Постанова

від 26.09.2023 по справі 380/18256/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/18256/22 пров. № А/857/14062/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 380/18256/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Експерт Консалтинг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцька аграрна компанія" про визнання дії та бездіяльності протиправними,-

суддя в 1-й інстанції Кравців О.Р.,

час ухвалення рішення 17.07.2023 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича (далі відповідач), третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія (далі третя особа 1, ТОВ Луцька аграрна компанія), Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Експерт Консалтинг (далі третя особа 2, ТОВ Компанія Експерт Консалтинг) в якій просить:

- визнати незаконними дії щодо призначення ТОВ Компанія Експерт Консалтинг суб`єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні №69523997 в рамках зведеного виконавчого провадження №70174567;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні №69523997 від 30.11.2022 в рамках зведеного виконавчого провадження №70174567, що перебуває на виконанні у відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем неправомірно та з порушенням норм права винесено постанову від 30.11.2022 про призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні №69523997 в рамках зведеного виконавчого провадження №70174567. Вказує, що така постанова винесена з недоліками та не відповідає Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція). Вважає незаконними дії відповідача щодо призначення ТОВ Компанія Експерт Консалтинг суб`єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні №69523997 в рамках зведеного виконавчого провадження №70174567.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 380/18256/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що в матеріалах виконавчого провадження станом на 07.12.2022 року був відсутній договір на проведення незалежної оцінки.

Апелянт зазначає, що в результаті передчасного, не обгрунтованого, невмотивованого залучення ТОВ Компанія Експерт Консалтинг для здійснення оцінки майна позивача у виконавчому провадженні, було зроблено непрофесійні, неякісні звіти про оцінку майна, які не відповідають нормативно-правовим актам з оцінки майна, і які не могли бути використані для продажу майна позивача. Крім того, за проведення такої оцінки на позивача, як боржника у виконавчому провадженні, будуть покладені непомірно великі витрати.

Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 380/18256/22 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів протиправності дій відповідача при призначенні ТОВ Компанія Експерт Консалтинг суб`єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні №69523997 в рамках зведеного виконавчого провадження №70174567.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.08.2021 у справі №638/16545/20 позов задоволено; судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луцька аграрна компанія частину основного боргу за договором позики від 30.08.2017 року в розмірі 10000000 грн. (десять мільйонів) та суму сплаченого судового збору 149990 грн. (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто).

На виконання виконавчого листа №638/16565/20, виданого 02.06.2022 Дзержинським районним судом м. Харкова, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта Іван Миколайович 18.07.2022 виніс такі постанови:

- про відкриття виконавчого провадження;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 396,50 грн.;

- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1014999,00 грн.;

- про арешт коштів боржника.

07.09.2022 для забезпечення примусового виконання рішення приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта Іван Миколайович виніс постанову про арешт майна боржника. Вказаною постановою арештовано та заборонено будь-яку передачу прав на використання 34 знаків для товарів і послуг (торговельних марок).

28.09.2022 відповідачем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

26.10.2022 відповідачем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження у зв`язку з тим, що у відповідача перебувало декілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з ОСОБА_1 .

30.11.2022 відповідачем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні. Відповідно до даної постанови призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Експерт Консалтинг.

Вважаючи постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні №69523997 від 30.11.2022 та дії відповідача щодо призначення Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Експерт Консалтинг суб`єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні №69523997 протиправними, позивач звернувся до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання (частина друга цієї статті). Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право залучати в установленому порядку експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (пункт 15 частини третьої цієї статті).

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Правила, за якими має здійснюватися визначення вартості майна боржника та його оцінка, встановлені статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Частини перша та друга цієї статті передбачають, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Зазначені положення закону також відображені у Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі Інструкція), відповідно до пункту 17 розділу VIII якої визначення вартості, оцінка майна боржника здійснюються в порядку, встановленому статтею 57 Закону.

Згідно з пунктом 18 розділу VIII Інструкції у разі якщо сторони виконавчого провадження або їх представники, а також заставодержатель у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна, про що складає відповідний акт.

Самостійне визначення вартості майна боржника виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна. Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб, яких виконавець у разі необхідності може залучити до проведення визначення вартості майна. А у випадках, передбачених абзацом другим частини третьої статті 57 зазначеного вище Закону, виконавець для оцінки майна залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами:

1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку;

2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення;

3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання.

Разом із цим в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності- суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов`язком виконавця.

Так, абзац другий частини третьої ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв`язку із чим зобов`язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності.

На відміну від цього ч. 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає право виконавця залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) йому складно.

Аналогічні положення містять пункти 18-21 в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року.

Отже, повноваження виконавця вирішувати, залучати чи не залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, стосуються лише проведення оцінки майна, вартість якого він може визначити самостійно, та не розповсюджуються на проведення оцінки нерухомого майна, стосовно якої частина четверта статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає лише один варіант поведінки, який є обов`язковим для виконавця - залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Водночас, положення ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» не зобов`язують виконавця самостійно з`ясовувати, чи досягли сторони між собою згоди щодо вартості майна боржника, та керуватись для визначення вартості майна боржника лише повідомленням про намір досягнути такої згоди в майбутньому.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі Закон № 2658-III) положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає також, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна, майнових прав є обов`язковим у випадках передбачених цією нормою закону. Оцінка майна, майнових прав, проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Вочевидь таким випадком є оцінка майна, майнових прав у процедурі виконавчого провадження.

Зазначений закон розрізняє суб`єкти оціночної діяльності від оцінювачів (статті 5 та 6 зазначеного закону). Зокрема, суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку; фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону або органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі (стаття 5). Натомість оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (стаття 6).

Здійснивши аналіз статті 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», в сукупності зі статтями 1 та 57 Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна боржника у виконавчому провадженні у частині, що їй не суперечать.

За змістом частин другої та третьої ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна - це процес визначення його вартості на дату оцінки за встановленою процедурою, який є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності, а незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Положеннями статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Отже, за буквальним змістом цієї норми виконавець при проведені оцінки майна боржника залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про що виносить постанову. Жодної вимоги про призначення конкурсу з визначення такого суб`єкта оціночної діяльності зазначений закон не містить.

Відтак порядок призначення оцінювача - суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, передбачений частиною другої статті 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», не стосується порядку призначення такого суб`єкта у виконавчому провадженні, оскільки проведення незалежної оцінки майна боржника передбачено не постановами Кабінету Міністрів України, а Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, положення щодо конкурсних засад визначення суб`єкта оціночної діяльності для такої оцінки на здійснення оцінки у процедурі виконавчого провадження не розповсюджуються, а призначення суб`єкта оціночної діяльності відбувається на підставі постанови виконавця. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» розповсюджується на правовідносини у виконавчому провадженні лише у частині, що не суперечить Закону України «Про виконавче провадження», який щодо виконавчих процедур є спеціальним законом.

Відповідно до матеріалів справи, на виконання виконавчого листа №638/16565/20, виданого 02.06.2022 Дзержинським районним судом м. Харкова, приватний виконавець 18.07.2022 виніс такі постанови: про відкриття виконавчого провадження; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 396,50 грн.; про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 10 149 99,00 грн.; про арешт коштів боржника.

Відповідно до супровідних листів від 18.07.2022 вказані постанови направлені засобами поштового зв`язку боржнику та стягувачу. Також, позивачу була направлена вимога приватного виконавця в якій зобов`язано позивача надати пояснення за фактом невиконання виконавчого документа, і повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання, достовірні відомості про доходи та майно.

Листом від 19.07.22 у відповідь на лист від 18.07.2022 про направлення постанови про арешт коштів боржника АТ УНІВЕРСАЛ БАНК повідомив, що дана постанова прийнята банком до виконання, при цьому на рахунку клієнта недостатньо визначеної постановою про арешт суми коштів.

Під час здійснення заходів з примусового виконання рішення суду приватними виконавцем Іванютою І.М. виявлено майно (торговельні марки), яке належать боржнику. Тому, постановою від 07.09.2022 накладено арешт на 34 торговельні марки.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Листом від 13.09.2022 у відповідь на лист від 07.09.2022 про направлення постанови про арешт майна боржника ДП Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент) повідомив, що до державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки 12.09.2022 внесені відомості стосовно заборони будь-яких змін стосовно свідоцтв України на торговельні марки вказані в постанові, також зазначено що власником таких марок є ОСОБА_1 ..

Вимогою приватного виконавця від 21.09.2022 ОСОБА_1 зобов`язано надати короткий опис товару (послуги) виробленого під оцінюваними торговими марками, короткий опис ринку товарів (послуг), що виробляються під оцінюваними торговими марками, короткий опис комерційного використання торгових марок. У відповідь на вказану вимогу, позивач листом від 26.09.2022 повідомив, що звернувся до патентних повірених з приводу торговельних знаків, просив надати додатковий час для надання зазначеної у вимозі інформації до 04.10.2022. Проте докази надання відповідачу такої інформації у справі відсутні.

28.09.2022 відповідачем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника та запропоновано сторонам у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови дійти взаємної згоди щодо визначення вартості описаного майна боржника. Проте у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що сторони дійшли згоди щодо вартості майна.

У зв`язку з тим, що станом на день призначення суб`єкта оціночної діяльності відомостей для визначення вартості описаного та арештованого майна до приватного виконавця не надходило, 30.11.2022 відповідачем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що у зв`язку із складністю визначення вартості майна, приватним виконавцем залучено суб`єкта оціночної діяльності - ТОВ Компанія Експерт Консалтинг.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні у ТОВ Компанія Експерт Консалтинг наявний сертифікат №276/2022 від 16.06.2022 суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 10 Закону 2658-III укладено договір між приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою Іваном Миколайовичем та ТОВ Компанія Експерт Консалтинг ДОГОВІР №02/12 від 02.12.2022.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванюта Іван Миколайович обґрунтовано прийняв постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні №69523997 від 30.11.2022 в рамках зведеного виконавчого провадження №70174567.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання апелянта на умови договору №02/12 на проведення незалежної оцінки від 02.12.2022 року, акт № 1 приймання-передачі наданих послуг за Договором, звіти про оцінку майна, рецензії на звіти про оцінку майна, оскільки такі доводи не стосуються предмета розгляду даної справи, а саме дій державного виконавця щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності та постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні №69523997 від 30.11.2022 в рамках зведеного виконавчого провадження №70174567.

Враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року у справі № 380/18256/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 26.09.2023 року