Ухвала

від 26.09.2023 по справі 440/14092/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

26 вересня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/14092/23

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20.09.2023 ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований судом 21.09.2023), що заявлений до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відділення поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_1 від 13.09.2023, поданого через Урядовий контактний центр, реєстраційний №ФИ-16127175, а також щодо невжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у цьому зверненні;

- зобов`язати відділення поліції №1 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 , реєстраційний №ФИ-16127175 від 13.09.2023, вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановленим судом.

Обґрунтовуючи свій позов, заявниця вказує, що з ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 11.09.2023 у справі №537/3490/23 їй стало відомо про те, що ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області зобов`язано внести відомості, що викладені у заяві ОСОБА_1 від 26.08.2023 (щодо незаконних дій директора Підприємства об`єднання громадян "Кремос", код ЄДРПОУ 38052914, ОСОБА_2 та бухгалтера, за наслідками яких завдано матеріального збитку на суму понад 200 тисяч грн), до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України. Але заява ОСОБА_1 про злочин від 26.08.2023, направлена через Урядовий контактний центр, була проігнорована відповідачем, про що свідчить факт не реєстрації матеріалу в ЄРДР.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі, суд виходить з наступного.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановлений законом".

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС України).

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб`єкт владних повноважень" означає: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, пунктом 2 частини другої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Аналіз суті заявлених позовних вимог свідчить про те, що предметом позову у цій справі є оскарження бездіяльності відповідача, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань в порядку ст. 214 КПК України за зверненням ОСОБА_1 від 26.08.2023 про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст.ст. 175, 190, 358 КК України щодо незаконних дій директора Підприємства об`єднання громадян «Кремос» ОСОБА_2 та бухгалтера цього ж підприємства, які завдали їй матеріальних збитків на суму понад 200 тис. грн внаслідок невиплати заробітної плати тривалий час.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України, судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами.

Згідно з частиною першою статті 1, частиною першою статті 4 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України).

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування врегульовано параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.

Так, за приписами пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Отже, правовідносини щодо розгляду заяв про вчинення кримінального правопорушення за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними.

Тож спір, який виник між сторонами у даному випадку, підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, оскільки захист прав заявника, з урахуванням обов`язковості дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, вимагав би від адміністративного суду, до якого надійшов такий позов, перевіряти та надавати оцінку обставинам, не властивим суду адміністративної юрисдикції, дотримання відповідачем приписів, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України, зокрема щодо порядку реагування органами Національної поліції України на викладену в заяві інформацію, її обробку та як наслідок вчинення подальших дій.

Враховуючи вимоги, наведені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Верховний Суд України неодноразово, зокрема, в постановах від 24.04.2012 у справі №21-989во10, від 16.09.2015 у справі №21-1666а15, вказував на те, що спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні, не відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001 зазначив, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської сфери.

Аналогічний висновок зроблено Конституційним Судом України у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011, в якому зазначено, що з метою реалізації положень статті 55 Конституції України та недопущення обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у разі оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого, органу дізнання стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини такі скарги суди повинні розглядати аналогічно до порядку оскарження до суду рішень і дій прокурора, слідчого, органу дізнання, встановленого КПК України.

Оскільки оскаржувана позивачем бездіяльність відповідача пов`язана з виконанням обов`язків в рамках кримінального провадження, то питання, що є предметом позову, регламентуються Кримінальним процесуальним кодексом України і мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Законність процесуальних актів, дій чи бездіяльності, вчинених при здійсненні процесуальних повноважень, не може перевірятися поза межами передбаченого законом процесуального контролю.

Намагання здійснити контроль за процесуальною діяльністю поза межами відповідного процесуального регулювання є протиправним втручанням у діяльність особи, наділеної в установленому порядку процесуальними правами, та є посяганням на її процесуальну незалежність.

Отже, спори, які стосуються перевірки правомірності дій (рішень) правоохоронних органів, вчинених (прийнятих) при досудовому розслідуванні не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на приведені обставини щодо суті правовідносин у даній справі, суд приходить до висновку, що поданий ОСОБА_1 позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки заявлені нею вимоги пов`язані з оскарженням процесуальних дій та бездіяльності слідчих органів, розгляд яких можливий лише у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відтак вирішення даного спору не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, що у свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись статтею 19, пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві право на звернення до суду в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЄ.Б. Супрун