Постанова

від 26.09.2023 по справі 580/2943/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/2943/22 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Монастирищенського районного суду Черкаської області, третя особа - суддя Монастирищенського районного суду Черкаської області Нейло Ігор Миколайович про визнання протиправними дії, бездіяльності та зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Монастирищенського районного суду Черкаської області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Монастирищенського районного суду Черкаської області щодо розгляду скарги від 13.06.2022 неповноважною особою в особі керівника апарату суду Оксани Домачук;

- визнати протиправною бездіяльність Монастирищенського районного суду Черкаської області щодо неналежного розгляду скарги від 13.06.2022;

- зобов`язати Монастирищенський районний суд Черкаської області розглянути скаргу від 13.06.2022 в.о. голови суду Ю.Жежер та надати відповідь за її наслідками з урахуванням висновків суду;

- зобов`язати Монастирищенський районний суд Черкаської області направити відскановані матеріали цивільної справи №705/5314/18 для дистанційного ознайомлення на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року провадження в адміністративній справі закрито.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідні обов`язки належать до повноважень посадових осіб суду та регулюється законодавством, яке визначає діяльність суду, як органу і не стосуються процесуальної діяльності судді.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що підстави позову стосуються виконання процесуальної діяльності суду і оскарження дій суду (судді) не може відбуватись шляхом ініціювання нового судового процесу.

Третя особа відзив на апеляційну скаргу не подавала. Будь-які її письмові пояснення в матеріалах справив ідсутні.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується ухвала, постановлена при розгляді справ за правилами спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у даній справі, дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Предметом спору в цій справі заявлені протиправні, на думку позивача, дії та бездіяльність суду.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Положеннями статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

Конституційний Суд України в пункті 4.2 Рішення від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 роз`яснив, що порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судового розгляду справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Що ж стосується актів, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, що належать до сфери управлінської діяльності, то вони можуть бути оскаржені до суду на загальних підставах.

Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними визначеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду.

Велика Палата Верховного Суду висловила свою позицію в подібних правовідносинах, зокрема, відповідні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 462/32/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/110/16, від 27 листопада 2019 року у справі № 1540/4005/18 та інших.

Отже, у цій справі поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» щодо заявлених позивачем вимог слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли з підстав розгляду відповідачем скарги позивача від 13.06.2022, поданої щодо діяльності апарату суду при вирішенні питання про дистанційне ознайомлення позивача з матеріалами цивільної справи №705/5314/18 та відсутності в «Електронному кабінеті» відомостей про розподіл справи в АСДС (а.с.8).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень.

Відповідно до вимог ЦПК України вирішення клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, яка перебуває на розгляді суду, є процесуальною діяльністю судді під час здійснення ним правосуддя у конкретній справі.

Отже, реалізація права сторін на ознайомлення з матеріалами справи, хоч і забезпечується працівниками апарату суду, проте належить про процесуальної діяльності судді, у провадженні якого перебуває така справа.

З наведеного можна дійти висновку, що позовні вимоги стосовно зобов`язання відповідача направити відскановані матеріали цивільної справи №705/5314/18 для дистанційного ознайомлення на електронну адресу позивача дійсно не підлягають розгляду в порядку окремого судового провадження.

В той же час, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо розгляду скарги неповноважною особою, бездіяльності щодо неналежного розгляду скарги, зобов`язання розглянути скаргу належною особою із наданням на неї відповіді та стягнення моральної шкоди не стосуються процесуальної діяльності суду (судді), а заявлені до відповідача, як до суб`єкта владних повноважень (органу державної влади) і такі позовні вимоги прямо передбачені положеннями ст.5 КАС України, тому вони підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого відсутні передбачені п.1 ч.1 ст.238 КАС України підстави для закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог, заявлених до відповідача, як до органу державної влади - суб`єкта владних повноважень постановлена судом із порушенням норм процесуального права за відсутності передбачених п.1 ч.1ст.238 КАС України підстав, а тому підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині для продовження розгляду.

Керуючись ст.238, 243, 308, 311, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року про закриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Монастирищенського районного суду Черкаської області щодо розгляду скарги від 13.06.2022 неповноважною особою в особі керівника апарату суду Оксани Домачук, визнання протиправною бездіяльності Монастирищенського районного суду Черкаської області щодо неналежного розгляду скарги від 13.06.2022, зобов`язання Монастирищенського районного суду Черкаської області розглянути скаргу від 13.06.2022 в.о. голови суду Ю.Жежер та надати відповідь за її наслідками з урахуванням висновків суду, стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 10000,00 грн скасувати та направити справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 26 вересня 2023 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма