Ухвала

від 21.09.2023 по справі 160/22283/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 вересня 2023 року Справа 160/22283/23

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

01.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної установи «Центр пробації», в якому просить:

- визнати протиправними дії України Державної установи «Центр пробації» щодо непроведення повного розрахунку при звільненні невиплату ОСОБА_1 в день звільнення (23.01.2023 року) компенсації за належні до видачі предмети речового майна;

- зобов`язати України Державної установи «Центр пробації» виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно на підставі довідки №917 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 13127,58 грн.

Ухвалою від 04.09.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

20.09.2023 року представником відповідача подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, так як позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений КАС України, оскільки позивач проходила саме публічну службу. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на практику Верховного Суду по справах №540/2001/21 та №560/8394/21.

Дослідивши вищевказане клопотання та матеріали справи, та, надаючи правову оцінку встановленим обставинам, зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим частиною 5 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

У той же час, статтею 240 КАС України визначено підстави, за яких позовна заява залишається без розгляду, зокрема: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу (п. 8 ч. 1 вказаної статті).

Так, статтею 123 КАС України регламентовано наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, серед яких є зокрема і залишення позовної заяви без розгляду у випадку якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними (ч.3 вказаної статті) та якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважним (ч.4 зазначеної статті).

Тобто, для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду необхідні такі умови: позивачем, після відкриття провадження, не подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними; висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в ухвалі суду від 04.09.2023 року зазначено, що з матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.

Визначаючись щодо наявності або відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду або без руху (з урахуванням положень ст. 123 КАС України), суд зазначає таке.

У межах даної позовної заяви позивачем заявлено вимоги про визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо не виплати при звільненні грошової компенсації замість предметів речового майна особистого користування та стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за неотримане речове майно у сумі 13 127,58 грн.

За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.

За змістом ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про пробацію» права, обов`язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та цим Законом.

Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року №578 затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби; норми забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби (далі - Порядок №578), за приписами пункту 2 якого речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Згідно з п. 27 Порядку №578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

При цьому відповідно до п. 28 Порядку №578 у разі звільнення особи рядового і начальницького складу із служби у запас Збройних Сил їй видається речовий атестат, копія якого додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення така особа буде прийнята на службу до Державної кримінально-виконавчої служби, до її речового забезпечення зараховуються раніше отримані предмети речового майна особистого користування, а строк носіння предметів продовжується на період від дня звільнення до дня прийняття на службу.

Разом з цим п. 23 Порядку №578 передбачено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України", державної установи "Центр пробації" відповідно до їх закупівельної вартості.

З наведеного суд доходить висновку, що грошова компенсація за неотримане речове майно виплачується після звільнення зі служби та на підставі заяви, а отже речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю.

Відтак речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.11.2020 року у справі №480/3105/19, в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 КЗпП України у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Враховуючи визначену правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений ч. 5 ст. 122 КАС України.

Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у ст. 122 КАС України і ч. 5 цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 року у справі №540/2001/21, від 27.02.2023 року по справі №560/8394/21.

Із наведеного слідує, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, зокрема, невиплати позивачу компенсації за неотримане речове майно, а тому під час обчислення строку звернення до суду із даним позовом застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону.

З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що наказом відповідача №28/к від 11.01.2023 року позивача звільнено зі служби та саме з моменту звільнення позивач був обізнаний про виникнення у відповідача обов`язку з приводу проведення розрахунку грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення.

Таким чином, кінцевим днем звернення до суду було 11.02.2023 року, натомість позивач з вернувся з даним позовом лише 28.08.2023 року (згідно трекінгу Укрпошти 5380204273877), а зареєстровано в суді - 04.09.2023 року, тобто із пропуском строку, визначеного ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Водночас, заяву про поновлення строку звернення з доказами поважності причин пропуску такого строку до позову позивачем не додано.

Разом з тим, позивач зазначає, що оскільки законодавством не передбачено протягом якого строку необхідно звернутись після звільнення з заявою про отримання компенсації за неотримане речове майно. Тому, до моменту подання військовослужбовцем рапорту або заяви про проведення грошової компенсації право на отримання компенсації за неотримане речове майно не є порушеним. Так, з заявою щодо отримання такої компенсації позивач звернулась після звільнення зі служби 27.07.2023 року, відмову у задоволенні заяви отримала 31.07.2023 року, з позовом до суду звернулась 25.08.2023 року, тобто у межах строку звернення, визначеного ст. 122 КАС.

Однак, суд не приймає вказані твердження та зазначає, що в межах даного позову позивачем оскаржується, зокрема, бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті йому грошової компенсації за неотримане речове майно саме у день звільнення, а не відмова у здійсненні виплати відповідної компенсації за поданою ним заявою.

Щодо звернення до відповідача, яке мало місце 27.07.2023 року, суд вказує, що таке звернення, а саме запит на інформацію, не вважається досудовою формою врегулювання спору та не свідчить про те, що позивач була позбавлена можливості своєчасно звернутися в суд за захистом порушених, на її думку, прав чи законних інтересів з дня проведення з нею розрахунку, виключення її зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що звернення до відповідача ініційоване позивачем фактично через 7 місяців з моменту звільнення. Будь-яких об`єктивних перешкод своєчасно звернутися за захистом своїх порушених прав до суду позивач не наводив.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 року по справі №560/8394/21 вказує, що у даній категорії справ законодавець визначив строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У відповідності до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого адміністративного позову вимогам КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав, щоб залишити позовну заяву без руху (надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначення причин його пропуску із наданням підтверджуючих обставини доказів) та відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина 2 статті 123 КАС України).

Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначення причин його пропуску із наданням підтверджуючих обставини доказів.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені у ст. 256 КАС України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко