Рішення

від 25.09.2023 по справі 420/15671/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15671/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 30.06.2023 надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивач просить суд скасувати наказ №4892-п від 28.06.2023 «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів».

Ухвалою від 05.07.2023 позов приватного акціонерного товариства «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» залишено без руху, встановити позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали та роз`яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви з уточненими позовними вимогами та доказів сплати 2684,00 грн. судового збору (з копією відповідачу).

19.07.2023 до суду від позивача за вх №24175/23 надійшла належним чином оформлена позовна заява, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №4892-п від 28.06.2023 «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів».

Ухвалою від 21.07.2023 прийнято до розгляду позовну заяву товариства «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» (вх. №24175/23), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 червня 2023 року Головним управлінням ДПС в Одеській області було прийнято наказ №4892-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів», та що позивачем було відмовлено у допуску працівників відповідача до проведення перевірки. Вказує, що оскаржуваний наказ містить лише одну фактичну підставу його прийняття, а саме - посилання на мету «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання і обігу пального, з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері зберігання та обігу пального». Юридичною підставою прийняття вказаного наказу в ньому зазначені «п.п.191.1.4 п.191 ст.191, п.п.191.1,1.14 п.191.1 ст.191, ст.20, п.80.2.5 п.80.2 ст.80, Податкового кодексу України». Зазначає, що наведені норми Податкового кодексу України не містять такої підстави для проведення фактичної перевірки, як «здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства». Вказує, що вступна частина наказу (абзац 1) не відповідає його резолютивній частині (абзац 2): метою прийняття наказу є «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання і обігу пального, з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері зберігання та обігу пального», натомість, резолютивна частина наказу передбачає «здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій свідоцтв». Отже, вказує позивач, має місце істотна невідповідність між метою та предметом перевірки, оскільки поняття «пальне» є набагато вужчим за змістом ніж «підакцизні товари» та «товарні запаси» (товари). Наголошує, що підпункт 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 взагалі не передбачає проведення перевірки щодо «товарних запасів».

03.08.2023 до суду від відповідача за вх. №26462/23 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими. Вказано, що підставою для прийняття даного наказу слугувало здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері зберігання та обігу пального. Згідно наявної інформації в базах даних ГУ ДПС в Одеській області ПрАТ «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» (код за ЄДРПОУ 955294) придбало 08.06.2022 року у TОB «АЛМА ВІН» (код ЄДРПОУ 43488390) дизельне паливо в обсязі 82204 літрів. Ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) видано на адресу: Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, вулиця Центральна, будинок 2, проте ємності для зберігання пального зареєстровані за адресою: Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, комплекс будівель та споруд з загальним об`ємом 23 м3, що не відповідає обсягам отриманого пального (понад 82 м). Зазначено, що відповідна інформація була викладена у доповідній записці Головного управління ДПС в Одеській області від 27.06.2023 року № 486/15-32-09-01-12. Вказано, що норма пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладені на відповідача. Зазначено, що у наказі Головного управління ДПС в Одеській області від 28.06.2023 року № 4892-п було зазначено, що контролюючий орган на підставі визначених пп. 19-1.1.4 п. 19-1.1 ст. 19-1, пп. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України функцій та у відповідності до вимог пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України наказує провести фактичну перевірку ПрАТ «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» (код за ЄДРПОУ 955294)».

07.08.2023 до суду від позивача за вх №ЕП/30749/23 надійшла відповідь на відзив.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позов та відповіддю на відзив, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими з боку позивача та відповідача доказами, суд встановив.

28.06.2023 Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі п.п.19-1.4 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.19-1.1.п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері зберігання та обігу пального, прийнято наказ № 4892-п «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» (код ЄДРПОУ 00955294) податкова адреса: 67121, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, вулиця Центральна, будинок 2, за фактичною адресою господарської одиниці: Одеська область, Великомихайлівський район, с. Новоборисівка, комплекс будівель та споруд, з 29 червня 2023 року тривалістю 10 діб, за період діяльності з 01.01.2021 - по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

Позивач, вважаючи прийнятий відповідачем наказ від 28.06.2023 року № 4892-п протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі Податковий кодекс України).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України, визначені функції контролюючих органів.

Так, відповідно до підпунктів 19-1.1.4 та 19-1.1.14 п.19-1.1, Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

- здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Як зазначено у п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Відповідно до п. 80.5. ст. 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно із п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Відповідно до копії оскаржуваного наказу, підставою для проведення фактичної перевірки зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відповідно до яких фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Натомість, в оскаржуваному наказі підставою для проведення фактично перевірки зазначено «на підставі п.п.19-1.4 п.19-1.1 ст.19-1, п.п.19-1.1.п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері зберігання та обігу пального».

Суд звертає увагу на те, що під поняттям «підстава» розуміється не нумераційне позначення підпункту ст. 80 Податкового кодексу України, а обставини, які в цих підпунктах розкриваються та мають об`єктивно існувати.

Іншими словами під «підставою» у п. 80.2 ст. 80 та в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини, що обумовили необхідність застосування певної норми.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 11.01.2023 у справі №160/2357/21, за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Суд зазначає, що пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України не передбачено такої підстави для проведення перевірки як «здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального», а формулювання «з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері зберігання та обігу пального» не відповідає змісту цього пункту, оскільки не зазначає, яка саме податкова інформація містить відомості про можливі порушення позивачем законодавства у сфері зберігання та обігу пального.

Суд, дослідивши наказ про проведення фактичної перевірки встановив, що зі змісту оскаржуваного наказу не можливо встановити:

- яку саме інформацію про порушення позивачем вимог законодавства отримав відповідач, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу №4892-п від 28.06.2023 року;

- внаслідок чого (за наявності яких фактичних обставин, окрім безпосереднього посилання на норму ПКУ) виникла обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю за дотриманням вимог діючого законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів та/або у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обігу товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

У зв`язку з цим з наказу про проведення фактичної перевірки №4892-п від 28.06.2023 року неможливо ідентифікувати передбачену Податковим кодексом України підставу для призначення фактичної перевірки позивача та чи дійсно в наявності була така інформація у розпорядженні контролюючого органу на час прийняття вказаного наказу, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою.

При цьому суд зазначає, що відповідач у відзиві на позов посилається на доповідну записку Головного управління ДПС в Одеській області від 27.06.2023 №486/15-32-09-01-12, яка містить інформацію з баз даних відповідача щодо придбання ПрАТ «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» у ТОВ «АЛМА ВІН» пального у більшій кількості ніж об`єм зареєстрованих за позивачем ємностей для зберігання пального згідно ліцензії.

Водночас, така інформація та доповідна записка не зазначені в якості підстав для проведення фактичної перевірки позивача.

Суд зазначає, що за приписами абзаців першого та другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що фактична перевірка була здійсненна без дотримання вимог п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, за відсутності підстав для її проведення, що свідчить про незаконність проведення самої перевірки.

Суд зазначає, що оскаржуваний наказ не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, оскільки в ньому відсутнє посилання на фактичну підставу для проведення перевірки, не зазначено яка саме інформація стала підставою для її призначення та зазначено лише загальний перелік норм, який передбачає право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки, що породжує неоднозначне трактування такого наказу, не дає можливості встановити конкретну підставу для призначення перевірки та, як наслідок, впливає на можливість реалізації позивачем права на оскарження наказу в разі незгоди з його правомірністю.

У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, у наказі не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не зазначені підстави для проведення фактичної перевірки, зміст наказу не надає можливості ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення фактичної перевірки, наявний в матеріалах справи доказ (доповідна записка) не був покладений в основу наказу, матеріали справи не містять інформації яка свідчить про порушення законодавства або про їх можливі порушення і в якому порядку вона була отримана, суд дійшов висновку, що наказ відповідача про проведення фактичної перевірки не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України.

При цьому суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, згідно якої, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуца та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

На підставі викладеного суд доходить висновку, що позов приватного акціонерного товариства «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Одеській області № 4892-п від 28.06.2023 підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено 2684,00 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь позивача судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС в Одеській області №4892-п від 28.06.2023 «Про проведення фактичної перевірки ПрАТ «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ».

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь приватного акціонерного товариства «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач приватне акціонерне товариство «ВЕСЕЛО-КУТСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ» (вул. Центральна, 2, с. Новоборисівка, Великомихайлівський р-н, Одеська обл, 67121, код ЄДРПОУ 00955294).

Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя Вовченко O.A.