Постанова

від 19.09.2023 по справі 580/2931/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2931/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Бабич А.М.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Кузьменка В.В.

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника відповідача: Яроша С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області (далі по тексту - відповідач) в якому просила:

- визнати протиправними дій відповідача щодо повернення без виконання виконавчого листа від 09.11.2021 №580/840/21, викладені у листі від 31.12.2021 №02.5-11-11/1026;

- зобов`язати Управління державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області здійснити дії щодо виконання виконавчого листа Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 №580/840/21;

- стягнути на користь позивачки судові витрати, які складаються зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року значений позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області щодо виконання виконавчого листа від 09.11.2021року №580/840/21 про примусове виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №580/840/21 щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. та судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Зобов`язано Управління Державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області прийняти до виконання виконавчий лист Черкаського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 року №580/840/21 у встановленому законом порядку.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провадженні Черкаського окружного адміністративного суду перебувала справа №580/840/21 за позовом ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Драбівського району Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року.

Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, присуджено стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2270, 00 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500, 00 грн.

На виконання вказаного вище судового рішення, 09.11.2021 Черкаським окружним адміністративним судом видано позивачці виконавчий лист №580/840/21 щодо стягнення вказаних вище сум коштів (а.с.7-8).

21.12.2021 року позивачка звернулася із заявою до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та просила перерахувати загальну суму 3770,00грн на її поточний рахунок. В додатках до заяви вказала виконавчий лист від 25.10.2021 №580/840/21, копії квитанцій від 24.05.2021 №18380 та від 25.05.2021 №23320.

Листом від 31.12.2021 року №02.5-11-11/1026 Управління державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області (код ЄДРПОУ 34238355) повідомило, що боржник - Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області відсутня у мережі установ і організацій казначейства. Крім того у боржника відсутні відкриті в органах Казначейства реєстраційні та особові рахунки по державному та місцевому бюджетах.

Додатково відповідачем зазначено, що останній не здійснює касове обслуговування зазначеного вище боржника. Для подальшого виконання виконавчого документа необхідно долучити належним чином завірену ухвалу суду про заміну сторони виконавчого провадження, яка вступила в законну силу

Як наслідок, відповідач, посилаючись на підп.3 п.9 Порядку № 845, повернув позивачці виконавчий лист, виданий 09.11.2021 у справі №580/840/21 без виконання, оскільки боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства.

Вважаючи, дії відповідача протиправними, а свої законні права та інтереси порушеними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів сукупністю належних і допустимих доказів наявності обставин і фактів, які могли слугувати законною підставою для відмови у прийнятті виконавчого листа до виконання, що є підставою для задоволення позову.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку спірним правовідносинам лише в частині задоволених позовних вимог, які оскаржують ся відповідачами, оскільки позивач не є апелянтом по справі.

Згідно зі ст.1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон України №1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України, відповідно до п.1 ч.1 ст.3 вказаного Закону є виконавчими документами, на підставі яких підлягають примусовому виконанню рішення.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст.6 Закону України №1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Сторонами виконавчого провадження згідно з положеннями ст.15 ЗУ №1404-VIII є стягувач і боржник.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання регулює закон України від 5 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон України №4901-VI).

Відповідно до ч.1 ст.2 вказаного Закону Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація;

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені статтею 3 Закону України №4901-VI.

Так, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою, стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Отже, обчислення строку для оцінки своєчасності перерахування стягувачу коштів розпочинається з дати отримання необхідних документів та відомостей центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Крім того, вказана стаття Закону передбачає, що джерелом такого фінансування є рахунки боржника - конкретного державного органу.

У свою чергу, Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а є встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, спори, що виникають під час виконання центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 916/1227/16 (провадження №12-105гс18) та від 27 лютого 2019 року у справі № 913/356/15 (провадження № 12-5гс19), Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 справа №200/7261/13-ц.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 (далі по тексту - Порядок №845)(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Тобто, саме вказаним порядком передбачені окремі функції органів Казначейства для виконання рішень про стягнення коштів.

Відповідно до пп. 2 пункту 4 Порядку № 845 органи Казначейства, зокрема, вживають заходів до виконання виконавчих документів.

Отже, на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень, покладений обов`язок вживати заходи до виконання виконавчих документів.

Згідно з п.8 Порядку №845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку:

1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер;

2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів;

3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Підпунктом 3 пункту 9 Порядку № 845 передбачено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли, зокрема:

3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до п.17 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Правовими положеннями п. 31 Порядку № 845 регламентовано, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Згідно з п. 38 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету, згідно з пунктом 35 цього Порядку, в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Тобто, безпосередні дії зі списання коштів виконує саме Казначейство.

Безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (п. 2 Порядку №845).

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції було витребувано у відповідача докази обслуговування боржника - Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

На виконання вимог суду апеляційної інстанції, апелянтом надано суду довідку № 02.5-29-06/718 від 06.09.2023 року, яка міститься в матеріалах справи, і в якій зазначено, що Управлінням державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області не здійснюється казначейське обслуговування бюджетних коштів юридичної особи - Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 34238355), оскільки зазначена юридична особа не є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів (клієнтом) і не має відкритих рахунків в Управлінні державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області, починаючи з 23.02.2021 року по даний час.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи сторін, зазначає, що вказані доводи апелянта не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до п. 31 Порядку № 845, відповідач не вжив заходів передбачених чинним законодавством, не надіслав боржнику або бюджетній установі, що здійснює централізоване обслуговування боржника, вимогу щодо необхідності вжиття заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення, не встановив правонаступника Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області, тощо.

Щодо повернення ОСОБА_1 виконавчого листа, відповідно до пп.3 п. 9 Порядку №845, на підставі того, що боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач мав урахувати пункт 5 Порядку № 845, яким передбачені права органів Казначействах під час виконання виконавчих документів, а саме:

1) повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів;

2) звертатися у передбачених законом випадках до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання;

3) безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію;

4) вимагати від боржників вжиття ними заходів до виконання виконавчих документів;

5) застосовувати заходи впливу до боржників відповідно до Бюджетного кодексу України та у разі виявлення фактів порушення бюджетного законодавства у процесі або за результатами виконання виконавчих документів, повідомляти про такі порушення органам Держаудитслужби;

5-1) повідомляти органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ, про дії або бездіяльність боржника, що перешкоджає виконанню виконавчого документа;

6) відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком;

7) вживати інших заходів до виконання виконавчих документів.

Отже, у разі наявності обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання виконавчого листа, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, відповідач може скористатися вказаним вище переліком прав, проте, жодних з вищенаведених дій Управлінням державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області протиправно здійснено не було, чим порушено законні права та інтереси позивачки.

Оскільки виконавчий лист стосується стягнення коштів, його виконання вказаними вище нормами закону покладено на відповідача.

Підпункт перший п.16 Порядку №845 встановлює, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету.

Під час виконання виконавчого документа суду про стягнення надходжень бюджету, крім бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, орган Казначейства згідно з п.18 Порядку №845 повідомляє протягом п`яти робочих днів після надходження такого документа відповідному органові, що контролює справляння надходжень бюджету (в разі безспірного списання коштів місцевого бюджету - також відповідному фінансовому органу), про надходження зазначеного виконавчого документа.

У разі потреби орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо та визначає строк її подання, який становить не більш як 15 робочих днів.

Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, до закінчення зазначеного строку подає органові Казначейства таку інформацію в письмовій формі.

У разі неподання зазначеної інформації орган Казначейства вживає заходів до виконання виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету на підставі наявних даних.

У свою чергу, виконання виконавчих документів щодо стягнення судового збору, зарахованого до державного бюджету, здійснюється органами Казначейства без звернення до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за відповідною інформацією.

Відповідно до абзацу першого п.19 Порядку №845 безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

У даному випадку, боржник у виконавчому листі з 01.03.2021 змінив повне найменування з «Шрамківська сільська рада Драбівського району» на «Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області», і на момент розгляду справи по суті, відповідно до відомостей в ЄДРПОУ діє як юридична особа - орган місцевого самоврядування.

Обов`язковість виконання судових рішень закріплена ст.129 Конституції України та ч.1 ст.370 КАС України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, а тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.

Так, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів є Державна казначейська служба України (код ЄДРПОУ 37567646) відповідно до п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215.

У даному випадку, відповідач повертаючи листом від 31.12.2021 року №02.5-11-11/1026 виконавчий лист №580/840/21 без виконання, що не є актом владно-розпорядчого характеру, порушив вказані вище вимоги законодавства, у т.ч. положення абзацу другого ст.6 Закону України №1404-VIII, чим порушив право позивачки на отримання коштів.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем фактично не доведено, що останній діяв в межах, спосіб та строки, визначені Конституцією України та законами.

Вищевикладені висновки суду апеляційної інстанції є самостійною та достатньою підставою для часткового задоволення позовних вимог, захисту порушеного права позивача, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, порушено основний та безумовний принцип правомірності рішення, визначеного відповідно до засад адміністративного судочинства.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Отже, даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління державної казначейської служби України у Драбівському районі Черкаської області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Л.О. Костюк

В.В. Кузьменко

Повний текст виготовлено 22.09.2023 року