Постанова

від 19.09.2023 по справі 918/424/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року Справа № 918/424/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченка Євгенія Вікторовича на ухвалу господарського суду Рівненської області від 31.07.23р. у справі № 918/424/23 (суддя Політика Н.А.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Шевченка Євгенія Вікторовича

до Фізичної особи-підприємця Беседюка Костянтина Юрійовича

про стягнення заборгованості в сумі 397 900 грн.

за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31.07.21023 у справі №918/424/23 у задоволенні заяви представника фізичної особи-підприємця Шевченка Євгенія Вікторовича від 27.07.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/424/23 відмовлено.

В обґрунтування ухвали судом першої інстанції зазначено, що оскільки позивачем не подано договору про надання правової допомоги та представництва від 24.02.2023 року, а подані позивачем документи на підтвердження надання правової допомоги адвоката, зокрема, додаткова угода № 1 від 24 лютого 2023 року до договору про надання правової допомоги та представництва від 24.02.2023 року, акт № 1/1 про прийняття-передачі наданих послуг від 20 липня 2023 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 29 від 20 липня 2023 року на суму 15 000 грн 00 коп., додаткова угода № 2 від 23.07.2023 року до договору про надання правової допомоги та представництва від 24.02.2023 року та акт № 1/2 про прийняття-передачі наданих послуг від 23 липня 2023 року не вважаються належними та допустимими доказами на підтвердження надання правової допомоги у даній справі за відсутності основного договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням "Юридичний Альянс", а отже, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі № 918/424/23 про покладення таких витрат на відповідача та відповідно про залишення заяви позивача про прийняття додаткового рішення без задоволення

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою стягнути з ФОП Беседюка Костянтина Юрійовича на користь ФОП Шевченка Євгенія Вікторовича судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, зокрема, що додатки до заяви про ухвалення додаткового рішення містили весь необхідний перелік документів, які підтверджують факт понесення витрат на правничу допомогу, що є достатнім для відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу. Зазначає, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував всі обставини у справі та помилково прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, зокрема, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому скасуванню не підлягає.

У судове засідання, що відбулося 19.09.2023 року, учасники справи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. Представник позивача 19.09.2023 подав до суду клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи визначені процесуальним законодавством строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи доказів повідомлення всіх учасників справи про призначене судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду вказаної апеляційної скарги за відсутності в судовому засіданні представників позивача та відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами п.2 ч. 4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16 вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2023 року представником фізичної особи-підприємця Шевченка Євгенія Вікторовича через систему "Електронний суд" подано до суду першої інстанції заяву від 27.07.2023 року про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить ухвалити додаткове рішення у справі № 918/424/23 про стягнення з фізичної особи-підприємця Беседюка Костянтина Юрійовича на користь фізичної особи-підприємця Шевченка Євгенія Вікторовича витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

До вказаної заяви позивачем, на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн., додано копії наступних документів:

- додаткову угоду № 1 від 24 лютого 2023 року до договору про надання правової допомоги та представництва від 24.02.2023 року;

- акт № 1/1 про прийняття-передачі наданих послуг від 20 липня 2023 року;

- квитанцію до прибуткового касового ордера № 29 від 20 липня 2023 року на суму 15 000,00 грн;

- додаткову угоду № 2 від 23.07.2023 року до договору про надання правової допомоги та представництва від 24.02.2023 року;

- акт № 1/2 про прийняття-передачі наданих послуг від 23 липня 2023 року;

- ордер серії ВІ № 1141785 від 03.05.2023 року та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ№ 4032.

При цьому, як вбачається зі змісту заяви про ухвалення додаткового судового рішення, яка подана позивачем через "Електронний суд", в додатках до вказаної заяви зазначено також про надіслання суду першої інстанції копії договору про надання правової допомоги та представництва від 24.02.2023.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги та представництва від 24.02.2023 року, укладений між фізичною особою-підприємцем Шевченко Євгенієм Вікторовичем та Адвокатським об`єднанням "Юридичний Альянс". Наведене підтверджується Актом про втрату або перепідшивання справи, відсутність вкладень або порушень цілісності, пошкоджень конверта від 27.07.2023 року, складеним відділом канцелярії Господарського суду Рівненської області. (а.с. 192).

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем не подано договору про надання правової допомоги та представництва від 24.02.2023 року, а подані позивачем документи на підтвердження надання правової допомоги адвоката (додаткові угоди до договору, акт виконаних робіт, квитанції про оплату), не вважаються належними та допустимими доказами на підтвердження надання правової допомоги у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. ч.4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

З наведеного слідує, що в господарському судочинстві згідно з вимогами статті 60 ГПК України допустимим доказом повноважень адвоката для участі в судовому процесі, підписання заяв, скарг, клопотань та здійснення інших процесуально значимих дій є довіреність або ордер.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача разом з позовною заявою надано суду першої інстанції ордер Серії ВІ №1141785 від 03.05.2023, згідно якого ФОП Шевченко Є.В. на підставі договору про надання правничої допомоги від 24.02.2023 року доручає адвокату Приліпко І.Л. (Адвокатське об`єднання «Юридичний Альянс») здійснювати представництво його інтересів в Господарському суду Рівненської області (а.с. 11).

На підставі вказаного ордеру, судом першої інстанції було допущено до участі у справі в якості представника позивача адвоката Приліпко І.Л., що підтверджується, зокрема, протоколами судових засідань від 26.06.2023 та 24.07.2023 (а.с 105-110, 168-173), а також призначено до розгляду заяву про ухвалунення додатково рішення у справі, яка теж була підписана представником позивача - адвокатом Приліпко І.Л. (а.с. 184-186).

При цьому, заява про розподіл судових витрат розглядалось судом першої інстанції за відсутності учасників справи.

Одночасно з цим, визнавши за неповноту наданих позивачем доказів на підтвердження понесених ним судових витрат через відсутність в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, за умови подання стороною ряду інших доказів (ордеру, додаткових угод до договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, квитанції про оплату), місцевий господарський суд не скористався своїм правом, визначеним ч.4 ст. 244 ГПК України, щодо виклику сторін в судове засідання для з`ясування сумнівної, на думку суду першої інстанції, обставини - відсутності в матеріалах справи договору про надання правової допомоги.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Суди мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму із додержанням балансу між доступом до правосуддя та повагою до принципу res judicata.

Враховуючи, що судом першої інстанції було допущено до участі у справі адвоката позивача на підставі ордеру Серії ВІ №1141785 від 03.05.2023, в якому міститься посилання на договір про надання правової допомоги від 24.02.2023 року, а також те, що представником позивача надано ряд інших доказів (додаткові угоди до договору, акт виконаних робіт, квитанції про оплату) на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що посилання суду першої інстанції на відсутність в матеріалах справи договору про надання правничої допомоги, як доказу на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, носить формальний характер.

Натомість, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 24.02.2023 року (а.с. 187 на звороті) сторони визначили, що додатково в обсяг юридичних послуг, передбачених п.1.1 договору про надання правової допомоги входить супроводження судової справи в суді першої інстанції. Розмір гонорару за надання послуг, визначених п. 1.2 цього договору становить 15000 грн. (п.1, 2 додаткової угоди №1).

Відповідно до акту №1/1 про прийняття-передачі наданих послуг від 20.07.2023 року виконавець надав клієнту професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі №918/424/23 відповідно до договору про надання правової допомоги, а замовник прийняв наступні послуги: 1) складання стратегії по стягненню заборгованості за договором поставки (всього 6 годин, вартість - 1000 грн); 2) ведення претензійної роботи (всього 5 годин, вартість -3000); 2) проведення мирних переговорів (всього 7 годин, вартість 1000грн); 4) складання процесуальних документів згідно переліку (позовна заява, заява про забезпечення позову, клопотання про приєднання доказів, заява про зменшення позовних вимог всього 12 годин, вартість 10000грн).

Загальна вартість послуг зазначених в акті №1/1 про прийняття-передачі наданих послуг від 20.07.2023 року становить 15000грн., що узгоджується з умовами визначеним в п.1 додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 24.02.2023 року.

Окрім того, матеріали справи містять додаткову угоду №2 до договору про надання правничої допомоги від 24.01.2023 (а.с. 189), відповідно до п. 1 якої у разі задоволення позовних вимог, клієнт зобов`язаний сплатити гонорар успіху адвокатському об`єднанню у фіксованому розмірі 15000грн.

Таким чином, аналізуючи зміст поданих позивачем вищевказаних документів (ордер Серії ВІ №1141785 від 03.05.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 20.07.2023 та додаткові угоди №1 та № 2 до договору про надання правничої допомоги від 24.02.2023), апеляційний суд зауважує, що вказані докази в їх сукупності є належним та допустимими доказами, в розумінні ст.76, 77 ГПК України, на підтвердження переліку наданих адвокатом позивачу робіт та здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що безпідставно не було враховано судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо наявності правових підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем було подано до суду першої інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення (а.с. 198-200). У вказаних запереченнях зазначено, зокрема, що в акті №1/1 про прийняття-передачу наданих послуг від 20.07.2023 року міститься вказівка на послуги не пов`язані з розглядом даної справи, зокрема послуги з проведення мирних переговорів.

Таким чином, надаючи оцінку переліку послуг зазначених в акті приймання-передачі від 20.07.2023 року, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача про безпідставність включення до послуг, які підлягають відшкодуванню за рахунок ФОП Беседюк К.Ю. послугу з проведення мирних переговорів.

Окрім того, апеляційний суд зауважує, що така послуга як «складання стратегії по стягненню заборгованості за договором поставки» є у даному випадку складовою послуг «ведення претензійної роботи» та «складання позовної заяви», а тому вартість такої послуги безпідставно заявлена позивачем до відшкодування за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення суми витрат на правову допомогу в частині сум визначених пунктами 1 (складання стратегії по стягненню заборгованості) та 2 (проведення мирних переговорів) акту приймання-передачі виконаних робіт№1/1 від 20.07.2023. Таким чином, відшкодуванню згідного вказаного акту підлягають витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 13000грн.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат в частині заявленого до стягнення позивачем «гонорару успіху», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Верховний Суд в своїй постанові від 15.09.2022 у справі №915/294/21 зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума «гонорару успіху» в розмірі 10% від суми незадоволених позовних вимог не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу.

Колегією суддів встановлено, що згідно умов додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги «гонорар успіху» визначено в сумі 15 000грн., тобто у фіксованому розмірі.

Також позивачем надано суду акт про прийняття-передачу наданих послуг №2 (а.с. 189 на звороті), з якого вбачається, що адвокатом надано послуги з представництва позивача в судових засіданнях 26.06.2023 року та 24.07.2023 року, що узгоджується з відомостями відображеними в протоколах судових засідань від 26.06.2023 (а.с. 105-110) та від 24.07.2023 (а.с. 168-173). Вартість послуг зазначених у вказаному акті №2 від 23.07.2023 становить фіксований розмір 15000грн, що відповідає сумі «гонорару успіху» визначеному в додатковій угоді №2.

Враховуючи, що визначена сума «гонорару успіху» є пропорційною з ціною позову та складністю справи, а надання адвокатом послуг з представництва позивача в судових засідань підтверджена матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку що вказана сума витрат на професійну правничу допомогу правомірно заявлена до стягнення з відповідача.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на наявність клопотання відповідача про зменшення розміру правничої допомоги, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги складність справи, обставини справи та характер спірних правовідносин, з урахуванням вчинених процесуальних дій адвоката у даній справі, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції та стягнення з відповідача на користь позивача 28 000 грн (13000грн згідно додаткової угоди №1 та акту наданих послуг №1 та 15000грн згідно додаткової угоди №2 та акту наданих послуг №2).

Відповідно до ч. п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції безпідставно зазначено про неповноту наданих позивачем доказів на підтвердження понесених ним судових витрат через відсутність в матеріалах справи договору про надання правової допомоги, за умови подання стороною ряду інших доказів (ордеру, додаткових угод до договору про надання правової допомоги, акт виконаних робіт, квитанції про оплату), колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення у даній справі про часткове задоволення заяви Фізичної особи-підприємця Шевченка Євгенія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі №918/424/23 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шевченка Євгенія Вікторовича на ухвалу господарського суду Рівненської області від 31.07.23р. у справі № 918/424/23 - задоволити частково.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 31.07.23р. у справі №918/424/23 скасувати.

3. Заяву Фізичної особи-підприємця Шевченка Євгенія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі №918/424/23 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Беседюка Костянтина Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Шевченка Євгенія Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 28 000 (двадцять вісім тисяч) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "26" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.