Рішення

від 26.09.2023 по справі 911/2298/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2298/23

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю імені О.Г.Бузницького, Київська обл., Миронівський р-н., м. Миронівка

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної служби України з безпеки на транспорті б/н б/д (вх. №1972/23 від 27.07.2023) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю імені О.Г.Бузницького (далі відповідач) про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами у сумі 97536,90 грн.

Оскільки, ціна позову у справі №911/2298/23 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 року, предмет позову не становить підвищеної складності, справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження згідно до ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа є справою незначної складності, яку суд визнав малозначною та призначив до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 28.07.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2298/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

До суду від відповідача надійшов відзив на позову заяву №15/08/23 від 15.08.2023 (вх. №15753/23 від 17.08.2023), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 21.08.2023 (вх. №2747/23 від 21.08.2023.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року (далі Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктом 1 п. 4 вказаного Положення визначено, що основним завданням Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно пп. 15 п. 5 Положення, відповідно до покладених на неї завдань Укртрансбезпека здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пп. 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті постановою Кабінету Міністрів України №1047 від 29.09.2021 року було внесено зміни, відповідно до яких Укртрансбезпеці було надано право здійснювати стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Судом встановлено, що посадовими особами Укртрансбезпеки, а саме, старшим державним інспектором Козлюком О.П. та головним спеціалістом Цибєнком Р.С. 01.12.2020 на а/д Р-03, під`їзд до М-03 км 4+100 проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом

Вказана перевірка здійснювалась на підставі направлення на рейдову перевірку №000244 від 26.11.2020 року.

Під час зазначеної вище перевірки зупинено транспортний засіб марки Volvo реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом марки Krone реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Працівниками Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Volvo реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом марки Krone реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , у результаті якого виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме, навантаження на одиночну вісь склало 17,220 т при нормативно допустимому 11 т, загальна маса склала 50,48 т при нормативно допустимій 40 т, на строєну вісь склало 25,02 т при нормативно допустимій 22 т, довжина - 23,75 м при нормативно допустимій 22 м, що підтверджується копією талона про зважування №729 від 01.12.2020 року.

Водієм під час перевірки надано дозвіл №2020-13328910-1289 НГ від 16.11.2020 року на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативи, однак, як зазначено позивачем, вказаний дозвіл не було взято до уваги, оскільки, параметри, які в ньому зазначені, були порушені перевізником.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено акт №024368 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.12.2020 року; акт №0005081 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 01.12.2020 року; акт №243950 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.12.2020 року, яким зафіксовано порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу (трактор колісний CASE ІН STX 500, борона дискова) з перевищенням габаритно-вагових норм без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306; довідку б/н про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.12.2020 року.

Результати зважування транспортного засобу зафіксовано у талоні зважування від 01.12.2020 року №729.

Перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводилась в присутності водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , транспортний засіб марки Volvo реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 , належить ТОВ імені О.Г. Бузницького.

Акт №243950 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.12.2020 року підписано водієм транспортного засобу без заперечень та зауважень.

На підставі складених актів та довідки проведено розрахунок №024368 від 01.12.2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування у сумі 2856,50 Євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на день проведення розрахунку, становить 97536,90 грн.

Розрахунок проведено відповідно до формули, наведеної у постанові КМУ №879 від 27.06.2007 року.

Крім того, позивачем на адресу відповідача надсилався лист від 22.06.2023 року №46568/5.4.1/24-23 про необхідність погашення наявної заборгованості у сумі 2856,50 Євро.

Постановою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно - господарського штрафу від 29.12.2020 року №230247, до відповідача застосовано штраф у сумі 34000,00 грн. за порушення ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз.16 ч.1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України (далі ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 1, 6 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, з наступними змінами, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до п.п. 2, 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Разом з цим, згідно пп. 4 п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до п.п. 1, 3, 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 року №422, зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі - транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (далі - посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла). Зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху. У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено Київським міжрегіональним управлінням Укртранбезпеки в акті №024368 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.12.2020 року; акті №0005081 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 01.12.2020 року; акті №243950 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.12.2020 року; довідці б/н про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.12.2020 року.

Доказів отримання відповідачем у встановленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі належного йому транспортного засобу, загальна вага та навантаження на осі якого перевищували нормативні параметри, матеріали справи не містять.

Відтак, відповідачем вчинено правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.09.20221 року у справі №320/694/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю імені О.Г. Бузницького до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №230247 від 29.12.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, у сумі 34000,00 грн. відмовлено.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює порядок обчислення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яка за своїм правовим змістом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Відповідно до п. 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 21 Порядку №879 врегульовано, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно п. 30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку №879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

З аналізу наведених норм слідує, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

Відповідно до пункту 311 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568), перевізником є фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

В матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком №879 документи, зокрема, акт №024368 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.12.2020 року; акт №0005081 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 01.12.2020 року; акт №243950 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.12.2020 року; довідка б/н про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.12.2020 року; розрахунок №024368 від 01.12.2020 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування, у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та габаритних параметрів нормам і правилам перевезення відповідачем вантажу.

Розмір плати за проїзд позивачем визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку №879 та відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879).

Крім того, п. 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки, відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування (2856,50 Євро), позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення, що загалом складає 97536,90 грн.

Стосовно заперечень, викладених відповідачем у відзиві, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби України з безпеки на транспорті" №196-р від 03.03.2020 територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті реорганізовано шляхом злиття у відповідні територіальні органи Служби.

Київське міжрегіональне управління Укртранебезпеки реорганізовано шляхом злиття з Управлінням Укртрансбезпеки у Чернігівській області у Північне міжрегіональне управління Укртрнсбезпеки.

Відповідне рішення про реорганізацію, оформлене наказом №340 від 09.09.2020, також, прийнято Державною службою України з безпеки на транспорті.

Згідно з наказом Державної служби України з безпеки на транспорті №390 від 12.10.2020, з 15.10.2020 введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті, в.о. заступником начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було видане направлення на рейдову перевірку 26.11.2020 №000244 посадовим особам, зокрема, головним спеціалистам Копі В.І., Гаврилюку Д.В., Ігнатьєву О.О., Торохтію Ю.О., Цибєнку Р.С.; старшим державним інспекторам Меркулову М.С., Шевчуку А.Т., Брегіді В.В., Романченку Р.О., Шуму М.Г., Козлюку О.П., Пчелінову Р.В. для проведення рейдової перевірки транспортних засобів на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, в місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на адміністративній території м. Києва та Київської області з 30.11.2020 по 06.12.2020, згідно затвердженого щотижневого графіку.

З довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.12.2020, акту №243950 від 01.12.2020 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, актів №024368, №0005081 від 01.12.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, вбачається, що ці документи складені та підписані посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Акт №243950 від 01.12.2020 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складений старшим державним інспектором Козлюком О.П. та головним спеціалістом Цибенком Р.С. Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на спеціальному бланку у відповідності до вимог п. 21 Порядку про здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 (додаток №3) та має унікальний порядковий номер.

Враховуючи зазначене, посилання відповідача на те, що акт складений неіснуючим органом, є необґрунтованими, оскільки, правонаступником Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки є Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, використання уповноваженими працівниками якого бланку Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки не може бути підставою для визнання акту протиправним та його скасування.

Щодо зважувального обладнання, яке було задіяне у габаритно-ваговому контролю транспортного засобу відповідача, судом встановлено, що зважування проводилося за допомогою ваг автомобільних тензометричних типу "Лахта-У" СВ-80000A/18.

Відповідно до п. 12, 13 Порядку №879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також, обладнання, що перебуває у несправному стані.

До матеріалів справи додано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 20.02.2020 №П40M 10105220 з терміном дії до 20.02.2021.

Із вказаного свідоцтва від 20.02.2020 №П40M 10105220 вбачається, що за результатами повірки встановлено, що засіб вимірювальної техніки (ваги автомобільні тензометричні типу "Лахта-У" СВ-80000A/18) відповідає ДСТУ EN 45501:2017 та експлуатаційної документації фірми-виробника.

Таким чином, доводи відповідача щодо відсутності відомостей про справність ваг та недостовірність результатів контрольного заходу, не відповідають обставинам справи та спростовуються доказами, долученими позивачем до матеріалів справи.

Аналогічний висновок щодо оцінки таких обставин викладено у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №819/586/16.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів щодо відповідності зважувальних приборів встановленим стандартам. Отже, ненадання посадовими особами управління Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Щодо місця здійснення габаритно-вагового контролю, суд зазначає наступне.

26.11.2020 року на а/д Р-03, під?їзд до М-03 км 4+100 проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Вищезазначений пункт габаритно-вагового контролю міститься в Графіку щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю на листопад - грудень 2020 року, який погоджено з поліцією, КП «Центром організації дорожнього руху» та Укртрансбезпекою. Крім того, розміщення даного вагового комплексу на а/д Р-03, під?їзд до М-03 км 4+100 підтверджується Актом від 02.07.2019.

Стосовно посилань відповідача на заборону подальшого руху транспортного засобу.

Так, відповідно до п. 23 Поряду №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Згідно п. 24 Порядку №879, після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Так, відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що після встановлення перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, водій або власник транспортного засобу привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами.

Відповідно п. 22 Порядку №897, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції.

Суд зазначає, що до компетенції Укртрансбезпеки не входять повноваження для здійснення тимчасової затримки транспортного засобу. Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення повноваження щодо складання протоколів та розгляду справ за статтею 265-2 цього Кодексу належать до компетенції та повноважень органів Національної поліції.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що пунктом 12 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, рейдова перевірка додержання суб?єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійно аварійного періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених цим дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Так, до матеріалів справи додано Щотижневий графік проведення рейдових перевірок Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 30.11.2020 по 06.12.2020 (відповідно до п. 13 Постанови КМУ від 08.11.2006 №1567) та Графік щоденної роботи пункту вагового та габаритного контролю на листопад грудень 2020 року.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю імені О.Г.Бузницького про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю імені О.Г.Бузницького (08801, Київська область, Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Степова, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 32547122) в доход Державного бюджету України 97536 (дев`яносто сім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 90 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю імені О.Г.Бузницького (08801, Київська область, Миронівський р-н, м. Миронівка, вул. Степова, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 32547122) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, код ЄДРПОУ 39816845) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць