Рішення

від 25.09.2023 по справі 918/711/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа № 918/711/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М."

про стягнення заборгованості в сумі 78 684 грн 79 коп.,

у судове засідання учасники справи не з`явилися.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Транс Логістик" (далі - ТзОВ "Вест Транс Логістик", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (далі - ТзОВ "Р.И.Т.М.", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 78 684 грн 79 коп., з яких: 70 000 грн 00 коп. - основний борг, 350 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 471 грн 78 коп. - 3% річних та 7 863 грн 01 коп. - пеня.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 4 квітня 2023 року № 07, а саме зобов`язань щодо здійснення в повному обсязі оплати за надані послуги в сумі 70 000 грн 00 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 863 грн 01 коп., 3% річних в розмірі 471 грн 78 коп. та інфляційних втрат в розмірі 350 грн 00 коп. Стягнення пені заявлено з посиланням на п. 5.5. договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 4 квітня 2023 року № 07, а стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат заявлено з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Також ТзОВ "Вест Транс Логістик" просить стягнути з ТзОВ "Р.И.Т.М." судовий збір в сумі 2 684 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн 00 коп. В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, та які складаються з судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви, в розмірі 2 684 грн 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп.

Ухвалою суду від 24 липня 2023 року позовну заяву ТзОВ "Вест Транс Логістик" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи призначено на 4 вересня 2023 року.

23 серпня 2023 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання від 22.08.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просив судове засідання в рамках справи № 918/711/23 провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через програмно-апаратний комплекс фіксування судового засідання EasyCon.

Крім того 23 серпня 2023 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 22.08.2023 року про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з ТзОВ "Р.И.Т.М." на користь ТзОВ "Вест Транс Логістик" 58 684 грн 79 коп., з яких: 50 000 грн 00 коп. - основний борг, 350 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 471 грн 78 коп. - 3% річних та 7 863 грн 01 коп. - пеня.

Заява представника позивача від 22.08.2023 року про зменшення позовних вимог прийнята судом, про що зазначено в ухвалі від 04.09.2023 року.

24 серпня 2023 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому просив:

- поновити строк на подання відзиву на позовну заяву у разі встановлення факту його пропуску, прийняти відзив на позовну заяву, долучити його до матеріалів справи та надати належну правову оцінку;

- позовні вимоги задовольнити частково;

- судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді, стягнути з позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на момент подання позову до суду заборгованість за надані послуги за договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 4 квітня 2023 року № 07 становить 50 000 грн 00 коп. Вказану заборгованість відповідач не заперечує, однак погасити на даний час не має можливості через вкрай скрутне фінансове становище. На думку відповідача, розраховані позивачем штрафні санкції розраховані невірно, у зв`язку з чим їх має бути перераховано. Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач зазначає, що така сума витрат є не обґрунтованою та завищеною, а також такою, що призведе до безпідставного збагачення позивача.

Ухвалою суду від 28 серпня 2023 року клопотання представника ТзОВ "Вест Транс Логістик" від 22.08.2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено та постановлено судове засідання у справі № 918/711/23, призначене на "04" вересня 2023 року на 11:10 год., провести в режимі відеоконференції за участі представника ТзОВ "Вест Транс Логістик".

4 вересня 2023 року від представника відповідача на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні у Рівненському районному суді (справа № 570/1689/22).

Ухвалою суду від 4 вересня 2023 року у задоволенні клопотання представника ТзОВ "Р.И.Т.М." про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, яке міститься у відзиві на позовну заяву, відмовлено. Одночасно вказаною ухвалою розгляд справи відкладено на 18 вересня 2023 року.

У судове засідання 18 вересня 2023 року позивач не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 04.09.2023 року до електронного кабінету представника ТзОВ "Вест Транс Логістик" (а.с. 81). В той час, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини п`ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 6 ГПК України).

Згідно з частиною п`ятою і пунктом 2 частини шостої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

З 05.10.2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в добровільному порядку.

Пунктом 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які зареєстрували "Електронний кабінет", суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до "Електронного кабінету" таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Тобто чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі № 906/184/21 і від 02.11.2022 року у справі № 910/14088/21.

Крім того відповідач у судове засідання 18 вересня 2023 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 04.09.2023 року до електронного кабінету представника ТзОВ "Р.И.Т.М." (а.с. 82). В той час, 18.09.2023 року від представника ТзОВ "Р.И.Т.М." на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення судового розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибути в судове засідання через перебування у щорічній основній відпустці.

Розглянувши у судовому засіданні 18.09.2023 року вказане клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні, так як відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Та обставина, що відповідні повноваження суду є дискреційними не створює імунітету від перевірки належності застосування судом свого розсуду при розгляді справи на предмет відповідності такого цілям та завданням, які стоять перед судом, та в аспекті відповідності таких дій принципу верховенства права як стримуючого фактору.

При цьому будь-який законодавчий припис, що встановлює певні межі розсуду, повинен бути оцінений на предмет дотримання фундаментальних вимог верховенства права, зокрема щодо співмірності (пропорційності) тій меті, за якою законом передбачене відповідне обмеження, або яке відбулось унаслідок застосування розсуду суду.

Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.

Оцінюючи дотримання принципу пропорційності, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Будь-яких інших поважних причин відкладення розгляду справи, зокрема, необхідність подання додаткових доказів, ознайомлення з матеріалами справи відповідачем зазначено та обґрунтовано не було.

Судом також враховано, що ухвалою суду від 04.09.2023 року відповідач не зобов`язувався судом на вчинення будь-яких процесуальних дій (подання доказів, вчинення процесуальних дій тощо).

Явка відповідача в судове засідання 18.09.2023 року не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду справи відповідач реалізував надані йому процесуальні права.

Крім того, відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як було зазначено судом, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 24.07.2022 року за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак строк розгляду справи, визначений ст. 248 ГПК України, до 22.09.2023 року включно.

Таким чином, оскільки матеріали справи містять належні та допустимі докази, необхідні для вирішення судом спору у даному судовому засіданні, а також зважаючи на закінчення процесуального строку розгляду справи, суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників ТзОВ "Вест Транс Логістик" та ТзОВ "Р.И.Т.М.".

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 вказаної статті).

У судовому засіданні 18 вересня 2023 року судом було прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

4 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Транс Логістик" (далі - Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (далі - Замовник) укладено договір про надання транспортного-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 07 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець зобов`язується доставити або організувати доставку довіреного йому Замовником вантажу до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно п. 1.2 Договору організація кожного перевезення, в рамках даного Договору, оформляється за Заявкою на конкретне перевезення.

Пунктами 1.3, 1.4 Договору встановлено, що напрямки перевезень, кількість вантажу, ціни за надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом та інші характеристики транспортного замовлення визначаються в Заявці на конкретне перевезення. Надання послуг підтверджується складанням актів надання послуг.

В розділ 2 сторонами погоджено ціну та умови оплати.

Ціна послуг визначається сторонами у Заявці (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на дату вивантаження продукції. Датою виконання послуг є дата зазначена в акті виконаних робіт.

Згідно з п.п. 3.4.7 п. 3.4 Договору Замовник зобов`язаний оплатити послуги згідно з умовами визначеними в п. 2 Договору.

Відповідно до п. 5.5. Договору в разі затримання плати винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки оплати.

Договір набуває чинності з 4 квітня 2023 року та діє до 31 грудня 2023 року (пункт 8.1. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору між сторонами було оформлено разові договори-заявки № 2 та № 3 від 10.04.2023 року, згідно з умовами яких Виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги пов`язані з організацією транспортно-експедиційного перевезення вантажів Замовника автомобільним транспортом, а саме: пиломатеріали соснові обрізні; масою до 22 т; за маршрутом Дубровиця, Україна - Szydlowo, Польща (PL); дата завантаження 14.04.2023 року; фрахтова сума 40 000 грн.

Позивач свої зобов`язання згідно Договору виконав в повному обсязі, відвантажив товар 20.04.2023 року згідно умов договорів-заявки, що підтверджується товарно-транспортними накладними: CMR № 137172, № 137175, № 137178 та № 137188.

На виконання умов Договору позивачем було здійснено перевезення: 11.04.2023 року та 20.04.2023 року на загальну суму 120 000 грн 00 коп. Послуги з перевезення від 11.04.2023 року оплачені відповідачем в повному обсязі, що підтверджується виписками банку.

20 квітня 2023 року позивач виставив та направив відповідачу рахунки на оплату від 20 квітня 2023 року № 95 на суму 40 000 грн 00 коп. та від 20 квітня 2023 року № 96 на суму 40 000 грн 00 коп., а також акти надання послуг від 20 квітня 2023 року № 94 на суму 40 000 грн 00 коп. та від 20 квітня 2023 року № 95 на суму 40 000 грн 00 коп., тобто на загальну суму 80 000 грн 00 коп.

Судом встановлено, що зазначені акти надання послуг підписані сторонами, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб.

Таким чином, акти надання послуг від 20 квітня 2023 року № 94 на суму 40 000 грн 00 коп. та від 20 квітня 2023 року № 95 на суму 40 000 грн 00 коп. підтверджують той факт, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Відповідачем здійснена часткова оплата наданих послуг в розмірі 50 000 грн 00 коп., що підтверджується заключними банківськими виписками (а.с. 28-33).

Послуги з перевезення від 11.04.2023 року оплачені ТзОВ "Р.И.Т.М." в повному обсязі в сумі 40 000 грн 00 коп., а послуги з перевезення по рахунках на оплату № 95 та № 96 від 20.04.2023 року частково в розмірі 10 000 грн 00 коп.

29 червня 2023 року ТзОВ "Вест Транс Логістик" направило на адресу ТзОВ "Р.И.Т.М." лист-претензію на суму 75 000 грн 00 коп. з пропозицією протягом 5 банківських днів з моменту отримання даної претензії оплатити заборгованість повністю. Дану претензію відповідач отримав 03.07.2023 року.

Після отримання претензії 07.07.2023 року відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 5 000 грн 00 коп., що підтверджується банківською випискою.

Таким чином, за надані послуги з перевезення вантажу по рахунках на оплату від 20.04.2023 року № 95 та № 96 ТзОВ "Р.И.Т.М." здійснило часткову оплату на загальну суму 10 000 грн 00 коп.

За твердженням позивача, відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг за договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 4 квітня 2023 року № 07 не виконав, у зв`язку з чим за останнім на момент звернення з позовом до суду обліковувалася заборгованість в розмірі 70 000 грн 00 коп.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.

В заяві про зменшення позовних вимог від 22.09.2023 року позивачем зазначено, що 14.07.2023 року, тобто після подання позовної заяви, ТзОВ "Р.И.Т.М." було частково оплачено на рахунок позивача заборгованість в розмірі 20 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 14.07.2023 року № 1738.

Відтак, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 22.08.2023 року позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з ТзОВ "Р.И.Т.М." на користь ТзОВ "Вест Транс Логістик" заборгованості за Договором в розмірі 50 000 грн 00 коп.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з організації перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів та транспортно-експедиторську діяльність.

Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з положеннями статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів статті 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Як визначено нормами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов`язання забезпечивши своєчасну доставку вантажу у визначений пункт розвантаження. Такий висновок суд зробив оцінивши наявні у матеріалах справи докази, зокрема міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 137172, № 137175, № 137178 та № 137188 та акти надання послуг від 20 квітня 2023 року № 94 та № 95.

А тому суд погоджується з аргументами позивача стосовно належного виконання ним договірних зобов`язань.

Вартість послуг та строки оплати встановлено договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 4 квітня 2023 року № 07 та разовими договорами-заявками № 2 та № 3 від 10.04.2023 року.

Відповідно до п. 2.2. Договору оплата здійснюється Замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця на дату вивантаження продукції. Датою виконання послуг є дата зазначена в акті виконаних робіт.

Враховуючи, що акти надання послуг № 94 на суму 40 000 грн 00 коп. та № 95 на суму 40 000 грн 00 коп. від 20 квітня 2023 року, то відповідач зобов`язаний був оплатити вартість наданих позивачем послуг 20.04.2023 року.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відтак, з огляду на положення статті 530 ЦК України та умови Договору, починаючи з 21 квітня 2023 року відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг.

Як встановлено судом, у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення по оплаті наданих ТзОВ "Вест Транс Логістик" послуг на загальну суму 50 000 грн 00 коп.

Крім того вказана заборгованість відповідачем не заперечується, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з вищенаведеним, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 50 000 грн 00 коп. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки відповідачем допущено порушення зобов`язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, на підставі пункту 5.5. Договору та ст. 625 ЦК України, позивачем за період прострочення з 21.04.2023 року по 11.07.2023 року здійснено нарахування пені в сумі 7 863 грн 01 коп., 3% річних в сумі 471 грн 78 коп. та інфляційних втрат в сумі 350 грн 00 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.

Судом встановлено, що відповідач свого грошового зобов`язання у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

У пункті 5.5. Договору сторони погодили, що в разі затримання плати винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат суд вважає, що надані розрахунки є арифметично вірними.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач належним чином виконав договірні зобов`язання. Натомість суд встановив невиконання умов договору з боку відповідача в частині оплати отриманих від позивача послуг.

На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем умов договору в частині оплати отриманих послуг свідчать про порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." про стягнення заборгованості в сумі 58 684 грн 79 коп., з яких: 50 000 грн 00 коп. - основний борг, 350 грн 00 коп. - інфляційні втрати, 471 грн 78 коп. - 3% річних та 7 863 грн 01 коп. - пеня, є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Абзацом 1 частини восьмої статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В позовній заяві ТзОВ "Вест Транс Логістик" просить стягнути з ТзОВ "Р.И.Т.М." судовий збір в сумі 2 684 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн 00 коп.

Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову, ТзОВ "Вест Транс Логістик", заявляючи вимогу про стягнення заборгованості, було сплачено 2 684 грн 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.07.2023 року № 3663.

В той час, 23 серпня 2023 року від представника позивача на електронну адресу суду надійшла заява від 22.08.2023 року про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, становить - 58 684 грн 79 коп.

Таким чином, сума судового збору за позовними вимогами у зв`язку з їх зменшенням становить - 2 001 грн 78 коп., тобто (58 684,79*100%? 78 684,79)*2 684,00).

За таких обставин, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 682 грн 22 коп. (2 684,00-2 001,78).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутися з відповідним клопотанням про повернення судового збору в зв`язку зі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2 001 грн 78 коп. покладаються на відповідача у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, ТзОВ "Вест Транс Логістик" не надано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн 00 коп., а відтак судом не вирішується питання щодо понесених позивачем вказаних судових витрат при прийнятті рішення.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.И.Т.М." (34100, Рівненська обл., м. Дубровиця, вул. Завокзальна, буд. 14, код ЄДРПОУ 31606034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Транс Логістик" (43020, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, офіс 16, код ЄДРПОУ 42636260) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. - основного боргу, 350 (триста п`ятдесят) грн 00 коп. - інфляційних втрат, 471 (чотириста сімдесят одну) грн 78 коп. - 3% річних, 7 863 (сім тисяч вісімсот шістдесят три) грн 01 коп. - пені та 2 001 (дві тисячі одну) грн 78 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25 вересня 2023 року.

Суддя Політика Н.А.