Постанова

від 05.03.2024 по справі 910/11854/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2024 р. Справа№ 910/11854/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Реуцька Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Приступа Ю.М. (ордер серія АА №1372981 від 13.11.2023)

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2023

у справі №910/11854/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз"

про стягнення 118 133, 50 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" 118 133,50 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/11854/23 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" грошові кошти в розмірі 118133, 50 грн., з яких: 26 280, 92 грн. додаткова винагорода Лізингодавця відповідно до п. 5.7 Договору, 60 737, 59 грн. пеня відповідно до п. 8.4 Договору, 4 087, 12 грн. 3% річних, 27 027, 87 грн. інфляційні втрати.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що на думку скаржника судом залишено поза увагою те, що:

1) відповідачем не надано сертифікату ТПП на підтвердження того, що ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" не могло виконати свої зобов`язання перед ТОВ "Промагролізинг-Україна" через військову агресію російської федерації проти України.

2) лист Торгово-промислової палати України вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовним доказом настання форс-мажорних обставин для відповідача.

3) після 24.02.2022 ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" сплачувало лізингові платежі з простроченням.

4) відповідач несвоєчасно повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин, а тому втратив право посилатись на форс-мажор.

5) форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання (господарської санкції).

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.10.23 апеляційну скаргу у справі №910/11854/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 16.10.2023 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/11854/23 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11854/23.

23.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11854/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/11854/23, справу №910/11854/23 призначено до розгляду на 05.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 розгляду справи відкладено на 16.01.2024 р.

Також ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 р. та 30.01.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 30.01.2024 р. та 05.03.2024 р. відповідно.

04.03.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника позивача, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні, 05.03.2024 колегія суддів заслухавши думку представника відповідача, щодо клопотання позивача про розгляд справи у відсутності його представника, ухвалила клопотання задовольнити, оскільки в матеріалах справи достатньо належних та допустимих доказів для розгляду справи.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача у судовому засіданні 05.03.2024.

Представник відповідача, у судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 жовтня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" (лізингоодержувач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (лізингодавець) укладено договір фінансового лізингу №24/10Л (надалі - договір) (а.с.8-13), за умовами якого лізингодавець передавав лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у додатку №1 "Специфікація" до даного договору (а.с.14), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу у володіння та користування на строк, зазначений в п. 3.2 договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору.

У додатку №1 "Специфікація" (з урахуванням змін згідно додаткової угоди №1 від 07.10.2019) сторонами погоджено, що предметом лізингу є контейнер-цистерни моделі Т11-254.1 у кількості 4 штуки вартістю 3 002 600,00 грн. з ПДВ. (а.с.18)

Додаток №3 "Графік лізингових платежів" визначає розміри, порядок та терміни сплати лізингоодержувачем лізингових платежів по цьому договору (п. 1.3 договору).(а.с.16)

У пункті 1.5 договору вказано, що лізингодавець зобов`язується придбати у власність предмет лізингу в постачальника ЗАО "Осиповический завод транспортного машиностроения" (Республіка Білорусь - постачальник/продавець). Предмет лізингу та постачальник/продавець визначені лізингоодержувачем.

За умовами п.п. 3.1, 3.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Строк лізингу по даному договору складає 36 місяців та відраховується з моменту фактичної передачі предмету лізингу від лізингодавця, тобто з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Підписання акту приймання-передачі предмета лізингу сторонами свідчить про прийняття лізингоодержувачем предмета лізингу у тимчасове володіння і користування та є підставою для вимоги лізингодавцем сплати лізингових платежів згідно додатку №3 до договору (п. 4.5 договору).

Відповідно п. 5.3 договору лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, визначені у Додатку №3 до договору.

Згідно п. 5.7 договору у разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів більше ніж на п`ять календарних днів, сума винагороди лізингодавця за договором підлягає сплаті у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення.

У пункті 8.4 договору сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно даного договору та чинного законодавства, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати по день фактичної оплати.

Пунктом 8.5 договору визначено, що у випадку виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів перед лізингодавцем, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю у відповідності до п. 5.7 цього договору суму винагороди у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення, по першій вимозі останнього протягом 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги.

Зміст пунктів 5.7, 8.5 договору свідчить про те, що сплата лізингоодержувачем лізингодавцю суми винагороди у подвійному розмірі є господарською санкцією, оскільки такий обов`язок виникає у лізингоодержувача лише у випадку порушення ним зобов`язань (прострочення) із сплати лізингових платежів.

Із додатку до договору "Графік лізингових платежів" (в редакції додаткової угоди №1 від 07.10.2019) вбачається, що відповідач повинен був сплатити аванс та перший лізинговий платіж до 05.10.2019, а всі наступні платежі підлягали сплаті до 20 числа відповідного місяця.(а.с.17,19)

07.10.2019 ТОВ "Промагролізинг-Україна", як лізингодавець передав, а ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз", як лізингоодержувач прийняв на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу контейнери-цистерни моделі Т11-254.1 із заводськими номерами 070131, 070135, 070145, 070138, про що сторонами складено акти приймання-передачі предмета лізингу №№ 1, 2, 3, 4 від 07.10.2019. (а.с.21-24)

Надані позивачем виписки по банківському рахунку (а.с.25-47) свідчать про те, що до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України, ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" належним чином виконувало свої зобов`язання за Договором, своєчасно та в повному обсязі сплачувало ТОВ "Промагролізинг-Україна" лізингові платежі.

Зокрема, 18.01.2022 відповідачем перераховано позивачу лізинговий платіж у розмірі 69 873,81 грн. (а.с.36), 17.02.2022 - у розмірі 69 143,79 грн. (а.с.37).

19.03.2022 ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" засобами електронного зв`язку направлено ТОВ "Промагролізинг-Україна" (на електронну адресу, яка є ідентичною до вказаної позивачем у вступній частині позовної заяви) повідомлення вих. №Ф-1203 від 12.03.2022 (а.с.81), в якому повідомило про настання форс-мажорних обставин і просив відкласти строк виконання зобов`язань.

20.06.2022 ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" засобами електронного зв`язку направлено ТОВ "Промагролізинг-Україна" (на електронну адресу, яка є ідентичною до вказаної позивачем у вступній частині позовної заяви) лист вих. №2006 від 20.06.2022 (а.с.84), в якому відповідач просив позивача розглянути можливість перенесення лізингових платежів за березень-липень 2022 року шляхом продовження терміну дії Договору.

Наступні лізингові платежі сплачені ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" з простроченням, а саме:

24.06.2022 у розмірі 68 413,76 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за березень 2022 року) (а.с.38)

19.07.2022 - у розмірі 67 683,74 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за квітень 2022 року), (а.с.39)

29.08.2022 - у розмірі 66 953,71 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за травень 2022 року), (а.с.42)

24.09.2022 - у розмірі 66 223,69 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за червень 2022 року), (а.с.41)

28.10.2022 - у розмірі 65 493,66 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за липень 2022 року), (а.с.40)

11.11.2022 - у розмірі 64 763,64 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за серпень 2022 року), (а.с.43)

21.12.2022 - у розмірі 64 033,61 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за вересень 2022 року), (а.с.44)

30.01.2023 - у розмірі 63 303,59 грн. (відповідає сумі лізингового платежу за жовтень 2022 року). (а.с.45)

04.01.2023 ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" засобами електронного зв`язку направлено товариству з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (на електронну адресу, яка була вказана позивачем у вступній частині позовної заяви) лист вих. №401 від 04.01.2023 (а.с.86), в якому, посилаючись на військові дії на території України, просило не нараховувати та не застосовувати штрафні санкції та пені за договорами фінансового лізингу.

26.05.2023 ТОВ "Промагролізинг-Україна" направило ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" претензію вих. №51 від 26.05.2023 (а.с.47-48) з вимогою сплатити додаткову винагороду лізингодавця у розмірі 26 280,92 грн., пеню у розмірі 60 737,59 грн., 3% річних у розмірі 4 087,12 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 027,87 грн. у зв`язку з порушенням лізингоодержувачем свого грошового зобов`язання за договором. Дана претензія повернулось відправнику (позивачу) за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.56).

Позивач, звертаючись до суду з вказаною позовною заявою вказує, що оскільки ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" порушувало свої зобов`язання за Договором фінансового лізингу №24/10Л від 02.10.2019 щодо сплати лізингових платежів, то позивачем на підставі п. 5.7 вказаного договору нарахована додаткова винагорода відповідачу у розмірі 26 280,92 грн., на яку також нараховано 60 737,59 грн. пені, 4 087,12 грн. 3% річних та 27 027,87 грн. інфляційних втрат.

За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на існування у спірному періоді обставин непереборної сили, з чим не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст.292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні визначає Закон України "Про фінансовий лізинг".

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст. 5 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам ст.6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Наявними у матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача підтверджуються, що частину платежів сплачено ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" з порушенням встановленого договором строку.

Так, платіж за березень 2022 року у розмірі 68 413,76 грн. сплачений відповідачем 24.06.2022, за квітень 2022 року у розмірі 67 683,74 грн - 19.07.2022, за травень 2022 року у розмірі 66 953,71 грн - 29.08.2022, за червень 2022 року у розмірі 66 223,69 грн - 24.09.2022, за липень 2022 року у розмірі 65 493,66 грн - 28.10.2022, за серпень 2022 року у розмірі 64 763,64 грн - 11.11.2022, за вересень 2022 року у розмірі 64 033,61 грн - 21.12.2022, за жовтень 2022 року у розмірі 63 303,59 грн - 30.01.2023.

Вказану обставину позивач визначив як підставу для донарахування додаткової винагороди, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував існування у відповідних періодах заборгованості зі сплати лізингових платежів та її погашення з порушенням визначеного договором строку, однак заперечував проти додаткової винагороди, пені, 3% річних та збитків від інфляції, з посиланням на форс-мажорні обставини, які підтверджував листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Так, згідно із п.8.1 договору, сторони зобов`язуються виконувати всі умови даного договору та несуть відповідальність за їх виконання у відповідності до чинного законодавства.

Сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочки за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати по день фактичної оплати (п.8.4 договору).

У випадку виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів перед лізингодавцем, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю у відповідності до п.5.7 цього договору суму винагороди у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення, по першій вимозі останнього протягом 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги (п.8.5 договору).

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків; у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції..

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.4 договору сторони погодили, що нарахування пені за даним договором не обмежується шестимісячним строком її нарахування. У разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, а також усіх інших платежів, які належать до сплати лізингоодержувачем згідно до даного договору та чинного законодавства, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості по лізингових платежах та/або інших платежах за кожний день прострочення за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати по день фактичної оплати.

Згідно з пунктом 8.5 договору у випадку виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів перед лізингодавцем, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю у відповідності до п.5.7 цього договору суму винагороди у подвійному розмірі, виходячи з розміру винагороди лізингодавця в періоді, в якому допущено таке прострочення, по першій вимозі останнього протягом 5 робочих днів з дати отримання такої вимоги.

За розрахунками розмір пені становить 60 737,59 грн яка нараховується за наступними періодами:

- 19.03.2022 по 23.06.2022 на суму боргу 68 413,76 грн = 4 817,08 грн,

- 21.04.2022 по 18.07.2022 на суму боргу 67 683,74 грн = 5 859,74 грн,

- 21.05.2022 по 28.08.2022 на суму боргу 66 953,71 грн = 8 456,35 грн,

- 21.06.2022 по 23.09.2022 на суму боргу 66 223,69 грн = 8 618,15 грн,

- 21.07.2022 по 27.10.2022 на суму боргу 65 493,66 грн = 8 882,02 грн,

- 20.08.2022 по 10.11.2022 на суму боргу 64 763,64 грн =7 363,54 грн,

- 21.09.2022 по 20.12.2022 на суму боргу 64 033,61 грн =7 982,27 грн,

- 21.10.2022 по 29.01.2023 на суму боргу 63 303,59 грн = 8 758,44 грн.

Також розмір інфляційних втрат в сумі 27 027, 87 грн нараховано за періоди:

- 19.03.2022 по 23.06.2022 на суму боргу 68 413,76 грн = 6 270,87 грн,

- 21.04.2022 по 18.07.2022 на суму боргу 67 683,74 грн = 4 483,97 грн,

- 21.05.2022 по 28.08.2022 на суму боргу 66 953,71 грн = 3 323,41 грн,

- 21.06.2022 по 23.09.2022 на суму боргу 66 223,69 грн = 2 478,12 грн,

- 21.07.2022 по 27.10.2022 на суму боргу 65 493,66 грн = 3 665,30 грн,

- 20.08.2022 по 10.11.2022 на суму боргу 64 763,64 грн = 2 880,36 грн,

- 21.09.2022 по 20.12.2022 на суму боргу 64 033,61 грн = 2 522,94 грн,

- 21.10.2022 по 29.01.2023 на суму боргу 63 303,59 грн = 1 402,90 грн.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених до стягнення додаткової винагороди, пені, збитків від інфляції та 3% річних, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог про стягнення 26 280, 92 грн. додаткової винагороди лізингодавця (п.5.7 договору лізінгу), 60 737, 59 грн. пені (за вказані періоди) (п.8.4 договору) , 4 087, 12 грн. 3% річних та 27 027, 87 грн. (за вказані періоди) інфляційні втрати на підставі вимог ст..625 ГПК України, а тому зазначає про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі та про передчасність висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Щодо доводів відповідача, з посиланням на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.колегія суддів зазначає наступне.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК).

Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України», ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).

Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5) (далі Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).

Разом з тим, відповідний Сертифікат, виданий відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати України» та Регламенту, в матеріалах даної справи відсутній, як і відсутні докази, що відповідач звертався до ТПП України або відповідної регіональної ТПП особисто для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які перешкоджали йому здійснювати господарську діяльність.

Колегія суддів враховує, що листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщеному в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресованому «Всім кого це стосується», ТПП України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з тим, вказаний загальний офіційний лист ТПП України не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зокрема, укладеного між сторонами даної справи, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Лист, як вже зазначалось, фактично адресований «Всім кого це стосується».

Колегія суддів зазначає, що підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію проти України повинно супроводжуватися конкретними доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк.

19.03.2022 ТОВ "Спешл Майнінг Солюшнз" засобами електронного зв`язку направлено ТОВ "Промагролізинг-Україна" (на електронну адресу, яка є ідентичною до вказаної позивачем у вступній частині позовної заяви) повідомлення вих. №Ф-1203 від 12.03.2022, в якому зазначило про настання форс-мажорних обставин - повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та запровадження в Україні воєнного стану.

Разом з тим, відповідачем не було подано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за спірним договором фінансового лізингу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що лише посилання відповідача на лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1., за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, колегія суддів зазначає, що п.п. 11.3, 11.4, 11.6 укладеного між сторонами Договору передбачено, що сторона цього Договору, на яку вплинули форс-мажорні обставини, зобов`язана сповістити про це іншій стороні цього Договору телефаксом протягом трьох днів із дня настання/закінчення терміну дії форс-мажорних обставин, з одночасним дублюванням повідомлення рекомендованим листом, спрямованим іншій стороні цього Договору. Повідомлення про настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати України спрямовується іншій стороні цього Договору протягом п`ятнадцяти днів з дати настання форс-мажорних обставин. Несвоєчасне повідомлення про настання, тривалість чи закінчення дії форс-мажорних обставин і ліквідації їхніх наслідків позбавляє сторону цього Договору, яка несвоєчасно повідомила про це, права посилатися на ці обставини і зобов`язує її виконувати взяті на себе зобов`язання за цим Договором вчасно, у повному обсязі й у терміни, зазначені в цьому Договорі.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин з підтвердженням вказаних обставин відповідним сертифікатом ТПП.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що скаржником доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, з огляду на що вважає за необхідне рішенням господарського суду міста Києва 31.08.2023 у справі №910/11854/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду апеляційну скаргу було задоволено, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2023 у справі №910/11854/23 задовольнити.

2. Рішення скасувати та прийняти нове рішення:

« 1) Позов задовольнити повністю.

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, офіс 613-57, код ЄДРПОУ 42193403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 4, код ЄДРПОУ 37768114) 26 280 (двадцять шість тисяч двісті вісімдесят) грн. 92 коп. додаткової винагороди лізингодавця відповідно до п. 5.7 Договору, 60 737 (шістдесят тисяч сімсот тридцять сім) грн. 59 коп. пені відповідно до п. 8.4 Договору, 4 087 (чотири тисячі вісімдесят сім) грн. 12 коп. 3% річних, 27 027 (двадцять сім тисяч двадцять сім) грн.. 87 коп. інфляційні втрати та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору за звернення з позовом».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спешл Майнінг Солюшнз" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/7, офіс 613-57, код ЄДРПОУ 42193403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (03110, м. Київ, вул. Олександра Пироговського, буд. 19, корпус 4, код ЄДРПОУ 37768114) 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. судових витрат у вигляді витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

5. Матеріали справи №910/11854/23 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 07.03.2024

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна