Рішення

від 25.09.2023 по справі 580/7521/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року справа № 580/7521/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/7521/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 / листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Берестовська 1, м. Суми, Сумська облась, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про скасування індивідуального акта, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА

21.08.2023 вх.35078/22 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, просить:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 період роботи до страхового стажу: з 02.07.1986 до 01.10.1996;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії по інвалідності;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області включити і зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи: з 02.07.1986 до 01.10.1996;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії.

Ухвалою суду від 22.05.2023 прийнята позовна заяву до розгляду та відкрите провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Предметом спору є визнання протиправними дій різних відповідачів, проте усупереч вимог ч.1 ст.5 КАС України у сформованих позовних вимогах не йдеться про визнання протиправним індивідуального акта; усупереч вимог п.4 ч.5 ст.160 КАС України вимоги не сформовано окремо стосовного кожного із відповідачів.

ВП ВС у справі №990/114/23 висновує: Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обгрунтуванні позовних вимог зазначається, що з 25.04.2019 позивачеві призначена пенсія по інвалідності. 12.06.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про зарахування до трудового стажу період роботи з 02.07.1986 до 01.10.1996, що за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області - за результатом розгляду заяви прийняте рішення від 14.06.2023 №11074/03-16 про відмову у перерахунку пенсії, позаяк запис про звільнення зроблений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутня печатка та підпис відповідальної особи) та зазначив про необхідність долучення уточнюючої довідки. Позивач вважає, що втручання відповідача у майнове право (легітимні очікування) позивача є протиправним, позаяк мотивованої відмови у рішенні суб`єкт владних повноважень не надав.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, 04.09.2023 вх. 37162/23 надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначає, що позивач звернувся із заявою про зарахування стажу, що за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області. За результатом наданих позивачем документів, управлінням прийняте рішення про відмову у перерахунку страхового стажу набутого до 01.07.2000 у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, пенсія призначена у зв`язку із інвалідністю (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 від 29.05.2019 № НОМЕР_3 ).

У копії трудової книжки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 (позивача) міститься запис №10, де зазначається: з 01.10.1996 звільнений за власним бажанням з ПМП "АБЕТ" за переведенням у зв`язку з приватизацією; у записі №11: з 01.10.1996 прийнятий автокранівником у зв`язку з переведенням та приватизацією майна КАТП -2324; у записі 12 з 01.10.1998 звільнений за власним бажанням по переводу в КАТП -2324 у звязку із розірванням договору купівлі-продажу; відповідно до запису 13 позивач прийнятий ПМП "АБЕТ"з 01.10.1998.

12.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України у Черкаській області із заявою про зарахування до стажу період роботи з 02.07.1986 до 01.10.1996, що за принципом екстериторіальності розподілена для розгляду Головному управлінню Пенсійного Фонду України у Сумській області.

14.06.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 прийняте рішення №232730003494 (реєстрація від 14.06.2023 №11074/03-16) про відмову у перерахунку щодо стажу набутого до 01.07.2000, де зазначається: період роботи з 02.07.1986-01.10.1996 зазначений в трудовій книжці зарахувати неможливо, оскільки запис про звільнення зроблений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутня печатка та підпис відповідальної особи), то необхідно долучити уточнюючу довідку.

Позивач вважає індивідуальний акт таким, що належить скасуванню, тому звернувся до суду з позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем доводи/аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 рішення№ 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист. Згідно із пунктами 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058- IV (далі - Закон №1058).

Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій згідно із вимогами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із Закону № 1058 та досягли встановленого Законом №1058 пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 Закону №1058 пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 Закону №1058. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Відповідно до статті 33 № 1058 пенсію по інвалідності особам з інвалідністю 2 групи призначають у розмірі 90 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону № 1058. Згідно із ч. 4 ст. 42 Закону № 1058 у разі, якщо застрахована особа після, призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону №1058.

Страховий стаж за періоди після 01.01:2004 обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до 01.01.2004, зокрема трудової книжки та ін.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону №1058). Відповідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періодші роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики: письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, що містять відомості про періоди роботи.

Згідно з позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 336/6112/16-а, від 10 жовтня 2019 року у справі № 234/4585/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 688/4170/16-а надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив: недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, відтак, не повинно впливати на її особисті права. Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначив: на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань стосовно пенсії.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Під час обчислення стажу органи Пенсійного фонду України керуються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та Порядком №637.

Суд встановив, що у трудовій книжці позивача № НОМЕР_4 містяться записи за спірний період роботи з 02.07.1986 до 01.10.1996 на Черкаському КАТП, де зафіксовано, що позивач: з 01.10.1996 звільнений за власним бажанням у зв`язку з переведенням та приватизацією Черкаського КАТП -2324, у записі №11 зазначається: з 01.10.1996 прийнятий автокранівником у зв`язку з переведенням.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а зазначено: орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із ч. 3 статті 4.4 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які належать загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Згідно з пунктом 3.3 Порядку орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам з метою одержання відсутніх документів для призначення пенсії та відповідно до п.4.2 вимагає дооформлення прийнятих і надання додаткових документів, перевіряє їх обґрунтованість.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області не реалізувало принципів «належного врядування» у діяльності суб`єкта публічної адміністрації, не здійснило реальних і можливих, достатніх дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів для власного переконання (усунення сумнівів) у достовірності поданих документів для підтвердження стажу позивача, чим допустив протиправну бездіяльність, позаяк не перевірив виписки з наказів від 02.07.1986 №36 про прийняття на роботу, від 01.10.1996 №71 про звільнення за бажанням та за переведенням у зв`язку приватизацією майна КАТП -2324 (не застосував принцип превалювання змісту/сутності над формою під час оцінки підпису уповноваженої/неуповноваженої особи та зміст відомостей у співставленні із записами трудової книжки щодо посади позивача і виконуваної роботи) у контексті правильності обчислення як трудового, пільгового так і страхового стажу, у т.ч. не здійснив перевірку з метою мотивованого зарахування/не зарахування періоду роботи позивача за записами трудової книжки від 01.09.1983 № НОМЕР_4 через відсутність печатки та підпису відповідальної особи щодо дати звільнення.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі № п/800/259/15 (ЄДРСР 54398764) бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 висловив позицію, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.

Надаючи оцінку твердженню змісту позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області включити і зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи: з 02.07.1986 до 01.10.1996 та здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що у задоволенні належить відмовити як передчасній з огляду на таке.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний захист такого права, що відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб`єкта владних повноважень неможливе за відсутності всіх умов, необхідних для втручання у дискреційні повноваження відповідного суб`єкта. Рішення, яке приймається суб`єктом владних повноважень у межах дискреційних повноважень є правомірним лише за умови, що воно відповідає всім критеріям, що визначені ч.2 ст.2 КАС України (висновки ВС у справі №380/13558/21).

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з пунктами 1, 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 зі змінами Головні управління Пенсійного фонду України в областях є територіальними органами ПФУ. Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду. Головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМУ, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами.

Суд зазначає, що прийняття рішення про перерахунок пенсії, зарахування страхового стажу у межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень у реалізації конституційних принципів та положень чинного законодавства, тобто, є владними функціями суб`єкта публічної адміністрації, що мають можливість надати повне або часткове визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Законом №1058 на відповідачів покладений обов`язок прийняття рішення про перерахунок пенсії та зарахування стажу, проте у суду немає підстав для задоволення позовних вимог саме у такий спосіб як зобов`язання виконати покладені владно-управлінські функції Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області (зарахувати стаж і призначити пенсію) як органом, який не розглядав звернення особи, тому у частині вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області належить відмовити.

Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не з`ясував періодів роботи позивача, відображених у трудовій книжці згідно записів 10-13, щодо обставин приватизації якого КАТП -2324, діяльності якого саме приватного малого підприємства "АБЕТ" (недержавна власність код ЄДРПОУ 21363209 дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи 05.03.2014 №1 026 172 0003 002635 за спрощеною процедурою припинення / https://youcontrol.com.ua/catalog/company_details/21363209/) у контексті підстав можливості переведення та розірвання договору купівлі-продажу, особливостей приватизації з урахуванням як загальновідомої публічної інформації так і отримання інформації від органу доходів і зборів щодо звітності про найманих працівників, чим допустив протиправність в ухваленні немотивованого і передчасного рішення про відмову під час розгляду заяви позивача від 12.06.2023.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21.

Позивач не надав відомостей з метою ідентифікації юридичних осіб КАТП -2324 та ПМП "АБЕТ" щодо яких відповідач має перевірити достовірність вчинених у трудовій книжці спірних записів 9-10 з 02.07.1986 до 01.10.1996 та інших записів сукупно за змістом трудових відносин і сплати податків і зборів податковим агентом ПМП "АБЕТ" в різні періоди з урахуванням змін місця роботи (записи 9- 15).

Згідно із ч.2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У рішенні від 14.06.2023 №232730003494 Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області висновує: «відмовити ОСОБА_1 у перерахунку - зміна страхового стажу набутого до 01.07.2000 згідно поданої заяви від 12.06.2023», проте у заяві позивач у графі «зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004» просив: «перерахувати по стажу за період з 02.07.1986 до 01.10.1996», повідомивши про статус особи з інвалідністю 2 групи з 24.04.2019.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058.

З огляду на те, що у супровідному листі від 21.06.2023 №2300-0204-8/41019 за результатом розгляду заяви позивача від 12.06.2023 №9944 Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області повідомило про відмову у перерахунку пенсії від 14.06.2023 №11074/03-16, суд доходить висновку про протиправність прийнятого 14.06.2023 рішення №232730003494 (реєстрація 14.06.2023 №11074/03-16) з підстав немотивованості для моделювання подальшої поведінки позивача, позаяк висновок про те, що період 02.07.1986-01.10.1996 зазначений в трудовій книжці зарахувати неможливо, оскільки запис про звільнення зроблений з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок (відсутня печатка та підпис відповідальної особи), тому необхідно долучити уточнюючу довідку сформований відповідачем необачно і без покликання на приписи нормативно-правових актів у контексті власних повноважень та обов`язків пенсіонера - колишнього працівника несумлінного роботодавця, без урахування висновків Верховного Суду у справах № 234/13910/17, № 233/2084/17, № 336/6112/16-а, № 234/4585/17, № 688/4170/16-а стосовно суб`єкта надання, щодо змісту і форми уточнюючої довідки.

Згідно із ст.3 Закону України 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з покликанням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ст.15 Закону № 393/96-ВР).

Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а). Верховний Суд у справі №591/3839/16-а висновує: конкретний розмір пенсії, який підлягатиме до виплати буде визначено пенсійним органом на підставі документів, наявних у пенсійній справі, та з урахуванням висновків суду.

Судовому захисту належать виключно порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Оскільки активні дії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Сумській області під час розгляду заяви від 12.06.2023 за №9944/4960 у зарахуванні або огрунтованій відмові у незарахуванні стажу позивача за конкретний період (на початок та на кінець періоду) фактично не здійснювались, то не можуть бути визнані протиправними. У частині вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії по інвалідності належить відмовити як передчасним.

Суд дійшов висновку, що відповідач, ухвалюючи оскаржуваний індивідуальний акт від 14.06.2023 №232730003494, не продемонстрував сприяння у реалізації права позивача на соціальний захист у контексті легітимних очікувань ОСОБА_1 як складової майнового права - не роз`яснив Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до страхового стажу та не конкретизував рекомендації щодо надання уточнюючої довідки, що потребує вирішення у межах компетенції відповідача, тому з урахуванням повноважень суду згідно ч.4 ст.245 КАС України обирається відповідний спосіб захисту.

За встановлених судом обставин, оцінених доказів та доводів учасників позовні вимоги належить задовольнити частково (вимоги визнати бездіяльність органу Пенсійного фонду України щодо незарахування періодів роботи протиправною позивач та/або протиправним індивідуальний акт позивач не формував): визнати протиправним як немотивоване і таке, що не сприяє в реалізації прав позивача на справедливе пенсійне забезпечення та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2023 за №9944/4960 з урахуванням принципів правовладдя, належного врядування у діяльності суб`єкта публічної адміністрації, правової визначеності та з використанням перевірки відомостей щодо страхового стажу роботи позивача, враховуючи висновки суду, викладених у рішенні у зв`язку із неодноразовим звільненням і призначенням на посади (здійснивши перевірку достовірності записів №9-15) у приватне мале підприємство та особливості приватизації, зважаючи на використання повноваження з метою, з якою повноваження надані, і усталену практику Верховного Суду у спірних правовідносинах.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (особа з інвалідністю 2 групи - посвідчення від 29.05.2019 серія НОМЕР_5 ) відсутні підстави для розподілу судового збору.

Керуючись ст.2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 258, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати немотивоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 14.06.2023 №232730003494 (зареєстроване 14.06.2023 №11074/03-16) про відмову у зарахуванні за період з 02.07.1986 до 01.10.1996 стажу ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2023 за №9944/4960 щодо зарахування стажу, у тому числі за період з 02.07.1986 до 01.10.1996, із урахуванням висновків суду у мотивувальній частині рішення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію рішення направити сторонам у справі.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538]; Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області [вул. Берестовська 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013].

Рішення суду складене 25.09.2023.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА