці»

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено та не надано доказів, що відбулися зміни в організації виробництва і праці на підприємстві відповідно до наказу КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради №65-К від 29 квітня 2022 року «Про зміни в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці», внаслідок яких змінилися істотні умови праці позивачки в КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Право на працю, закріплене у ст.43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини першої статті 3 та статті 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з частиною третьою статті 32 КЗпП України у межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших - допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Однією з підстав припинення трудового договору згідно з п.6 ст.36 КЗпП України є відмова працівника від переведення на роботу в іншу мiсцевiсть разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Виходячи із викладеного, необхідно розмежовувати поняття «зміни в організації виробництва і праці» та «зміна істотних умов праці». Про це, наприклад, зазначив Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №754/8595/17-ц, вказавши, що зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15).

Отже, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 21 лютого 2018 року у справі №761/3388/15-ц, від 31 березня 2021 року у справі №332/890/20, від 08 липня 2020 року у справі №501/3407/18 та від 27 січня 2021 року у справі №212/2925/18 та від 19 жовтня 2022 року у справі №359/4555/21.

У справі, яка переглядається, відбулося переведення посади, на якій працювала позивачка, з 0,75 ставки на ставку 0,5. Під таким переведенням слід розуміти встановлення працівникові неповного робочого часу.

Отже, у предмет доказування входить встановлення зміни для позивача істотних умов праці; наявність у роботодавця змін в організації виробництва і праці, які зумовили зміну для позивача істотних умов праці (запровадження режиму неповного робочого дня); додержання роботодавцем строку попередження працівника про наступну зміну істотних умов праці.

Як зазначено вище, зміна істотних умов праці може бути визнана законно тільки в тому випадку, якщо доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2021 року наказом №25 генерального директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» «Про норми навантаження лікарів-стоматологів-терапевтів лікувального відділення» було затверджено норми навантаження лікаря-стоматолога-терапевта при наданні медичної допомоги дорослому населенню за спеціальністю «терапевтична стоматологія». Зокрема, норми навантаження для лікарів-стоматологів-терапевтів становлять 23 УОП за зміну (том 1 а.с.60-62, 135).

Пунктом 2.8 посадової інструкції лікаря-стоматолога-терапевта визначено, що лікар-стоматолог-терапевт виконує планові показники (нормативи), встановлені наказом по поліклініці №25 від 28 січня 2021 року, які становлять 23 УОП на зміну, а у п.2.10 визначено, що лікар-стоматолог-терапевт подає звіт про кількість прийнятих пацієнтів разом із нарядами щомісячно 01 і 05 числа в бухгалтерію поліклініки (т.1 а.с.113-116).

Згідно економічного обґрунтування необхідності встановлення неповного робочого дня лікарського персоналу лікувального відділення КНП «Міська стоматологічна поліклініка», складеного заступником генерального директора з економічних питань, вбачається, що «кількісні показники виконання виробничого плану лікарями-стоматологами-терапевтами та лікарями-стоматологами-хірургами за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року та І квартал 2022 року свідчать про їх недовиконання, а саме: І терапевтичне відділення з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року відсоток виконання виробничого плану становить 26,8; за січень 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 35,4; за лютий 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 34,5; за березень 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 49,0; ІІ терапевтичне відділення з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року відсоток виконання виробничого плану становить 28,2; за січень 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 36,3; за лютий 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 34,5; за березень 2022 року відсоток виконання виробничого плану становить - 45,8.

Результати виконання виробничих планів підтверджують їх систематичне невиконання. Разом із цим, росте обсяг фінансових витрат, пов`язаних із неефективним використанням робочого часу, енергоресурсів та неможливістю використання праці працівників протягом повного робочого часу, раціоналізацією робочих місць через скорочення виконання робочого плану працівниками, відбулися зміни в організації виробництва і праці в лікувальних відділеннях КНП «Міська стоматологічна поліклініка».

З метою створення оптимальних умов для ефективного використання трудових та матеріальних ресурсів, уникнення зайвих непродуктивних витрат підприємства, прийняття рішення про переведення для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня із займанням по 0,5 штатної посади працівників лікувальних відділень, які мають найнижчий показник виконання виробничого плану, є економічно обґрунтованим та раціональним» (т.1 а.с.137).

З протоколу спільного засідання адміністрації поліклініки та профкому КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 27 квітня 2022 року вбачається, що було поставлено на голосування питання про доцільність переведення працівників лікувальних відділень КНП «Міська стоматологічна поліклініка» лікарів-стоматологів-терапевтів для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня по 0,5 штатної посади, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 . Однак, з даного протоколу не вбачається, яке рішення за наслідками голосування було прийнято. Крім цього, даний протокол спільного засідання адміністрації поліклініки та профкому КНП «Міська стоматологічна поліклініка» від 27 квітня 2022 року не був підставою для винесення наказу від 29 квітня 2022 року №65-К «Про зміни в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» (т.1 а.с.138-142).

29 квітня 2022 року наказом КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради №64-К «Про зміни в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» ОСОБА_1 було переведено з 02 травня 2022 року для подальшої роботи на умовах неповного робочого дня (т.1 а.с.56-57).

Обґрунтовуючи необхідність такого переведення позивача на неповний робочий день, що є зміною істотних умов праці, відповідач у вказаному вище наказі посилався на зміни в організації виробництва і праці, обумовлені систематичним недовиконанням виробничого плану лікарями-стоматологами-терапевтами та лікарями-стоматологами-хірургами за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року та І квартал 2022 року, і як наслідок, різким зростанням обсягу фінансових витрат, пов`язаних із неефективним використанням робочого часу, енергоресурсів, неможливістю використання праці працівників протягом повного робочого часу, для створення оптимальних умов щодо ефективного використання трудових та матеріальних ресурсів, уникнення зайвих продуктивних витрат підприємства, раціоналізації робочих місць та враховуючи об`єктивні показники фінансово-господарської діяльності КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради.

Однак, матеріали справи не містять жодних доказів, з яких можливо було встановити, які саме зміни в організації виробництва і праці, внаслідок яких змінилися істотні умови праці позивача, відбулися на КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради.

Отже, відповідачем не доведено факту зміни в організації виробництва і праці на підприємстві відповідно до наказу КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради №64-К від 29 квітня 2022 року «Про зміни в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці».

За таких обставин, зміна істотних умов праці для позивачки шляхом встановлення їй 0,5 штатної одиниці за умови відсутності змін в організації виробництва і праці на підприємстві свідчить про безпідставність таких дій роботодавця, що є підставою для визнання незаконним та скасування наказу КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради №64-к «Про зміну в організації виробництва і праці та зміни істотних умов праці» від 29 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 .

Зазначений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №332/890/20.

Колегія суддів відхиляє доводи представника відповідача про те, що на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва і праці, внаслідок чого було скорочено 2,75 штатних одиниці посади лікаря-стоматолога-терапевта.

Так, до матеріалів справи був наданий наказ генерального директора КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради №67-к від 02.05.2022 року «Про зміни в штатному розписі лікувального відділення», відповідно до якого з 02 травня 2022 року скорочено в штатному розписі 2,75 штатної посади лікаря-стоматолога-терапевта (т.2 а.с.27).

Разом з тим, на думку колегії суддів, зміни в штатному розписі повинні були передувати винесенню наказу про переведення позивачки на 0,5 ставки. Так, наказ про переведення позивача на 0,5 ставки винесений 29 квітня 2022 року і за номером 64-к, а наказ про зміни в штатному розписі винесений 02 травня 2022 року і за номером 67-к, тобто пізніше. Вказана обставина свідчить про те, що на час винесення наказу про переведення ОСОБА_1 на 0,5 ставки будь-якого наказу, який свідчив би про зміну в організації виробництва і праці по підприємству не було.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про визнання незаконним та скасування наказу №64-к від 29 квітня 2022 року.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції виходив із того, що переведення позивачки на 0,5 штатної одиниці з 02 травня 2022 року є незаконним, то відповідно з КНП на користь позивачки підлягає стягненню різниця в заробітній платі, виходячи з розміру 0,75 штатної одиниці.

Також суд першої інстанції виходив з того, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься й у статті 1 Закону України «Про оплату праці».

Водночас, структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до вимог ст.95 КЗпП України та ст.3 Закону України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Згідно ст.97 КЗпП України о плата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Згідно ст.111 КЗпП України при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Відповідно до вимог ст.3-1 Закону України «Про оплату праці» розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

У разі укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці.

Отже, законодавством гарантована мінімальна заробітна плата лише при повному виконанні працівником місячної норми праці. У разі невиконання працівником в повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконанної норми праці.

По справі встановлено, що посадовий оклад лікаря-стоматолога-терапевта, який працює на повну ставку та виконує 100% місячну норму праці становить 6567 грн. До окладу лікарю нараховується надбавка за вислугу років.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.

З матеріалів справи також встановлено, що позивачка не виконувала місячну норму праці. А саме, за період з 01 квітня 2021 року по 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 виконала 29,1 % від плану УОП; за період з 01 січня 2022 року по 28 лютого 2022 року позивач виконала 22,1 % від плану УОП; за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2022 року позивач виконала 24,3 % від плану УОП; за період з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2022 року позивач виконала 43,1 % від плану УОП; за період з 01 січня 2022 року по 31 травня 2022 року позивач виконала 42,4 % від плану УОП (том 1 а.с.194-198).

Таким чином, заробітна плата позивачці виплачувала пропорційно до виконаної норми праці, що узгоджується з вимогами ст.111 КЗпП України та ст.3-1 Закону України «Про оплату праці».

Суд першої інстанції вказаних вимог закону не врахував і прийшов до помилкового висновку про необхідність стягнення мінімальної заробітної плати при відрядній формі оплати праці. А тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

В своїй позовній заяві позивачка фактично просила стягнути різницю в заробітній платі, пов`язану з незаконним переводом на 0,5 ставки. Однак колегія суддів позбавлена можливості здійснити такий розрахунок, оскільки заробітна плата позивачки повністю залежить від виконання норми плану і кожного місяця вона може бути різною. Суд не може спрогнозувати виконання плану в разі, якщо б позивачка працювала на 0,75 ставки, а не на 0,5 ставки.

Врахуючи викладені обставини колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні позовних вимог позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 2371 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Згідно із ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

За наведеного суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі№ 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Апеляційним судом у цій справі було встановлено факт неправомірного винесення відповідачем оскаржуваного наказу про зміну істотних умов праці, у зв`язку з чим ОСОБА_1 була неправомірно позбавлена законного права на відповідні умови праці, зокрема на 0,75 штатну одиницю, та заробітну плату, що призвело до тривалих її моральних страждань та емоційних переживань і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки позивачка зазнала у зв`язку із протиправними діями КНП «Міська стоматологічна поліклініка» душевних страждань, що свідчить про причинно-наслідковий зв`язок між такими неправомірними діями відповідача та настанням тих негативних наслідків, про які вона вказує, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок винесення відповідачем незаконного наказу про зміну істотних умов її праці, у розмірі 2500 грн, що є достатнім для їх компенсації.

При цьому, колегія суддів виходила із засад розумності та справедливості, врахувала ступінь вини відповідача, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках позивачки, час і зусилля, необхідні для відновлення її прав, глибину та обсяг душевних страждань, а вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень апеляційний суд вважає завищеними.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 16 грудня 2019 року у справі №823/726/16.

Враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Щодо судових витрат

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалює нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, відповідно здійснюється і розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи в судах першої і апеляційної інстанцій.

Так, при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1984,80 грн (том 1 а.с.38 а).

За приписами ч.10 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

За результатами розгляду справи апеляційним судом, немайнова вимога задоволена повністю (33,3%), в задоволенні вимоги майнового характеру щодо стягнення заборгованості по заробітній платі відмовлено (33,3%), вимога про стягнення моральної шкоди задоволена частково (8,3%), що в загальному складає задоволення позовних вимог на 41,6 %.

На виконання вимог ЦПК України та з урахуванням задоволення вимоги немайнового характеру та часткового задоволення вимог майнового характеру щодо стягнення моральної шкоди, з КНП «Міська стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 підлягав стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції виходячи з наступного розрахунку:

-992,40 грн. за немайнову вимогу про скасування наказу;

-248,10 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди (апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2500 гривень,

що становить 25% від суми позовної вимоги, 992,40 : 100% х 25%).

Таким чином, з КНП «Міська стоматологічна поліклініка» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в загальному розмірі 1290,12 грн.

При цьому, за подання апеляційної скарги КНП «Міська стоматологічна поліклініка» сплатили судовий збір в сумі 4465,80 грн.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позову ОСОБА_1 , а тому судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно задоволених позовних вимог.

А саме, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на 41,6%, ставка судового збору, що сплатив відповідач за подання апеляційної скарги складала 4465,80 грн., а тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з позивача на користь відповідача за подання апеляційної скарги складає 2608,02 грн. (4465,80 х 41,6% : 100% = 1857,78 грн.; 4465,80 - 1857,78 = 2608,02)

Частиною десятою статті 141 ЦПК України визначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже за результатом апеляційного перегляду справи в частині розподілу судових витрат в рахунок взаємозаліку з ОСОБА_1 на користь КНП «Міська стоматологічна поліклініка» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1317,90 грн. (2608,02 - 1290,12).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу КНП «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради задовольнити частково, а рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 квітня 2023 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі скасувати та в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 квітня 2023 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 27 квітня 2023 року в частині стягнення судових витрат - змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Чернівецької міської ради - 1317 (одну тисячу триста сімнадцять) гривень 90 коп. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2023 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.М. Литвинюк