Рішення

від 22.09.2023 по справі 120/10262/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 вересня 2023 р. Справа № 120/10262/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко М.О.,

представника позивача: Юрченка Т.П.,

представника відповідача: Дубіцької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

07.12.2022 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2021 року, відповідачем складено акт №4726/02-32-07-10/1193414 від 11.08.2022 року.

На підставі вказаного акту перевірки та висновків, які у ньому зазначені, 06.09.2022 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0056400710, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 393595 грн. та №0056580710, яким збільшено суму грошового зобов`язання з чистого прибутку (доходу) господарських організацій та їх об`єднань, що виплачується до державного бюджету на суму 1076561 грн.

На переконання позивача, висновки, які зазначені у акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню, оскільки досліджувані податковим органом договори та акти виконаних робіт підтверджують реальність господарських операцій.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 12.12.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

14.12.2022 року на виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.12.2022 року відкрито провадження у даній справі та вирішено її розгляд здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.01.2023 року.

10.01.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зокрема вказав, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2021 року, складено акт №4726/02-32-07-10/01193414 від 11.08.2022 року, в якому викладені порушення ДП "Чечельницьке лісове господарство":

-п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (із змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 року №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 року за №161/4382 (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 314876 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 14204 грн., за 2018 рік в сумі 300672 грн.;

-ст. 46, ст. 57, п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №138 від 23.02.2011 року Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 1076561 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 49267 грн., за 2018 рік в сумі 1027 294 грн.

Відповідно до наданих в ході перевірки документів встановлено, що підприємством до складу собівартості безпідставно віднесено послуги від ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по заготівлі лісопродукції, послуги по навантаження та транспортуванню лісопродукції та послуги по догляду за лісом. Перевіркою встановлено нереальність проведених господарських операцій по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Крім того, згідно з даними Єдиного реєстру досудових розслідувань ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 являється фігурантом кримінального провадження.

В територіальному управлінні ДБР м. Хмельницького розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020000000467 від 27.10.2017 року, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 і його наймані працівники та ФОП ОСОБА_2 і його наймані працівники всупереч умов договорів, укладених з ДП "Чечельницьке лісове господарство", будь-яких лісозаготівельних послуг не надавали та роботи фактично не виконували. З метою реалізації розробки злочинного плану на заволодіння коштами ДП "Чечельницьке лісове господарство" доручено лісничим Червоногребельського, Бритавського, Дохнянського та Стратіївського лісництв підшукати та залучити осіб з числа місцевого населення, які не перебували в трудових відносин із ДП "Чечельницьке лісове господарство" та фізичними особами-підприємцями, для виконання лісозаготівельних робіт, які відповідно до укладених договорів та складених актів приймання-передачі робіт та послуг, начебто виконувались ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Лісничими складались акти приймання-передачі робіт та послуг до яких внесено завідома неправдиві відомості про виконання даних робіт підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за які ДП "Чечельницьке лісове господарство" перераховувало даним підприємцям кошти.

Із протоколів допиту свідків видно, що роботи у лісових масивах фактично виконувались громадянами з числа місцевого населення, які не перебували в трудових відносинах з ДП "Чечельницьке лісове господарство" та ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . За проведені рубки по заготівлі лісопродукції, громадяни отримували дрова із розрахунку 20-25 відсотків від кількості заготовленої продукції, а ніяких грошових коштів не отримували.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з надання послуг по заготівлі лісопродукції, навантаження та перевезення лісової продукції та послуг по догляду за лісом на користь ДП "Чечельницьке лісове господарство" і складено первинні документи (акти приймання передачі) всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, при перенесенні ДП "Чечельницьке лісове господарство" інформації з неправомірно складених первинних документів до облікових регістрів порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активі, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.11.1999 року №29.

Таким чином, вищезазначені документи не можуть вважатися документами для підтвердження даних бухгалтерського та податкового обліку і звітності.

Отже, за рахунок порушень, які виникли, ДП "Чечельницькее лісове господарство" зменшило (мінімізувало) суму сплати податку на прибуток та частини чистого прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Ухвалою суду від 24.01.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву для надання представнику позивача часу для ознайомлення з відзивом на позовну заяву. Наступне судове засідання призначено на 07.02.2023 року.

07.02.2023 року на адресу суду надійшла відповідь відзив, в якій представник позивача вказав, що порушення, які допущені контрагентами, за загальним правилом, не можуть впливати на права та обов`язки позивача і чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення контрагентів.

Зазначив, що за результатами перевірки та з аналізу висновків самого відповідача встановлено, що послуги за договорами, які були укладені з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 дійсно надавались, проводилась лісозаготівля та здійснювалось її вивезення, що підтверджується відомостями, які зазначені в акті перевірки.

Наведене свідчить про те, що позивачем надано до перевірки належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують фактичне отримання послуг від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , що свідчить про помилковість висновків відповідача, які зазначені в акті перевірки.

Крім цього, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України. Недоліки, виявлені в первинних документах, наданих до позивача не можуть бути підставою для висновку про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Ухвалою суду від 07.02.2023 року витребувано у Вінницької обласної прокуратури оригінали або належним чином засвідчені копії документів, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 42019020000000467, що стосуються господарських операцій ДП "Гайсинське лісове господарство", ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Підготовче засідання відкладено на 28.02.2023 року.

27.02.2023 року від Вінницької обласної прокуратури на адресу суду надійшли витребовувані документи.

27.02.2023 року відповідачем подано додаткові документи.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву. Наступне судового засідання призначено на 14.03.2023 року.

Ухвалою суду від 14.03.2023 року підготовче засідання відкладено на 30.03.2023 року. Цією ж ухвалою продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 30.03.2023 року витребувано у Територіального управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у м. Хмельницькому оригінали або належним чином засвідчені копії документів, які були вилучені у ДП "Чечельницьке лісове господарство" та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42019020000000467 і передані на зберігання до камери зберігання речових доказів четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у м. Хмельницькому.

Підготовче засідання у справі відкладено на 13.04.2023 року.

12.04.2023 року на адресу суду від Територіального управління Державного бюро розслідувань надійшли витребовувані документи.

Ухвалою суду від 13.04.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості сторонам ознайомитись з документами, які надійшли на адресу суду. Наступне судове засідання призначено на 04.05.2023 року.

Ухвалою суду від 04.05.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву з метою вирішення питання щодо долучення доказів до матеріалів справи. Наступне судове засідання призначено на 30.05.2023 року.

Ухвалою суду від 30.05.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.06.2023 року.

Ухвалою суду від 15.06.2023 року відкладено розгляд справи у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги на території Вінницької області. Наступне судове засідання призначено на 11.07.2023 року.

Ухвалою суду від 11.07.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 18.07.2023 року.

Ухвалою суду від 18.07.2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні, наступне судове засідання призначено на 08.08.2023 року.

Ухвалою суду від 08.08.2023 року відкладено судовий розгляд справи на 12.09.2023 року.

08.08.2023 року представником позивача долучено до матеріалів справи витяг з сайту судової влади України щодо стадій розгляду судових справ, ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 15.08.2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16.12.2022 року.

В судовому засіданні 12.09.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.

Представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 року №532 "Про припинення Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство" та затвердження складу комісії з припинення" прийнято рішення про припинення Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство" (код ЄДРПОУ 01193414), шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00991396).

Пунктом 7 зазначеного наказу передбачено, що Державне підприємство "Гайсинське лісове господарство" є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство".

08.09.2022 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості про повне припинення юридичної особи - Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство".

На підставі направлень №92, № 93 та №94 від 12.01.2022 року виданих ГУ ДПС у Вінницькій області, проведена позапланова виїзна документальна перевірка Державного підприємства "Чечельницьке лісове господарство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2022 року, валютного законодавства за період з 01.01.2017 року по 31.12.2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2021 року.

За результатами проведення перевірки складено акт №4726/02-32-07-10/01193414 від 11.08.2022 року, в якому зафіксовані порушення ДП "Чечельницьке лісове господарство":

-п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248 (із змінами та доповненнями), Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 року за №161/4382 (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 314876 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 14204 грн., за 2018 рік в сумі 300672 грн.;

-ст. 46, ст. 57, п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України №138 від 23.02.2011 року Про затвердження Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету в сумі 1076561 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 49267 грн., за 2018 рік в сумі 1027294 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та висновків, які у ньому зазначені, 06.09.2022 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0056400710, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 393595 грн. та №0056580710, яким збільшено суму грошового зобов`язання з чистого прибутку (доходу) господарських організацій та їх об`єднань, що виплачується до державного бюджету на суму 1076561 грн.

На переконання позивача, висновки, які зазначені у акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що підлягають скасуванню, оскільки досліджувані податковим органом договори та акти виконаних робіт підтверджують реальність господарських операцій.

Вищевикладені обставини зумовили позивача звернутись з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами підпунктів 62.1.2, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до п. 85.2. ст. 85 ПК України, - платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог частини 8 статті 19 Господарського кодексу України, усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Також, відповідно до змісту правового регулювання статті 44 Податкового кодексу України саме на платника податків покладається обов`язок щодо забезпечення зберігання документів, пов`язаних із обліком доходів, витрат та визначенням об`єктів оподаткування, податкових зобов`язань.

Наведене обумовлено, в першу чергу тим, що обов`язок підтвердження правомірності, обґрунтованості, повноти формування даних бухгалтерського і податкового обліку належними документами первинної фінансово-бухгалтерської звітності покладається саме на суб`єкта господарювання. Контролюючий орган, здійснюючи заходи податкового контролю, аналізує, досліджує, співставляє дані, що містяться не лише в документах фінансової звітності, а й первинних документах.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до пункту 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Поряд з цим, згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно зі статтею 9 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Виходячи з визначення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням господарської операції є рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Аналіз наведеного свідчить про те, що господарська операція, має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення №88) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п.1.2 Положення №88).

Згідно з пунктом 2.2 Положення №88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є, у тому числі, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України - базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов`язані з: договорами оренди; дивідендами, які належать за результатами фінансових інвестицій та обліковуються методом участі в капіталі; страховою діяльністю; первісним визнанням і зміною справедливої вартості біологічних активів, пов`язаних з сільськогосподарською діяльністю, та з первісним визнанням сільськогосподарської продукції; змінами вартості інших поточних активів; природним приростом поголів`я худоби, виходом продукції сільського та лісового господарства; видобуванням корисних копалин (пункт 3 Положення).

Пунктами 5, 6, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2001 року за №27/4248, визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п. 3 розділу III Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

Судом встановлено, що висновок контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток та заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету ґрунтується на нереальності проведених господарських операцій по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .

Так, в пункті 3.1. Акту перевірки відповідачем зазначено, що на порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України, статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва" Державним підприємством "Чечельницьке лісове господарство" до складу собівартості безпідставно віднесено послуги від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 по заготівлі лісопродукції, послуги по навантаженню та транспортуванню лісопродукції та послуги по догляду за лісом.

Надаючи правову оцінку висновкам відповідача щодо нереальності господарської операції з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ДП "Чечельницьке лісове господарство" та ФОП ОСОБА_1 укладено договори про надання лісозаготівельних послуг №21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28 від 12.02.2018 року (том 23, а.с. 231-250, том 24, а.с. 1-12).

Пунктом 1.1. зазначених договорів визначено, що ФОП ОСОБА_1 (виконавець) має право та зобов`язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати лісозаготівельні послуги за завданням замовника, який в свою чергу, має право та зобов`язується прийняти та оплатити послуги.

На виконання вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_1 виконував роботи по заготівлі лісопродукції, послуги по навантаженню та вивезенню лісопродукції, послуги по посадці та догляду за лісом та по вивезенню зерна , що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:

- за грудень 2017 року надано послуг на суму - 38 436, 97 грн.;

-за лютий 2018 року надано послуг на суму - 63 027,19грн.;(том 22, а.с. 17-28, 37-43);

-за березень 2018 року надано послуг на суму - 108 578,33грн.; (том 21, а.с. 213, 243-250, том 22, а.с. 1-16);

-за квітень 2018року надано послуг на суму - 55 977,50грн. (том 21, а.с. 199-209);

-за травень 2018року надано послуг на суму - 41 360,13грн. (том 21, а.с. 194-198);

-за червень 2018року надано послуг на суму - 54 733,36грн. (том 21, а.с 152-171, 182-191);

-за липень 2018року надано послуг на суму - 41 469,10грн. (том 22, а.с. 70-86);

- за серпень 2018року надано послуг на суму - 44 119,16грн. (том 22, а.с. 156-159, 169-182);

- за вересень 2018року надано послуг на суму - 149 589,66грн. (том 22, а.с. 116-152);

- за жовтень 2018року надано послуг на суму - 111 150,33грн. (том 22, а.с. 186, 199-223);

- за листопад 2018року надано послуг на суму - 118 999,53грн. (том 22, а.с. 245-250, том 23, а.с. 1-4, 58-63);

- за грудень 2018року надано послуг на суму - 184 197,44грн. (том 23, а.с. 17-35, 51-57).

Операції з отриманих вищевказаних послуг відображено в бухгалтерському обліку наступним проведенням: Д-т 2322 "Виробництво лісопродукції" - К-т 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" на загальну суму 1011638,70грн.

Також, як вбачається із журналів реалізації (відпуску) лісопродукції, ДП "Чечельницьке лісове господарство" реалізовано (відпущено) ФОП ОСОБА_1 лісопродукцію у березні 2018 року, червні 2018 року, вересні 2018 року, жовтні 2018 року, листопаді 2018 року та грудні 2018 року (том 23, а.с. 137-147). Також, рух лісопродукції підтверджується щоденником приймання деревини від заготівлі (том 20, а.с. 114-121, 177-179), щоденником приймання лісопродукції (том 20, а.с. 180-184, 221-226), наряд-актами на виконання робіт (том 20, а.с. 208-209, 228-246).

Крім цього, судом встановлено, що між ДП "Чечельницьке лісове господарство" та ФОП ОСОБА_2 укладено договори на виконання робіт та наданих послуг пов`язаних з лісівництвом №13 від 01.02.2018 року (том 23, а.с. 212) та № 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 від 12.02.2018 року (том 23, а.с. 152-155, 160-163, 168-171, 176-179, 184-187, 192-195, 200-207).

Пунктом 1.1. зазначених договорів визначено, що ФОП ОСОБА_2 (виконавець) має право та зобов`язується на власний ризик, власними силами і силами найманих працівників, засобами та матеріалами надати лісозаготівельні послуги за завданням замовника, який в свою чергу, має право та зобов`язується прийняти та оплатити послуги.

На виконання вищевказаних договорів ФОП ОСОБА_2 виконував роботи по заготівлі лісопродукції, послуги по навантаженню та вивезенню лісопродукції, послуги по посадці та догляду за лісом , що підтверджується актами виконаних робіт, а саме:

- за грудень 2017 року надано послуг на суму - 40474, 26 грн.

- за лютий 2018 року надано послуг на суму - 92 501,58 грн. (том 22, а.с. 29-36, 44-55);

- за березень 2018 року надано послуг на суму - 168 817,70 грн. (том 21, а.с. 214-242);

- за квітень 2018 року, надано послуг на суму - 29 254,50 грн. (том 21, а.с. 210-212);

- за травень 2018 року, надано послуг на суму - 20 960,70 грн. (том 21, а.с. 172, 192-193);

-за червень 2018року надано послуг на суму - 38 006,87 грн. (том 21, а.с. 182-191);

- за липень 2018 року надано послуг на суму - 25 854,36 грн. (том 22, а.с. 60-69);

- за серпень 2018 року надано послуг на суму - 37 152,36 грн. (том 22, а.с. 153-155, 160-168);

- за вересень 2018 року надано послуг на суму - 98 328,79 грн. (том 22, а.с. 87-115);

- за жовтень 2018 року надано послуг на суму - 33 621,63 грн. (том 22, а.с. 183-185, 187-198);

- за листопад 2018 року надано послуг на суму - 56 338,61 грн. (том 22, а.с. 224-244);

-за грудень 2018 року надано послуг на суму - 96 358,63грн. (том 23, а.с. 5-16, 36-50).

Операції з отриманих вищевказаних послуг відображено в бухгалтерському обліку наступним проведенням: Д-т 2322 "Виробництво лісопродукції" К-т 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - на загальну суму 737669, 99 грн.

Крім цього, рух лісопродукції підтверджується щоденником приймання лісопродукції (том 20, а.с. 108-112), щоденником приймання робіт по заготівлі (вивезенню) лісопродукції та специфікація поколодного обліку (том 20, а.с. 122-169, 197-199, 210-212, 217-219).

На переконання суду, податковим органом помилково зроблено висновки, що позивачем не підтверджено виконання робіт на суму 1011638,70 грн. та на суму 737 669,99 грн., оскільки дослідженні первинні документи підтверджують реальність господарських операцій.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що у податкового органу виникли сумніви щодо реальності здійснення господарських операцій, оскільки згідно повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП у ФОП ОСОБА_1 відсутні основні засоби, земельні ділянки у користуванні або в оренді, транспортні засоби та інші об`єкти оподаткування, підприємець не подає звіти по орендній платі за землю. Крім того, не встановлено і укладання договорів оренди основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів.

В той же час, зі змісту Акту перевірки вбачається, що контролюючий орган встановив надання ФОП ОСОБА_1 послуг по перевезенню лісопродукції наступними транспортними засобами: ЗІЛ 157 №99-13ВІ, ЗІЛ 131 №05-47ОВ, КАМАЗ №54-18ОВ, ГАЗ 52 №44-50ОТ, УАЗ №ВН19-77АВ, КАМАЗ №АІ42-11АЕ, КАМАЗ №АВ47-37СІ.

Висновок контролюючого органу щодо нереальності здійснення господарських операцій з підстав відсутності транспортних засобів, на переконання суду, є нічим іншим як припущенням, оскільки докази, які підтверджують дослідження відповідачем можливості залучення контрагентом позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі, матеріали справи не містять.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду від 05.01.2021 року викладену у справі №200/1718/20-а, у якій зазначено, що відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність господарської операції.

Матеріалами справи підтверджується, що проведені господарські операції між ДП "Чечельницьке лісове господарство" та ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності, що свідчить про реальність змін майнового стану платника податків і, відповідно, про реальність (фактичність) таких операцій.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивач та його контрагенти ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які досліджені судом під час розгляду справи та відповідають вимогам чинного законодавства України.

Рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди є безумовним свідченням про те, що господарські операції призвели до реальних змін майнового стану платника податків і, відповідно, свідчить про реальність (фактичність) таких операцій.

В свою чергу, відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Отже, в даному випадку, суд дійшов до висновку, що податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків.

Також, суд зазначає, що відповідач, вказуючи на нереальність господарських операцій позивача із його контрагентами, виходив виключно з інформації, що наведена у акті перевірки та згідно інформації інформаційно-аналітичних баз ДПС.

Тобто, доводи/мотиви про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ґрунтуються виключно на інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкового органу відносно контрагентів суб`єкта господарювання.

У цьому контексті важливо також зауважити, що відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про його обізнаність щодо протиправної поведінки його контрагентів.

Суд, зважає на ту обставину, що під час розгляду цієї адміністративної справи відповідачем на наведено норм податкового законодавства, які порушено платником, а висновки акту в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях перевіряючих, та не містять посилань на первинну документацію, конкретні норми податкового законодавства.

Варто вказати, що відповідно до положень п.109.1 ст.109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так, статтею 112 ПК України визначено загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 112.1 вказаної статті особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (п.112.2).

Згідно з п. 112.3 ст.112 ПК України особа не може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення інакше, як на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, суд зауважує, що згідно п. 5 Розділу II Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727 (далі - Порядок №727), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 1, п. п. 2 п. 4 Розділу III вказаного Порядку, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта (довідки) документальної перевірки додаються інформативні додатки.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно: викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Контролюючим органом фактично підтверджується реальність здійснення господарських операцій з огляду на дослідження під час перевірки всіх первинних документів і відображення такої інформації в акті перевірки (договори, акти виконаних робіт, ТТН та інше).

Перевіркою встановлено, що послуги за договорами, які були укладені з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 дійсно надавались, проводилась лісозаготівля та здійснювалось її вивезення, що підтверджується відомостями, які зазначені в акті перевірки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача, а також судових рішень щодо визнання договорів, укладених між позивачем та його контрагентом, недійсними.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

При цьому, податковим органом не було враховано, так звану презумпцію добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Щодо посилань податкового органу на те, що ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 були фігурантами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020000000467 від 27.10.2017 року, за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України суд зазначає, що встановлені певні факти в ході оперативно-розшукових заходів, слідства у кримінальній справі, що стосується осіб, причетних до діяльності підприємства-постачальника без відповідного судового рішення у кримінальній справі самі по собі не є доказом вчинення відповідних правопорушень отримувача (покупця) таких послуг (товарів).

Крім того, жодна посадова особа контрагента позивача не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, аргументи не можуть застосовуватися в якості доказів під час проведення податкової перевірки, а сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) працівників або посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентами.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року (№К/9901/1349/17) визначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача, а ні щодо його контрагентів суду не повідомлено. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Більше того, ухвалою Бершадського районного суду від 15.08.2022 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16.12.2022 року у справі №151/258/20 закрито кримінальне провадження №12017020000000467 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Суд зауважує, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень №0056400710 від 06.09.2022 року та №0056580710 від 06.09.2022 року, відповідно до норм чинного законодавства.

У контексті оцінки доводів сторін, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Аналогічного правового висновку щодо застосування до даної категорії справи позиції Європейського суду з прав людини дійшов Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 року у справі №808/3513/16.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0056400710 від 06.09.2022 року та №0056580710 від 06.09.2022 року.

Стягнути на користь Державного підприємства "Гайсинське лісове господарство" (вул. М. Кривоноса, 20, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00991396) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22052,35 грн. (двадцять дві тисячі п`ятдесят дві гривні тридцять п`ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Державне підприємство "Гайсинське лісове господарство" (вул. М. Кривоноса, 20, м. Гайсин, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00991396);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150);

Суддя Дончик Віталій Володимирович