Ухвала

від 26.09.2023 по справі 917/2037/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

26.09.2023 Справа № 917/2037/21

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Фізичної особи-підприємця Романенка Ігоря Станіславовича

про розстрочення виконання рішення суду від 17.11.2022 у справі № 917/2037/21, порушеної

за позовом Приватного підприємства "Сербинівське"

до Фізичної особи-підприємця Романенка Ігоря Станіславовича

про стягнення 195 000,00 грн

представники учасників справи не з`явилися

встановив:

Фізична особа-підприємець Романенко Ігор Станіславович подав заяву (т.2 а.с.71-73) до Господарського суду Полтавської області про розстрочення виконання судового рішення у справі на один календарний рік, до травня 2024 року, зі сплатою коштів по графіку кожного місяця.

В обґрунтування заяви відповідач (боржник) посилається на те, що наявні обставини, що утруднюють виконання судового рішення; зокрема введення воєнного стану в Україні; відсутність у нього доходів; перебування на його утриманні неповнолітніх дітей.

Стягувач у відзиві на заяву (т.2 а.с.100-102) заперечує проти відстрочки виконання рішення суду, посилаючись на те, що боржник не довів існування виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; ФОП Романенко І. С. здійснює господарську діяльність на території Полтавської області, на якій військові дії не проводяться; доказів відсутності у нього доходів відповідач не надав; відповідач не довів того, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти.

Про час та місце розгляду заяви сторони повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 06.09.2023.

Боржник подав клопотання від 26.09.2023 (вхід. № 12072 від 26.09.2023) про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що його представник перебуває у відпустці.

Це клопотання суд відхилив, оскільки в ухвалах від 12.07.2023 та від 05.09.2023 суд не визнавав явку представників сторін обов`язковою; в матеріалах справи є заява боржника та відзив стягувача, в яких вони виклали свою правову позицію щодо розстрочення та надали докази; неявка представників сторін не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Господарський суд Полтавської області у справі № 917/2037/21 прийняв рішення від 17.11.2022 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Романенка Ігоря Станіславовича (номер РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Сербинівське" (ідентифікаційний код 37829040) 156000 грн 00 коп. основного боргу, 2340 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору (т.1 а.с.199-205).

Постановою Східного апеляційного господарського суд від 11.05.2023 року рішення Господарського суду Полтавської області від 17.11.2022 залишено без змін (т.2 а.с.62-68).

Отже, на цей час рішення суду набрало законної сили.

На виконання вказаного рішення Господарський суд Полтавської області видав відповідний наказ від 12.07.2023 № 917/2037/21 про стягнення з фізичної особи-підприємця Романенка Ігоря Станіславовича (номер РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Сербинівське" (ідентифікаційний код 37829040) 156000 грн 00 коп. основного боргу, 2340 грн 00 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору (т.2, а.с. 83).

Боржник звернувся до суду з заявою (т.2 а.с.71-73) про розстрочення виконання рішення суду до на один календарний рік, до травня 2024 року, зі сплатою коштів по графіку кожного місяця, посилаючись на те, що внаслідок введення воєнного стану в Україні він позбавлений можливості стабільно працювати та отримувати високий і сталий дохід; на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей; сплата боргу одним платежем ускладнить виконання рішення суду, а розстрочення забезпечить повноту та своєчасність сплати грошових коштів, а також досягненню максимального балансу сторін при виконанні судового рішення.

Стягувач у відзиві (т.2 а.с.100-102) заперечує проти відстрочки виконання рішення суду, посилаючись на те, що:

- ФОП Романенко І. С. здійснює господарську діяльність на території Полтавської області, на якій військові дії не проводяться;

-боржник не надав доказів відсутності або недостатності у нього доходів; зокрема, не надав податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за звітні період 2021 2022 роки; боржник підприємницьку діяльність не припинив;

- боржник не довів того, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти, оскільки згідно рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у цивільній справі № 2/1605/291/12 від 06.11.2012 дітей залишено проживати з матір`ю.

При вирішенні заяви про розстрочення виконання рішення суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 326 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Сулу України від 13.12.2012 № 18-рп/20121); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Частиною 3 статті 331 ГПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, господарський суд враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Так, в силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення суду, заявник не довів наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд зазначає, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 територія Полтавської області, на якій здійснює господарську діяльність боржник, не включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Боржник не надав доказів недостатності чи відсутності у нього грошових коштів, чи доказів тяжкого фінансового становища, на які посилається у заяві.

Також, відповідач не довів того, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти, з огляду на згідно рішення Гребінківського районного суду Полтавської області у цивільній справі № 2/1605/291/12 від 06.11.2012, яким дітей залишено проживати з матір`ю.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 331 ГПК України не доведена належними доказами.

Одночасно суд звертає увагу, що заявник фактично просить розстрочити виконання судового рішення до травня 2024 року включно, що прямо суперечить вимогам ч. 5 ст. 331 ГПК України, відповідно до якої розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Також суду зазначає, що рішення було прийняте судом 17.11.2022, а заборгованість виникла у 2019 році. Отже, подальша несплата боргу призведе до наданню переваг інтересам боржника та порушенню інтересів стягувача.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Романенка Ігоря Станіславовича про розстрочення виконання рішення суду відхилити.

2. Відмовити у розстроченні виконання рішення суду 17.11.2022 у справі № 917/2037/21.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Дата підписання ухвали: 26.09.2023.

Суддя Т. М. Безрук