Рішення

від 31.08.2023 по справі 910/11854/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.08.2023Справа №910/11854/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз"про стягнення 118 133,50 грн.Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:Лобач І.А. від відповідача:Приступа Ю.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" про стягнення 118 133,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" вказує, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" порушувало свої зобов`язання за Договором фінансового лізингу №24/10Л від 02.10.2019 щодо сплати лізингових платежів, то позивачем на підставі п. 5.7 вказаного договору нарахована додаткова винагорода відповідачу у розмірі 26 280,92 грн.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" пені у розмірі 60 737,59 грн., 3% річних у розмірі 4 087,12 грн. та інфляційних втрат у розмірі 27 027,87 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2023 відкрито провадження у справі №910/11854/23; вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору; судове засідання призначено на 31.08.2023.

11.08.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що з моменту укладення Договору фінансового лізингу №24/10Л від 02.10.2019 до 24.02.2022 своєчасно виконував взяті на себе зобов`язання та станом на 10.08.2023 оплатив всі платежі за спірним договором, окрім нарахованих позивачем штрафних санкцій. Відповідач вказує, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, що на його думку є форс-мажорною обставиною, втратив частину автотранспорту, що знаходилась в м. Сєвєродонецьк Луганської області, частину його працівників було мобілізовано до Збройних Сил України та призупинено з працівниками трудові договори, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" зазнало збитків та не могло виконати зобов`язання по сплаті лізингових платежів, що є підставою для звільнення його від відповідальності.

21.08.2023 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач звертає увагу, що відповідачем не надано сертифікату ТПП на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" не могло виконати свої зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" через військову агресію Російської Федерації проти України. Також позивачем наведено судову практику касаційного суду, згідно якої лист Торгово-промислової палати України вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовним доказом настання форс-мажорних обставин для відповідача, а лише констатує загальновідомий факт. Щодо наданих відповідачем документів на підтвердження того, що воєнний стан вплинув на його господарську діяльність, то позивач вказує, що після 24.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" хоч із простроченням, проте сплачувало лізингові платежі, а відтак у відповідача була можливість виконувати свої зобов`язання. Крім того, позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно повідомив його про настання форс-мажорних обставин (лише 19.03.2022), а тому втратив право посилатись на форс-мажор. При цьому, позивач вказує, що форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання (господарської санкції), в той час як обов`язок зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, зобов`язанням.

29.08.2023 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач стверджує, що лист Торгово-промислової палати України вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є загальним сертифікатом для всіх. Також відповідач зазначає, що увільнення навіть частини працівників у вигляді логістів та водіїв призводить до неможливості виконувати перевезення та отримувати в цій частині доходи. Щодо порушення строку повідомлення про форс-мажор, то відповідач вказує, що з 01.03.2022 у нього на підприємстві був оголошено простій, а тому була відсутня можливість виконання працівниками своїх обов`язків та повідомлення позивача про форс-мажор.

В судове засідання 31.08.2023 з`явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 31.08.2023 судом завершено розгляд справи №910/11854/23 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" (лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (лізингодавець) укладено Договір фінансового лізингу №24/10Л (надалі - Договір), за умовами якого лізингодавець передавав лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у Додатку №1 "Специфікація" до даного договору, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу у володіння та користування на строк, зазначений в п. 3.2 Договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору.

У Додатку №1 "Специфікація" (з урахуванням змін згідно Додаткової угоди №1 від 07.10.2019) сторонами погоджено, що предметом лізингу є контейнер-цистерни моделі Т11-254.1 у кількості 4 штуки вартістю 3 002 600,00 грн. з ПДВ.

Додаток №3 "Графік лізингових платежів" визначає розміри, порядок та терміни сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по цьому договору (п. 1.3 Договору).

У пункті 1.5 Договору вказано, що лізингодавець зобов`язується придбати у власність предмет лізингу в постачальника ЗАО "Осиповический завод транспортного машиностроения" (Республіка Білорусь - постачальник/продавець). Предмет лізингу та постачальник/продавець визначені лізингоодержувачем.

За умовами п.п. 3.1, 3.2 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк лізингу по даному договору складає 36 місяців та відраховується з моменту фактичної передачі предмету лізингу від лізингодавця, тобто з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Підписання акту приймання-передачі предмета лізингу сторонами свідчить про прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу у тимчасове володіння і користування та є підставою для вимоги лізингодавцем сплати лізингових платежів згідно Додатку №3 до договору (п. 4.5 Договору).

Відповідно п. 5.3 Договору лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, визначені у Додатку №3 до договору.

Згідно п. 5.7 Договору у разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів більше ніж на п`ять календарних днів, сума винагороди лізингодавця за договором підлягає сплаті у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення.

У пункті 8.4 Договору сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно даного договору та чинного законодавства, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати по день фактичної оплати.

Пунктом 8.5 Договору визначено, що у випадку виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів перед лізингодавцем, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю у відповідності до п. 5.7 цього договору суму винагороди у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення, по першій вимозі останнього протягом 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги.

Із Додатку до Договору "Графік лізингових платежів" (в редакції Додаткової угоди №1 від 07.10.2019) вбачається, що відповідач повинен був сплатити аванс та перший лізинговий платіж до 05.10.2019, а всі послідуючі платежі підлягали сплаті до 20 числа відповідного місяця.

07.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (лізингодавець) було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" (лізингоодержувач) було прийнято на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу контейнери-цистерни моделі Т11-254.1 із заводськими номерами 070131, 070135, 070145, 070138, про що сторонами було складено акти приймання-передачі предмета лізингу №№ 1, 2, 3, 4 від 07.10.2019.

Із наданих позивачем виписок по банківському рахунку вбачається, що до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором, своєчасно та в повному обсязі сплачувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" лізингові платежі.

Зокрема, 18.01.2022 відповідачем було перераховано позивачу лізинговий платіж у розмірі 69 873,81 грн., 17.02.2022 - у розмірі 69 143,79 грн.

19.03.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" засобами електронного зв`язку було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (на електронну адресу, яка була вказана позивачем у вступній частині позовної заяви) повідомлення вих. №Ф-1203 від 12.03.2022, в якому повідомило про настання форс-мажорних обставин - повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та запровадження в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим відповідач має першочергову мету: допомога ЗСУ та народу України шляхом перевезення та організації перевезення гуманітарної допомоги, товарів для ЗСУ та медичних вантажів, і просив відкласти строк виконання зобов`язань.

20.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" засобами електронного зв`язку було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (на електронну адресу, яка була вказана позивачем у вступній частині позовної заяви) лист вих. №2006 від 20.06.2022, в якому відповідач просив позивача розглянути можливість перенесення лізингових платежів за березень-липень 2022 року шляхом продовження терміну дії Договору.

Наступні лізингові платежі були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" 24.06.2022 у розмірі 68 413,76 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за березень 2022 року), 19.07.2022 - у розмірі 67 683,74 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за квітень 2022 року), 29.08.2022 - у розмірі 66 953,71 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за травень 2022 року), 24.09.2022 - у розмірі 66 223,69 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за червень 2022 року), 28.10.2022 - у розмірі 65 493,66 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за липень 2022 року), 11.11.2022 - у розмірі 64 763,64 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за серпень 2022 року), 21.12.2022 - у розмірі 64 033,61 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за вересень 2022 року), 30.01.2023 - у розмірі 63 303,59 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за жовтень 2022 року).

04.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" засобами електронного зв`язку було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (на електронну адресу, яка була вказана позивачем у вступній частині позовної заяви) лист вих. №401 від 04.01.2023, в якому, посилаючись на військові дії на території України, просило не нараховувати та не застосовувати штрафні санкції та пені за договорами фінансового лізингу.

26.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" претензію вих. №51 від 26.05.2023 з вимогою сплатити додаткову винагороду лізингодавця у розмірі 26 280,92 грн., пеню у розмірі 60 737,59 грн., 3% річних у розмірі 4 087,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 027,87 грн. у зв`язку з порушенням лізингоодержувачем свого грошового зобов`язання за Договором. Дана претензія повернулось відправнику (позивачу) за закінченням встановленого терміну зберігання.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" про несвоєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" своїх зобов`язань за Договором зі сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача додаткової винагороди лізингодавця, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Укладений між сторонами Договір із додатками до нього за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, а тому правовідносини сторін підпадають під правове регулювання, в тому числі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

При цьому, 13.06.2021 набрав чинності Закон України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 №1201-ІХ. Як передбачено пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Оскільки Договір між сторонами укладено жовтні 2019 року, то до відносин сторін суд застосовує Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 №723/97-ВР в редакції, яка діяла до набрання чинності новим законом. Відтак, в подальшому, звертаючись до положень Закону України "Про фінансовий лізинг", суд, якщо інше не зазначено окремо, має на увазі саме Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 №723/97-ВР, який діяв на час укладення між сторонами спірних договорів лізингу.

Аналогічно суд застосовує і правові норми щодо лізингу, встановлені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України, так як зміни до зазначених кодексів щодо лізингу внесено саме Законом від 04.02.2021 №1201-ІХ, який не застосовується до відносин сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За приписами ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об`єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі предмета лізингу №№ 1, 2, 3, 4 від 07.10.2019) підтверджується передання 07.10.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" Товариству з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу контейнери-цистерни моделі Т11-254.1 із заводськими номерами 070131, 070135, 070145, 070138.

Також матеріалами справи підтверджується повне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" своїх зобов`язань за Договором зі сплати лізингових платежів. Однак частина таких платежів (яка підлягала сплаті відповідачем за березень-жовтень 2022 року) була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" у період з червня 2022 року по січень 2023 року.

Наведені обставини підтверджуються наданими позивачем виписками по банківському рахунку та не заперечуються сторонами у своїх заявах по суті спору.

Суть спору у справі №910/11854/23 полягає у встановлені наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та відповідних інфляційних нарахувань.

При цьому, з аналізу пунктів 5.7, 8.5 Договору вбачається, що сплата лізингоодержувачем лізингодавцю суми винагороди у подвійному розмірі є господарською санкцією, оскільки такий обов`язок виникає у лізингоодержувача лише у випадку порушення ним зобов`язань (прострочення) із сплати лізингових платежів.

Сторонами не заперечується, факт укладання Договору та сплата лізингових платежів з березня 2022 року не згідно погодженого договором графіку.

Так, платіж за березень 2022 року у розмірі 68 413,76 грн. був сплачений відповідачем 24.06.2022, за квітень 2022 року у розмірі 67 683,74 грн. - 19.07.2022, за травень 2022 року у розмірі 66 953,71 грн. - 29.08.2022, за червень 2022 року у розмірі 66 223,69 грн. - 24.09.2022, за липень 2022 року у розмірі 65 493,66 грн. - 28.10.2022, за серпень 2022 року у розмірі 64 763,64 грн. - 11.11.2022, за вересень 2022 року у розмірі 64 033,61 грн. - 21.12.2022, за жовтень 2022 року у розмірі 63 303,59 грн. - 30.01.2023.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" вказує, що до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України зобов`язання ним виконувалися вчасно, проте внаслідок агресії та початку повномасштабної війни він виконав свої грошові зобов`язання із затримкою у 3-4 місяці. Відповідач вказує на форс-мажорні обставини, а якщо їх немає, то просить зменшити розмір відповідальності.

За змістом ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися своєчасно та у повному обсязі, а порушення грошового зобов`язання зумовлює настання як передбаченої відповідальності, так і обов`язку відшкодування інфляційних втрат (компенсації знецінених грошових коштів).

Позивач вказує, що має місце прострочення боржника, а відтак просить стягнути додаткову винагороду лізингодавця, неустойку, 3% річних та інфляційні втрати за час такого прострочення.

Судом встановлено, що до 24.02.2022 зобов`язання із сплати лізингових платежів Товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" виконувалися належним чином, а починаючи з платежу за березень 2022 року - відповідачем оплата здійснена із затримкою у 3-4 місяці.

При цьому, із долучених до відзиву CMR вбачається, що частина майна відповідача - вантажні автомобілі (зокрема, з державними номерними знаками НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) з причіпами були залучені для здійснення перевезень із Європейських країн гуманітарної допомоги в Україну.

Працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" (Клименка В.Г., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) у лютому-березні 2022 року було мобілізовано для захисту України від агресора.

Окрім того, в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №12022100060000731 від 08.07.2022 за обставинами незаконного заволодіння у період з 24.02.2022 по 16.06.2022 групою військовослужбовців Російської Федерації належними Товариству з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" вантажними автомобілями (тягачами), напівпричепами, напівпречепами-цистернами, контейнерами-цистернами, які знаходились за адресою: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5.

Відтак, суд вважає, що виконання зобов`язання не згідно погодженого Договором графіку знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із вторгненням Російської Федерації на територію України.

Із власної практики та практики Верховного Суду щодо правозастосування наслідків військової агресії і їх впливу на виконання тих чи інших зобов`язань, суд констатує, що сама по собі агресія має вплив на обидві сторони цивільного зобов`язання (за замовченням - однаковий), а для можливості зменшення відповідальності особа має довести, що агресія заподіяла їй більшу шкоду, ніж контрагенту.

Варто відзначити, що в інших справах з приводу притягнення до відповідальності суб`єкта господарювання за порушення приватноправових зобов`язань, судами не встановлювалося, що одна із сторін приватноправового зобов`язання тим чи іншим чином причетна до настання обставини, яка зумовила порушення зобов`язання (до самої агресії), тобто відсутні судова практика касаційного суду щодо аналогічних правовідносин, що мають місце у даній справі.

Так, у даній справі, позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна", яке є управненою стороною у зобов`язанні із сплати лізингових платежів, та просить стягнути з боржника компенсацію за прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, власником 100% корпоративних прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" є ВАТ "Промагролізинг" (резидент Республіки Білорусь), стосовно якого Указом Президента України від 28.01.2023 №50/2023 введено санкції.

Основним акціонером ВАТ "Промагролізинг" є Банк розвитку Республіки Білорусь, засновниками якого є Рада Міністрів та Національний банк Білорусі.

Щодо Банку розвитку Республіки Білорусь Указом Президента України від 19.10.2022 №726/2022 введено санкції. Також відповідні санкції введено Європейським Союзом, Канадою, Швейцарією, Японією та Новою Зеландією.

Відтак, кінцевим бенефіціарним власником позивача є Республіка Білорусь.

24 лютого 2022 року російські війська вторглися на територію України.

Факт агресії Російської Федерації проти України визнаний та засуджений резолюцією Генеральної асамблеї Організації Об`єднаних Націй (надалі -ООН) ES-11/1, яка прийнята 02 березня 2022 року.

14 грудня 1974 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Резолюцію №3314 "Визначення агресії". Стаття 3 Резолюції чітко зазначає: "Будь-яка з наступних дій, незалежно від оголошення війни, з урахуванням і відповідно до положень статті 2, кваліфікуватиметься як акт агресії"... і далі йде перелік таких дій, а серед них пункт f: "Дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави".

Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомі факти не потребують доказування тоді, коли вони визнані такими судом. Загальновідомість того чи іншого факту може мати різні межі. Він може бути відомий у межах країни, окремої області, населеного пункту. Це об`єктивні межі загальновідомості певного юридичного факту. Але крім об`єктивних меж загальновідомість певного юридичного факту має і суб`єктивні межі: даний факт повинен бути відомий не тільки певним особам (наприклад, мешканцям населеного пункту), але й всьому складу суду, який розглядає справу (постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/3946/16 та від 26.10.2021 у справі №922/3990/19).

Загальновідомим фактом є те, що вторгнення російських військ на території України відбувалося в тому числі із Республіки Білорусь. Тобто остання дозволила переміщення військ та зброї для проникнення на суверенну території України, а також продовжує дозволяти розміщення військ (в т.ч. літаків) для нанесення ракетних ударів по території України.

Відтак, в розумінні резолюції Генеральної Асамблеї ООН №3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року Республіка Білорусь є агресором по відношенню до України.

Суд не вбачає особливої різниці в тому, що позивач є юридичною особою за законодавством України і, за загальним правилом, не несе зобов`язання за дії засновників з огляду на таке.

Правозастосування дозволяє розкриття корпоративної вуалі, як правило у випадках істотного зловживання цивільними правами на шкоду інших осіб.

В даному ж випадку, мова йде про порушення основ світового правового порядку, який склався після Другої світової війни. Зокрема, перший абзац преамбули Статуту ООН викладений таким чином: "Ми, народи Об`єднаних Націй, сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління нещасть війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе…". В статті 1 Статуту ООН визначено, що метою ООН є підтримка міжнародного миру та безпеки і з цією метою вжиття ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії.

Відтак, підтримка миру у світі та недопущення актів агресії та війни, є основною домовленістю цивілізованого людства.

У призмі корпоративного управління, порушення державою, яка одночасно є бенефіціарним власником, юридичної особи, основ домовленості країн, які входять в ООН, беззаперечно позбавляє належні їй юридичні особи (які є її власністю) права посилатися на корпоративну вуаль і відмежуватися від такого агресора в аспекті цивільно-правових відносин.

Отже, незважаючи на загальний принцип розмежування відповідальності учасника та юридичної особи, участь бенефіціарного власника у збройній агресії позбавляє належні такій особі товариства (яким є позивач) можливості тим чи іншим чином скористатися на свою користь наслідками такої агресії.

Суду складно уявити ситуацію, коли, наприклад, у 1942 році зареєстрована у СРСР дочірня компанія німецького рейху звертається до суду із позовом про стягнення неустойки з радянської юридичної особи за несвоєчасне виконання зобов`язання, зумовлене Другою світовою війною. Відтак, судом відхиляються посилання позивача, на те, що бенефіціарний власник не бере участі в управлінні та для відмови у стягненні інфляційним втрат не має значення наявність чи відсутність вини боржника. Так само безпідставними є доводи того, що оскільки на учасників товариства введено санкції, то стягнуті кошти не можуть бути їм перераховані та не будуть отримані агресором.

Таким чином, в межах вирішення даного цивільного спору виникла ситуація, коли позивач - юридична особа, яка належить агресору, посилається на порушення норм цивільного законодавства та просить застосувати до відповідача передбачений державою примус за порушення норм цивільного законодавства (обумовлений несвоєчасним виконанням зобов`язання), а судом встановлено, що затримка у виконанні зобов`язання обумовлена саме агресією, до якої причетний власник позивача.

Із диспозиції норм, якими регульовані заявлені до стягнення позивачем неустойка та інфляційні втрати, обов`язковою умовою для їх застосування є необхідність встановлення факту порушення зобов`язання (у даному випадку прострочення боржника).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 1 статті 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, на яких має ґрунтуватися зобов`язання, є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України). На боржника не може бути покладена відповідальність за прострочення виконання зобов`язання, оскільки факт прострочення зумовлений протиправними діями кредитора, що, безумовно, суперечить як загальним засадам цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України), так і принципам зобов`язального права.

В аспекті наведеного, кредитором створено такі перешкоди боржнику, які унеможливлюють виконання боржником свого зобов`язання такому кредитору, а положення ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України не обмежуються бездіяльністю кредитора, а й охоплюють активні дії кредитора, спрямовані на перешкоджання тим чи іншим чином у виконанні боржником свого обов`язку.

Судом обґрунтовано, що такі перешкоди були зумовлені агресією, а одним із агресорів є бенефіціарний власник позивача, що є підставою для відкриття корпоративної вуалі та покладення саме на позивача наслідків дій його власника. Це зумовлює висновок суду про відсутність підстав вважати відповідача таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання у заявлений у позові період прострочення.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 №187 "Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації" запроваджено цілий спектр мораторіїв стосовно деяких суб`єктів і правовідносин, зокрема мораторій (заборона) на виконання грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації. Правові висновки щодо застосування вказаного нормативно-правового акту містяться у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №925/1248/21 та зводяться до того, що строк зобов`язання у правовідносинах, в яких такий суб`єкт є кредитором - не настав (зупинився із 24.02.2022), що виключає можливість для висновку вважати зобов`язання у такому випадку простроченим.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та те, що Республіка Білорусь є так само агресором, як і Російська Федерація, то наявні підстави для поширення вказаної норми на аналогічні правовідносини щодо будь-яких юридичних осіб, які (в т.ч. опосередковано) належать державам агресорам.

Відсутність прострочення (відсутність порушення договору) відповідача виключає підстави для висновку про можливість покладення на нього відповідальності у вигляді додаткової винагороди лізингодавця, неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

У п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Проніна проти України" зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Інші доводи учасників справи №910/11854/23 судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на наведене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подачу даного позову необхідно покласти на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовну в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (03110, м. Київ, вул. Пироговського Олександра, буд. 19, корпус 4; ідентифікаційний код 37768114) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, офіс 613-57; ідентифікаційний код 42193403) про стягнення 118 133,50 грн. відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна".

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 25.09.2023.

Суддя Р.В. Бойко