Постанова

від 22.09.2023 по справі 389/2534/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 389/2534/21

провадження № 61-1643св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи за первісним позовом:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Знам`янська міська рада Кіровоградської області, ОСОБА_3 ,

третя, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_4 ,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Федорова Захара Федоровича на постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Карпенка О. Л., Дьомич Л. М., Мурашка С. І., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Знам`янської міської ради Кіровоградської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування збитків, стягнення коштів за інвестиційним договором, стягнення неотриманого прибутку, відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання інвестиційного договору,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У вересні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Знам`янської міської ради Кіровоградської області (далі - Знам`янська міська рада, міська рада), ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування збитків, стягнення коштів за інвестиційним договором, стягнення неотриманого прибутку, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що між ОСОБА_1 та Знам`янською міською радою укладено договори оренди землі, а саме:

- договір оренди від 2009 року на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 109,35 кв. м, кадастровий номер земельної ділянки 3510600000:50:053:0009, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 02 квітня 2009 року;

- договір оренди від 2009 року на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 98,1 кв. м, кадастровий номер земельної ділянки 3510600000:50:053:0008, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 02 квітня 2009 року;

- договір оренди від 27 січня 2009 року на земельну ділянку на АДРЕСА_2 , (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), кадастровий номер земельної ділянки 3510600000:50:138:0032, зареєстрований у Державному реєстрі земель 23 лютого 2009 року;

- договір оренди від 27 січня 2009 року на земельну ділянку на АДРЕСА_2 , (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ), кадастровий номер земельної ділянки 3510600000:50:153:0047, зареєстрований у Державному реєстрі земель 23 лютого 2009 року.

За умовами зазначених договорів земельні ділянки належать до земель комерційного призначення за типом їх використання, які передавані ОСОБА_1 в оренду для розміщення магазину та будівництва й обслуговування соціально-побутово торгівельного комплексу з дитячим майданчиком. Після укладення договорів позивач належним чином виконувала свої податкові зобов`язання та сплачувала орендну плату, навіть у більшому розмірі, ніж передбачено договорами.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не здійснила будівництво об`єкта нерухомості, в серпні 2016 року вона звернулася до Знам`янської міської ради щодо передачі земельних ділянок в суборенду, але отримала відмову.

Оскільки земельні ділянки, що знаходилися у ОСОБА_2 в оренді не були забудовані, проте за умовами договорів оренди земельних ділянок надані для відповідного будівництва, вона вирішила скористатися своїм правом на забудову цих земельних ділянок.

21 вересня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено нотаріально засвідчений інвестиційний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_6 інвестував кошти у будівництво соціально-побутового торговельного комплексу на земельних ділянках з кадастровими номерами: 3510600000:50:153:0047, 3510600000:50:138:0032 на АДРЕСА_2 . Інвестування мало здійснюватися у формі капітальних вкладень грошових коштів у об`єкт інвестування у сумі орієнтовно 500 000,00 грн. Крім того, за умовами договору інвестор зобов`язаний сплачувати замовнику щомісячно грошові кошти в сумі 8 500,00 грн, які останній використовує на власний розсуд.

З жовтня 2016 року до березня 2017 року ОСОБА_6 виконував свої грошові зобов`язання за інвестиційним договором.

17 березня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відділу архітектури та містобудування Знам`янської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень на орендовані земельні ділянки з кадастровими номерами: 3510600000:50:138:0032, 3510600000:50:153:0047, проте 31 березня 2017 року відділ архітектури та містобудування Знам`янської міської ради відмовив їй у наданні містобудівних умов та обмежень з мотивів вилучення у неї цих земельних ділянок Знам`янською міською радою та розірвання договорів на підставі рішень Знам`янської міської ради від 23 вересня 2016 року № 448 «Про вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 )» та від 21 жовтня 2016 року № 499 «Про вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )».

Позивач вважала, що оскільки Знам`янською міською радою ухвалено рішення про вилучення у неї земельних ділянок і розірвання двох договорів оренди вона втратила право користування цими земельними ділянками.

На її думку, вказані рішення Знам`янської міської ради суперечать умовам договорів оренди землі та нормам чинного законодавства, порушують її права, як законного землекористувача, а зазначення у вказаних рішеннях про не забудову земельних ділянок та наявність заборгованості по орендній платі не відповідає дійсності, оскільки договорами оренди не визначено граничні строки будівництва, а орендну плату вона сплачувала у повному обсязі. Крім того, в оспорюваних рішеннях міської ради є посилання на законодавство, яке регулює питання вилучення земельної ділянки, яке, на її думку, не поширюється на ці правовідносини.

Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень ОСОБА_1 повідомила інвестора, після чого перестала отримувати від нього кошти за інвестиційним договором.

Рішення Знам`янської міської ради від 23 вересня 2016 року № 448 та від 21 жовтня 2016 року № 499, відмова у наданні містобудівних умов і обмежень призвела до неможливості забудови земельних ділянок і, як наслідок, неможливості виконання умов інвестиційного договору, отримання від інвестора оплати, передбаченої цим договором, а також неможливості отримання у власність об`єктів нерухомості, які мала право отримати позивач за умовами інвестиційного договору.

Судовим рішенням у справі № 389/578/18 один з договорів оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:138:0032 розірвано, а підставою для розірвання стало оспорення нею рішення Знам`янської міської ради від 21 жовтня 2016 року № 499.

Позивач вказувала, що протиправними діями Знам`янської міської ради їй завдано збитків у формі упущеної вигоди за невиконання інвестиційного договору.

Крім того, ОСОБА_1 зазнала прямих збитків, оскільки протиправне позбавлення її права оренди земельних ділянок у 2016 році на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 340/4597/20 за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 , з неї стягнено податкову заборгованість з орендної плати з фізичних осіб за 2018, 2019, 2020 pоки у сумі 118 768,10 грн, в тому числі 117 768,10 грн основного зобов`язання та 1 000,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, а у 2021 році податковим органом їй вручено податкове повідомлення-рішення за 2021 рік на суму 28 123, 51 грн за оренду землі.

ОСОБА_1 вказала, що через розірвання договорів та вилучення земельних ділянок, втрату коштів та доходу вона зазнала моральних страждань (негативні зміни в житті, тривога, емоційне напруження). Вона вважає, що такі втрати підлягаю компенсації у грошовій формі в сумі 150 000,00 грн. Крім того, такої ж моральної шкоди завдано і чоловіку ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29 жовтня 2021 року, яка надійшла до суду 02 листопада 2021 року, позивачі просили суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Знам`янської міської ради від 23 вересня 2016 року № 448 «Про вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 )»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Знам`янської міської ради від 21 жовтня 2016 року № 499 «Про вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )»;

- стягнути зі Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 146 891,93 грн, які вона зазнала відповідно до рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 340/4597/20 про задоволення адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу на суму 118 768,10 грн, в тому числі 117 768,10 грн основного зобов`язання та 1 000,00 грн штрафних (фінансових) санкцій, та відповідно до повідомлення-рішення за 2021 рік про на суму 28 123,51 грн за оренду землі;

- стягнути зі Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн;

- стягнути зі Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн;

- стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 25 500,00 грн за період з 02 вересня 2018 року до 05 грудня 2018 року за інвестиційним договором від 21 вересня 2016 року;

- стягнути із Знам`янської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 за період з 06 грудня 2018 року до 11 грудня 2033 року кошти у розмірі 1 538 500,00 грн неотриманого прибутку (упущеної вигоди), які ОСОБА_1 могла отримати щомісяця у розмірі 8 500,00 грн за звичайних умовах відповідно до умов інвестиційного договору від 21 вересня 2016 року.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 .

У жовтні 2021 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позов до ОСОБА_1 про розірвання інвестиційного договору від 21 вересня 2016 року.

В обґрунтуванням позовних вимог зазначав, що 21 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та інвестором ОСОБА_6 укладено інвестиційний договір, умовами якого передбачено інвестування коштів у забудову двох земельних ділянок з кадастровими номерами: 3510600000:50:138:0032, 3510600000:50:153:0047.

Договір сторонами виконувався належним чином, проте Знам`янська міська рада ухвалила рішення про вилучення у ОСОБА_1 цих земельних ділянок, а також їй відмовлено у наданні містобудівної документації, що унеможливило будівництво і виконання інвестиційного договору.

У ІНФОРМАЦІЯ_1 інвестор ОСОБА_6 помер, а спадкоємцем став ОСОБА_3 .

Позивач за зустрічним позовом вважає, що з часу укладення інвестиційного договору змінилися ряд суттєвих обставин, а саме: помер інвестор ОСОБА_6 ; ОСОБА_1 втратила право оренди земельних ділянок; у ОСОБА_3 відсутні необхідні кошти для виконання договору, що є підставою для розірвання цього договору.

У зв`язку з чим ОСОБА_3 просив суд розірвати інвестиційний договір від 21 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Ухвалою Знам`янського міськрайонного суду від 25 жовтня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_3 об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області рішенням від 18 травня 2022 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив частково.

Визнав протиправним та скасував рішення Знам`янської міської ради від 23 вересня 2016 року № 448 «Про вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ).

Визнав протиправним та скасував рішення Знам`янської міської ради від 21 жовтня 2016 року № 499 «Про вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ).

Стягнув із Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

Стягнув із Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 25 000,00 грн.

Стягнув із Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 за період з 06 грудня 2018 року до 11 грудня 2033 року кошти у розмірі 1 538 500,00 грн неотриманого прибутку (упущеної вигоди), які ОСОБА_1 могла отримати щомісяця у розмірі 8 500,00 грн за звичайних умов, відповідно до інвестиційного договору від 21 вересня 2016 року.

В іншій частині позовних вимог відмовив.

Стягнув із Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 13 320,36 грн.

Стягнув із Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 154,36 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнив.

Розірвав інвестиційний договір від 21 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , зареєстрований у реєстрі за № 1257.

Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не довів фактів заборгованості ОСОБА_1 по орендній платі, а нездійснення нею будівництва на орендованих земельних ділянках впродовж трьох років не суперечить умовам договорів оренди, тому, на думку суду, оскаржувані рішення Знам`янської міської ради про розірвання договорів оренди та вилучення земельних ділянок є безпідставними й такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Суд також дійшов висновку, що протиправні рішення Знам`янської міської ради унеможливили виконання інвестиційного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , й завдали ОСОБА_1 збитки у формі упущеної вигоди на суму 1 538 500,00 грн.

Протек суд відмовив ОСОБА_1 у відшкодуванні збитків у формі стягненої з неї за рішенням адміністративного суду орендної плати в сумі 118 768,10 грн та 28 123,51 грн за податковим повідомленням оскільки така вимога є передчасною у зв`язку з тим, що судове рішення у адміністративній справі № 340/4597/20 не набрало законної сили і оскаржується в апеляційному порядку.

Суд, зваживши на свій попередній висновок про протиправність рішень Знам`янської міської ради та їх наслідки, вважав доведеним заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, а з огляду на тривалість і глибину її душевних страждань, визначив розмір компенсації за завдану шкоду в сумі 25 000,00 грн.

Вирішуючи позовну вимогу ОСОБА_2 до Знам`янської міської ради про відшкодування моральної шкоди, суд, пославшись на Сімейний кодекс України, вважав, що доходи, які ОСОБА_1 могла отримати від використання земельних ділянок, належали б їй та її чоловіку - ОСОБА_2 , а тому неправомірні рішення Знам`янської міської ради завдали моральної шкоди й останньому. Розмір компенсації завданої моральної шкоди суд визначив ОСОБА_2 у такому ж розмірі як і ОСОБА_1 - 25 000,00 грн.

Водночас суд відмовив у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за інвестиційним договором, яка виникла за період з 02 вересня до 05 грудня 2018 року, в сумі 25 500,00 грн у зв`язку з тим, що виконання договору стало неможливим через зміну істотних обставин, а саме у зв`язку із втратою ОСОБА_1 права оренди земельних ділянок.

З цієї самої підстави суд задовольнив зустрічний позов ОСОБА_3 про розірвання інвестиційного договору.

Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області додатковим рішенням від 07 червня 2022 року стягнув зі Знам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати на правничу допомогу в розмірі 55 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Кропивницький апеляційний суд постановою від 27 грудня 2022 року апеляційну скаргу Знам`янської міської ради задовольнив частково.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Знам`янської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування збитків (упущеної вигоди), моральної шкоди та судового збору скасував, а провадження у справі у цій частині закрив, судові витрати поклав на позивача. Роз`яснив ОСОБА_1 її право звернення до господарського суду з позовом до Знам`янської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 травня 2022 року в частині вирішення позову ОСОБА_2 до Знам`янської міської ради про відшкодування моральної шкоди та судового збору скасував й ухвалив в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 до Знам`янської міської ради про відшкодування моральної шкоди відмовив повністю, судові витрати поклав на позивача.

Додаткове рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2022 року скасував, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Федорова З. Ф. про стягнення компенсації витрат на професійну правничу допомогу відмовив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Знам`янської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, відшкодування збитків (упущеної вигоди), моральної шкоди та судового збору та закриваючи провадження у справі в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спір між ОСОБА_1 та Знам`янською міською радою стосується її майнових прав на орендовані земельні ділянки та безперешкодне здійснення підприємницької діяльності на них, який за своїм змістом є господарським.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Знам`янської міської ради про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що майно або доходи, які не були фактично отримані, в тому числі упущена вигода одного із подружжя, не становлять їх спільну сумісну власність. Рішення Знам`янської міської ради, які позивачі вважали протиправними, безпосередньо не стосувалися ОСОБА_2 та не мали наслідком порушення його прав. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про недоведеність заподіяння Знам`янською міською радою моральної шкоди ОСОБА_2 .

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд присудив їй повну компенсацію судових витрат, що не відповідає принципу пропорційності. Крім того, у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, суд не вбачав підстав для компенсації їй, понесених нею судових витрат.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - Федоров З. Ф. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник ОСОБА_1 - Федоров З. Ф. зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14, від 12 грудня 2018 року у справі № 490/9823/16, від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, від 19 червня 2019 року у справі № 904/4713/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх цивільних прав, а саме права користування земельними ділянками відповідно до умов договорів оренди та порушення її прав за інвестиційним договором щодо забудови земельних ділянок і отримання коштів.

Зазначає, що спір у цій справі виник щодо протиправності рішень Знам`янської міської ради про вилучення спірних земельних ділянок. Договори оренди земельних ділянок вона укладала як фізична особа, а не як ФОП, тому у правовідносинах з відповідачем вона виступає як фізична особа. Наявність у неї на час укладання договорів оренди статусу ФОП не свідчить про те, що укладаючи договори вона діяла як ФОП. Виконання будівельних робіт не відноситься до господарської діяльності позивача. Позивач не має право вести будь-яке будівництво самостійно, оскільки не має ліцензії. Для забудови орендованих земельних ділянок, позивач, або інвестор мали наймати суб`єктів господарювання, які мають відповідні ліцензії на будівельні роботи для будівництва на земельних ділянках за договорами оренди.

Вимога про стягнення з міської ради неотриманого прибутку (упущеної вигоди) на користь позивача є похідною від основної вимоги - скасування оскаржуваних рішень відповідача щодо вилучення земельних ділянок.

Станом на 28 грудня 2022 року позивач припинила свою підприємницьку діяльність, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Також вказує, що укладаючи інвестиційний договір вона діяла як ФОП, однак іншою стороною цього договору виступала фізична особа ОСОБА_6 . Відповідно, будь-які спори, що виникали з приводу інвестиційного договору, а також заподіяна позивачу упущена вигода, підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стороною правочину є фізична особа. Інвестиційним договором не передбачена будь-яка господарська діяльність позивача.

Крім того, звертає увагу на те, що відповідач ніколи не заперечував про те, що у нього виникли правовідносини із фізичною особою, а не суб`єктом господарювання. Зазначає, що вона вже зверталася до суду з позовом до Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 23 вересня 2016 року № 448 та від 21 жовтня 2016 року № 499. Провадження у справі було відкрито в порядку адміністративного судочинства, але потім було закрито в зв`язку з тим, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідач не оскаржував закриття провадження у справі, ухвала суду набрала законної сили. Закриття провадження у цій справі є незаконним та позбавляє позивача права на доступ до правосуддя, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Справа надійшла до Верховного Суду в квітні 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на початку 2009 року між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 було укладено чотири договори оренди землі.

Зокрема, 27 січня 2009 року було укладено два договори оренди землі, а саме:

- договір оренди земельної ділянки загальною площею 720,0 кв. м, кадастровий номер земельної ділянки 3510600000:50:138:0032, яка розташована на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ), за умовами якого земельна ділянка передається орендарю у платне користування на строк до 01 грудня 2033 року для будівництва та обслуговування соціально-побутового торгівельного комплексу з дитячим майданчиком. Договір від 27 січня 2009 року зареєстрований у Знам`янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 лютого 2009 року (пункти 1, 2, 8, 15 договору);

- договір оренди земельної ділянки загальною площею 1 260,0 кв. м, кадастровий номер земельної ділянки 3510600000:50:153:0047, яка розташована на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ), за умовами якого земельна ділянка передається орендарю у платне користування на строк до 01 грудня 2033 року для будівництва та обслуговування соціально-побутового торгівельного комплексу з дитячим майданчиком. Договір від 27 січня 2009 року зареєстрований у Знам`янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 лютого 2009 року за № 040937100004.

Відповідно до пункту 16 обох договорів оренди сторони визначили цільове призначення земельних ділянок - комерційне використання.

Згідно з пунктами 38, 39 вказаних договорів оренди землі їх дія припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Умовами договорів оренди землі не передбачено терміни забудови земельних ділянок.

Розмір, порядок та форма орендної плати визначені пунктами 9-14 договорів оренди землі.

Рішенням Знам`янської міської ради Кіровоградської області від 23 вересня 2016 року № 448 «Про вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 », мотивоване тим, що в орендаря відсутні дозвільні документи для проведення будівництва й земельна ділянка протягом трьох років з моменту укладення договору оренди не забудована, орендар має заборгованість з орендної плати, а тому орган місцевого самоврядування вирішив, зокрема: вилучити земельну ділянку у ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 ) площею 1260 кв. м, з кадастровим номером 3510500000501530047, наданої для будівництва та обслуговування соціально-побутово торговельного комплексу з дитячим майданчиком (пункт 1 рішення ради); розірвати договір оренди землі від 27 січня 2009 року, укладений між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 (пункт 2 рішення ради).

Рішення Знам`янської міської ради від 21 жовтня 2016 року № 499 «Про вилучення земельної ділянки на АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 )» мотивоване тим, що в орендаря відсутні дозвільні документи для проведення будівництва й земельна ділянка протягом трьох років з моменту укладення договору оренди не забудована, орендар має заборгованість з орендної плати, а тому орган місцевого самоврядування вирішив, зокрема: вилучити земельну ділянку у ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 ), площею 720 кв. м, з кадастровим номером 3510600000:50:138:0032, наданої для будівництва та обслуговування соціально-побутово торговельного комплексу з дитячим майданчиком (пункт 1 рішення ради); розірвати договір оренди землі від 23 лютого 2009 року № 040937100005, укладений між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 (пункт 2 рішення ради).

01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Знам`янської міської ради за отриманням згоди на передачу земельної ділянки загальною площею 1 260 кв. м, розташованої на АДРЕСА_2 , у суборенду учасникам АТО безплатно без зміни цільового призначення.

Знам`янська міська рада листом від 31 серпня 2016 року повідомила ОСОБА_1 про заперечення щодо передачі орендованої земельної ділянки в суборенду.

21 вересня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (за договором - замовник) та ОСОБА_6 (за договором - інвестор) укладений інвестиційний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Писаковською О. І., зареєстрований в реєстрі за № 1257.

Пунктами 1.1 та 1.2 інвестиційного договору передбачено інвестування коштів у будівництво об`єкта інвестування - соціально-побутових торговельних комплексів приблизною площею 900,00 кв. м та 500,00 кв. м на земельних ділянках, які знаходяться в оренді у замовника та розташовані за адресами: земельна ділянка площею 1 260,00 кв. м - АДРЕСА_2 (між будинками АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ); земельна ділянка площею 720,00 кв. м - АДРЕСА_2 (між будинком АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ). Земельні ділянки перебувають в оренді у замовника відповідно до договорів оренди землі від 27 січня 2009 року, зареєстрованих у Знам`янському міськрайонному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 лютого 2009 року за № 040937100005 та № 040937100004.

Відповідно до пункту 7.1 інвестиційного договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до дня його остаточного виконання, але не пізніше терміну дії договорів оренди земельних ділянок, а саме до 31 грудня 2033 року.

Пунктом 11.1 інвестиційного договору передбачено сплату інвестором замовнику щомісячної грошової суми у розмірі 8 500,00 грн, яку вона використовує на власний розсуд як свій прибуток.

31 березня 2017 року відділ архітектури Знам`янської міської ради у відповідь на заяву ОСОБА_1 про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок, які перебувають в неї в оренді, повідомив про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок з кадастровими номерами: 3510600000:50:138:0032, 3510600000:50:153:0047 через їх вилучення відповідно до рішень міської ради від 21 жовтня 2016 року за № 499 та від 23 вересня 2016 року за № 448 відповідно.

З квітня 2017 року інвестор припинив виконання всіх своїх зобов`язань за договором, зокрема в частині щомісячної оплати ОСОБА_1 коштів у розмірі 8 500,00 грн відповідно до пункту 11.1 інвестиційного договору у зв`язку з ухваленням Знам`янською міською радою рішень про вилучення земельних ділянок у замовника.

21 лютого 2021 року ОСОБА_6 (інвестор за договором) помер, а його спадкоємці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 28 вересня 2021 року звернулися до ОСОБА_1 із нотаріально посвідченою заявою про розірвання інвестиційного договору, укладеного між нею та ОСОБА_6 21 вересня 2016 року. Взаємної згоди на розірвання інвестиційного договору сторони не досягли.

Заочним рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05 листопада 2018 року в справі № 389/578/18 позов Знам`янської міської ради Кіровоградської області до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено, розірвано договір оренди землі розміром 720,0 кв. м від 27 січня 2009 року, укладений між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Знам`янському міськрайонному відділі Кіровоградської області регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі вчинено запис від 23 лютого 2009 року за № 040937100005, кадастровий номер земельної ділянки 3510600000501380032. Заочне рішення суду не скасовувалося і не оскаржувалося, набрало законної сили 06 грудня 2018 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Водночас відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна і суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Вказані правові висновки сформовані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Отже, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

27 січня 2009 року між ОСОБА_1 та Знам`янською міською радою укладено два договори оренди землі, а саме: договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:138:0032 та договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3510600000:50:153:0047.

Спірні земельні ділянки передано ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування соціально-побутово торгівельного комплексу з дитячим майданчиком.

Відповідно до пункту 16 договорів оренди сторони визначили цільове призначення земельних ділянок - комерційне використання.

Тобто, спірні земельні ділянки мають використовуватися у комерційних цілях.

Згідно з чинним на час укладення вказаних договорів оренди Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженим листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 року N 14-1-7/1205, до земель комерційного використання належать землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг (код за класифікатором - 1.11.3), а до земель змішаного використання - житлової забудови і комерційного використання (код за класифікатором -1.13.2).

Також суди встановили, що з метою використання орендованих земельних ділянок за їх призначенням (з комерційною метою), між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено інвестиційний договір від 21 вересня 2017 року для будівництва об`єкта інвестування - соціально-побутового торговельного комплексу на орендованих земельних ділянках з кадастровими номерами 3510600000:50:138:0032 та 3510600000:50:153:0047 відповідно.

Відповідно до пункту 6.1 інвестиційного договору замовник отримує право на 25 % площ приміщень об`єкта інвестування, а інвестор - на 75 % площ об`єкта інвестування, а згідно з пунктом 11.1 договору замовник отримує від інвестора щомісячний прибуток в розмірі 8 500,00 грн.

Отже, за інвестиційним договором вигодонабувачем є суб`єкт господарювання - ФОП ОСОБА_1 , у якої виник спір зі Знам`янською міською радою про стягнення упущеної вигоди, яку вона мала б отримати, а також стосовно розірвання договорів оренди земельних ділянок, які вона мала б використовувати у комерційних цілях.

Тобто, спір між ОСОБА_1 та Знам`янською міською радою виник щодо виконання умов двох договорів оренди землі від 27 січня 2009 року, які були розірвані Знам`янською міською радою в односторонньому порядку шляхом ухвалення оспорюваних рішень та, на думку позивача, спричинили їй збитки, зокрема, у формі неотриманого прибутку через неможливість виконання інвестиційного договору, та моральні страждання.

У зв`язку із зазначеним, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у правовідносинах, з яких виник цей спір, одна сторона є юридичною особою - Знам`янська міська рада, а інша - фізична особа-підприємець.

Тому, враховуючи підстави пред`явленого ОСОБА_1 до Знам`янської міської ради позову, а також те, що правовий режим орендованих нею земельних ділянок за договорами від 27 січня 2009 року - виключно для здійснення комерційної (підприємницької) діяльності, а не для задоволення особистих потреб, наявність у неї статусу фізичної особи - підприємця, укладення нею, як підприємцем інвестиційного договору та її твердження про заподіяння їй, як стороні інвестиційного договору, а отже підприємцю збитків через неправомірні, на її думку, рішення Знам`янської міської ради, а також пов`язані з цим моральні страждання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спір між ОСОБА_1 та Знам`янською міською радою стосується її майнових прав на орендовані земельні ділянки та безперешкодне здійснення підприємницької діяльності на них, який за своїм змістом є господарським.

Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду про закриття провадження у цій справі на підставі частини першої статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що станом на 28 грудня 2022 року позивач припинила свою підприємницьку діяльність, не можуть свідчити про помилковість висновків апеляційного суду щодо закриття провадження у справі, оскільки на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач мала статус фізичної особи підприємця.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц (провадження № 14-39цс18) зроблено висновки про те, що надання у власність або оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця. Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такому статусі у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки. У разі позбавлення статусу підприємця особа не позбавляється набутих раніше цивільних прав і обов`язків фізичної особи, зокрема і права власності на земельну ділянку, придбану для здійснення підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги про те, що, укладаючи договори оренди позивач діяла як фізична особа, а не як ФОП, є безпідставними, оскільки на час укладення оспорюваних договорів позивач мала статус фізичної особи підприємця та земельні ділянки їй надано для здійснення комерційної (підприємницької) діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14, від 12 грудня 2018 року у справі № 490/9823/16, від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, від 19 червня 2019 року у справі № 904/4713/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 9061308/19, є помилковими, оскільки висновки у зазначених справах, та у справі, яка переглядається, як і встановлені фактичні обставини, є різними, у кожній із цих справ суди виходили з конкретних обставин на підставі доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильні висновки суду апеляційної інстанції та зводяться до незгоди з висновком суду й до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому відхиляються Верховним Судом.

Касаційна скарга не містить доводів щодо незаконності постанови апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Знам`янської міської ради про відшкодування моральної шкоди, а тому касаційний суд не наводить мотиви на їх спростування та не знаходить підстав для скасування постанови апеляційного суду в цій частині.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що постанова апеляційного суду не піддягає скасуванню, то колегія суддів не вбачає підстав для залишення в силі додаткової постанови суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Знам`янською міською радою та ОСОБА_1 як суб`єктом господарювання з іншої сторони, існує спір, пов`язаний із здійсненням позивачем підприємницької діяльності на спірних земельних ділянках, наданих їй у комерційних цілях, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Федорова Захара Федоровича залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко