Постанова

від 19.09.2023 по справі 640/35685/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/35685/21 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., за участі представника апелянта-1 Глузд О.В., представників позивача Радзієвського Д.І., Оленича П.С., представника відповідача Підлісного С.Б., представника третьої особи-1 Бондара Р.В., представників третьої особи-3 Глушаниці М.В. та Рибицької Ю.Б., третьої особи Дядюка О.В., представника третьої особи-5 Козака А.Л., за участі прокурора Карнова А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", Київської міської ради, ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі № 640/35685/21 за адміністративним позовом Київської міської ради до Бучанської районної ради Київської області, за участю третіх осіб - Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, Київської обласної ради, Національного природного парку "Голосіївський", ОСОБА_1 , Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а також за участю Київської обласної прокуратури, про визнання протиправним та нечинним рішення

В С Т А Н О В И В :

Рух справи.

03.12.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Київської міської ради до Бучанської районної ради Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області, Київська обласна рада, про визнання протиправним та нечинним рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» (т.1 а.с.1-10, 37).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення є протиправним через те, що відповідач цим рішенням фактично за рахунок території міста Києва розширив території селища Коцюбинське, а саме збільшив площу селища до 2957,9273га.

При цьому, позивач наголосив, що документація із землеустрою про встановлення (зміну) меж селища Коцюбинське до Київської міської ради для погодження не надходила, що є порушення вимог чинного законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 (т.1 а.с.45), постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 (т.4 а.с. 220) та ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.08.2022 (т. 5 а.с.154) вирішувалось питання щодо забезпечення позову, отже, остаточно було зупинено дію рішення Бучанської районної ради Київської області від 20.10.2021 № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області».

Позиція відповідача: заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач вказує на те, що проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області передбачає встановлення меж селища за рахунок історично існуючих меж селища та існуючих земельно-облікових даних, в той час як затверджений проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж міста Києва відсутній. А тому, враховуючи чинне нормативно-правове регулювання, у даному випадку були відсутні підстави для погодження документації із землеустрою про встановлення (зміну) меж селища Коцюбинське з Київською міською радою (т.1 а.с.64).

Ухвалою суду від 23.11.2022 (на підставі відповідних заяв т.2 а.с. 19, 113, 117, т.3 а.с.11, 20) залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Національний природний парк "Голосіївський", ОСОБА_1 , а також допущено до участі у справі прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури (т.3 а.с.83).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Національний природний парк "Голосіївський" та ОСОБА_1 виступили на стороні позивача та агрументували свою позиції підставами для задоволення позовних вимог (т.3 а.с.118, 11).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Коцюбинська селищна рада Бучанського району Київської області подала письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких наведено аргументацію щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог (т.1 а.с.85).

Бучанська окружна прокуратура Київської обласної прокуратури висловила письмову позицію щодо необґрунтованості позовних вимог (т.3 а.с.20).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2022 Київській міській раді у задоволені позову до Бучанської районної ради Київської області про визнання протиправним та нечинним рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» було відмовлено (т.3 а.с.148).

Крім того, цим рішенням скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 в частині зупинення дії рішення Бучанської районної ради Київської області від 20.10.2021 № 180-11-УІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області».

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зробив наступні висновки: предметом розгляду вказаної справи - є вирішення питання щодо наявності існуючих меж міста Києва і їх фіксація згідно даних Державного земельного кадастру; за час розгляду цієї справи позивачем не було надано суду доказів внесення до Державного земельного кадастру України відомостей про існуючу межу міста Київ як станом на дату прийняття оскаржуваного рішення, так і на час розгляду цієї справи судом; за інформацією, наданою Держгеокадастром листом від 04 серпня 2021 року № 18-28-0.212-9630/2-21, межі міста Києва не встановлено та не внесено до Державного земельного кадастру відповідно до закону.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції робить висновок, що безпідставними є доводи позивача про необхідність погодження з ним проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, з огляду на відсутність визначеного для цього статтею 46 Закону України «Про землеустрій» підстав, оскільки обставини не внесення даних про існуючу межу міста Київ до Державного земельного кадастру України унеможливлює висновок про те, що територія селища Коцюбинське Київської області зазнала змін за рахунок території міста Києва.

Щодо процедури прийняття спірного рішення, суд першої інстанції зазначає наступне, що Бучанська районна рада Київської області отримала клопотання Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області щодо розгляду та затвердження проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, тому проєкт було розглянуто на засіданні постійної комісії Бучанської районної ради з земельних відносин, якою надано позитивний висновок щодо нього. В подальшому, на сесії 20 жовтня 2021 року відповідне питання було включено до порядку денного сесії і розглянуто у встановленому законом порядку, за наслідком чого прийнято відповідне рішення в межах повноважень, визначених статтею 174 Земельного кодексу України.

На підставі цього, суд першої інстанції робить висновок, що відповідач рішень про встановлення або зміну меж міста Києва шляхом встановлення меж селища Коцюбинське не приймав, тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції зробив висновки щодо доводів позивача, а саме:

- посилання позивача на встановлення меж, визначених згідно «Каталогу координат та висот знаків міської межі на листах карти масштабу 1:10000 м. Києва Шифр: У-02-1523 «Д» Дог. № 47 от 11.05.1989 года», виготовленого у 1989-1990 Українським державним інститутом інженерно-геодезичних вишукувань та зйомок «Укр ДІІГіс», які ґрунтуються на рішенні Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 червня 1959 року № 899, не заслуговують уваги, оскільки відповідно до положень чинного на той час законодавства, межі населених пунктів встановлювалися на підставі проєктів землеустрою, затверджених Верховною Радою УРСР.

- посилання Київської міської ради на обставину, що площа селища Коцюбинське дорівнює 87 га, як вказано у рішенні виконкому Ірпінської міської Ради народних депутатів від 29 жовтня 1984 року № 547 «Об утверждении годового отчета о наличии и распределении земель по угодьям в границах г. Ирпень на 1 ноября 1984 года» також не за заслуговує уваги, оскільки це рішення стосується затвердження річного звіту земель по угіддях в межах м. Ірпеня станом на 01 листопада 1984 року. Ця цифра включає в себе лише площі земель сільськогосподарського призначення (угіддя) та землі, зайняті індивідуальною забудовою відповідно до оформленого землекористування громадян і не включає землі промисловості, землі громадського призначення, землі, зайняті проїздами, громадськими закладами, а також землі, які не оформлені належним чином.

Також при прийнятті рішення, суд першої інстанції наголосив, що приймає до уваги як належний доказ матеріали інвентаризації і обліку земель, складеного Ірпінським міжміським бюро технічної інвентаризації від 01 січня 1979 року, в яких загальна територія селища Коцюбинське Київської області Ірпінської міської ради дорівнювала тоді 644,55га.

На підставі вищенаведених висновків, суд першої інстанції дійшов висновку, що на дату прийняття спірного рішення територія селища Коцюбинське обліковувалася Головним управління Держгеокадастру у Київській області площею у розмірі 4 065, 00 га, тому рішення є правомірним.

Крім цього, суд першої інстанції звернув увагу, що питання площі селища вже було предметом судового розгляду, що підтверджується ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2012 pоку, якою була залишена без змін постанова Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі № 2-а-3881/11/1070, якою було встановлено правомірність прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 15 вересня 2010 року № 156 та зобов`язано відділ Держкомзему в м. Ірпені та Головне управління Держкомзему в Київській області вести облік спірних земель за селищем Коцюбинське Київської області на загальну площу 4 065, 00 га.

Посилаючись на ч. 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочиства України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не погодившись з такими висновками суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції надійшло три апеляційної скарги: Київської міської ради (т.6 а.с.1-29); Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" (яке не було стороною у справі) (т.6 а.с.20) та ОСОБА_1 (т.6 а.с.46), в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просять скасувати рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі

Київської міської ради (т.6 а.с.1-29) доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви, крім того, наголошено, що відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста Києва, що не свідчить про фактичну відсутність таких меж міста.

Апелянт вказав на те, що він є суміжним землекористувачем, через що спірне рішення стосується його інтересів.

Апелянт наголосив, що Київська міська рада звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Держгеокадастру та Головного управління Держгеокадастру в м. Києві щодо невнесення відомостей про межі міста Київ до Державного земельного кадастру; зобов`язати Держгеокадастр вчинити дії відповідно до пункту 8 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр», а саме внести існуючу межу міста Київ до Державного земельного кадастру України відповідно до точок координат межі міста Києва, визначених у «Каталог координат та висот знаків міської межі на листах карти масштабу 1:10000 м. Києва Шифр: У-02-1523 «Д» Дог. № 47 от 11.05.1989 года», виготовленого у 1989-1990 Українським державним інститутом інженерно-геодезичних вишукувань та зйомок «Укр ДІІГіс».

З 31.08.2021 цей спір знаходиться на розгляді в суді, проте рішення по цій справі ще не прийнято № 640/22350/21.

Також апелянт - Київська міська рада звернули увагу на вибірковість судом першої інстанції судових рішень з питань меж міста та селища Коцюбинське, а саме спір у справі № 2а-5756/12/2670 за позовом Коцюбинської селищної ради про скасування рішення Київської міської ради від 05.04.2012 № 403/7740 «Про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж селища Коцюбинське Київської області», а саме ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 (помилився вказав в апеляції 25.11.2012» касаційну скаргу Київської міської ради задоволено, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012р. скасовано, у задоволенні позову Коцюбинської селищної ради Київської області відмовлено.

Тобто, між сторонами вже вирішувався спір щодо меж між містом та селищем, і рішення у цій справі має преюдиційне значення відповідно до положень ст.78 КАС України.

Також, апелянт-позивач, вказав, на те, що поза уваги суду першої інстанції залишилось інше рішення виконавчого комітету Ірпінської міської Ради народних депутатів від 29.10.1984 року № 547 «Об утверждении годового отчета и распределении земель по угодьям в границах города Ирпень на 01.11.1984», яким чітко вказані межі селищ, які входили до міста Ірпень «загальна площа 3540 га, в тому числі Ірпень - 1596 га, Буча 970 га, Ворзель 708 га, Коцюбинське 87 га» (т.1 а.с.101).

Окремо, позивач-апелянт звернув увагу на недопустимість залучення до участі у справі Київської обласної прокуратури.

Крім того були подані апеляційні скарги Комунальним підприємством "Святошинське лісопаркове господарство" (яке не було стороною у справі) (т.6 а.с.60) та ОСОБА_1 (т.6 а.с.46), по яких відкрито також апеляційне провадження та доводи цих апелянтів аналогічні доводам апелянта-позивача.

Крім того, апелянт ОСОБА_1 додаткового наголосив, що посилання суду першої інстанції на Указ президії верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року є помилковим, оскільки в матеріалах справи є лише копія цього Указу, що не є належним доказом, крім того цим Указом не визначаються чіткі межи села чи його площа.

Також ОСОБА_1 звернув увагу, що найбільша площа селища фігурує лише в матеріалах інвентаризації від 01.01.1997 де площа складає 644.55га., а не так, що була закріплена у спірному рішенні відповідача у розмірі 2957,9273га.

Апелянт Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" (яке не було стороною у справі) зазначило, що спірним рішення розширені території селища Коцюбинське за рахунок території міста Києва, а саме за рахунок земель лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні КП "Святошинське лісопаркове господарство", тому цей спір стосується цього підприємства (т.6 а.с.60).

Цей апелянт звернув увагу на те, що суд першої інстанції залишив поза уваги обставину - «за рахунок яких земель було розширені межі села з 87 га до 2957,9273 га, який статус цих земель та змінювалось чи їх цільове призначення».

22.05.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Коцюбинскої селищної ради Бучанського району Київської області, (т.6 а.с.152) та 31.05.2023 відзив Бучанської районної ради Київської області (т.6 а.с. 175), в яких наголошено на правильності висновків суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2023 Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (заява т.6 а.с.98) було залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (т. 6 а.с.113).

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України подало відзив на апеляційні скарги, в якому просить задовольнити скарги, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог (т.6 а.с.193).

15.06.2023 Київська обласна прокуратура подала заяву та 03.07.2023 Бучанська окружна прокуратура подала відзиви на апеляційні скарги, в яких наголошено про несвоєчасне отримання рішення суду у цій справі через що готується подача самостійної апеляційної скарги (т.7 а.с.100, 104).

Також сторони подавали письмові додаткові пояснення (т. 6 а.с.200, т.7 а.с.59, т.7 а.с.124, т.8 а.с.5, т.8 а.с.119).

З 15.08.2023 в провадженні колегії суддів: головуючої судді Карпушової О.В., суддів Епель О.В., Кузьмишиної О.М., знаходиться апеляційне провадження за трьома апеляційними скаргами: Київської міської ради, ОСОБА_1 та Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі № 640/35685/21.

У судовому засіданні представники апелянтів Київської міської ради та Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" (яке не було стороною у справі) і ОСОБА_1 підтримали доводи апеляційних скарг.

Треті особи Національний природний парк "Голосіївський" та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України підтримали доводи апеляційних скарг.

Представник відповідача Бучанської районної ради Київської області та представник Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області заперечували проти задоволення апеляційних скарг.

Представник Київської обласної прокуратури в судовому засідання підтримав апеляційні скарги в частині скасування судового рішення та задоволення позовних вимог щодо скасування спірного рішення відповідача.

Представник Київської обласної ради повторно у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки на електрону адресу Київської обласної ради та розміщення повідомлення на сайті Шостого апеляційного адміністративного суду, як то передбачено нормами КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.213 КАС України неявка представника третьої особи Київської обласної ради не перешкоджає розгляду справи по суті.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлені обставини справи.

11.02.1941 Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про віднесення населеного пункту Берковець Київського району Київської області до категорій селищ міського типу та перейменування населеного пункту Берковець в селище імені Коцюбинського» було виключено із складу Білицької сільської ради населений пункт Берковець і віднесено до категорії сіл міського типу, перейменовано смт Берковець в селище ім. Коцюбинського, залізничну станцію Біличі було включено до складу селища ім. Коцюбинського (т.1 а.с. 112).

У вказаному Указі межі селище імені Коцюбинського (Коцюбинське) не визначались і площа селища не встановлювалась.

20.06.1956 року Постановою ЦК КП України і Ради Міністрів Української РСР № 673 «Про поліпшення стану зеленої зони м.Києва» було підпорядковано виконкому Київської міської Ради депутатів трудящихся частину лісів зеленої зони м.Києва загальною площею 32359 га згідно додатку: Святошинський лісгосп - 16929, в тому числі Святошинське лісництво - 4065 га, Київське -3289 га, Пуща-Водицьке - 3637 га, Межигірське - 3064 га, Старо-Дарницьке - 2774 га, Держрозсадник «Берковець» - 100га, та Київський лісгосп - 15430, в тому числі Нікольське лісництво- 4488 га, Дарницьке лісництво - 2854 га, Брозарське - 8088 га (т.6 а.с.94, 95).

04.09.1956 Постановою Президії Верховної Ради Української УРСР «Про передачу деяких питань адміністративно-територіального поділу на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих» на вирішення виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих були передані питання адміністративно-територіального поділу, зокрема: а) зміна адміністративно-територіальних меж районів в зв`язку з передачею території окремих населених пунктів сільських і селищних Рад до складу інших районів в межах області; б) зміна меж міст обласного і районного підпорядкування та селищ міського типу; в) віднесення поселень до категорії міст районного підпорядкування і селищ міського типу; г) утворення нових, об`єднання, ліквідація, перейменування сільських і селищних Рад і перенесення їх адміністративних центрів; д) об`єднання, встановлення найменувань і перейменування населених пунктів сільської місцевості (т.1 а.с. 115).

Отже, з 04.09.1956 до компетенції виконавчих комітетів обласних рад депутатів трудящих були передані питання адміністративно-територіального поділу.

30.12.1962 Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР» смт Коцюбинське було віднесено у відання обласних (промислових) Рад депутатів трудящих, зокрема, міста з підпорядкованими їх Радам населеними пунктам: по Київській області м. Ірпінь - з містом Боярка і селищами міського типу Бабинці, Біличі, Буча, Вишгород, Вишневе, Ворзель, Гостомель, Димер, Клавдієво-Тарасове, Кодра, Коцюбинського, Немішаєво, Пісківка (т.1 а.с.113).

04.01.1965 Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін в адміністративне районування УРСР» було залишено у складі міст обласного підпорядкування місто Ірпінь з селами міського типу Біличі, Буча, Ворзель та Коцюбинське (т.1 а.с.113-114 абзац 2 пункту 19).

При цьому, у вказаному наказі межі селище імені Коцюбинського (Коцюбинське) не визначались і площа селища не встановлювалась.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про уточнення найменувань деяких населених пунктів Української УРСР» від 04.01.1965 смт ім. Коцюбинського Ірпінської міськради було перейменовано в селище Коцюбинське.

01.07.1968 виконавчий комітет Ірпінської міської ради депутатів трудящих повідомляв заступника голови виконкому Київської обласної ради депутатів трудящих листом № 586 від 01.07.1968, що було створено комісію по встановленню меж міста Ірпінь та селищ підпорядкованих Ірпінській Міськраді, що до міста Ірпінь підпорядковані селища, в тому числі смт. Коцюбинського, та що розроблена документація по визначенню меж і схеметичний план (т.1 а.с.116, т.7 а.с.133).

28.10.1968 Рішенням виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих № 791 «Про затвердження адміністративних меж міських /селищних/ Рад депутатів трудящих Київської області» було затверджено представлені відповідними виконкомами акти по уточненню адміністративних меж міських /селищних/ Рад депутатів трудящих згідно додатку «Список міських і селищних Рад депутатів трудящих по яких установлені адміністративні межі» до цього рішення (т.1 а.с.118, т.7 а.с.128).

Так, відповідно до вказаного додатку, Ірпінська міська рада - є радою обласного підпорядкування, тобто Київській обласній Раді, та Ірпінська рада складається з міста Ірпінь та селищ міського типу Буча, Ворзель, Гостомель та Коцюбинське та 01.07.1968 - є датою акту опису та схем адмінмеж (т.1 а.с.119, т.7 а.с.129).

29.10.1984 року виконавчий комітет Ірпінської міської ради народних депутатів приймає Рішення № 547 «Про затвердження міського звіту щодо наявності та розподілу земель по угіддям в межах м.Ірпінь на листопад 1984 р.», відповідно до якого затверджено загальна земельна площа м.Ірпінь 3510 га, в тому числі: м.Ірпінь 1596га, смт.Буча 970га, смт Ворзель 708га, смт Коцюбинське 87 га, смт Гостомель 149га. (т.1 а.с.101).

06.11.2009 Рішенням Коцюбинської селищної Ради Київської області №170 було вирішено: - затвердити матеріали інвентаризації щодо відновлення меж смт. Коцюбинське, які було встановлено відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11.02.1941р.; - затвердити опис адміністративно-територіальних меж смт.Коцюбинське згідно з додатком № 1 до цього рішення; - відділу Держкомзему у місті Ірпені Київської області внести відповідні зміни до змелено-облікових матеріалів (т.1 а.с.124).

Додатком №1 до цього Рішення - є детальний опис адміністративно-територіальних меж смт. Коцюбинське, а саме від перехрестя вулиці Пономарьова (Коцюбинське) та проспекту Академіка Паладіна (Київ) на північ по межі проспекту Академіка Паладіна (Київ до тепличного господарства. Ділі по межі тепличного господарства, садового товариства військового містечка № НОМЕР_1 та межі забудови вул. Берковецька (Київ) та Синьоозерна (Київ) до вулиці Міської (Київ), по межі Міської до перетину з Гостомельським шосе, далі по межі Гостомельського шосе до перетину з межею Гостомельської селищної ради Київської області……. (т.1 а.с.125).

Це рішення було предметом розгляду судової справи № 2а-3398/11, зокрема, Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 24.05.2011, залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012, відмовлено у задоволені позову прокурору м.Ірпеня до Коцюбинської селищної ради про скасування рішення Коцюбинської селищної ради №170 від 06.11.2009 (т.1 а.с.155).

Тобто, Рішенням Коцюбинської селищної Ради Київської області № 170 від 06.11.2009 є чинним.

15.09.2010 Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від № 153 було затверджено Генеральний план смт. Коцюбинське згідно схеми (т.1 а.с.126-127, т.2 а.с.159).

Це Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області № 153 від 15.09.2010 року також є чинним, проте й було предметом оскарження у справі 2а-6326/11/2670 (т.1 а.с.130).

Рішенням Київської міської Ради № 651/7988 від 12.07.2012 «Про погодження розширення Національного природного парку «Голосіївський» погоджено розширення Національного природного парку «Голосіївський» на землях комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство», що входить до складу Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», у межах Святошинського та Оболонського району міста Києва загальною площею 6462,62 га без вилучення у землекористувача (т.3 а.с.121).

Указ Президента України від 01.05.2014 № 446/2014, підписаний в.о. Президента України Головою Верховної Ради України Турчиновим О. «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», згідно якого змінено межі національного природного парку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6462.62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача (т.2 а.с.21).

Протокол про взаєморозуміння та примирення громад Києва і Київської області та безспірного врегулювання меж територіальних громад від 24.09.2014, який підписаний в.о. голови Київської обласної ради, в.о. голови Ірпінської міської ради, головою Вишгородської міської ради, головою Броварської міської ради, головою Коцюбинської селищної ради, головою Чабанівської селищної ради, головою Гнідинської сільської ради, головою Княжицької сільської ради, головою Лісниківської сільської ради, головою Білогородської сільської ради заступником міського голови-секретарем Київської міської ради, про створення спільної робочої групи цих рад для узгодження меж міста Києва із суміжними територіальними громадами Київської області (т.1 а.с.177).

У 2018 році Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» на замовлення Національного природного парку «Голосіївський» було розроблено Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду Національного природного парку «Голосіївський» в межах Оболонського та Святошинського районів м.Києва, згідно якого загальна площа парку становить 10988,14 га, в тому числі 1888,18 га земель, що надані Адміністрації Парку в постійне користування (Рішення Київради від 26.01.2012 № 69/7406) та 9099,96 га - земельні ділянки, що входять до складу Парку без вилучення у землекористувачів, з яких: 134,74 га комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Голосіївського району міста Києва, 90,28 га - Інститут зоології імені І.І. Шмальгазена НАН України, 15,00 га - Національний університет біоресурсів і природокористування України, 2397,32 га - комунальне підприємство «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа» Київського комунального об`єднання зеленого будівництва експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», 6462,62 га - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» Київського комунального об`єднання зеленого будівництва експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» та інші землекористування і землеволодіння (т.2 а.с.185-207).

Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» (НДПІ містобудування) Міністерства розвитку громад та територій України (Мінрегіон) 2020 році було складено Проект землеустрою щодо встановлення (змін) меж селища Коцюбинське Київської області на замовлення Коцюбинської селищної ради, згідно якого проєктна площа селища Коцюбинське 2957,9273 га (т.2 а.с. 171-184).

Рішенням Коцюбинської селищної ради від 31.08.2021 № 162-11-ІХ «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» вирішено звернутися до Бучанської районної ради Київської області про погодження проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області (т.2 а.с.163).

Це рішення Коцюбинської селищної ради є предметом оскарження у іншій справі №320/14367/23, по якому рішення по суті судом не прийнято.

Рішенням Бучанської районної Ради Київської області від 20.10.2021 № 175-11-VІІІ «Про розгляд звернення Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації) «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (змін) меж міста Києва» було відмовлено Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації) у погодженні проєкту землеустрою щодо втановлення меж міста Києва, погодженого рішенням Київської міської ради № 445/8018 від 12.12.2019 (т.1 а.с.175).

Рішенням Бучанської районної Ради Київської області від 20.10.2021 № 180-11-VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» затверджено проєкт землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області, розроблений Державним підприємством «НДПІ містобудування», та встановлено межі селища Коцюбинське Бучанського району Київської області загальною площею 2957,9273 га (т.2 а.с.161).

Отже, спірним у цій справі є Рішення Бучанської районної Ради Київської області від 20.10.2021 № 180-11-VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області» (т.2 а.с.161).

07.06.2022 Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято «Охоронне зобов`язання» (на виконання Указу Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» та Указу Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», згідно якого змінено межі національного природного парку «Голосіївський», передано КП «Святошинське лісопаркове господарство» під охорону та дотримання встановленого режиму частину національного природного парку «Голосіївський» загальною площею 6462.62га (т.2 а.с23).

Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.

Відповідно до ч.1-4 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Внаслідок вказаного, колегія суддів вважає необхідним прийняти до уваги всі надані додаткові документи, які були подані сторонами та учасниками справи до суду апеляційної інстанції, оскільки для прийняття законного та обґрунтованого рішення це має значення.

Нормативно-правове обґрунтування.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції на день прийняття спірного рішення, надалі - Закон № 280/97) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 1 та 2 статті 2 Закону № 280/97 передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно ч.1 статті 10 Закону № 280/97 сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97 до виключної компетенції міських рад відноситься вирішення, відповідно до закону, питань регулювання земельних відносин шляхом їх розгляду на пленарних засіданнях міської ради.

Частинами 1 та 2 статтею 2 Земельного кодексу України (в редакції на день прийняття спірного рішення, надалі - ЗК) визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 12 ЗК визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, зокрема до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на міст належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗК до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Так, частиною 1 статті 19 ЗК землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч.3 цієї ж статті земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Частиною 1 статті 20 ЗК передбачено, що при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. При зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

Частиною 5 статті 20 ЗК визначено, що класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.

Так, до 11.08.2021 діяла Класифікації видів цільового призначення земель, затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, дія якої була припинена у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2021 року № 821 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», яким введено в дію Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок.

Відповідно до статті 43 ЗК землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Як визначено статтею 44 ЗК до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно положень статті 45 ЗК землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

До земель іншого природоохоронного призначення належать земельні ділянки, в межах яких є природні об`єкти, що мають особливу наукову цінність (ч.1 ст.46 ЗК).

Статтею 46 -1 ЗК передбачено, що землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення.

Стаття 173 ЗК визначає, що межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Частина 1-3 статті 174 ЗК передбачено, що Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які не входять до складу відповідного району, або у разі, якщо районна рада не утворена, приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається міською радою за поданням відповідних районних у містах рад.

Статтею 181 ЗК визначено поняття землеустрою, а саме - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Завдання землеустрою перелічено у статті 183 ЗК, а саме: а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь і землекористувань; б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних одиниць; г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; д) складання проектів відведення земельних ділянок; е) встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов`язаної з використанням та охороною земель; і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Частиною 2 статті 185 ЗК передбачено, що землеустрій здійснюється відповідно до закону, статтею 186 ЗК визначено порядок погодження і затвердження документації із землеустрою.

Так, п.1 частини 3 статті 186 ЗК передбачено, що проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. У разі встановлення меж міст проект також погоджується Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласною радою. Рішення Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальної одиниці одночасно є рішенням про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж районів у містах погоджуються з відповідною районною у місті радою, районною у місті державною адміністрацією (у разі їх утворення).

Пункт 2 цієї ж норми визначає, що проекти землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад погоджуються сільськими, селищними, міськими радами суміжних територіальних громад і затверджуються сільською, селищною, міською радою, що представляє інтереси територіальної громади, межі території якої встановлюються. У разі відмови сільської, селищної, міської ради у погодженні проекту землеустрою спір вирішується у судовому порядку.

Пунктом 3 цієї ж норми передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення, крім випадків, коли обмеження безпосередньо встановлені законом або прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Закон України «Про землеустрій» (надалі - Закон № 858 в редакції на день прийняття спірного рішення) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Статтею 1 Закону № 858 визначені основні поняття:

види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою;

діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої;

документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель тощо;

заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об`єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів;

землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Так, статтею 46 Закону № 858 передбачено, що для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці включає: а) пояснювальну записку; б) завдання на виконання робіт; в) план існуючої (за наявності) та проектної межі адміністративно-територіальної одиниці; г) площу земель в існуючих (за наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; ґ) опис меж адміністративно-територіальної одиниці; д) каталог координат поворотних точок меж адміністративно-територіальної одиниці.

Проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також передбачати пов`язані із цим зміни меж інших суміжних адміністративних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом належить до компетенції одного органу.

Стаття 47 Закону № 858 визначає порядок розгляду проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (надалі - Закон № 2456) визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 2 Закону № 2456 до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони: заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні; пам`ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам`ятки природи можуть розташовуватися на території інших об`єктів природно-заповідного фонду.

Закон України «Про основи містобудування» (надалі - Закон № 2780) визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Відповідно до статті 1 Закону № 2780 містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Частиною 1 статті 12 Закону № 2780 встановлена компетенція сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у сфері містобудування, зокрема до компетенції міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI (надалі - Закон №3038 в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частиною 1 статті 1 Закону № 3038 визначені поняття:

генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Згідно частини 1 стаття 17 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану.

Частинами 1 та 2 статті 18 Закону № 3038 передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Висновки суду.

Системний аналіз наведених норм дає можливість стверджувати, що до виключної компетенції відповідача відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин шляхом їх розгляду на пленарних засіданнях міської ради, і як суб`єкт владних повноважень має діяти відповідно до вищевказаних норм, і правомірність свого рішення чи дій має довести в суді належними, достатніми та допустимими доказами.

Матеріалами справи підтверджено, і не є спірним, що позивач і відповідач є суміжними землекористувачами.

З огляду на вказане, спірне рішення відповідача стосується інтересів позивача.

Крім того, землі, які увійшли за спірним рішенням до меж селища Коцюбинське, є землями лісогосподарського призначення.

07.06.2022 Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської Ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято «Охоронне зобов`язання» (на виконання Указу Президента України від 27.08.2007 № 794/2007 «Про створення національного природного парку «Голосіївський» та Указу Президента України від 01.05.2014 № 446/2014 «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», згідно якого змінено межі національного природного парку «Голосіївський», передано КП «Святошинське лісопаркове господарство» під охорону та дотримання встановленого режиму частину національного природного парку «Голосіївський» загальною площею 6462.62га (т.2 а.с23).

Комунальне підприємство "Святошинське лісопаркове господарство" (яке не було залучено до участі у справі, є постійним користувачем, отже цей спір також стосується інтересів цього підприємства) зазначило, що спірним рішенням розширені території селища.

Отже, згідно змісту спірного рішення, до меж селища Коцюбинське відносяться землі лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство» і відносяться природно-заповідного фонду України.

Вказане підтверджено відповідними доказами.

Проте, проєкт землеустрою, який був затверджений спірним рішенням не був погоджений ні з позивачем, ні з КП «Святошинське лісопаркове господарство», як то передбачено пунктом 3 частини 3 статті 186 ЗК чи ч.4 ст.46 Закону № 858, зокрема те, що проєкт землеустрою щодо зміни меж населеного пункту може також передбачати пов`язані із цим зміни меж інших суміжних адміністративних одиниць, якщо прийняття рішення про їх зміну згідно із законом належить до компетенції одного органу; чи те, що проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються з власниками, користувачами земельних ділянок.

Відповідачем на дотримання вищевказаних норм закону не були надані належні та допустимі докази.

Крім того, при визначені такого висновку, колегія суддів прийняла до уваги обставини встановлені судами у справі № 2а-5756/12/2670, де не є спірним, що позивач та відповідач є суміжними землекористувачами і мають узгоджувати проєкти землеустрою.

Крім того, заслуговує на окрему увагу Протокол про взаєморозуміння та примирення громад Києва і Київської області та безспірного врегулювання меж територіальних громад від 24.09.2014, який підписаний в.о. голови Київської обласної ради, в.о. голови Ірпінської міської ради, головою Вишгородської міської ради, головою Броварської міської ради, головою Коцюбинської селищної ради, головою Чабанівської селищної ради, головою Гнідинської сільської ради, головою Княжицької сільської ради, головою Лісниківської сільської ради, головою Білогородської сільської ради заступником міського голови-секретарем Київської міської ради, про створення спільної робочої групи цих рад для узгодження меж міста Києва із суміжними територіальними громадами Київської області (т.1 а.с.177).

Вказаний документ підтверджує той факт, що позивач і відповідач є суміжними територіальними громадами і спір щодо меж цих громад має вирішуватися за погодженням один одного, проте за змістом спірного рішення - це не було зроблено.

Верховний суд у справах № 420/11076/20 та 372/2954/15-а доходив аналогічного висновку.

Окремо слід звернути увагу, що згідно змісту спірного рішення, до меж селища Коцюбинське віднесли землі, що відносяться до природно-заповідного фонду України, оскільки Указом Президента України від 01.05.2014 № 446/2014, підписаний в.о. Президента України Головою Верховної Ради України Турчиновим О. «Про зміну меж національного природного парку «Голосіївський», змінено межі національного природного парку «Голосіївський» шляхом розширення його території на 6462.62 га за рахунок земель Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», що включаються до складу національного природного парку «Голосіївський» без вилучення у землекористувача (т.2 а.с.21).

Щодо питання площі селища Коцюбинське, колегія суддів дослідивши надані сторонами справи документи, зокрема: розроблену на замовлення Коцюбинської селищної ради в 2019 році Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель селища Коцюбинське Київської області, Рішення виконавчого комітету Київської обласної Ради депутатів трудящих № 791 від 28.10.1968 «Про затвердження адміністративних меж міських /селищних/ Рад депутатів трудящих Київської області» (т.1 а.с.118, т.7 а.с.128), Рішення № 547 від 29.10.1984 року виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів «Про затвердження міського звіту щодо наявності та розподілу земель по угіддям в межах м.Ірпінь на листопад 1984 рік» (де площа смт Коцюбинське 87 га (т.1 а.с.101) чи Рішення Коцюбинської селищної Ради Київської області №170 від 06.11.2009 (яким затверджено опис адміністративно-територіальних меж смт.Коцюбинське) (т.1 а.с.124), вважає, що ці документи не підтверджують достеменно точну площу цього селища.

Щодо посилання сторін на обставини у справах № 2а-3398/11 (оскарження рішення Коцюбинської селищної ради №170 від 06.11.2009р.,т.1 а.с.155), чи № 2а-6326/11/2670 (оскарження Рішенням Коцюбинської селищної ради Київської області від 15.09.2010 № 153 про затвердження Генерального плану смт.Коцюбинське, (т.1 а.с.130), колегія суддів вважає їх таковими, що заслуговують уваги, проте цими рішеннями також не визначено чітку площу селища Коцюбинське.

Посилання суду першої інстанції на висновки суду у справі № 2-а-3881/11/1070, (щодо правомірності прийняття Коцюбинською селищною радою рішення від 15.09.2010 року № 156 та зобов`язання відділу Держкомзему в м. Ірпені та Головного управління Держкомзему в Київській області вести облік спірних земель за селищем Коцюбинське Київської області на загальну площу 4 065, 00 га), на думку колегії суддів, не суперечить висновкам суду апеляційної інстанції у цій справі, оскільки не діють право відповідачу при прийнятті спірного рішення порушувати порядок його прийняття в частині дотримання умов узгодження цього рішення з суміжними громадами.

При цьому, колегія суддів враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 р. по справі «Рисовський проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Доводи сторін про необхідність врахування Рішення Коцюбинської селищної ради від 28.10.2008 року «Про передачу деревинної рослинності віднесену до категорії зелених насаджень в межах селища Коцюбинське», рішення Коцюбинської селищної ради від 25.09.08 № 689/22-5 про затвердження Перспективного плану розвитку смт Коцюбинське, чи рішення Коцюбинської селищної ради Київської області №106 від 22.07.2010 року яким прийнято та враховано результати громадського обговорення проєкту Схеми планування території селищної ради смт Коцюбинське, які зазначені у письмових поясненнях (проте, не були надані суду, але наявність їх підтверджена судовими рішеннями) колегія суддів не приймає, оскільки такі рішення не мають преюдиційного значення при вирішенні питання щодо правомірності спірного рішення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянтів (в тому числі КП Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", яке не було учасником справи в суді першої інстанції, проте його апеляційна скарга є такою що підлягає розгляду по суті) заслуговують уваги, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав належних, достатніх та допустимими доказів щодо правомірності прийняття ним спірного рішення, обґрунтованості його прийняття, внаслідок чого спірне рішення підлягає визнанню як протиправне та нечинне.

Надаючи оцінку всім іншим доводам сторін, судова колегія наголошує що приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, доводи апелянтів спростовують висновки суду першої інстанції та заслуговують на увагу.

Статтею 317 КАС України визначені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок порушення норм матеріального права, суд першої інстанції невірно вирішив справу за суттю вимог, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Частиною другою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.11 ст.139 КАС України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

З огляду на висновки суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Бучанської районної ради Київської області підлягають стягненню на користь Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" та ОСОБА_1 судові витрати в суді апеляційної інстанції в розмірі по 3405,00 грн (три тисячі чотириста п`ять грн).

Повний текст постанови виготовлено 25.09.2023.

Керуючись статтями 9, 308, 309, 310, 313, 315, 317, 321. 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство", Київської міської ради, ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі № 640/35685/21 - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі № 640/35685/21 за адміністративним позовом Київської міської ради - скасувати.

Позов Київської міської ради до Бучанської районної ради Київської області, за участю третіх осіб - Коцюбинської селищної ради Бучанського району Київської області, Київської обласної ради, Національного природного парку "Голосіївський", ОСОБА_1 , Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, а також за участю Київської обласної прокуратури, про визнання протиправним та нечинним рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Бучанської районної ради Київської області від 20 жовтня 2021 року № 180-11-VIII "Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж селища Коцюбинське Київської області".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської районної ради Київської області (ЄДРПОУ 43961534) на користь Комунального підприємства "Святошинське лісопаркове господарство" (ЄДРПОУ 03359687) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405,00 грн (три тисячі чотириста п`ять грн).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бучанської районної ради Київської області (ЄДРПОУ 43961534) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 405,00 грн (три тисячі чотириста п`ять грн).

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

О.М. Кузьмишина