Ухвала

від 25.09.2023 по справі 907/452/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 907/452/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Дроботової Т. Б.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц"

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022

постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Закарпаттяобленерго"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізумруд"

про витребування нерухомого майна (його частини), визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування запису про права власності та припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

05.09.2023 (подана 10.07.2023) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц" (далі - відповідач, скаржник) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі № 907/452/20.

За наслідками перевірки матеріалів цієї касаційної скарги, суд залишає її без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становить 2 102,00 грн.

За змістом підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду необхідно сплатити 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна (пункт 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом позову у цій справі є:

- витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо і Ганц» будівлі «під літ. В», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «будівлі під літ. А, А, Б, В», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5 (реєстраційний номер майна: 218060);

- визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 22.07.2008 в частині державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо і Ганц» на вказану будівлю;

- скасування запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо і Ганц» на вказану будівлю;

- припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо і Ганц» на вказану будівлю (реєстраційний номер майна:218060), номер запису про право власності: 932 в книзі 5.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023, позов задоволено частково, шляхом:

- витребування на користь Приватного акціонерного товариства «Закарпаттяобленерго» (код ЄДРПОУ: 00131529, місцезнаходження: 89412, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо і Ганц» (код в ЄДРПОУ: 32389703, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5) будівлю «під літ. В», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «будівлі під літ. А, А, Б, В», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5 (реєстраційний номер майна: 218060);

- визнання протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 22.07.2008 р. в частині державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо і Ганц» (код в ЄДРПОУ: 32389703, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5) на будівлю «під літ. В», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «будівлі під літ. А, А, Б, В», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5 (реєстраційний номер майна: 218060);

- припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімо і Ганц» (код в ЄДРПОУ: 32389703, місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5) на будівлю «під літ. В», що перебуває у складі об`єкту нерухомого майна «будівлі під літ. А, А, Б, В», який знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Приладобудівників, буд. 5 (реєстраційний номер майна: 218060), номер запису про право власності: 932 в книзі 5.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц" в прохальній частині касаційної скарги просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022. Ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Тобто, 1 вимога майнового характеру та 2 вимоги немайнового характеру зараз оскаржуються скаржником.

Скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Статтею 289 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, а отже, за відсутності відомостей у касаційній скарзі та судових рішеннях щодо визначення вартості спірного майна, Верховний Суд не може перевірити розрахунок розміру судового збору за подання відповідної касаційної скарги, виходячи з пункту 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Ураховуючи зазначене, скаржник повинен надати докази на підтвердження вартості спірного майна та сплатити судовий збір за подання касаційної скарги за майнову вимогу з урахуванням вартості спірного майна (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та за 2 вимоги немайнового характеру у сумі (2 102, 00 грн х 2) х 200/100 = 8 408, 00 грн, за наведеними нижче реквізитами:

-Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

-Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

-Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

-Код банку отримувача (МФО): 899998

-Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN):

UA288999980313151207000026007

-Код класифікації доходів бюджету: 22030102

-Судовий збір (Верховний Суд, 055)

-Призначення платежу: *;101.

Верховний Суд також зазначає таке.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу), зокрема, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (абзац 4 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України).

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок визначити у касаційній скарзі конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Водночас, Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Скаржник у касаційній скарзі хоча і зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, проте не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Скаржником до матеріалів касаційної скарги не додано доказів направлення копії касаційної скарги з доданими до неї документами сторонам в порядку, визначеному статтею 291 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, скаржнику необхідно надати суду фіскальний чек, на підтвердження направлення ним до суду поданої касаційної скарги саме 10.07.2023, оскільки зазначена касаційна скарга надійшла до суду лише 05.09.2023.

Ураховуючи те, що касаційну скаргу оформлено і подано з порушенням вимог, установлених статтями 290, 291 Господарського процесуального кодексу України, цю касаційну скаргу необхідно залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.

Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом надання документа на підтвердження сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (з урахуванням визначення вартості спірного майна) та подачі нової редакції касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (із урахуванням змісту цієї ухвали), а також доказів надіслання нової редакції касаційної скарги сторонам у справі та надати докази направлення до суду касаційної скарги 10.07.2023 (фіскальний чек).

Керуючись статтями 234, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо і Ганц" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.09.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 залишити без руху до 11.10.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Б. Дроботова