Постанова

від 26.09.2023 по справі 908/440/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/440/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СІЧ КАБЕЛЬ на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 (повний текст рішення скадено 23.05.2023, суддя Левкут В.В.) у справі № 908/440/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІНТЕРЕЛЕКТРО Україна (юридична адреса: вул. Маршала Москаленка, 144а, м. Покровськ, Донецька область)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «СІЧ КАБЕЛЬ» (вул. Доківська, буд. 1, м. Запоріжжя, 69032)

про стягнення 16326,10 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2023 Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІНТЕРЕЛЕКТРО Україна звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СІЧ КАБЕЛЬ 16326,10 грн. заборгованості за договором поставки № 631-ТДУ від 17.05.2021.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №631-ТДУ від 17.05.2021 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку. За твердженням позивача, на теперішній час зобов`язання відповідача щодо сплати заборгованості за поставлений товар не виконані, заборгованість складає 16326,10 грн. Позивач вказав, що за період з травня 2021 року по січень 2023 року відповідачу за договором поставлено товар на загальну суму 316919,69 грн., вартість якого останнім сплачено частково в сумі 300593,59 грн. Також позивач повідомив, що за останніми двома поставками на загальну суму 21902,38 грн. оригінали видаткових накладних втрачено, а саме: № ТІНУз037928 від 28.01.2022 на суму 5554,08 грн. та №ТІНУз040194 від 16.02.2022 на суму 16348,30 грн., про що складений акт про втрату документів від 04.01.2023. Посилаючись на приписи статей 11, 509, 525, 526, 530, 599, 612, 626, 629, 655, 663 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у даній справі позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СІЧ КАБЕЛЬ (вул. Доківська, буд. 1, м. Запоріжжя, 69032; ідентифікаційний код 41322120) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІНТЕРЕЛЕКТРО Україна (юридична адреса: вул. Маршала Москаленка, 144а, м. Покровськ, Донецька область, 85302; адреса представника (адвоката) Мельниченка Івана Олександровича: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код 43783381) 16326,10 грн. (шістнадцять тисяч триста двадцять шість грн. 10 коп.) основного боргу та 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 16326,10 грн. заборгованості за отриману за Договором продукцію заявлена обґрунтовано.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім СІЧ КАБЕЛЬ, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Судові витрати стягнути з позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні оскаржуваного рішення, Господарським судом Запорізької області було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено та оцінено докази наявні в матеріалах справи докази, внаслідок чого суд прийшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам. Крім того, судом першої інстанції не враховано висновків Верховного Суду щодо спірних правовідносин та взято до уваги докази, які не могли підтверджувати собою певні обставини.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, нібито, в порушення умов п. 4.5 договору, яким встановлено строк оплати за отриману без передоплати продукцію протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання продукції, та чинного законодавства, оплату вартості отриманої продукції у повному обсязі у визначений строк не здійснив.

Однак, у відповідача відсутній був обоє`язок зі сплати вказаного платежу, оскільки видаткова накладна між сторонами на спірну суму підписана не була, що з урахуванням п.3.5. Договору, свідчить про відсутність факту, який підтверджував би отримання продукції Відповідачем або ж товаророзпорядчих документів на нього (ч.1 cт. 692 ЦК України), а відтак і виникнення зобов`язання з його оплати.

Акт про втрату оригіналів документів від 04.01.2023 не може бути належним, достовірним та допустимим доказом у справі, оскільки він складений та підписаний виключно позивачем за його власною ініціативою, а тому останній міг відображати в такому акті будь-які відомості на власний розсуд та відображати будь-які документи, які нібито є втраченими.

Наявна в матеріалах справи Вимога про повторне підписання втрачених видаткових накладних, також не може бути належним, достовірним та допустимим доказом у справі, оскільки вона не була визнана та задоволена відповідачем, а тому сам по собі факт її існування не може достовірно підтверджувати обставини на які посилається позивач у своєму позові як на підставу своїх позовних вимог.

Таким чином, суд задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача кошти, керувався виключно єдиною наданою позивачем податковою накладною № 2446 від 16.02.2022 р. на суму 16 326,10 грн.

Скаржник зауважує, що податкові накладні не можуть свідчити про наявність заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки вони не підтверджують факту отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

Скаржник наполягає, що для підтвердження реальності господарських операцій та для підтвердження відомостей відображених у податковій накладній, необхідним є долучення до неї саме первинних документів, тобто в т.ч. і видаткової накладної підписаної сторонами на спірну суму, чого в матеріалах даної справи не міститься.

Відтак, Господарський суд Запорізької області приймаючи оскаржуване рішення керувався виключно єдиною податковою накладною як доказом у справі, проте яка в силу вимог законодавства не є первинним документом що закріплює відповідну господарську операцію поставки, а також її основні умови й не містить відомостей про прийняття товару відповідачем.

Суд першої інстанції здійснив неналежне дослідження та оцінку доказів, що призвело до протиправних висновків в частині наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддямивід 13.06.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/440/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/440/23.

22.06.2023 матеріали справи № 908/440/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.06.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СІЧ КАБЕЛЬ на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі № 908/440/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: - подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СІЧ КАБЕЛЬ на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі № 908/440/23. Визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Позивачем 07.08.2023 надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про те, що судом першої інстанції належно та в повному обсязі були встановленні обставини справи; Позивачем були надані всі допустимі та належні докази, що підтверджують факт заборгованості Апелянта, тому вважаємо, що Рішення Господарського суду Запорізької області від 18 травня 2023 року у справі №908/440/23 було прийнято у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СІЧ КАБЕЛЬ» у справі №908/440/23 та залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023 (рішення ВРП від 29.08.2023 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку) у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім ІНТЕРЕЛЕКТРО Україна (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім СІЧ КАБЕЛЬ (Покупцем, відповідачем у справі) 17.05.2021 укладений договір поставки №631-ТДУ (надалі - Договір). (а.с 16-19)

Згідно із п. 1.1 Договору на умовах, які викладені в цьому договорі, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію, надалі продукція, а Покупець зобов`язується прийняти продукцію і вчасно сплатити Постачальникові її вартість.

Тип, марка, кількість, ціна продукції узгоджується сторонами в рахунках-фактурах та/або в специфікаціях на кожну окрему партію продукції (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна ціна договору визначається виходячи із вартості поставленої продукції протягом усього строку дії даного договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору Покупець сплачує Постачальнику вартість партії продукції, що узгоджена сторонами в специфікації та/або рахунку-фактурі до договору, шляхом внесення 100% передоплати на розрахунковий рахунок Постачальника, який вказано в рахунку-фактурі.

Згідно із п. 4.5. Договору, у разі, якщо Постачальник вважатиме можливим відпустити Продукцію без передоплати, Покупець зобов`язаний сплатити її вартість протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання продукції, але не пізніше наступної дати поставки.

Відповідно до п. 4.7. Договору сторони домовилися, що за рішенням Постачальника, поточні перерахування грошових коштів від Покупця, можуть зараховуватись на рахунок погашення попередньої заборгованості за поставлену продукцію, не залежно від того, яке призначення платежу було вказано Покупцем в платіжному (розрахунковому) документі.

За визначенням п. 8.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків та поставки продукції, до повного виконання сторонами зобов`язань.

У разі якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін на повідомила іншу сторону про відсутність своєї згоди на продовження строку дії договорі, він вважається продовженим (пролонгованим) сторонами на такий же строк, без обмеження кількості таких продовжень (п. 8.2 Договору).

На виконання умов Договору в період з травня 2021 року по січень 2023 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 316 919,69 грн., що підтверджується видатковим накладними:

-№ ТІНУз003634 від 03.06.2021 на суму 12818,93 грн. з ПДВ (а.с.20);

-№ ТІНУз012312 від 12.08.2021 на суму 589,65 грн. з ПДВ (а.с. 21);

-№ТІНУз012568 від 13.08.2021 на суму 1862,82 грн. з ПДВ (а.с. 22);

-№ТІНУз012718 від 16.08.2021 на суму 6480,00 грн. з ПДВ (а.с. 23);

-№ТІНУз013615 від 20.08.2021 на суму 11550,00 грн. з ПДВ (а.с.24);

-№ТІНУз015592 від 04.09.2021 на суму 3399,84 грн. з ПДВ (а.с.25);

-№ТІНУз015619 від 06.09.2021 на суму 9944,32 грн. з ПДВ (а.с.26);

-№ТІНУз016401 від 09.09.2021 на суму 1828,20 грн. з ПДВ (а.с. 27) ;

-№ТІНУз017599 від 16.09.2021 на суму 864,00 грн. з ПДВ (а.с. 28);

-№ТІНУз021298 від 08.10.2021 на суму 93,96 грн. з ПДВ (а.с 29) ;

-№ТІНУз023652 від 25.10.2021 на суму 72,00 грн. з ПДВ (а.с. 30);

-№ТІНУз029319 від 26.11.2021 на суму 220782,85 грн. з ПДВ (а.с. 31);

-№ТІНУз037870 від 27.01.2022 на суму 3657,91 грн. з ПДВ (а.с. 32);

-№ТІНУз037871 від 27.01.2022 на суму 21072,82 грн. з ПДВ (а.с. 33);

-№ТІНУз037928 від 28.01.2022 на суму 5554,08 грн. з ПДВ (а.с. 44);

-№ТІНУз040194 від 16.02.2022 на суму 16348,30 грн. з ПДВ (а.с. 45).

Всі видаткові накладні, окрім двох останніх, підписані сторонами без зауважень.

За поясненнями позивача, у зв`язку із втратою видаткових накладних №ТІНУз037928 від 28.01.2022 та №ТІНУз040194 від 16.02.2022 під час проведення інвентаризації фінансово-господарських документів комісією складений акт про втрату документів та прийнято рішення про прийняття заходів з метою їх відновлення. На адресу відповідача 06.01.2023 направлено вимогу № 05/01 від 05.01.2023 про повторне підписання та проставляння печатки на видаткових накладних №ТІНУз037928 від 28.01.2022 та №ТІНУз040194 від 16.02.2022. Відповіді на вимогу від відповідача не отримано. (а.с 42,43)

Грошове зобов`язання з оплати вартості отриманої продукції відповідачем здійснено частково на суму 300593,59 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжними дорученнями. Станом на час звернення до суду заборгованість відповідача за отриману продукцію становить 16326,10 грн. (а.с. 37-41)

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості отриманої продукції у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами, вбачається, що вони є відносинами з постачання товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з травня 2021 року по січень 2023 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 316 919,69 грн., що підтверджується видатковим накладними. (а.с. 20-33, 44-45)

Грошове зобов`язання з оплати вартості отриманої продукції відповідачем здійснено частково на суму 300593,59 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 37-41)

Доказів погашення суми боргу відповідачем не надано.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем доказів оплати отриманого товару надано не було, тому, встановивши факт поставки товару та сплив строків, в які він мав бути оплачений, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 16326,10 грн.

Щодо відсутності підписаних з боку відповідача видаткових накладних №ТІНУз037928 від 28.01.2022 та №ТІНУз040194 від 16.02.2022 та доводів відповідача/скаржника щодо не підтвердження за таких обставин первинними документами поставки продукції за ними, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.8 Договору сторони погодили, що у разі втрати, пошкодження та/або не підписання видаткової накладної Покупцем, взаємозамінним документом, що підтверджує факт поставки такої продукції, буде вважатись податкова накладна, яка зареєстрована в ЄРПН в рамках даної поставки та щодо якої були відсутні заперечення у Покупця протягом одного місяця з дати її реєстрації Постачальником в ЄРПН, а датою поставки продукції буде вважатись дата визначена в п. 3.7 цього договору.

Також п. 3.9 Договору визначено, що у разі виникнення спору щодо реальності здійснення поставки продукції за відповідною накладною, даний факт підтверджується податковою накладною, як зареєстрована в ЄРПН в рамках даної спірної поставки, датою поставки продукції буде вважатись дата визначена п. 3.7 договору.

З огляду на умови Договору, факт здійснення поставки за спірними видатковими накладними підтверджується податковими накладними №2736 від 24.01.2022 та № 2446 від 16.02.2022, з відповідними квитанціями про їх подання. (а.с 47-52)

Відповідно до п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Як доречно зазначив суд першої інстанції, складання і реєстрація позивачем податкових накладних за видатковими накладними №ТІНУз037928 від 28.01.2022 і №ТІНУз040194 від 16.02.2022 та відповідне прийняття відповідачем цих податкових накладних свідчить про поставку позивачем продукції за цими видатковими накладними.

До того ж, колегія суддів зауважує, що відповідно до сталої практики Верховного суду, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи апелянтом не було надано жодного доказу, який би спростовував твердження позивача щодо наявної заборгованості за спірною видатковою накладною.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, на які посилається скаржник).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 16326,10 грн.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2023 у справі № 908/440/23 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СІЧ КАБЕЛЬ на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі № 908/440/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2023 у справі № 908/440/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко