Постанова

від 26.09.2023 по справі 620/8717/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/8717/22 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 визнання протиправними дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивачка звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведения повного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації замість належного до видачі речового майна в розмірі 8687,68 грн;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне до видачі речове майно в розмірі 8687,68 грн, без утримання із зазначеної суми податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 розрахунку, нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 19.09.2020 по 05.05.2022;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 19.09.2020 по 05.05.2022;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 розрахунку, нарахування та виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки жінкам, які мають двох дітей до 15 років, на підставі статті 19 Закону України «Про відпустки», за період 2020-2022 роки за 20 календарних днів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані додаткові відпустки жінкам, які мають двох дітей до 15 років, на підставі статті 19 Закону України «Про відпустки», за період 2020-2022 роки за 20 календарних днів;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за не проведення повного розрахунку при звільненні відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» за період з 23.02.2022 по день ухвалення рішення судом;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року позовну заяву в частині вимог, які стосуються грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, компенсації за невикористані додаткові відпустки жінкам, які мають двох дітей до 15 років, на підставі статті 19 Закону України «Про відпустки», за період 2020-2022 роки за 20 календарних днів, середнього заробітку за не проведення повного розрахунку при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди повернуто позивачці.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що неї було усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк шляхом подання клопотання про поновлення строку звернення до суду, яка була належним чином обґрунтована.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки права позивачки порушені відповідачем не були.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.ст.311-312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивачем не обґрунтовано поважність пропуску строку звернення до суду.

За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 5 ст.122 КАС України передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.12.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний термін з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

В мотивувальній частині ухвали зазначено, що позивачку звільнено зі служби 23.02.2022, а до суду вона звернулася 29.11.2022, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного нормою ст.233 КЗпП України, а підстави для поновлення строку звернення до суду об`єктивно відсутні.

Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету позивачки 07.12.2022 об 11:33 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.48).

На виконання вимог вказаної ухвали, в межах визначеного судом строку позивачкою було подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій було зазначено, що строк для звернення до суду з урахуванням внесених до КЗпП України змін, має обраховуватись з моменту письмового повідомлення роботодавцем про нараховані і виплачені суми, належні працівнику при звільненні, натомість, відповідач такого письмового повідомлення не надавав, а з самим наказом про звільнення позивачка під розпис не ознайомлювалась. Також позивачка звертала увагу на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, внаслідок збройної агресії проти України, що вплинуло на уклад життя позивачки, яка була позбавлена можливості раніше звернутись до суду, оскільки вживала заходів за забезпечення безпеки життя і здоров`я членів сім`ї, зокрема, двох неповнолітніх дітей (а.с.50-55).

Відповідно до ч.1 ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.

Суд звертає увагу, що станом на момент звільнення позивача 23.02.2022 положення ч.1, 2 ст.233 КЗпП України передбачали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX внесено зміни до КЗпП України, внаслідок чого ч.1, 2 ст.233 КЗпП України викладені в наступній редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Разом з тим, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавство не визначало строки позовної давності для звернення до суду в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці і враховувало необхідність обізнаності працівника про порушення відповідного права, зокрема, з урахуванням дати вручення копії наказу про звільнення.

При цьому, чинні положення ст.233 КЗпП України визначають строк звернення до суду з відповідними позовними вимогами, який розпочинається з моменту одержання звільненим працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

В матеріалах справи відсутня інформація про дату отримання позивачкою наказу про своє звільнення, або одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

До моменту встановлення вказаних обставин, з якими положення законодавства пов`язують початок перебігу строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами, суд першої інстанції не може вважати, що такий строк позивачкою було пропущено.

Процесуальними нормами закріплено обов`язок суду встановлювати факт дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та у випадку його пропуску за відсутності заяви про поновлення пропущеного строку звернення, або якщо наведені в такій заяві підстави визнаються судом неповажними, суд повертає таку позовну заяву, або залишає її без розгляду (у випадку встановлення факту пропуску строку звернення до суду після відкриття провадження), не розглядаючи справу по суті позовних вимог.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, в частині дати, з якої розпочинається перебіг строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом, що свідчить про передчасність висновку щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.

В той же час, пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, у разі встановлення судом першої інстанції обставин, які б підтвердили факт пропуску позивачем строку звернення до суду, зокрема встановлення дати початку його перебігу, він не позбавлений можливості застосувати наслідки, визначені у ч.3 ст.123 КАС України.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, які стосуються грошової компенсації замість належного до видачі речового майна, компенсації за невикористані додаткові відпустки жінкам, які мають двох дітей до 15 років, на підставі статті 19 Закону України «Про відпустки», за період 2020-2022 роки за 20 календарних днів, середнього заробітку за не проведення повного розрахунку при звільненні, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.243,308, 311, 315, 320, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 26 вересня 2023 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма